Дякуємо за кожен ваш коментар, сподобайку і поширення ❤ Підтримати нас фінансово можна через Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon: patreon.com/POROBLENO
Вітаю,я родом з Черкащини( Звенигорлдський р- н).Моя баба завжди ходила на поховання ,поминки,звідти приносила хустку, печені дріжджові пиріжки,цукерки,бабку( лише на поминки!бабка- це запіканка з домашньої затірки( лапші), кисломолочного сиру та яєць).Коли я запитувала бабу" навіщо вона ходить по цих похоронах/ поминках,адже їсти є що і вдома", чула відповідь:" коли я помру,родичі цих людей прийдуть до мене,віддадуть мені дань".Потім це все роздавалось швидко онукам і з'їдалося( викидати не можна).Хустку баба складала в " смертельний вузол( в великій хустці лежал и бабин одяг на " смерть" і хустки/ рушники для ритуалу поховання).Баба час від часу переглядала цей вузол,звала когось з своїх дочок і розповідала,що куди призначається: те на хрест,те на вінки ,те родичам,знайомим,сусідам....і т д.Причому😂,якщо баба з кимось посварилась,або щось їй не сподобалось,то цій людині був розпорядок " пов'язувати хужу хустку( наприклад ,не шерстяну,а лляну,або зовсім не пов'язувати).
@@DariaAntsybor ,ні,сценарій поховання один і той самий,а от яку хустку( за якістю,кольором,навіть,за ціною) змінювався,бо баба сердилася,казала: " не звіть на мої похорони тітку Надю,чиГалю,бо встану з гробу,всіх порозганяю( моя баба була з гумором)
Дуже цікава обрядовість, про яку раніше нічого було знайти, а зараз по крихточці можна слухати такі відео, як це! Дякую за вашу роботу❤ ви круті! П.с. ще дуже цікаво було послухати про традиції та кухню обряду хрещення діток
@@pav0cristatus дякую Вам! Саме ці теми досить непогано представлені в етнографічних записах, бо весілля і смерть завжди всіх дослідників цікавили, але тут дійсно питання, що якщо ніколи це не вивчав, то рідко коли знаєш, де такі речі шукати. Тому ми і робимо ці епізоди, щоб люди, які професійно займаються вивченням, розповідали більше, а хто зацікавиться, то вже буде розуміти, де і кого шукати й питати:))
Важкий трішки був випуск, бо знову були порівняння із нещодавніх похорон мами. Так от скажу, що пам'ятаю за Первомайськ, Миколаївської області. На всіх поминальних обідах завжди є борщ, коливо (рис солодки) і лапша з котлетами. Стоять цукерки на столі, які мають всі розібрати після обіду. Під час обіду по бажанню згадують покійну, типу тост. А от на 9, 40 днів вже говорять, що кому снилось. Моїй тітці, приснилось, що мама без тапочок і вона купила і віддала на вулиці комусь капці. Три дні тато обов'язково насипав сніданок і на маму. На другий день носили сніданок ( нарізка, горілка, хліб, цукерки ). Яке потім обов'язково треба комусь віддати по дорозі. Ніколи з кладовища нічого не можна приносити.На кладовищі наливали водичку в стакан. Вдома горіла свічка 9 днів біля портрету і стояли якісь цукерки. Кожного разу йдучи на кладовище берем гостинця і обов'язково віддаєм( як правило, там поряд є копачі і вони забирають). Знаю, що залишали на могилках, але зараз забирають, щоб собаки не розбирали. І ще заходити на кладовище обов'язково через центральний вхід.(Там де заносили покійного). А взагалі, я раніше не звертала увагу на ці всі забобони, типу здути з лавки, чи насипати їсти. Вже після втрати ти якби наближаєшся до рідного з усіма цими приколами і стає легше психологічніше. Втрата не така болюча.
Дуже співчуваю через твою втрату😔 Дякую, до так детально змогла поділитися! Земля пухом твоїм чудовій мамі! І дійсно в такі дні особливо хочеться вірити в можливість, як сказала Олена Олександрівна, переходу між світами, щоб погостювати...
Моя мама з Центральної України.Живемо на Заході більше 50р.Тож можу порівняти регіони.Слід сказати що ритуали збереглися лише по селах.В містах лише поверхнево.Ніхто не вникає в суть,хіба керує хтось з старших,а молоді все одно.На Зах.України дотримуються більше релігійних ритуалів.Забобонів мало.Кладовища по селах більше впорядковані і більше відвідувані.Від бабці змалку знала всі ритуали.Коли ховали дотримувалися.На гробки їздили щороку коли не виходило то на Престольний празник.Вражала масова пиятики,сміття на поминанні.Ввечері приїжджі цигани збирали рушники,залишки їжі,квіти,хусточки з хрестів.Від поч.ковіду і війни не була.Можливо зараз по іншому.Могилки доглядають знайомі.
Я наші "проводки\гробки" люблю в селі саме тому, що це такий день, що приїжджає більше навіть людей ніж на Паску. Оскільки їдуть машинами здалеку - то й не п'ють більшість. Це день, коли збирається не тільки мала сім'я, а й широке коло родичів. Дорослі обмінюються новинами, гасають і намагаються увернутись від десятого пакета з цукерками діти, всі справді згадують померлих. Їжі останніми часами не так і багато, аби лиш пригостити всіх знайомих і рідних (ви скажете шо це наче й так багато, але пік був у 2007-8, бо це був пік достатку, до якого ще не звикли, а українець на свята їжею поділитись любить). Хто замовляє священника з півчими, а хто - ні, бо померлі й так навідаються на гостинці. Сільрада призвичаює людей, що треба ходити з живими квітами і навіть старі люди (які попервах звісно були проти, бо це зміна) кажуть що дійсно гарно, коли могили заквітчані справжніми квітами, а не пластиком. В оформленні могил ми помітили цікаву особливість - те як стоїть хрест, в головах чи в ногах. При чому звісно люди мають свої якісь пояснення - наприклад, кажуть що у ногах, щоб мертвець міг вільно піднятись і вчепитись за хреста коли буде вознесення, а у головах - як узголів'я. Але точно причини ніхто не знає) *Миколаївська область.
А бабуня наша, хай царствує, через поважний вік останні років 10 перед смертю так часто була на поминальних обідах друзів, сусідів і родичів, що стала справжнім борщельє і завжди могла визначити чи гарно старались щоб зробити борщ на обід. Тож у нас було завдання - на її першому поминальному обіді щоб був крепкий борщ. Дякувати чудовим жінкам які готували - перша думка у всіх, коли взяли першу ложку була "Ооо, це хороший, Вірі б сподобався".
Дякую дуже за такий коментар! Мені теж здається, що в цей час цвинтарі особливо яскраві, прямо дійсно святкові. Всі інші поминання все одно не такі масштабні. А ці буквально зобов'язують. Дуже приємно чути, що у Вас відмовляються від пластику. Ми вже теж років 7 тільки живі квіти купляємо. І дивлюся, що і довкола потрошку теж люди переходять
В далекі 60 роки з бабусею ходили на гробки в понеділок з пасочками,крашанками,пиріжками та солодощами.Ще несли хустинки та рушники на хрестики вішали,а зараз на мармурові не пов'яжеш.
У нас на Слобожанщині (Луганська обл.) обов'язково на поминальному обіді був не борщ, а капуста (це капусняк з пшоном і томатом). А ще рисова кутя. І наступного ранку після похорону несли снідання на могилу, кутю та цукерки й печиво. Та й таке...
Оце на Полтавщині капусняк теж дуже важливий. І в книзі своїй Олена Боряк теж часто його згадує. А рисове коливо я, наприклад, бачила в Києві вперше, коли дідуся ховали
Запорізькій області м.Гуляйполе готували борщі з м'ясом чи рибною консервою.На Полтавщині дитиною згадується капусняк, дуже смачно.А цукерки просто по бажанню та спроможності,але завжди парна кількість.Всі принесені в двір солодощі роздавали в руки на кладовищі після поховання і запрошували на поминальний обід.Також копачам обов'язково носили торбу з їжею та горілкою.Ще у бабусі був вузлик одягу на різну пори року,про який казала:,,Хай буде''Ми сердились,а вона сміялась:,,Не бійтеся цим не умертвиш''.
Київщина. Найперше співають,, Отче наш". Коливо -рисова каша з родзинками, треба з"істи три ложечки обов" язково. Борщ обов"язково. Володарський р-н--гречана каша. Білоцерківський - лапша з тушкованою цибулею. Горілка-вино на столі присутнє, не заставляють, хто хоче. Кажуть добрі слова за покійним. Не можна покидати стіл, якщо ще не закінчили поминати. Встають,знову читають,, Отче наш". Вранці родичі везуть сніданок на кладовище... З роками це сприймається спокійніше, але для родичів це завжди стрес...
