Декламує Margo. Вірш Ірини Рубець “Якщо ця мова - не твоя...”

Вірш Ірини Рубець “Якщо ця мова - не твоя...”
Декламує Байрачна Маргарита Євгенівна
Якщо ця мова - не твоя,
то і країна, мабуть, також.
Хто не нащадок солов’я -
тому й гніздо не йде у спадок.
Якщо це не твої пісні,
і ці вірші, і ці пророцтва -
то, без образ, та, мабуть, ні.
І ти лише у ролі гостя.
Бо де б ти зараз не лежав -
у теплім ліжку чи в окопі,
і де би фронт свій не тримав -
це знову втратить зміст крізь роки,
якщо ця мова - не твоя!
Вже історично сотня копій
подій говорить - солов’ям
триматись мови слід як Бога!
Бо я не вірю, ну невже
ти спадкоємцям у дорогу
передаси такий сюжет,
де знову над гніздом тривога?!
Де ця війна і цей окоп!
І кров та сльози, а не роси!
Де відчуття, що ти - холоп
убраний в «комплекс малороса»?!
Якщо ця мова - не твоя,
то гріш ціна усім старанням!
Бо де ти бачив, щоб сім‘я
несла ім‘я свого тирана
в основі роду, а не батька ?
А мова - більше, ніж ім‘я!
А мова стане більшим спадком,
ніж буде небо і земля!
Відвоювати можна землю,
звільнити небо від атак!
А мову! Мову ж недаремно
вони ненавидять аж так!
І це не - «тема для роздору»
чи спекуляції про те,
що наші воїни боронять
десь там на вражій нам - святе…
(Тут працювали методично,
на це пішли роки-роки…
Щоб рускі пєсні ностальгічно
співали наші ж співаки!
Щоб аж під кірку нам пробратись
в глибини сірих речовин,
щоб нас ментально об’єднати
із диким стадом! «Ми ж один
народ!» - щоб привід був сказати).
Якщо ця мова - не твоя,
то нам «не світить» ця країна…
Включай інстинкти солов‘я
і вчи нарешті солов'їну!
А вернуть воїни - вже й сміх
усюди буде - український!
Ми навчимо і ціле військо.
І відокремимо
Своїх.
#Ірина_Рубець, #Якщо_ця_мова_не_твоя