Таня Власова - Чоловік, з яким у неї немає нічого спільного (вик. Світлана Охрименко)

чоловік, із яким у неї немає нічого спільного,
приходить до неї щовечора, ніби додому.
дивиться у її вікна, стоїть у неї за спиною,
ділиться своїми новинами, скаржиться їй на втому.
його слова їй здаються недоречними і нерівними.
але вони знову сідають близько, лягають поряд.
і вона слухає його щовечора, ніби рідного,
хоча сама відверто давно вже з ним не говорить.
вона хоче спокою, вона просто хоче принишкло
утікати так, щоб він не міг її наздогнати.
і коли він нарешті засинає у неї в ліжку,
вона дивиться на нього сплячого в темряві своєї кімнати.
«він так неспокійно дихає, і я знаю причину.
а тут його рятували, я добре знаю цей шов.
хай він сьогодні поспить, хай відпочине.
завтра точно йому скажу, щоб більше сюди не йшов.
скажу, що все це триває занадто довго.
що все буде краще, якщо ти звідси підеш.
що зі мною у тебе не буде нічого доброго,
і у мене з тобою нічого не буде теж».
і повторює ці слова, щоб зранку їх не забути.
і боячись розбудити, тихо торкається його вилиці.
і думає, що завтра такої ночі уже не буде.
і, зрештою, засинає, знаючи, що завтра нічого не зміниться.
Тетяна Власова