Дякую за ваші відео, обожнюю їх. Виросла наче у якомусь закритому куточку, де збереглися всі традиції. Мене, звісно, ніхто не питав, але вирішила поділитися нашими традиціями з Київщини, що над Черкащиною😊 “Вилки" не можна на поминках і досі. Якщо дають ложками їсти "суху їжу" у звичайний день, кажуть: "ми що на поминках", "вилок" подайте. Також обов'язкові кисіль, борщ та коливо, і "Батюшка" за обіднім столом. Також гроші потрібно завжди приносити на похорон та допомогти у приготуванні їжі, навіть якщо ти не ідеш "на обід". Всі вікна та дзеркала завжди "завішують", а "Баба" місцева має всю ніч співати за покійника. Хліб з водою завжди стоїть коло ікони, поки покійник у хаті, а потім на могилі ставлять. До року заборонено ставити пам'ятник, лише дерев'яний хрест, чекають наступні Проводи, щоб охрестити пам'ятники. Потім вивішують на "несячені" пам'ятники рушники, так "Батюшка" розуміє, що потрібно підійти, або рідні просять "посятити”. Ми так дітьми могли розуміти, наскільки довга буде вся ця процесія, до того як можна вже буде "конфети" збирати. Якщо багато білих рушників - можна ще зі своєю бабою "пройтися по всіх родичах". Роздавання "конфет" завжди починається або ще у церкві - коли це поважна людина і її "відспівують" у церкві, або у дома, де покійник лежить, і потім всім, кого зустрічаєш на “кладвищі”. А на Проводи завжди роздають всім по 4 цукерки за своїх рідних, навіть якщо давно вже померли, всім, хто приходив на могилку привітатися з покійником. На проводи завжди застеляють рушник, який обов'язково купують наперед. Серветка паперова лише для найстаріших могилок. Ще деякий час тому на Проводи у деяких маленьких селах стелили багато покривал на підлогу, і всі рідні, а їх в одному маленькому селі, це всі всіх родичі, то всі сідали й снідали. Сміємося інколи з мамою коли в інтернеті якусь традицію називають "забутою". Нещодавно також балакаємо з мамою і вона сказала щось, а потім що не хоче йти "у вишеньки". Чоловік запитує, що це таке, хоча він із того ж містечка, але в них вся родина колись давно переїхала у цю місцевість (як каже моя баба - вони не місцеві. По відстані село одне від одного може бути у 20 хвилин. Як я зрозуміла, головне - щоб це село було або через річку, або за свою історію його ніколи з вашим не об'єднували), а мої жили тут, мабуть, ще за динозаврів і я весь час дивуюся, як взагалі, ти не знаєш, це ж і так всім зрозуміло. Загуглила - інтернет каже, забутий вислів. Дякую за вашу працю.
Ооо, який розлогий коментар! Дякую😊 а чи є пояснення якесь, чому саме 4 цукерки? І про рушник, яким заставляють, - це про стіл біля могили чи саму могилу?
Щодо "піти у вишеньки", то у Косівському районі на Франківщині колись записувала, що це означає померти, бо в них якраз у вишняку цвинтар був) я потім про цей кейс розлого у себе писала в дисертації, треба буде у тг виставити:))
@@DariaAntsybor У нас всі пояснення зводяться до "бо так баба моя робила", тому точно не скажу, завтра запитаю. Але думаю, що якщо людина багатша, то може і давала більше, але я завжди була на "старому кладвищі", де всі старенькі, і думаю, що це їм було б дорого. Бо це завжди потрібно мати як мінімум "корзину" "конфет" і роздавати всім, хто підходить. Новий рушник обов'язково кладуть на могилу, також може бути хустка, але яка нова і нею не користувалися, а на ньому зверху бабка та крашанки з "конфетами". Сам стіл коло могили рідко коли застеляють. Застеляють лише, якщо у вас збирається велика родина з різних куточків світу. Накривають стіл, як кажуть, для "солідності", бо поряд накривають інші. Але все одно накривають стіл або старою "клійонкою", або якоюсь старою скатертиною, яку не шкода потім викинути, бо нічого з "кладвища" нести не можна. (Її звісно везуть потім додому, але вже лише у "повітку" кладуть) На "кладвищі" це більш символічно, щоб побачити всіх родичів, які живуть далеко і мають у цей день точно приїхати "провідати родича". Потім вже йдуть "нормально обідати" всі разом додому до найстарішого рідного. А у маленьких селах, просто брали рядно (покривала) і у вільній частині, де не має могил, кладуть вздовж "рядна" і обідають, то тоді дома не збираються.
@@DariaAntsybor Я з Київщини, і у нас як лише потепліє і баба виходить на порозі погрітися, і починає всіх згадувати, то починає плакати та казати що їй теж у вишень вже потрібно. Або коли старі жартують про смерть, то часто про вишеньки згадують. Але я завжди дивувалася як моя баба завжди на чорний день мала тумбочку одягу з хустками, і її було суворо заборонено відкривати, лише коли вона час від часу відкриває і розказує у що її вдіти, кому що і де покласти, яку куди хустку зав'язати. Я ще у це сильно не занурювалася, це зараз моя мама має вивчати куди жовта хустка, а куди синя, а куди з китицями.
@@EmmieWoodard А з якого саме Ви району на Київщині? Я ще оце подумала, що 4 - це ж просто може бути що парне число. Бо на цвинтар намагаються дуже часто саме парну кількість брати. А про оці сценарії поховання, які старші люди готують собі на смерть, то ми в попередньому випуску теж з пані Оленою згадували. Там навіть у коментарях дехто згадував, що баба видавала зошит з детальними поясненнями, що робити й кого запрошувати
Я з Рівненщини. Ось деякі цікавинки: -коливо роблять або з печива, або з рису (прикрашається лише світлими родзинка, бо так красивіше) - хліб на домовину обов’язково круглий - у жодній страві, зокрема випічка, печиво і так далі , не має бути маку - дуже багато речей , які обов’язково мають бути в домовині(гребінець, шапка, перстень…) - віничок, яким священник кропить святою водою ,роблять родичі з туї, ялівцю - рік після поховання сімʼя не фарбує яйця на Великдень
Зараз на Черкащині коливо варять із рису, приправляючи консервованими вишнями і ріденьким вишневим сиропом. З гарячих страв найголовнішим є капусняк, котлети з гречаною кашею, голубці і, звичайно, налисники з сиром. Пиріжки забирали з собою. Після обіду гостям давали цукерки з печивом
Дуже цікаво щодо додавання вишні, дякую за Ваш коментар! А капусняк дійсно дуже поширений, часто є головним він, а не борщ. Нижче теж дедто згадував про капусняк.
У нас на Миколаївщині обовʼязково роздають улюблену страву покійного. Я навіть знаю: бабуся Галя - булки і солодкий хліб, бабуся Тамара - огірки. Дід Саша - голубці. Сьогодні дзвонила зранку мама, каже «наснилася мені баба Маша, що мене гляділа як я була малою, просила мамалиги зварити для неї і вона прийде». Після чого довго доводила мені що все це не збіг 😅 (це після 2 днів прибирання на кладовищі)
Дуже велика увага приділялася їжі, якимсь прикметам. У мого чоловіка на батьківщині в Польщі головне на похоронах це молитва в костелі. Читання молитв вдома. Поминальнийх обідів немає
У поляків було багато дуже схожих практик, але через дуже сильну політику католицької церкви з часом вони витіснялися все сильніше. Втім, це не означає, що раніше не було тризни або що у віддалених від міст селах це ще не зберігається.
Щиро дякую Вам за таку цікаву розмову! Дякуючи моїй мамі, я застала традицію "дідів", або в нас ще казали поминальна субота. Не пам'ятаю, скільки разів на рік вона була, але точно більше 2. І поминальною була саме субота, не п'ятниця. Зранку мама йшла до церкви на поминальну службу, а ввечері обов'язково вся родина сідала до столу вечеряти. Обов'язково запалювали свічку, яку мама з церкви приносила. Після вечері зі столу їжу не прибирали, лишали на ніч, щоб покійники теж поїли. Це було 90-ті - початок 2000-х.
Черкащана, Маньківський район - несли хліб за покійником, якщо неодружена людина- коровай. Перед обідом у кафе/вдома, зливали на руки у миску, цю воду виливали у місце, де ніхто не ходить, так само як воду із покійника. Є у нас коливо із рису, про борщ перший раз таке чую😃 цікаво. На столі у нас пиріжки, картопля, тушене мʼясо, голубці, холодець, моинці із сиром, котлети, смажена риба. За своє життя, я провела багато старших рідних. У нас йдуть на наступний день на кладовище, потім поминальні обіди на 9 днів, 40 та рік. На 40 днів зазвичай звуть найближчих по розташуванню знайомих/сусідів/родичів покійника(дальша рідня - розїхалася чи не можуть прийти). Зараз, деякі не роблять 40 днів чи роблять у вузькому колі з економічних причин. Коли помирає наступний і ховають на тому самому кладовищі, сімʼя несе хліб, рушник/хустку, залежить від статі покійника
Село Могилів, північ Дніпропетровщини. На поминках на клАдовищі усім дають по три ложки кануну ( переважно рис із солодкою водою) та пиріжок. Пиріжки взагалі важлива частина поминальних обрядів. У піст із картоплею або капустою, а у м'ясоїд можуть бути і з сиром. За поминальним столом зазвичай є знову канун, борщ, риба, котлети, картопля або каша, пиріжки, сметана. Може бути і ще щось інше. Господарі чекають, доки усі поїдять, а потім роздають "милостину": пофасовані у кульочки цукерки, печиво та пиріжок. Цю "милистину" треба дати прямо в руки, класти на стіл чи передавати через когось не прийнято. Це сигнал до того,що гостям пора розходитися. Отримавши "милостину", гості йдуть додому. Копачів годують зазвичай після усіх гостей. Ще пізніше обідає сім'я покійного, навіть якщо вони й сідали за стіл з усіма.
