Такі щемливі спогади дитинства, Коли усі щасливі ми були І руки мами теплі, як колиска З турботою ці коржики пекли. Хоча в ті роки розкоші не знали, І ковзани із цурок майстрували. Зростали в милосерді і в любові У рідному у батьківському домі... Тому терпкі ці спогади для нас У цей такий буремний час: Багато хто залишився без дому, А ця війна дає лиш біль і втому. І гіркоту, бо краще вже позаду. Де рідний дім і батькова порада. Їх повертаєш лише в пам'яті своїй... Та змахуєш лиш сльози з своїх вій...
Величезне дякую Вам Люба,за дуже приємні спогади ,печиво на смальці з духовки,посипане та запечене з цукром спогади дитинства в селі,коли було дуже багато снігу ,то дійсно щасливий час.Миру нашій Україні ❤
Дякую вам Любов,ви чудова господиня всього самого найкращого вам бажаю,в мого чоловіка загинув племінник, тільки що нам сказали 😢😢😢😢так важко на душі...просто немає слів....😢😢😢
Пані Люба,Ви розповіли про моє дитинство. Правда бабусі не було бо під час війни загинув син і мій дідусь і вона не змогла пережити це горе. У нас була піч і коржики пекла Мама у печі.Яка це була смакота.Напихаєш повні кармани і на мороз,на двір,там вони ще смачніші. Яке ж схоже наше дитинство. Дякую.
Доброго вам дня п.Люба,це дійсно так це печиво,в нас казали сухарі,це смак дитинства,мама і бабуся випікали таку смакоту.Але в нас замість розпушування +амоній,гасили його в сметані.Взимку бігали по снігах,в нас біля хати була така водойма,в нас кажуть долина там вода замерзла і ми там цілий день ковзалися,приходила додому червона,але така щаслива і тих коржики,або з молоком,або зимою мама варила чай з липи,наїлися,напитися,що ще треба було.Дякую,що згадайте,випікають таку смакоту.А де ви росли?Львівщина.вибачте за помилки,так тел.робить,поправляю по декілька разів.
Такі щемливі спогади дитинства,
Коли усі щасливі ми були
І руки мами теплі, як колиска
З турботою ці коржики пекли.
Хоча в ті роки розкоші не знали,
І ковзани із цурок майстрували.
Зростали в милосерді і в любові
У рідному у батьківському домі...
Тому терпкі ці спогади для нас
У цей такий буремний час:
Багато хто залишився без дому,
А ця війна дає лиш біль і втому.
І гіркоту, бо краще вже позаду.
Де рідний дім і батькова порада.
Їх повертаєш лише в пам'яті своїй...
Та змахуєш лиш сльози з своїх вій...
Дуже гарно, зворушливо написано! Дякуємо вам!
Дякую, за спогади про дитинство.
СПАСИБІ!!! Тієї атмосфери не вистачає нам коли немає ні мами ні бабусі!!!
Щиро дякую ! Дійсно, це не просто печиво… це моє дитинство…. Дякую!
Величезне дякую Вам Люба,за дуже приємні спогади ,печиво на смальці з духовки,посипане та запечене з цукром спогади дитинства в селі,коли було дуже багато снігу ,то дійсно щасливий час.Миру нашій Україні ❤
Це печиво - справжні солодощі дитинства!
Це неймовірний смак👌👌👌
Я таке печиво дуже люблю..дякую,що нагадали,обов'язково напечу для рідних
Щиро дякую ❤❤❤
Дякую за рецепт, я про нього знала, теж робила колись, а тепер забула. Дякую
Дивлюсь і плачу,наше дитинство,наші бабусі,матусі .Зима,мокрі до вушей і бабусині коржики на смальці
❤Дякую за смак дитинства. Я також їх випікаю.
Дякую за чудовий рецепт
Дякую за рецепт ❤❤
В дитинстві любив такі коржики з молоком і тепер також
Дякую вам за рецепт ❤❤❤❤❤❤❤
Дякую все дуже смачно
Дякую!
Велике дякую 🍪
Дякую вам Любов,ви чудова господиня всього самого найкращого вам бажаю,в мого чоловіка загинув племінник, тільки що нам сказали 😢😢😢😢так важко на душі...просто немає слів....😢😢😢
І ніхто не втішить. Дай Боже вам сили змиритись, прийняти і жити далі. Час не лікує.
@@kuhny-z-kisheni. Знаю..що час не лікує, дякую вам Любов
🙏💔💔💔
Це не просто рецепт печива, це атмосфера щастя і миру.
Пані Люба,Ви розповіли про моє дитинство.
Правда бабусі не було бо під час війни загинув син і мій дідусь і вона не змогла пережити це горе.
У нас була піч і коржики пекла Мама у печі.Яка це була смакота.Напихаєш повні кармани і на мороз,на двір,там вони ще смачніші.
Яке ж схоже наше дитинство.
Дякую.
Доброго вам дня п.Люба,це дійсно так це печиво,в нас казали сухарі,це смак дитинства,мама і бабуся випікали таку смакоту.Але в нас замість розпушування +амоній,гасили його в сметані.Взимку бігали по снігах,в нас біля хати була така водойма,в нас кажуть долина там вода замерзла і ми там цілий день ковзалися,приходила додому червона,але така щаслива і тих коржики,або з молоком,або зимою мама варила чай з липи,наїлися,напитися,що ще треба було.Дякую,що згадайте,випікають таку смакоту.А де ви росли?Львівщина.вибачте за помилки,так тел.робить,поправляю по декілька разів.
Кіровоградщина.
Ви про дитинство як наче про моє розповіли я з Миколаєва.Дякую за рецепт і спогади.