Ставлю на паузу, бо вже з першої історії просто плачу 😢! Не можу собі уявити, що рідний дім може бути таким пеклом, а мама - твоїм найгіршим ворогом! Невже поряд немає нікого з дорослих, міг би якось допомогти? Вчителі мали би бути уважнішими до дитини! Нещасну дитину завжди видно, я працювала з дітьми 25 років і знаю це напевно. Якісь небайдужі сусіди є чи немає? Така кричуща ситуація не може бути абсолютно невідомою всім довкола. Зрештою, авторка може попросити свою сестру і та точно не відмовить! Дуже сподіваюся, що якщо вона зважилася написати вам на канал, то далі будуть наступні маленькі кроки до того, щоб вирватися з того жаху. Легко точно не буде, але й гірше вже неможливо собі уявити!
16:30 я можу залізти на цю територію, в минулому "васпітаніца" дитячого будинку номер 3, район Сонячний, місто Кривий Ріг. Потрапила в притулок в 5 роки, матір померла, бабуся вкрала мене і втікла, полишивши інших 4х, так в мене є брати та сестра. Вік різниться від наразі 42, 38, 35, 26 та я 24. Соціальні служби не знали про смерть єдиного годувальника 6 місяці, брати та сестра плрались самі і ніби робили добре. Я в той час була в селі під Одесою з бабцею. Вони забрали мене звідти через декілька місяців і так я і брат йому тоді було 7 мені 5 потрапили до дит будинку. Це передісторія. Я не міняла дит будинки. І чесно в мене було класне дитинство, в моєму випадку потрапити туди в несвідомому віці було на руку, я не сумувала ні за ким, бо нікого не памяталп, на відміну від брата. Для нього це був інший досвід, він не говорить про сиріцтво, не говорить навіть зі свою дружиною. Моє дитинство було веселим, ми отримували подарунки, увагу так сором нам навязували пізніше про "малєнькая сіротка" і називали "детдлмовцьі". Погані моменти бвли, не зі мною, був вихователь, якого звільнили за домагання до хлопчиків, не до брата, до менших. Старші хлопці хнайшли його та поклали в лікарню, він досі там. Зі мною нічтго не ставалось і мені там подобалось, були друзі, іграшки, увага. До нас 3чі на рік приїздили іноземці, переважно то було місіонери несли бога сиротам, розумієте моє ставлення до цього. Це і про коментар "я би усі отак би пригорнула" я не проти проявлення співчуття, але те, що було тут то був жаль, не жалійте нікого, це погана емоція. Мій досвід дитячого будинку не є уніфікованим. Я потрапила до 1ї прийомної родини, де матір не дивиться за своїми 3 дітьми і взяла під опіку нас 2 (мене та юрата це був 2012), вона не готувала і діти не мали багато одягу. Я хотіла назад, хотіла в дит будинок до моїх іграшок та подруг. Брат просто відсторонився і не приходив. Він конфліктував з Лесею та не хотів бути ніде де була вона. Я не мала такої свободи піти і посиійно слухала її скарги та те які ми маємо бути вдячні, що вона забрала нас з "пітомніка". Вона не святкувала дні народжень своїх дітей, в дитячому будинку святкували і іменини і день народження. На перші гроші (гроші платить держава за утримання дітей сиріт) вона купила нову техніку в будинок, і нічого нам, тим кому ці гроші належали. Ми не їли сніданки бо попри те що в неї було немовля вона спала до 12. Одного разу прокинувшись зранку я не знайшла немовляти з Лесею та пішла її шукати вона пішла з хати на середину вулиці, я за нею бігла. Її старші