Теж трошки додам від себе спостережень) Луганська область, м. Первомайськ (шахтарське місто, Донбас): на поминах завжди була солодка кутя з рису і також був борщ, друга страва це пюре картопляне і котлети, пили узвар, також були цукерки. І ще завжди було багато духових пиріжків, пам'ятаю зокрема начинку яйце і зелена цибуля, і до сих пір з пересторогою до неї ставлюсь))) Що цікаво, моя сім'я змішана, українці і росіяни, але борщ - то святе, готували саме його. І коли справляли помини в ритуальному кафе, то так само, був борщ на столі і кутя. Що теж яскраво пам'ятаю, то це цукерки з печивом - і на кладовище гостинцем на могилки приносили, і людям роздавали, і ми дітьми в поминальний день (гробки у нас він називається) збирали ці цукерки з могил, де сім'я вже пішла, бо поки сім'я поминає, то не правильно забирати гостинця.
Я з Харкова, добре пам'ятаю похорон мого любимого дідуся у 2000р. Багато що співпадає з розповіддю, хоча й ми містяни. Мені було 11р. Тато підвів до труни де ноги, та казав потримати за ніжку, щоб не боятися дідуся💔 важкий для мене день був, але я зараз радію, що була присутня. Це моя така дорога людина була ❤️🩹
Так, і переходити дорогу не можна. А зі свого досвіду, коли помер мій батько, йому було 48 років, виносили труну з під"ізду, забіг хлопчина маленький. Сусідки казали поганий знак. Так і було, у жінки з будинку дитина народилась не живою.... 😢
По ☦️православному вченню церкви перші три доби душа перебуває на землі,а потім піднімається до престолу Бога,проходячи митарства,коли біси і демони затримують душу,показують🖤 її нерозкаяні гріхи. Хто пройде ці перепони,тільки той піднімається на небеса і на 9 день душа поклоняється Богу ,а потім їй буде показано місця🔥 пекла,і вже на 40 день доля цієї людини буде вирішена ,враховуючи молитви і милостині за неї рідних і православної церкви. Тому важливо молитися за упокій,важливі 40 усти в церкві,панихиди за померлим. Православні християни,що не пройшли успішно митарства ,маючи нерозкаяні гріхи,потрапили в пекло,то за них теж треба молитися,за прощення їх гріхів,тому що це допоможе їм ,покращить їх становище,навіть є можливість вийти з пекла до раю,тому що Бог має неосяжну владу і в Нього є ключи від пекла. Об'явлення 1:18☦️
@@ОленаГлазунова-ь1з це людські забобони. Не бажано цього робити. Кладуть у руки покійному хрест,іконку в труну На голові покійного паперовий венчик ,як символ вінця у Небесному Царстві,куди він направляється,якщо вірив у Христа,покаявся у гріхах,хрестився у☦️ Православній Церкві,старався жити по заповідям. Для новоприставленого нічого земне вже не потрібне,а тільки паніхіда, щира молитва за нього,прохання Бога простити його гріхи,милостині,пожертвування людям від його імені,читання Псалтирю,Псалом 118,кафізми17
Дякую за відео і за гостю, глибоко обізнану у своїй справі. На Полтавщині також часто на поминки готують капусняк. Колись також пам'ятаю звичай, що на поминальному обіді поминали горілкою з однієї чарки по колу, три рази за обід. Зараз, звичайно, цей звичай відійшов у минуле. Ще зараз вразило, що на Полтавщині зараз на обіді мало говорять тостів про померлого. До речі, раніше, коли пили по колу з однієї чарки, то кожен, коли пив, казав хоча б мінімальний тост на кшталт "Земля пухом..."
Дякую за розлогий коментар! Оцей звичай про одна чарка по колу, то дуже довго і на весіллях був. На Гуцульщині мені таке розповідали про не такі й давні часи, щось наче як про 1990ті навіть. Капусняк у книзі Олени Боряк теж дуже часто згадується. Теж така страва, що маркована як обрядова.
@@ЛюбовСоляник-к6у це умовна назва. Йдеться не про "тости" у традиційному розумінні, а про словесне висловлення пошани померлому, часто зі згадкою історій про його життя.
А я,в своє біженство,потрапила на ,,проводи,, до Грузії .Це тиждень після Паски.І відзначається дуууже святково і пишно.Саме на цей день з'їзджаютбся родичі,навіть здалеку.І машинами їдуть на кладовище,яке знаходиться за селом,за містом.Везуть з собою усе:стіл,лавки,стільці,каструлі,прибори.Накривають столи.І цілий!цілий день сидять біля могил померлих родичів.Підходять знайомі,сусіди.Ненадовго сідають до столу.І вже ввечері усі розходяться.Сама Паска святкується набагато скромніше,ніж ,,паска мертвих,,
В мене на поліссі нещодавно померла бабуся. Впізнаю деякі традиції. Наприклад хліб мав бути освячений священником і залишався йому. Пам'ятаю колево, така незрозуміла не смачна страва. Руки мили теж. Мама постійно консультувалась із бабусіними подругами, які знали що як треба робити. Дуже цікаве відео, дякую)
Співчуваю Вашій втраті. А яке саме коливо у Вас робили? У Києві роблять часто дуже схоже на кутю, а на Полтавщині влітку була на похоронах, то там була рідка водичка солодка і печиво "Марія" покришені.
Коливо в нас готують з пшениці( майже як кутя) ,добавляють цукор ,мед,родзинки. А головні перші страви це,горох та капустняк. Горох ,як пюре ,а капустняк,як суп. Хмельниччина.
Щиро дякую за вашу роботу! Дуже важливу в наш час. Наша спадщина - це наш скарб. Ще б було корисно дізнатись, і доречно, як відзначали троїцю. Чому в різних реніонах відвідини могилок, після Паски по різних термінах? Чому "проводи"?
''Проводи''-від Провідної неділя перша неділя після великодня. Кажуть що на великодні свята душі померлих приходять святкувати до рідних домівок, там де жили, а на провідну неділю вертаються назад у вічне царство, то живі родичі проводжають їх і пригощають солодощами. Різні терміни певно більше про відправи священником на цвинтарі, коли є змога у священика правити на могилах, наприклад якщо погана погода -дощ чи буря , то переносять на іншу неділю. Так було у нас в селі, Або велика парафія у священника -3-4 села і не має можливості відправити відправити в один день(неділю) в усіх селах.
у поляків теж схожі традиції, католицька церква свого часу забороняла всю цю їжу на кладовищах, годувати дідів, тому зараз не їдять на кладовищі в більшості.
Я рік тому була на похоронах в Макарівському районі Київської обл. І на поминальному обіді мене вразило те що там обов'язково співають. В кінці літні жінки співають ряд певних народних тужливих пісень. Це було гарно і дуже зворушливо. Ще пам'ятаю той період коли на похорон в Миколаєві запрошували оркестр, який супроводжував труну від будинку до автобусів якими всі їхали на кладовище. Була хода від будинку до якогось певного місця і от ця хода була в супроводі оркестра. Це десь 15-20 років тому.
Київщина. Зараз ховають без оркестру. То й незнаєш що людина померла. Батюшка править. А от моя бабуня заповідала, що не хоче щоб був піп,була музика, 20 років тому.
@user-xu5ex7gy9w ну от він і писав там про те, хто саме робив з рису і про те, кому було це доступно в часи Гетьманщини. Ви ж почитайте спершу, а потім вже думайте, чи знецінювати таку кропітку роботу в архівах 🤷🏻♀️
Звісно, то дуже умовно, але ґуґл каже, що 29 км до центру міста. Цікаво, що так легко пішки було діставатися. Хоча я думаю, всі розуміють, що це донецька агломерація, як та ж Макіївка чи Горлівка.
Офіційно відстань між населеними пунктами вимірюється і зазначається від головпоштампа до головпоштампа (основного або єдиного відділення пошти), тому можуть бути розбіжності між реальною відстанню від Вашого району і офіційною.
@@anastasiaborodina7740 тому що в тих областях українська завжди була ознакою села, а не незрозуміло чого як зараз ліплять. Російською говорили в містах
ще згадала, не знаю чи буде це цікаво. в Молдові родичі, у них прийнято на поминках домашнє вино пити, так от, його пʼють з одного келиха, який носить типу виночерпій і кожен з нього пʼє. також всім, хто заходить на двір дарують подарунки, нові: постіль, килимки тощо на згадку про померлого. мені трохи лячно таке брати😀 і ще в них зберігся постмортем, обовʼязкове фото з гробом, щоб покійника було видно.
Про якого батюшку йде мова? В українських церквах панотець або священик. Коли ж нарешті московські традиції відійдуть у вічність разом із їх носіями. Скільки ще треба бомбардувань?
У багатьох місцевостях називають зазвичай батюшкою. Ви ж чули, що пані Олена здебільшого досліджувала Полісся, там це слово і є звичним. Україна величезна, і різні слова в різних місцевостях будуть більше притаманні, в інших - менше.
@user-xu5ex7gy9w можливо, якби Ви захотіли дійсно дізнатися більше про українські традиції і про те, що Україна - це не лише Ваше усталену уявлення про неї, то побачили б, якою різноманітною вона може бути (і не тягнули б всюди російські впливи) 🤷🏻♀️ І так, термін "народна релігія" або "lived religion" вже дуже давно є поширеним серед антропологів
@user-xu5ex7gy9w вірте абсолютно у будь-що, в що Вам хочеться, ми нічого не пропагуємо. Ще раз повторюю, що як люди на певній території вживають слово, то і дослідниця його теж так само і вживала. Ми досліджуємо традиційну і сучасну культуру і розповідаємо про наші звичаї, ось і все.
