Що посієш, те й пожнеш / Дуже повчальна історія / Ірина Косарук

Поделиться
HTML-код
  • Опубликовано: 6 фев 2025
  • #жнива #жнец #жнецы #святоподяки #праздник #праздникжатвы #віршіукраїнською #вірші #віршізізмістом #християнська_поезія #християнськівірші #християнськийконтент #бог #христос #christian
    Що посієш те й пожнеш
    Нехай ця дійсна життєва історія стане
    для нас повчальною.
    " Бо що тільки людина посіє,те саме й пожне"
    (Гал.6:7)
    Старість підійшла так непомітно:
    Зморшками покрилося чоло,
    Тіло усе більш стало боліти,
    Сил не стало, наче й не було...
    Брат Микола довгий час в зібрання
    Сам уже не міг, на жаль, піти.
    У віконце вигляда ще зрання,
    Любить спостереження вести.
    Бачить: у його сусіда хвіртка
    Вже й не закривається, щораз
    Хтось із церкви йде його провідать,
    А сусід - то був по вірі брат.
    Теж хвороба й старість підкосили,
    Сам собі вже ради не дає.
    Й думав брат Микола:"В чому ж діло?
    Чом ніхто до мене не прийде?
    Котрий місяць вже сиджу у хаті.
    Господи, Ти ж бач, як важко жить!
    Біль у тілі, сил нема піднятись,
    Й так самотньо, ні з ким й говорить..
    Чому ж мою хату обминають?
    Хоч би хто провідати зайшов,
    Про сусіда лише пам'ятають.
    Ось така у християн любов?"
    В серці запитань було багато,
    Й відповідь на них не міг знайти.
    Раптом чує він, як промовляти
    Став до його серця Дух Святий:
    "А чи є любов в твоєму храмі?
    Чи ділами віру підкріпляв?
    Коли силу мав, ходив в зібрання?
    Чи для ближніх час ти уділяв?"
    Плаче брат, згадав роки прожиті:
    Ніби вчора був ще молодий
    Й стало соромно, бо не бажав трудитись,
    Працю Божу обминав завжди.
    Ніколи було провідать хворих,
    Мав в житті важливих безліч справ,
    До стареньких не цікаво молодому
    Було йти і він їх уникав.
    "Хай хтось інший зробить добре діло,"-
    Думав так. Аж ось роки пройшли
    Й стало видно: на життєвій ниві
    Бур'яни одні лиш поросли.
    А сусід, що братом був по вірі,
    Всім старався чимсь допомогти,
    Він любові зерна щедро сіяв
    І на старості збирав свої плоди.
    *************
    Друже мій, а що в твоїй скарбниці?
    Як багато в неї вже поклав?
    В своє серце нині подивися:
    Чи плоди зросли там чи бур'ян?
    Все, що сієм, будем пожинати,
    Бо, неначе нива, все життя.
    Треба нам це завжди пам'ятати,
    І трудитись в Господа Ім'я.
    Сіймо зерна доброти й любові,
    Сіймо щедро, як Господь звелів,
    Щоби віра в нас була живою
    Й принесла багато ще плодів.
    А коли пройдем земну дорогу,
    З рук Христа отримаєм вінця
    За всю працю і за те, що Богу
    Вірність зберегли ми до кінця.
    03.11.2015
    © Ірина Косарук

Комментарии •