грали в компютері. Помітили, що нічого не кажу про Лесеного чоловіка? Він алкоголік та в боргах. Коли він приходив синім він зривався, ні не на мене, на старшу доньку бо ревнував її до її біологічного батька. Попри те, що Леся не піклувалась про дітей кожен день вона захищала їх від нього. Вона його штовхала, била, лаялась. В один з таки днів вона кинула в нього чайник з кипятком нагородивши його обпаленою шкірою збоку. Я не брехала соціальним службам та все розповіла їм, нас забрали. Ми потрапили в іншу родину під опіку, гарна родина молода мати 2х дітей близнюків. Звідти вже ми пішли жити далі, брат проявив бажання житт самостійно в 17 і нова прийомна родина допомогла йому. Я прожила з ними до 18 як і по закону, бо з 18 опіка знімається. Тепер якщо у вас питання а що з твоїми іншими братами та сестрою. Та перша прийомна родина з матірю якій плювати не лише на своїх рідних так вдвічі і на прийомних і її пянчугу чоловіка то була родина мого самого старшого брата, якому зарпз 42. А інша родина з молодою мамою і близнюками то родина моєї старшої сестри. Інший брат працював закордоном та повернувшись просив нашу сестру таки забрати нас та пропонував фінансово допомагати. Ось так наразі мені 24, проживаю в США працюю в старшій школі, говорю 4ма мовами і подорожую світом, я сумую за дитячим будинком, в мене була класне дитинство. Але це я, спитайте мого брата, в нього все інакше. Але є хороші дитячі будинки і за прикладом сімії старшого брата де матір і за свлїми не дивиться і при цьому держава дала їй нас під опіку, вона зробила це через кошти які надає держава за сиріт. Є люди як вона лише через гроші і я чула історії жахливих опікунів які і виганяли і морили голодом і закривали в кімнаті. Мені пощастили, що я не була ціллю абюзу, я його бачила в 1й прийомній родині, я лише спостерігала і добре, що не влазила та нічого звідти не винесла окрім дитячий будинок краще і що я б не дозволила так ставитись до себе.
Бідолашна дівчинка з 1ї історії.Тікати,шукати якийсь коледж в іншому місті з гуртожитком.Не варто відмовлятися про допомоги,якщо треба-звертатися в соціальні служби
хух,в 2й історії хоч якесь полегшення,що ця дівчина зараз в безпеці і вона на шляху до зцілення.Ну от нащо люди,які не люблять і не хочуть дітей,народжують їх
Блін в мене рівно протилежна ситуація 😂 мене в хлопцеві найпершим привабило довге шикарне волосся і він кілька тижнів тому поїхав на службу (в нього корейське громадянство) і я за його волоссям плакала більше ніж він 😂
Мій хлопець постійно каже, що хоче запустити бороду. Він колись вже це робив, але ми тоді мали стосунки на відстані. Коли він мав цю бороду - я ставилась нейтрально, бо не було прямого контакту. Але зараз я категорично проти. По перше, мені це не подобається, по друге, йому вона не личить, по третє, там купа бактерій, а я лікую акне і плюс додаткове тертя об моє обличчя мені неприємне, бо дуже чутлива шкіра на лікуванні. Тому, я йому сказала, якщо він запустить бороду - я пострижусь коротко (його це не приваблює). І також сказала, що воно виглядало уроцько і що в нього надто красиве обличчя, щоб його закривати. От. Поки спрацювало)) Покажіть може своєму хлопцеві приклад Джейкоба з Сутінків з довгим і коротким волоссям 🤣 можливо спрацює! Успіхів!