@user-xu5ex7gy9w стільки агресії, категоричності і жовчі у ваших коментарях, що жах! А ще такий дивний підхід, з якого виходить, що якщо люди про щось розповідають або досліджують, то обов'язково змушують це робити інших у примусовому порядку. Це ж треба так вміти знайти щось погане у такій цікавій розмові.
Ніби всі з освітою,а просвітлення 0.Маємо свою церкву,тішимося бат юшками.З подивом взнала від компетентної людини,мовознавця що служба в МП ведеться не церковослов,янською,визнаної наукою і Патріархатом,а сумішшю російської з царських часів,староросійська якби.Старші її погано розуміли,молоді зовсім.
11:01 мені теж так мати каже. А я згадую анекдот: мати готує пиріг, перед духовкой, краєчки обрізає і викидає. Дочка питає: нащо так робиш? Мати каже: моя мама так робила і я роблю. Донька йде до бабусі з тим ж питанням. Та каже: мати так робила і я роблю. Йде до прабаби, питає, чому краєчки викидаєш? А та каже: так в мене протвень маленькій.
Ми в описі лишили деталі, як зв'язатися з пані Оленою. А книгу про бабу-повитуху можна просто скачати на її сторінці на "Академії". Теж всі посилання там є
На Київщині в селі Сорокотяги одна моя знайома поховала маму в її рідному селі , а через деякий час їй зателефонували сусіди і запросили на похррон до якогось чужого дядька . Бо він був наступний і її мама стоїть на воротах і чекає . Вона поїхала на той чужий похорон і ніхто не здивувався , бо там так заведено .
Хоча в принципі поминати можна не лише їжею, а добрими справами, які покійний вже не може робити в його пам'ять. Ефект поминів не наїстися й напитися, а в тому щоб зробити добру справу за померлого, а саме накормити. А якщо й так всі не голодні, то одних обідів мало.
@@КатеринаМарійчук на кладовищі не клад шукають, а кладуть мертвих. З давньоруської "класти". Клад теж від класти, бо його кладуть. Як на мене скарб і клад трохи різні речі, бо в українські мові скарби не обов'язково заховані. Цвинтар - це запозичення з польської cmentarz (cwentarz), яке походить від середньолатинського coementerium (›coemētērium), яке в свою чергу прийшло з грецької κοιμητήριον - місце спочинку, κοιμοῦμαι - спати. Звідси ж і назви іншими мовами як, наприклад, англійською cemetery.
А насправді тут неможливо відділяти на цьому етапі. Це все народна релігія, симбіоз і давніх локальних вірувань, і тих, що були насаджені церквою, і власних інтерпретацій, і впливу ЗМІ тощо
Звісно, зміна відбудеться, але на території України крематорії є лише у великих містах - Київ, Харків та Одеса, тому про традиції кремації можемо говорити лише в контексті цих міст.
@@poroblenopodcast було б теж цікаво, моїй мамі 71,мені 51.Боюсь щось зробити не так, родичів більше немає. Мама хоче бути кремована і підхована до чоловіка, до мого батька, щоб нам легше було її поховати. А як з поминальними обідами та традиціями я не розумію...
Ви здивуєтеся, скільки цвинтарних пікніків і досі робиться в цих "європах" і "америках". Це все чудово собі існує і там, і якщо Ви про це не знаєте, це не привід думати, що там цього нема
Як на мене, то в Європі зв'язки з Язичництвом набагато тісніші залишились, ніж в Україні. Ви просто не були в Європі, якщо так кажете. І, знову ж таки, як на мене, але нехай краще Європа приходить в Україну і несе хороше зерно своєї культури до нас, чим Україна має йти в Європу, втрачаючи себе. У нас все набагато краще. За виключенням корупції, олігархату і обікраної, тому збіднілої нації. І так, я не була скрізь, але цвинтарі поміж живими у Європі - це норма, іноді навіть круто. Багато того, що для нас є дивним.
Я не православная и знаю как вести себя на кладбище ,уборка по мере возможности поддержание чистоты то есть уборка лишней травы и опавших листьев а стояние над могилой с опущенной головой и раскладывание кулечков с едой первому это дикость противоестественно,передачей вы распространяете чушь Библию не знаете ,учитесь у евреев ничего подобного на кладбищах они не празднуют,водку не пьют и пьяными не ходят
Понятно,що поминання померлих не має нічого спільного з християнством..це все пережитки язичницького вірування.Цтого робити не варто,цього немає в Біблії тому не думаю,що ці традиції схвалює Бог
Для чого пропагуєте забобони? Люди і так далекі від Бога його заповідей. Краще б покликали духівника щоб пояснив як повинно бути. Найкраща жертва для душі покійного це молитва і Святе Причастя щоб ви прийняли і пожертвували за душу. Дуже доступно цю тему пояснює священник Василь Колодій! Забобонниці.....
Не уявляю, де Ви побачили пропаганду забобон, коли весь час просто розповідалося про питомо українські традиції й приклади з народної релігії (так, саме так це і зветься насправді)). Ви всіх дослідників традиційної культури будете забобонницями називати, як я зрозуміла😏
@@DariaAntsybor так забобонцями бо люди не знають для чого Бог прийшов на Землю які Його Закони Його правила і заповіді Його устрій на Небі а ви забобони червоні нитки вогнища чарування і ви це рахуєте традицією? Традиція коли дртримуються Божих заповідей і мають страх Божий і віру в Бога живого а не ідола.
@@ЛідіяМисак-э9з якщо ви, така віруюча людина, то можу вам сказати що ви вже порушили Заповіді- осудили, та поставили себе вище за інших і намагаєтесь повчати. Кожен священник пояснює по-різному і « забобонів» в сучасній церкві не менше.
![Tee Grizzley - Robbery 8 [Official Video]](http://i.ytimg.com/vi/34_vkNV6wrU/mqdefault.jpg)
Дякуємо за кожен ваш коментар, сподобайку і поширення ❤ Підтримати нас фінансово можна через Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon: patreon.com/POROBLENO
Вітаю,я родом з Черкащини( Звенигорлдський р- н).Моя баба завжди ходила на поховання ,поминки,звідти приносила хустку, печені дріжджові пиріжки,цукерки,бабку( лише на поминки!бабка- це запіканка з домашньої затірки( лапші), кисломолочного сиру та яєць).Коли я запитувала бабу" навіщо вона ходить по цих похоронах/ поминках,адже їсти є що і вдома", чула відповідь:" коли я помру,родичі цих людей прийдуть до мене,віддадуть мені дань".Потім це все роздавалось швидко онукам і з'їдалося( викидати не можна).Хустку баба складала в " смертельний вузол( в великій хустці лежал и бабин одяг на " смерть" і хустки/ рушники для ритуалу поховання).Баба час від часу переглядала цей вузол,звала когось з своїх дочок і розповідала,що куди призначається: те на хрест,те на вінки ,те родичам,знайомим,сусідам....і т д.Причому😂,якщо баба з кимось посварилась,або щось їй не сподобалось,то цій людині був розпорядок " пов'язувати хужу хустку( наприклад ,не шерстяну,а лляну,або зовсім не пов'язувати).
Дякую, що поділилися! Тобто "сценарій" поховання мінювався залежно від динаміки стосунків з бабусями довкола:)
@@DariaAntsybor ,ні,сценарій поховання один і той самий,а от яку хустку( за якістю,кольором,навіть,за ціною) змінювався,бо баба сердилася,казала: " не звіть на мої похорони тітку Надю,чиГалю,бо встану з гробу,всіх порозганяю( моя баба була з гумором)
Цікаву думку почула з якої зробила висновок про те, що традиційне сприйняття смерті через ритуали, зменшує страх перед нею
Мені теж здається, що так тоді легше відчути цю присутність тих, хто вже не з нами.
Повністю згодна. Це як пройти шлях відпустити покійника. Знову ж таки, як помирають старенькі за 90 це не сумно, це зміна поколінь. А коли молоді….
Дуже цікава обрядовість, про яку раніше нічого було знайти, а зараз по крихточці можна слухати такі відео, як це! Дякую за вашу роботу❤ ви круті!
П.с. ще дуже цікаво було послухати про традиції та кухню обряду хрещення діток
@@pav0cristatus дякую Вам! Саме ці теми досить непогано представлені в етнографічних записах, бо весілля і смерть завжди всіх дослідників цікавили, але тут дійсно питання, що якщо ніколи це не вивчав, то рідко коли знаєш, де такі речі шукати. Тому ми і робимо ці епізоди, щоб люди, які професійно займаються вивченням, розповідали більше, а хто зацікавиться, то вже буде розуміти, де і кого шукати й питати:))
Важкий трішки був випуск, бо знову були порівняння із нещодавніх похорон мами. Так от скажу, що пам'ятаю за Первомайськ, Миколаївської області. На всіх поминальних обідах завжди є борщ, коливо (рис солодки) і лапша з котлетами. Стоять цукерки на столі, які мають всі розібрати після обіду. Під час обіду по бажанню згадують покійну, типу тост. А от на 9, 40 днів вже говорять, що кому снилось. Моїй тітці, приснилось, що мама без тапочок і вона купила і віддала на вулиці комусь капці.
Три дні тато обов'язково насипав сніданок і на маму.
На другий день носили сніданок ( нарізка, горілка, хліб, цукерки ). Яке потім обов'язково треба комусь віддати по дорозі. Ніколи з кладовища нічого не можна приносити.На кладовищі наливали водичку в стакан.
Вдома горіла свічка 9 днів біля портрету і стояли якісь цукерки.
