Що посієш, те й пожнеш / Дуже повчальна історія / Ірина Косарук
HTML-код
- Опубликовано: 6 фев 2025
- #жнива #жнец #жнецы #святоподяки #праздник #праздникжатвы #віршіукраїнською #вірші #віршізізмістом #християнська_поезія #християнськівірші #християнськийконтент #бог #христос #christian
Що посієш те й пожнеш
Нехай ця дійсна життєва історія стане
для нас повчальною.
" Бо що тільки людина посіє,те саме й пожне"
(Гал.6:7)
Старість підійшла так непомітно:
Зморшками покрилося чоло,
Тіло усе більш стало боліти,
Сил не стало, наче й не було...
Брат Микола довгий час в зібрання
Сам уже не міг, на жаль, піти.
У віконце вигляда ще зрання,
Любить спостереження вести.
Бачить: у його сусіда хвіртка
Вже й не закривається, щораз
Хтось із церкви йде його провідать,
А сусід - то був по вірі брат.
Теж хвороба й старість підкосили,
Сам собі вже ради не дає.
Й думав брат Микола:"В чому ж діло?
Чом ніхто до мене не прийде?
Котрий місяць вже сиджу у хаті.
Господи, Ти ж бач, як важко жить!
Біль у тілі, сил нема піднятись,
Й так самотньо, ні з ким й говорить..
Чому ж мою хату обминають?
Хоч би хто провідати зайшов,
Про сусіда лише пам'ятають.
Ось така у християн любов?"
В серці запитань було багато,
Й відповідь на них не міг знайти.
Раптом чує він, як промовляти
Став до його серця Дух Святий:
"А чи є любов в твоєму храмі?
Чи ділами віру підкріпляв?
Коли силу мав, ходив в зібрання?
Чи для ближніх час ти уділяв?"
Плаче брат, згадав роки прожиті:
Ніби вчора був ще молодий
Й стало соромно, бо не бажав трудитись,
Працю Божу обминав завжди.
Ніколи було провідать хворих,
Мав в житті важливих безліч справ,
До стареньких не цікаво молодому
Було йти і він їх уникав.
"Хай хтось інший зробить добре діло,"-
Думав так. Аж ось роки пройшли
Й стало видно: на життєвій ниві
Бур'яни одні лиш поросли.
А сусід, що братом був по вірі,
Всім старався чимсь допомогти,
Він любові зерна щедро сіяв
І на старості збирав свої плоди.
*************
Друже мій, а що в твоїй скарбниці?
Як багато в неї вже поклав?
В своє серце нині подивися:
Чи плоди зросли там чи бур'ян?
Все, що сієм, будем пожинати,
Бо, неначе нива, все життя.
Треба нам це завжди пам'ятати,
І трудитись в Господа Ім'я.
Сіймо зерна доброти й любові,
Сіймо щедро, як Господь звелів,
Щоби віра в нас була живою
Й принесла багато ще плодів.
А коли пройдем земну дорогу,
З рук Христа отримаєм вінця
За всю працю і за те, що Богу
Вірність зберегли ми до кінця.
03.11.2015
© Ірина Косарук