До першої історії. Не терпіть, зверніться до соц. Педагога в школі, до поліції, до волонтерів, до соц. Служби. Вам для натхнення почитайте історію Ані Підвербної і не здавайтесь. Аня пройшла дуже складний шлях, але зараз вона щаслива дівчинка, що насолоджується життям. Тримайтеся і боріться ❤
Я так плакала на першій історії. Це дуже жахлива історія. Мені так шкода обох сестер, хочеться їх обійняти і сказати що тепер з ними усе буде добре. Те що витворяє їх біологічна матір, має каратися суворо. Сподіваюсь їм вдасться знайти достатньо доказів для того щоб позбавити її батьківських прав. А також бажаю їм нарешті бути щасливими, піклуватися про себе, знайти шлях до кращого майбутнього. Дівчата якщо ви це читаєте, ви обидві прекрасні сильні жінки, ви дуже сміливі, міцно обіймаю віртуально і надсилаю тисячі променів тепла 🫂❤️🩹
сьогодні він піде на концерт, завтра знайде "хорошого руського" і скаже, що тепер це мій новий друг... невже це був єдиний концерт у місті?😅з другом можна було і у барі посидіти на прощання
18:45 ну, дивіться, про допомогу. Що є цій лист, як не прохання про допомогу! Це добре, що ви загалом підтримали моральний стан цієї дівчини. Але вона неповнолітня. Вона повністю залежна від батьків. Тут не моральні налаштування, а буквальний порятунок важливий. При цьому я розумію, що немає однозначного рішення, бо чи стане краще, якщо, наприклад, хтось би написав скаргу до органів опіки і піклування. Бо це може стати лише причиною роздратування для матері, на тому все. Та все одно я як доросла перед цією дитиною відчуваю безпосередню відповідальність. Неможливо вважати, що просто кілька заспокійливих слів тут є проявом достатньої емпатії від всієї нашої аудиторії ((
Фух! Сестра принаймні врятувала дівчину з того пекла!. Це дійсно крутий вчинок! Я розумію, що це величезний тягар відповідальності і фінансовий у тому числі. Старша сестра - дійсно гарна людина 💙
Тільки ввімкнула відео - а там такий песик, ну що може бути краще?? 🐶🐶 (краще (чи нє, все таки песик краще😆) може бути по лайку від кожного з нас, підписників) 🫡✊
Ставлю на паузу, бо вже з першої історії просто плачу 😢! Не можу собі уявити, що рідний дім може бути таким пеклом, а мама - твоїм найгіршим ворогом! Невже поряд немає нікого з дорослих, міг би якось допомогти? Вчителі мали би бути уважнішими до дитини! Нещасну дитину завжди видно, я працювала з дітьми 25 років і знаю це напевно. Якісь небайдужі сусіди є чи немає? Така кричуща ситуація не може бути абсолютно невідомою всім довкола. Зрештою, авторка може попросити свою сестру і та точно не відмовить! Дуже сподіваюся, що якщо вона зважилася написати вам на канал, то далі будуть наступні маленькі кроки до того, щоб вирватися з того жаху. Легко точно не буде, але й гірше вже неможливо собі уявити!
Субстанція - це найдибільніший фільм який я бачила за останні років 10
16:30 я можу залізти на цю територію, в минулому "васпітаніца" дитячого будинку номер 3, район Сонячний, місто Кривий Ріг. Потрапила в притулок в 5 роки, матір померла, бабуся вкрала мене і втікла, полишивши інших 4х, так в мене є брати та сестра. Вік різниться від наразі 42, 38, 35, 26 та я 24. Соціальні служби не знали про смерть єдиного годувальника 6 місяці, брати та сестра плрались самі і ніби робили добре. Я в той час була в селі під Одесою з бабцею. Вони забрали мене звідти через декілька місяців і так я і брат йому тоді було 7 мені 5 потрапили до дит будинку. Це передісторія. Я не міняла дит будинки. І чесно в мене було класне дитинство, в моєму випадку потрапити туди в несвідомому віці було на руку, я не сумувала ні за ким, бо нікого не памяталп, на відміну від брата. Для нього це був інший досвід, він не говорить про сиріцтво, не говорить навіть зі свою дружиною. Моє