Кожного разу йдучи на кладовище берем гостинця і обов'язково віддаєм( як правило, там поряд є копачі і вони забирають). Знаю, що залишали на могилках, але зараз забирають, щоб собаки не розбирали. І ще заходити на кладовище обов'язково через центральний вхід.(Там де заносили покійного).
А взагалі, я раніше не звертала увагу на ці всі забобони, типу здути з лавки, чи насипати їсти. Вже після втрати ти якби наближаєшся до рідного з усіма цими приколами і стає легше психологічніше. Втрата не така болюча.
Дуже співчуваю через твою втрату😔 Дякую, до так детально змогла поділитися! Земля пухом твоїм чудовій мамі! І дійсно в такі дні особливо хочеться вірити в можливість, як сказала Олена Олександрівна, переходу між світами, щоб погостювати...
@@DariaAntsybor ❤️❤️❤️
Моя мама з Центральної України.Живемо на Заході більше 50р.Тож можу порівняти регіони.Слід сказати що ритуали збереглися лише по селах.В містах лише поверхнево.Ніхто не вникає в суть,хіба керує хтось з старших,а молоді все одно.На Зах.України дотримуються більше релігійних ритуалів.Забобонів мало.Кладовища по селах більше впорядковані і більше відвідувані.Від бабці змалку знала всі ритуали.Коли ховали дотримувалися.На гробки їздили щороку коли не виходило то на Престольний празник.Вражала масова пиятики,сміття на поминанні.Ввечері приїжджі цигани збирали рушники,залишки їжі,квіти,хусточки з хрестів.Від поч.ковіду і війни не була.Можливо зараз по іншому.Могилки доглядають знайомі.
Я наші "проводки\гробки" люблю в селі саме тому, що це такий день, що приїжджає більше навіть людей ніж на Паску. Оскільки їдуть машинами здалеку - то й не п'ють більшість. Це день, коли збирається не тільки мала сім'я, а й широке коло родичів. Дорослі обмінюються новинами, гасають і намагаються увернутись від десятого пакета з цукерками діти, всі справді згадують померлих. Їжі останніми часами не так і багато, аби лиш пригостити всіх знайомих і рідних (ви скажете шо це наче й так багато, але пік був у 2007-8, бо це був пік достатку, до якого ще не звикли, а українець на свята їжею поділитись любить).
Хто замовляє священника з півчими, а хто - ні, бо померлі й так навідаються на гостинці.
Сільрада призвичаює людей, що треба ходити з живими квітами і навіть старі люди (які попервах звісно були проти, бо це зміна) кажуть що дійсно гарно, коли могили заквітчані справжніми квітами, а не пластиком.
В оформленні могил ми помітили цікаву особливість - те як стоїть хрест, в головах чи в ногах. При чому звісно люди мають свої якісь пояснення - наприклад, кажуть що у ногах, щоб мертвець міг вільно піднятись і вчепитись за хреста коли буде вознесення, а у головах - як узголів'я. Але точно причини ніхто не знає)
*Миколаївська область.
А бабуня наша, хай царствує, через поважний вік останні років 10 перед смертю так часто була на поминальних обідах друзів, сусідів і родичів, що стала справжнім борщельє і завжди могла визначити чи гарно старались щоб зробити борщ на обід. Тож у нас було завдання - на її першому поминальному обіді щоб був крепкий борщ.
Дякувати чудовим жінкам які готували - перша думка у всіх, коли взяли першу ложку була "Ооо, це хороший, Вірі б сподобався".
Дякую дуже за такий коментар! Мені теж здається, що в цей час цвинтарі особливо яскраві, прямо дійсно святкові. Всі інші поминання все одно не такі масштабні. А ці буквально зобов'язують. Дуже приємно чути, що у Вас відмовляються від пластику. Ми вже теж років 7 тільки живі квіти купляємо. І дивлюся, що і довкола потрошку теж люди переходять
В далекі 60 роки з бабусею ходили на гробки в понеділок з пасочками,крашанками,пиріжками та солодощами.Ще несли хустинки та рушники на хрестики вішали,а зараз на мармурові не пов'яжеш.
Для мене відсутність пиятики це великий плюс ,це те що нас якісно відрізняє від сусідів.
У нас на Слобожанщині (Луганська обл.) обов'язково на поминальному обіді був не борщ, а капуста (це капусняк з пшоном і томатом). А ще рисова кутя. І наступного ранку після похорону несли снідання на могилу, кутю та цукерки й печиво. Та й таке...
Оце на Полтавщині капусняк теж дуже важливий. І в книзі своїй Олена Боряк теж часто його згадує. А рисове коливо я, наприклад, бачила в Києві вперше, коли дідуся ховали
Запорізькій області м.Гуляйполе готували борщі з м'ясом чи рибною консервою.На Полтавщині дитиною згадується капусняк, дуже смачно.А цукерки просто по бажанню та спроможності,але завжди парна кількість.Всі принесені в двір солодощі роздавали в руки на кладовищі після поховання і запрошували на поминальний обід.Також копачам обов'язково носили торбу з їжею та горілкою.Ще у бабусі був вузлик одягу на різну пори року,про який казала:,,Хай буде''Ми сердились,а вона сміялась:,,Не бійтеся цим не умертвиш''.
В нашому регіоні коливо(пшенична крупа), а ще горохове пюре зразу після колива. Рівненська область (окремі райони)
У нас коливо це рисова каша з цукерками-драже (Волинь, села біля Луцька)
Київщина. Найперше співають,, Отче наш". Коливо -рисова каша з родзинками, треба з"істи три ложечки обов" язково. Борщ обов"язково.
Володарський р-н--гречана каша. Білоцерківський - лапша з тушкованою цибулею. Горілка-вино на столі присутнє, не заставляють, хто хоче. Кажуть добрі слова за покійним. Не можна покидати стіл, якщо ще не закінчили поминати.
Встають,знову читають,, Отче наш". Вранці родичі везуть сніданок на кладовище... З роками це сприймається спокійніше, але для родичів це завжди стрес...
Дякую за ваші відео, обожнюю їх. Виросла наче у якомусь закритому куточку, де збереглися всі традиції. Мене, звісно, ніхто не питав, але вирішила поділитися нашими традиціями з Київщини, що над Черкащиною😊
“Вилки" не можна на поминках і досі. Якщо дають ложками їсти "суху їжу" у звичайний день, кажуть: "ми що на поминках", "вилок" подайте. Також обов'язкові кисіль, борщ та коливо, і "Батюшка" за обіднім столом. Також гроші потрібно завжди приносити на похорон та допомогти у приготуванні їжі, навіть якщо ти не ідеш "на обід". Всі вікна та дзеркала завжди "завішують", а "Баба" місцева має всю ніч співати за покійника. Хліб з водою завжди стоїть коло ікони, поки покійник у хаті, а потім на могилі ставлять. До року заборонено ставити пам'ятник, лише дерев'яний хрест, чекають наступні Проводи, щоб охрестити пам'ятники. Потім вивішують на "несячені" пам'ятники рушники, так "Батюшка" розуміє, що потрібно підійти, або рідні просять "посятити”. Ми так дітьми могли розуміти, наскільки довга буде вся ця процесія, до того як можна вже буде "конфети" збирати. Якщо багато білих рушників - можна ще зі своєю бабою "пройтися по всіх родичах".
Роздавання "конфет" завжди починається або ще у церкві - коли це поважна людина і її "відспівують" у церкві, або у дома, де покійник лежить, і потім всім, кого зустрічаєш на “кладвищі”. А на Проводи завжди роздають всім по 4 цукерки за своїх рідних, навіть якщо давно вже померли, всім, хто приходив на могилку привітатися з покійником.
На проводи завжди застеляють рушник, який обов'язково купують наперед. Серветка паперова лише для найстаріших могилок. Ще деякий час тому на Проводи у деяких маленьких селах стелили багато покривал на підлогу, і всі рідні, а їх в одному маленькому селі, це всі всіх родичі, то всі сідали й снідали.
Сміємося інколи з мамою коли в інтернеті якусь традицію називають "забутою". Нещодавно також балакаємо з мамою і вона сказала щось, а потім що не хоче йти "у вишеньки". Чоловік запитує, що це таке, хоча він із того ж містечка, але в них вся родина колись давно переїхала у цю місцевість (як каже моя баба - вони не місцеві. По відстані село одне від одного може бути у 20 хвилин. Як я зрозуміла, головне - щоб це село було або через річку, або за свою історію його ніколи з вашим не об'єднували), а мої жили тут, мабуть, ще за динозаврів і я весь час дивуюся, як взагалі, ти не знаєш, це ж і так всім зрозуміло. Загуглила - інтернет каже, забутий вислів.
Дякую за вашу працю.
Ооо, який розлогий коментар! Дякую😊 а чи є пояснення якесь, чому саме 4 цукерки? І про рушник, яким заставляють, - це про стіл біля могили чи саму могилу?
Щодо "піти у вишеньки", то у Косівському районі на Франківщині колись записувала, що це означає померти, бо в них якраз у вишняку цвинтар був) я потім про цей кейс розлого у себе писала в дисертації, треба буде у тг виставити:))
@@DariaAntsybor У нас всі пояснення зводяться до "бо так баба моя робила", тому точно не скажу, завтра запитаю. Але думаю, що якщо людина багатша, то може і давала більше, але я завжди була на "старому кладвищі", де всі старенькі, і думаю, що це їм було б дорого. Бо це завжди потрібно мати як мінімум "корзину" "конфет" і роздавати всім, хто підходить.
Новий рушник обов'язково кладуть на могилу, також може бути хустка, але яка нова і нею не користувалися, а на ньому зверху бабка та крашанки з "конфетами".
