Художнє ткацтво

Чи можна відчути на дотик тепло бабусиної турботи, маминої любові…? Скільки тепла і затишку вкладено у ворсисті ліжники, домоткане полотно, та, оживаючі своїми сюжетами, гобелени… Ткачі та ткалі, наче музиканти, перебирають своїми пальчиками ниті основи, вплітаючи, наче в спіраль ДНК, кожне волокно, яке створює традиційні українські візерунки, природні мотиви й осучаснені елементи.
Чи можна знайти людину, дім чи майстерню, де б не було відголоску стародавнього мистецтва такого, як ткацтво? Чи це художній текстиль, чи традиційне ткацтво, чи такі необхідні для кожного побутові тканини? Одним з важливих напрямків національної культури України здавна було ткацтво. Маючи вікову історію та виплекані багатьма поколіннями глибокі традиції, ткацтво можна віднести, як і до господарської діяльності, так і до народного мистецтва.
Так і відділ «Художнє ткацтво» взяв свої початки ще у середньому спеціальному мистецькому навчальному закладі під назвою «Вижницька індустріальна чоловіча гімназія» в 30-х роках ХХ ст. У довоєнні та після воєнні роки навчання з ткацтва велося на відділі «Килимарство» і носило переважно промисловий характер. Учні опановували практичні навички виробництва жакардових покривал, ремізних рушників, гуцульського полотна, займалися килимарством тощо. В основу композиції проектованого килима бралися здебільшого репродукції відомих художніх творів, які збільшувались до розміру килима та обрамляйсь каймою на мотиви геометричного орнаменту. Тобто в ткацтво механічно переносився станковий живопис. В килимах 40-х - першої половини 50-х рр. ігнорувалися традиції народного ткацтва. Велика кількість килимів-гобеленів носила заідеологізований характер.
У 1955 році поряд з відділом "Килимарство" було організовано й оголошено набір учнів на відділ «Художнє ткацтво». Становленню нового відділу сприяла робота молодих талановитих викладачів- художників, які поповнили в цей час педагогічний колектив, - В.П.Курова, І.С.Баричева, П.І.Матвієнкова, В.І.Нікуліної, Н.Дикань, Е.М.Тиміної та інших. Протягом декількох років обидва відділи працювали паралельно.
Велика увага зверталась на збір зразків та вивчення студентами українського, в тому числі буковинського народного мистецтва. В 1960 році відбувся перший випуск спеціалістів художнього ткацтва. Як показав захист, тематика дипломних робіт була різноманітною: візерункові тканини, скатертини, порт ‘ери, покривала, доріжки тощо. В період з 1962-1968 рр. на відділі спостерігалось відхилення від народних традицій як основи підготовки спеціалістів ужиткового мистецтва. В цей час особлива увага зверталася на фактуру виробів, бралось за основу їх функціональне призначення та доцільність.
3 1969 року в основу навчального процесу на відділі знову було покладено традиції народного мистецтва гуцульського та інших регіонів. Багато для розвитку відділу "Художне ткацтво" зробив Баричев І.С., який протягом багатьох років очолював циклову комісію.
Відділ "Художнє ткацтво" працює стабільно і творчо, уміло використовуючи багаті народні традиції. Студенти та викладачі проєктують і виготовляють високохудожні твори ужиткового мистецтва, які неодноразово демонструвалися на всеукраїнських та міжнародних виставках і знайшли позитивну оцінку мистецтвознавців та глядачів.
Яскравий слід в історії та розвитку відділу «Художнє ткацтво» залишили знані викладачі, майстри своєї справи - Баричева І.І., Баричев B.І, Столетова Л.Д., майстер Баричева Л.В., Кукош М.Г. Використовуючи багаті народні традиції, досвід попереднього покоління, студенти створюють сучасні предмети ужиткового мистецтва, стають висококваліфікованими художниками-майстрами. У різні роки відділ художнього ткацтва закінчили Гавруш О.Н. - головний художник Кропівецької ткацької фабрики Сумської області, Шевчук П. - головний художник Решетипівської ткацької фабрики Полтавської області, Паламарчук Е. - головний художник Коломийської килимової фабрики Івано-Франківської області, Мишина М. - головний художник текстильного об’єднання «Восход» Чернівецької області, Жаворонков В.П. - член Спілки художників України, Лендал В.В. - головний художник Люботинської ткацької фабрики Харківської області та багато інших митців сучасності.