дитинство було веселим, ми отримували подарунки, увагу так сором нам навязували пізніше про "малєнькая сіротка" і називали "детдлмовцьі". Погані моменти бвли, не зі мною, був вихователь, якого звільнили за домагання до хлопчиків, не до брата, до менших. Старші хлопці хнайшли його та поклали в лікарню, він досі там. Зі мною нічтго не ставалось і мені там подобалось, були друзі, іграшки, увага. До нас 3чі на рік приїздили іноземці, переважно то було місіонери несли бога сиротам, розумієте моє ставлення до цього. Це і про коментар "я би усі отак би пригорнула" я не проти проявлення співчуття, але те, що було тут то був жаль, не жалійте нікого, це погана емоція. Мій досвід дитячого будинку не є уніфікованим. Я потрапила до 1ї прийомної родини, де матір не дивиться за своїми 3 дітьми і взяла під опіку нас 2 (мене та юрата це був 2012), вона не готувала і діти не мали багато одягу. Я хотіла назад, хотіла в дит будинок до моїх іграшок та подруг. Брат просто відсторонився і не приходив. Він конфліктував з Лесею та не хотів бути ніде де була вона. Я не мала такої свободи піти і посиійно слухала її скарги та те які ми маємо бути вдячні, що вона забрала нас з "пітомніка". Вона не святкувала дні народжень своїх дітей, в дитячому будинку святкували і іменини і день народження. На перші гроші (гроші платить держава за утримання дітей сиріт) вона купила нову техніку в будинок, і нічого нам, тим кому ці гроші належали. Ми не їли сніданки бо попри те що в неї було немовля вона спала до 12. Одного разу прокинувшись зранку я не знайшла немовляти з Лесею та пішла її шукати вона пішла з хати на середину вулиці, я за нею бігла. Її старші грали в компютері. Помітили, що нічого не кажу про Лесеного чоловіка? Він алкоголік та в боргах. Коли він приходив синім він зривався, ні не на мене, на старшу доньку бо ревнував її до її біологічного батька. Попри те, що Леся не піклувалась про дітей кожен день вона захищала їх від нього. Вона його штовхала, била, лаялась. В один з таки днів вона кинула в нього чайник з кипятком нагородивши його обпаленою шкірою збоку. Я не брехала соціальним службам та все розповіла їм, нас забрали. Ми потрапили в іншу родину під опіку, гарна родина молода мати 2х дітей близнюків. Звідти вже ми пішли жити далі, брат проявив бажання житт самостійно в 17 і нова прийомна родина допомогла йому. Я прожила з ними до 18 як і по закону, бо з 18 опіка знімається. Тепер якщо у вас питання а що з твоїми іншими братами та сестрою. Та перша прийомна родина з матірю якій плювати не лише на своїх рідних так вдвічі і на прийомних і її пянчугу чоловіка то була родина мого самого старшого брата, якому зарпз 42. А інша родина з молодою мамою і близнюками то родина моєї старшої сестри. Інший брат працював закордоном та повернувшись просив нашу сестру таки забрати нас та пропонував фінансово допомагати. Ось так наразі мені 24, проживаю в США працюю в старшій школі, говорю 4ма мовами і подорожую світом, я сумую за дитячим будинком, в мене була класне дитинство. Але це я, спитайте мого брата, в нього все інакше. Але є хороші дитячі будинки і за прикладом сімії старшого брата де матір і за свлїми не дивиться і при цьому держава дала їй нас під опіку, вона зробила це через кошти які надає держава за сиріт. Є люди як вона лише через гроші і я чула історії жахливих опікунів які і виганяли і морили голодом і закривали в кімнаті. Мені пощастили, що я не була ціллю абюзу, я його бачила в 1й прийомній родині, я лише спостерігала і добре, що не влазила та нічого звідти не винесла окрім дитячий будинок краще і що я б не дозволила так ставитись до себе.
Дуже боляче слухати першу історію. Плачу💔 Дуже хочеться обійняти авторку, а матір позбавити не те що батьківських прав, а волі взагалі.