Сам стіл коло могили рідко коли застеляють. Застеляють лише, якщо у вас збирається велика родина з різних куточків світу. Накривають стіл, як кажуть, для "солідності", бо поряд накривають інші. Але все одно накривають стіл або старою "клійонкою", або якоюсь старою скатертиною, яку не шкода потім викинути, бо нічого з "кладвища" нести не можна. (Її звісно везуть потім додому, але вже лише у "повітку" кладуть)
На "кладвищі" це більш символічно, щоб побачити всіх родичів, які живуть далеко і мають у цей день точно приїхати "провідати родича". Потім вже йдуть "нормально обідати" всі разом додому до найстарішого рідного. А у маленьких селах, просто брали рядно (покривала) і у вільній частині, де не має могил, кладуть вздовж "рядна" і обідають, то тоді дома не збираються.
@@DariaAntsybor Я з Київщини, і у нас як лише потепліє і баба виходить на порозі погрітися, і починає всіх згадувати, то починає плакати та казати що їй теж у вишень вже потрібно. Або коли старі жартують про смерть, то часто про вишеньки згадують. Але я завжди дивувалася як моя баба завжди на чорний день мала тумбочку одягу з хустками, і її було суворо заборонено відкривати, лише коли вона час від часу відкриває і розказує у що її вдіти, кому що і де покласти, яку куди хустку зав'язати. Я ще у це сильно не занурювалася, це зараз моя мама має вивчати куди жовта хустка, а куди синя, а куди з китицями.
@@EmmieWoodard А з якого саме Ви району на Київщині? Я ще оце подумала, що 4 - це ж просто може бути що парне число. Бо на цвинтар намагаються дуже часто саме парну кількість брати. А про оці сценарії поховання, які старші люди готують собі на смерть, то ми в попередньому випуску теж з пані Оленою згадували. Там навіть у коментарях дехто згадував, що баба видавала зошит з детальними поясненнями, що робити й кого запрошувати
Я з Рівненщини. Ось деякі цікавинки:
-коливо роблять або з печива, або з рису (прикрашається лише світлими родзинка, бо так красивіше)
- хліб на домовину обов’язково круглий
- у жодній страві, зокрема випічка, печиво і так далі , не має бути маку
- дуже багато речей , які обов’язково мають бути в домовині(гребінець, шапка, перстень…)
- віничок, яким священник кропить святою водою ,роблять родичі з туї, ялівцю
- рік після поховання сімʼя не фарбує яйця на Великдень
Зараз на Черкащині коливо варять із рису, приправляючи консервованими вишнями і ріденьким вишневим сиропом. З гарячих страв найголовнішим є капусняк, котлети з гречаною кашею, голубці і, звичайно, налисники з сиром. Пиріжки забирали з собою. Після обіду гостям давали цукерки з печивом
Дуже цікаво щодо додавання вишні, дякую за Ваш коментар! А капусняк дійсно дуже поширений, часто є головним він, а не борщ. Нижче теж дедто згадував про капусняк.
У нас на Миколаївщині обовʼязково роздають улюблену страву покійного. Я навіть знаю: бабуся Галя - булки і солодкий хліб, бабуся Тамара - огірки. Дід Саша - голубці. Сьогодні дзвонила зранку мама, каже «наснилася мені баба Маша, що мене гляділа як я була малою, просила мамалиги зварити для неї і вона прийде». Після чого довго доводила мені що все це не збіг 😅 (це після 2 днів прибирання на кладовищі)
А якщо піст - то роздають платочки чи рушнички, не їжу.
О, ну це дійсно звучить як пряма заявка на вечерю з мамагилою! ❤️
Дякую працюйте
Дуже велика увага приділялася їжі, якимсь прикметам. У мого чоловіка на батьківщині в Польщі головне на похоронах це молитва в костелі. Читання молитв вдома. Поминальнийх обідів немає
У поляків було багато дуже схожих практик, але через дуже сильну політику католицької церкви з часом вони витіснялися все сильніше. Втім, це не означає, що раніше не було тризни або що у віддалених від міст селах це ще не зберігається.
У французів теж від такого шок. Я теж вважаю, що це не правильно. Треба молитися й добрі справи робити, а не обжираловку
А в моїх родичів,у Польщі,такі самі обіди,як і в нас.Правда,вони живуть дуже близько до Україну,буквально ,,через дорогу,,
@@alloallo1839інше життя ,різність ментальностей.Це не добре і не погано.Просто інше.
Дякую за відео, дуже цікаво!
У творі "Маруся" Квітки-Основ'яненка є опис Радуниці.
Душа це енергія, яка розчиняється, з'єднується із Всесвітньою енергією
Так, дякую за згадку. Квітка-Основ'яненко взагалі дуже багато цікавезних етнографічних замальовок нам залишив.
Але це не Радуниця. Радуниця - російський обряд. Слово чуже.
@@РаяТхорук воно не чуже, це спільне для багатьох слов'ян слово, але найбільше нині вживане у білоруській.
Спасибі вам за таких цікавих гостей! Купила книжку пані Олени, це скарб ❤
Величезна дяка, дівчата! Продовжуйте робити цікавенний контент!
Щиро дякую Вам за таку цікаву розмову! Дякуючи моїй мамі, я застала традицію "дідів", або в нас ще казали поминальна субота. Не пам'ятаю, скільки разів на рік вона була, але точно більше 2. І поминальною була саме субота, не п'ятниця. Зранку мама йшла до церкви на поминальну службу, а ввечері обов'язково вся родина сідала до столу вечеряти. Обов'язково запалювали свічку, яку мама з церкви приносила. Після вечері зі столу їжу не прибирали, лишали на ніч, щоб покійники теж поїли.
Це було 90-ті - початок 2000-х.
А який самий район і область? Дуже цікаво 😊
@@DariaAntsybor Чернігівська область, Ріпкинський р-н колишній, смт Добрянка
"холодні ніжки"😂це зробило мій ранок)))
Черкащана, Маньківський район - несли хліб за покійником, якщо неодружена людина- коровай.
Перед обідом у кафе/вдома, зливали на руки у миску, цю воду виливали у місце, де ніхто не ходить, так само як воду із покійника.
Є у нас коливо із рису, про борщ перший раз таке чую😃 цікаво. На столі у нас пиріжки, картопля, тушене мʼясо, голубці, холодець, моинці із сиром, котлети, смажена риба.
За своє життя, я провела багато старших рідних. У нас йдуть на наступний день на кладовище, потім поминальні обіди на 9 днів, 40 та рік. На 40 днів зазвичай звуть найближчих по розташуванню знайомих/сусідів/родичів покійника(дальша рідня - розїхалася чи не можуть прийти). Зараз, деякі не роблять 40 днів чи роблять у вузькому колі з економічних причин.
Коли помирає наступний і ховають на тому самому кладовищі, сімʼя несе хліб, рушник/хустку, залежить від статі покійника
Село Могилів, північ Дніпропетровщини.
На поминках на клАдовищі усім дають по три ложки кануну ( переважно рис із солодкою водою) та пиріжок. Пиріжки взагалі важлива частина поминальних обрядів. У піст із картоплею або капустою, а у м'ясоїд можуть бути і з сиром.
За поминальним столом зазвичай є знову канун, борщ, риба, котлети, картопля або каша, пиріжки, сметана. Може бути і ще щось інше. Господарі чекають, доки усі поїдять, а потім роздають "милостину": пофасовані у кульочки цукерки, печиво та пиріжок.
Цю "милистину" треба дати прямо в руки, класти на стіл чи передавати через когось не прийнято.
Це сигнал до того,що гостям пора розходитися. Отримавши "милостину", гості йдуть додому.
Копачів годують зазвичай після усіх гостей.
Ще пізніше обідає сім'я покійного, навіть якщо вони й сідали за стіл з усіма.
У Царичанці майже все так само роблять. У нас гробницю ізсередини оббивають тканиною завжди.
Теж трошки додам від себе спостережень) Луганська область, м. Первомайськ (шахтарське місто, Донбас): на поминах завжди була солодка кутя з рису і також був борщ, друга страва це пюре картопляне і котлети, пили узвар, також були цукерки. І ще завжди було багато духових пиріжків, пам'ятаю зокрема начинку яйце і зелена цибуля, і до сих пір з пересторогою до неї ставлюсь))) Що цікаво, моя сім'я змішана, українці і росіяни, але борщ - то святе, готували саме його. І коли справляли помини в ритуальному кафе, то так само, був борщ на столі і кутя.
Що теж яскраво пам'ятаю, то це цукерки з печивом - і на кладовище гостинцем на могилки приносили, і людям роздавали, і ми дітьми в поминальний день (гробки у нас він називається) збирали ці цукерки з могил, де сім'я вже пішла, бо поки сім'я поминає, то не правильно забирати гостинця.
Ну одна наша знайома з Мілового, хоча це дещо інша сторона завжди казала якщо про те, що хтось помре: поїмо пиріжків
На Київщині так як Ви описали.
Дякую за неймовірно цікавий та цінний контент! Нехай процвітає український ютуб ❤
Дякуємо, що підтримуєте😊
Щиро дякую за Вашу працю.
Слава Силам Оборони України!
Слава Героям України!
І Богу Слава!
На Чернігівщині, а саме на ніжинщині коли несуть снідать,печуть млинці(оладки),пісні з медом- в піст,а скоромні зі сметаною і цукром
Супер канал,сподобалося відео .
Я з Харкова, добре пам'ятаю похорон мого любимого дідуся у 2000р. Багато що співпадає з розповіддю, хоча й ми містяни. Мені було 11р. Тато підвів до труни де ноги, та казав потримати за ніжку, щоб не боятися дідуся💔 важкий для мене день був, але я зараз радію, що була присутня. Це моя така дорога людина була ❤️🩹
Ще пригадую, що коли їдуть на цвинтар, перша їде машина з труною та нікому не можна її обганяти, бо помреш
Так, і переходити дорогу не можна. А зі свого досвіду, коли помер мій батько, йому було 48 років, виносили труну з під"ізду, забіг хлопчина маленький. Сусідки казали поганий знак. Так і було, у жінки з будинку дитина народилась не живою.... 😢
Дякую ,гостя дуже обізнана і чудово розказує.Дуже цікаво було слухати.
По ☦️православному вченню церкви перші три доби душа перебуває на землі,а потім піднімається до престолу Бога,проходячи митарства,коли біси і демони затримують душу,показують🖤 її нерозкаяні гріхи.
Хто пройде ці перепони,тільки той піднімається на небеса і на 9 день душа поклоняється Богу ,а потім їй буде показано місця🔥 пекла,і вже на 40 день доля цієї людини буде вирішена ,враховуючи молитви і милостині за неї рідних і православної церкви.
Тому важливо молитися за упокій,важливі 40 усти в церкві,панихиди за померлим.
Православні християни,що не пройшли успішно митарства ,маючи нерозкаяні гріхи,потрапили в пекло,то за них теж треба молитися,за прощення їх гріхів,тому що це допоможе їм ,покращить їх становище,навіть є можливість вийти з пекла до раю,тому що Бог має неосяжну владу і в Нього є ключи від пекла.
Об'явлення 1:18☦️
Ви такі обізнані, хочу запитати. А чи потрібно класти в домовину 40 копійок по копійці? В нас кладуть...
@@ОленаГлазунова-ь1з це людські забобони.
Не бажано цього робити.
Кладуть у руки покійному хрест,іконку в труну
На голові покійного паперовий венчик ,як символ вінця у Небесному Царстві,куди він направляється,якщо вірив у Христа,покаявся у гріхах,хрестився у☦️ Православній Церкві,старався жити по заповідям.
Для новоприставленого нічого земне вже не потрібне,а тільки паніхіда, щира молитва за нього,прохання Бога простити його гріхи,милостині,пожертвування людям від його імені,читання Псалтирю,Псалом 118,кафізми17
Дякую за відео і за гостю, глибоко обізнану у своїй справі. На Полтавщині також часто на поминки готують капусняк. Колись також пам'ятаю звичай, що на поминальному обіді поминали горілкою з однієї чарки по колу, три рази за обід. Зараз, звичайно, цей звичай відійшов у минуле. Ще зараз вразило, що на Полтавщині зараз на обіді мало говорять тостів про померлого. До речі, раніше, коли пили по колу з однієї чарки, то кожен, коли пив, казав хоча б мінімальний тост на кшталт "Земля пухом..."
Дякую за розлогий коментар! Оцей звичай про одна чарка по колу, то дуже довго і на весіллях був. На Гуцульщині мені таке розповідали про не такі й давні часи, щось наче як про 1990ті навіть. Капусняк у книзі Олени Боряк теж дуже часто згадується. Теж така страва, що маркована як обрядова.
На поминках тостів не казали , пам'ятаю це добре,
Тости - це щось схоже з радянщиною. Царство небесне казать же не можна було.
@@ЛюбовСоляник-к6у це умовна назва. Йдеться не про "тости" у традиційному розумінні, а про словесне висловлення пошани померлому, часто зі згадкою історій про його життя.
@@Hanna-s5j а взагалі щось казали у Вашій місцевості чи просто мовчки їли? "Тости" - це умовна назва, звісно
А я,в своє біженство,потрапила на ,,проводи,, до Грузії .Це тиждень після Паски.І відзначається дуууже святково і пишно.Саме на цей день з'їзджаютбся родичі,навіть здалеку.І машинами їдуть на кладовище,яке знаходиться за селом,за містом.Везуть з собою усе:стіл,лавки,стільці,каструлі,прибори.Накривають столи.І цілий!цілий день сидять біля могил померлих родичів.Підходять знайомі,сусіди.Ненадовго сідають до столу.І вже ввечері усі розходяться.Сама Паска святкується набагато скромніше,ніж ,,паска мертвих,,
В мене на поліссі нещодавно померла бабуся. Впізнаю деякі традиції. Наприклад хліб мав бути освячений священником і залишався йому. Пам'ятаю колево, така незрозуміла не смачна страва. Руки мили теж.
Мама постійно консультувалась із бабусіними подругами, які знали що як треба робити.
Дуже цікаве відео, дякую)
Співчуваю Вашій втраті. А яке саме коливо у Вас робили? У Києві роблять часто дуже схоже на кутю, а на Полтавщині влітку була на похоронах, то там була рідка водичка солодка і печиво "Марія" покришені.
Дякую за працю, пізнавально❤
❤❤❤
Дякую! Цікавезно! Чекаю найступного.
А ще Даря, ти тут дуууже вишукана і гарна❤
Дякую, Алло. Як можна легко побачити, це одна з моїх улюблених суконь😅
Дуже цікава передача, дякую!❤ ми теж несли цукерки та печіво в окремих маленьких кульочках і не можна назад додому нести
Коливо в нас готують з пшениці( майже як кутя) ,добавляють цукор ,мед,родзинки.
А головні перші страви це,горох та капустняк. Горох ,як пюре ,а капустняк,як суп.
Хмельниччина.
Дякую за дуже цiкаве вiдео ❤
Дякую за неймовірну гостю і цікавий матеріал! ❤
Щиро дякую за вашу роботу! Дуже важливу в наш час. Наша спадщина - це наш скарб.
Ще б було корисно дізнатись, і доречно, як відзначали троїцю.
Чому в різних реніонах відвідини могилок, після Паски по різних термінах?
Чому "проводи"?
Дякую Вам! У нас є минулорічне відео про Трійцю. Може, воно вже деякі з цих запитань Вам покриє. Подивіться, будь ласка, воно одне з наших ранніх:)
''Проводи''-від Провідної неділя перша неділя після великодня. Кажуть що на великодні свята душі померлих приходять святкувати до рідних домівок, там де жили, а на провідну неділю вертаються назад у вічне царство, то живі родичі проводжають їх і пригощають солодощами. Різні терміни певно більше про відправи священником на цвинтарі, коли є змога у священика правити на могилах, наприклад якщо погана погода -дощ чи буря , то переносять на іншу неділю. Так було у нас в селі, Або велика парафія у священника -3-4 села і не має можливості відправити відправити в один день(неділю) в усіх селах.
Обожнюю ваш канал! Було дуже цікаво дивитися цей випуск, дякую вам
Дякуємо Вам, що дивитеся!
Дуже цікаве висвітлення поховальних традицій, дякую !
у поляків теж схожі традиції, католицька церква свого часу забороняла всю цю їжу на кладовищах, годувати дідів, тому зараз не їдять на кладовищі в більшості.
Молодці. У нас би так
Я рік тому була на похоронах в Макарівському районі Київської обл. І на поминальному обіді мене вразило те що там обов'язково співають. В кінці літні жінки співають ряд певних народних тужливих пісень. Це було гарно і дуже зворушливо.
Ще пам'ятаю той період коли на похорон в Миколаєві запрошували оркестр, який супроводжував труну від будинку до автобусів якими всі їхали на кладовище. Була хода від будинку до якогось певного місця і от ця хода була в супроводі оркестра. Це десь 15-20 років тому.
Київщина. Зараз ховають без оркестру. То й незнаєш що людина померла. Батюшка править. А от моя бабуня заповідала, що не хоче щоб був піп,була музика, 20 років тому.
Дуже дякую і гості, і всім авторам коментарів
6:52 о, в нас теж є Холодні Ноги для поминок)))
А це народна назва чи офіційна?
@@annanikolaieva4339 раніше була офіційна, а останні років 6 вони існують без вивіски взагалі, того тепер народна)
Ось цікаво, коли рис у куті (колеві) заступив пшеницю? Чи не опісля Голодомору? Чомусь впевнена, що наші дідусі/бабуси рису не знали на початку ХХ ст.
Рис у куті згадується ще в часи Гетьманщини
@@DariaAntsybor дякую, а чи можна посилання на документ?
@@npav641 це було, наприклад, в книзі Олексія Сокирка "Кулінарна мандрівка в Гетьманщину" і в кількох його статтях.
@user-xu5ex7gy9w ну от він і писав там про те, хто саме робив з рису і про те, кому було це доступно в часи Гетьманщини. Ви ж почитайте спершу, а потім вже думайте, чи знецінювати таку кропітку роботу в архівах 🤷🏻♀️
@@DariaAntsybor дякую Вам, не знала
Взагалі то Мар'янка чотири кілометри від Донецька, ми жили на окраїні міста і влітку ходили в Мар'янка пішки.
Звісно, то дуже умовно, але ґуґл каже, що 29 км до центру міста. Цікаво, що так легко пішки було діставатися. Хоча я думаю, всі розуміють, що це донецька агломерація, як та ж Макіївка чи Горлівка.
Офіційно відстань між населеними пунктами вимірюється і зазначається від головпоштампа до головпоштампа (основного або єдиного відділення пошти), тому можуть бути розбіжності між реальною відстанню від Вашого району і офіційною.