Доброго ранку, дівчата ❤ кожну суботу з вами
Бідолашна дівчинка з 1ї історії.Тікати,шукати якийсь коледж в іншому місті з гуртожитком.Не варто відмовлятися про допомоги,якщо треба-звертатися в соціальні служби
хух,в 2й історії хоч якесь полегшення,що ця дівчина зараз в безпеці і вона на шляху до зцілення.Ну от нащо люди,які не люблять і не хочуть дітей,народжують їх
Блін в мене рівно протилежна ситуація 😂 мене в хлопцеві найпершим привабило довге шикарне волосся і він кілька тижнів тому поїхав на службу (в нього корейське громадянство) і я за його волоссям плакала більше ніж він 😂
Американська історія дахів крутий серіал, скоріше за все більшість вже бачили, але раптом ні - це єдині жахи які мені подобається
57:19 яка професійна підводка до реклами 😁
Боже, яка жахлива мати. Я рідко настільки проникаюсь історіями аж на стільки. Але продовження про сестер викликає сльози
Мій хлопець постійно каже, що хоче запустити бороду. Він колись вже це робив, але ми тоді мали стосунки на відстані. Коли він мав цю бороду - я ставилась нейтрально, бо не було прямого контакту. Але зараз я категорично проти. По перше, мені це не подобається, по друге, йому вона не личить, по третє, там купа бактерій, а я лікую акне і плюс додаткове тертя об моє обличчя мені неприємне, бо дуже чутлива шкіра на лікуванні. Тому, я йому сказала, якщо він запустить бороду - я пострижусь коротко (його це не приваблює). І також сказала, що воно виглядало уроцько і що в нього надто красиве обличчя, щоб його закривати. От. Поки спрацювало)) Покажіть може своєму хлопцеві приклад Джейкоба з Сутінків з довгим і коротким волоссям 🤣 можливо спрацює! Успіхів!
До першої історії. Не терпіть, зверніться до соц. Педагога в школі, до поліції, до волонтерів, до соц. Служби.
Вам для натхнення почитайте історію Ані Підвербної і не здавайтесь. Аня пройшла дуже складний шлях, але зараз вона щаслива дівчинка, що насолоджується життям. Тримайтеся і боріться ❤
Не люблю жахів, але час від часу можу подивитися щось таке. Спав на думку серіал Падіння дому Ашерів. Як не дивно, мені сподобалось
Я так плакала на першій історії. Це дуже жахлива історія. Мені так шкода обох сестер, хочеться їх обійняти і сказати що тепер з ними усе буде добре. Те що витворяє їх біологічна матір, має каратися суворо. Сподіваюсь їм вдасться знайти достатньо доказів для того щоб позбавити її батьківських прав. А також бажаю їм нарешті бути щасливими, піклуватися про себе, знайти шлях до кращого майбутнього. Дівчата якщо ви це читаєте, ви обидві прекрасні сильні жінки, ви дуже сміливі, міцно обіймаю віртуально і надсилаю тисячі променів тепла 🫂❤️🩹
сьогодні він піде на концерт, завтра знайде "хорошого руського" і скаже, що тепер це мій новий друг... невже це був єдиний концерт у місті?😅з другом можна було і у барі посидіти на прощання
18:45 ну, дивіться, про допомогу. Що є цій лист, як не прохання про допомогу!
Це добре, що ви загалом підтримали моральний стан цієї дівчини. Але вона неповнолітня. Вона повністю залежна від батьків. Тут не моральні налаштування, а буквальний порятунок важливий. При цьому я розумію, що немає однозначного рішення, бо чи стане краще, якщо, наприклад, хтось би написав скаргу до органів опіки і піклування. Бо це може стати лише причиною роздратування для матері, на тому все.
Та все одно я як доросла перед цією дитиною відчуваю безпосередню відповідальність. Неможливо вважати, що просто кілька заспокійливих слів тут є проявом достатньої емпатії від всієї нашої аудиторії ((
Фух! Сестра принаймні врятувала дівчину з того пекла!. Це дійсно крутий вчинок!
Я розумію, що це величезний тягар відповідальності і фінансовий у тому числі. Старша сестра - дійсно гарна людина 💙
Тільки ввімкнула відео - а там такий песик, ну що може бути краще?? 🐶🐶 (краще (чи нє, все таки песик краще😆) може бути по лайку від кожного з нас, підписників) 🫡✊
❤🎉
Перша історія 💔💔💔
Вибачте, у мене не одна історія на цьому каналі, не хочеться щоб ви думали що мої історії писали різні люди,бо виглядає так ніби різні.