І ще навколодонецькі пгт та села навіть у 2013 говорили українською чистіше , ніж російською.
@@anastasiaborodina7740 тому що в тих областях українська завжди була ознакою села, а не незрозуміло чого як зараз ліплять. Російською говорили в містах
Кафе «холодні ноги» дуже популярне 😅
Але на карті коли я шукала "реальні" такі кафе, то знайшла тільки в Стрию і в Астрахані)))) Таки дійсно глибоко народна назва)
А у нас таке кафе біля кладовища називають "Остання путь", треба було б "Останній шлях", але вже як є...
@@kaplirina але ж слово "путь" цілком собі існує поруч зі "шляхом". Це синоніми
ще згадала, не знаю чи буде це цікаво. в Молдові родичі, у них прийнято на поминках домашнє вино пити, так от, його пʼють з одного келиха, який носить типу виночерпій і кожен з нього пʼє. також всім, хто заходить на двір дарують подарунки, нові: постіль, килимки тощо на згадку про померлого. мені трохи лячно таке брати😀 і ще в них зберігся постмортем, обовʼязкове фото з гробом, щоб покійника було видно.
У них там і коли народжується хтось закопують пляшку вина. А на весілля, чи якщо дитина не дожила на її похорон відкопують і випивають
Прикольно, що гостя кладовище назвала «мОгилки», у нас так казали. Кладовище/цвинтар - це вже для мене була літературна незвична назва
я тому ложкою ніколи не їм в побуті, тільки рідке типу суп, ніяких каш, бо то як на поминках. бо на поминках не їдять виделкою.
Не беріть дурного в голову
Про якого батюшку йде мова? В українських церквах панотець або священик. Коли ж нарешті московські традиції відійдуть у вічність разом із їх носіями. Скільки ще треба бомбардувань?
У багатьох місцевостях називають зазвичай батюшкою. Ви ж чули, що пані Олена здебільшого досліджувала Полісся, там це слово і є звичним. Україна величезна, і різні слова в різних місцевостях будуть більше притаманні, в інших - менше.
@user-xu5ex7gy9w можливо, якби Ви захотіли дійсно дізнатися більше про українські традиції і про те, що Україна - це не лише Ваше усталену уявлення про неї, то побачили б, якою різноманітною вона може бути (і не тягнули б всюди російські впливи) 🤷🏻♀️ І так, термін "народна релігія" або "lived religion" вже дуже давно є поширеним серед антропологів
@user-xu5ex7gy9w вірте абсолютно у будь-що, в що Вам хочеться, ми нічого не пропагуємо. Ще раз повторюю, що як люди на певній території вживають слово, то і дослідниця його теж так само і вживала. Ми досліджуємо традиційну і сучасну культуру і розповідаємо про наші звичаї, ось і все.
@user-xu5ex7gy9w стільки агресії, категоричності і жовчі у ваших коментарях, що жах! А ще такий дивний підхід, з якого виходить, що якщо люди про щось розповідають або досліджують, то обов'язково змушують це робити інших у примусовому порядку. Це ж треба так вміти знайти щось погане у такій цікавій розмові.
Ніби всі з освітою,а просвітлення 0.Маємо свою церкву,тішимося бат
юшками.З подивом взнала від компетентної людини,мовознавця що служба в МП ведеться не церковослов,янською,визнаної наукою і Патріархатом,а сумішшю російської з царських часів,староросійська якби.Старші її погано розуміли,молоді зовсім.
"Холодні ніжки" в польській мові - це холодець, а ніяк не те, що пов'язане з покійником.
11:01 мені теж так мати каже. А я згадую анекдот: мати готує пиріг, перед духовкой, краєчки обрізає і викидає. Дочка питає: нащо так робиш? Мати каже: моя мама так робила і я роблю. Донька йде до бабусі з тим ж питанням. Та каже: мати так робила і я роблю. Йде до прабаби, питає, чому краєчки викидаєш? А та каже: так в мене протвень маленькій.
Моя бабця казала,що колись на поминальний обід ходили лише ті,хто обмивав,копачі та найближчі родичі та сусіди
Хочу прочитати книжку гості. Дякую
Ми в описі лишили деталі, як зв'язатися з пані Оленою. А книгу про бабу-повитуху можна просто скачати на її сторінці на "Академії". Теж всі посилання там є
На Київщині в селі Сорокотяги одна моя знайома поховала маму в її рідному селі , а через деякий час їй зателефонували сусіди і запросили на похррон до якогось чужого дядька . Бо він був наступний і її мама стоїть на воротах і чекає . Вона поїхала на той чужий похорон і ніхто не здивувався , бо там так заведено .
А у нас три чарки за упокой души. По единой так батюшка каже.
Хоча в принципі поминати можна не лише їжею, а добрими справами, які покійний вже не може робити в його пам'ять. Ефект поминів не наїстися й напитися, а в тому щоб зробити добру справу за померлого, а саме накормити. А якщо й так всі не голодні, то одних обідів мало.
Вперше почула, що кладовище це українське слово.
На Вашу думку, кладовище це яке слово?
@@annanikolaieva4339 думала, що московитське. Клад - кладовище. По українськи -клад- - скарб.
@@КатеринаМарійчук на кладовищі не клад шукають, а кладуть мертвих. З давньоруської "класти". Клад теж від класти, бо його кладуть. Як на мене скарб і клад трохи різні речі, бо в українські мові скарби не обов'язково заховані. Цвинтар - це запозичення з польської cmentarz (cwentarz), яке походить від середньолатинського coementerium (›coemētērium), яке в свою чергу прийшло з грецької κοιμητήριον - місце спочинку, κοιμοῦμαι - спати. Звідси ж і назви іншими мовами як, наприклад, англійською cemetery.
А помиральні ями існували раніше, чи то зовсім новітня історія? ;-)
Це таки дещо інший випуск і не та історія:))
Цікаво які з обрядів язичницьці
А насправді тут неможливо відділяти на цьому етапі. Це все народна релігія, симбіоз і давніх локальних вірувань, і тих, що були насаджені церквою, і власних інтерпретацій, і впливу ЗМІ тощо
А в сучасному світі вже частіше кремують. То поховальні традиції трохи розтягуються в часі. Як правильно?
Звісно, зміна відбудеться, але на території України крематорії є лише у великих містах - Київ, Харків та Одеса, тому про традиції кремації можемо говорити лише в контексті цих міст.
@@poroblenopodcast було б теж цікаво, моїй мамі 71,мені 51.Боюсь щось зробити не так, родичів більше немає. Мама хоче бути кремована і підхована до чоловіка, до мого батька, щоб нам легше було її поховати. А як з поминальними обідами та традиціями я не розумію...
Українські традиції помирання
Немає на цвинтарі духів!!!Це просто поминальніобряди для живих ,тих хто пам'ятає про своїх близьких
Ці поминнання тільки від Язичництва,незнання Бібліїї,спрощена Тризна,🎉😊🎉 ми ніколи не будемо в Європі коли на могилах буде частування
Ви здивуєтеся, скільки цвинтарних пікніків і досі робиться в цих "європах" і "америках". Це все чудово собі існує і там, і якщо Ви про це не знаєте, це не привід думати, що там цього нема
Як на мене, то в Європі зв'язки з Язичництвом набагато тісніші залишились, ніж в Україні. Ви просто не були в Європі, якщо так кажете. І, знову ж таки, як на мене, але нехай краще Європа приходить в Україну і несе хороше зерно своєї культури до нас, чим Україна має йти в Європу, втрачаючи себе. У нас все набагато краще. За виключенням корупції, олігархату і обікраної, тому збіднілої нації.
І так, я не була скрізь, але цвинтарі поміж живими у Європі - це норма, іноді навіть круто. Багато того, що для нас є дивним.
Я не православная и знаю как вести себя на кладбище ,уборка по мере возможности поддержание чистоты то есть уборка лишней травы и опавших листьев а стояние над могилой с опущенной головой и раскладывание кулечков с едой первому это дикость противоестественно,передачей вы распространяете чушь Библию не знаете ,учитесь у евреев ничего подобного на кладбищах они не празднуют,водку не пьют и пьяными не ходят
Понятно,що поминання померлих не має нічого спільного з християнством..це все пережитки язичницького вірування.Цтого робити не варто,цього немає в Біблії тому не думаю,що ці традиції схвалює Бог
Для чого пропагуєте забобони? Люди і так далекі від Бога його заповідей. Краще б покликали духівника щоб пояснив як повинно бути. Найкраща жертва для душі покійного це молитва і Святе Причастя щоб ви прийняли і пожертвували за душу. Дуже доступно цю тему пояснює священник Василь Колодій! Забобонниці.....
Не уявляю, де Ви побачили пропаганду забобон, коли весь час просто розповідалося про питомо українські традиції й приклади з народної релігії (так, саме так це і зветься насправді)). Ви всіх дослідників традиційної культури будете забобонницями називати, як я зрозуміла😏
@@DariaAntsybor так забобонцями бо люди не знають для чого Бог прийшов на Землю які Його Закони Його правила і заповіді Його устрій на Небі а ви забобони червоні нитки вогнища чарування і ви це рахуєте традицією? Традиція коли дртримуються Божих заповідей і мають страх Божий і віру в Бога живого а не ідола.
Ну це точно коментар сектанта!
@@ЛідіяМисак-э9з якщо ви, така віруюча людина, то можу вам сказати що ви вже порушили Заповіді- осудили, та поставили себе вище за інших і намагаєтесь повчати. Кожен священник пояснює по-різному і « забобонів» в сучасній церкві не менше.