Знаєте, а так буває часто. Жінка, яка теж працює, чомусь дозволяє своїй сім'ї їздити на собі. Я допустила цю помилку, це мені коштувало шлюбу. Тому я вирішила не втратити доньок. А було так: Приходжу з роботи, мої дівчата (11 і 6 років) сидять перед телевізором. Питаю, чи хтось сходив по хліб? Ні, бо на вулиці жарко, то вони не захотіли. Добре. Я бере книжку і лягаю читати. Вечір. Мої діти виписують круги по хаті. - Мамо, а що ми будемо вечеряти? - Та мабуть нічого. У нас немає навіть хліба на бутерброди. Та я вирішила, що ви праві. Від сьогодні ми будемо робити тільки те, що хочемо. Те, що не хочеться, то не робитимемо. Тиша. Мовчать обидві. Такого результату не чекали. Зате наступного дня, повернувшись з роботи я застала пакет з хлібом на столі, старша дочка замітала підлогу, молодша готувала рис на гарнір. Я вчила їх змалечку. Отак, без крику і бійки мої діти зрозуміли, що для того, щоб щось було, потрібно щось робити. Зараз їм 33 і 28.
Спочатку вискочить заміж у 18-ть, щоб чоловік та діти, а потім не хоче готувати для них, йде в ''салон краси'' і робить з себе дівку і їде на курорт шукати пригод, а може це треба було робити навпаки? Як би я хотіла мати кожного дня відбивні та котлети, і ''дякую'' я завжди говорю, і домашні мої також!
![OhGeesy x Lefty Gunplay - What It Iz [Official Music Video]](http://i.ytimg.com/vi/L0yzW9t2ixk/mqdefault.jpg)
Знаєте, а так буває часто. Жінка, яка теж працює, чомусь дозволяє своїй сім'ї їздити на собі. Я допустила цю помилку, це мені коштувало шлюбу. Тому я вирішила не втратити доньок. А було так:
Приходжу з роботи, мої дівчата (11 і 6 років) сидять перед телевізором. Питаю, чи хтось сходив по хліб? Ні, бо на вулиці жарко, то вони не захотіли. Добре. Я бере книжку і лягаю читати. Вечір. Мої діти виписують круги по хаті.
- Мамо, а що ми будемо вечеряти?
- Та мабуть нічого. У нас немає навіть хліба на бутерброди. Та я вирішила, що ви праві. Від сьогодні ми будемо робити тільки те, що хочемо. Те, що не хочеться, то не робитимемо.
Тиша. Мовчать обидві. Такого результату не чекали. Зате наступного дня, повернувшись з роботи я застала пакет з хлібом на столі, старша дочка замітала підлогу, молодша готувала рис на гарнір. Я вчила їх змалечку. Отак, без крику і бійки мої діти зрозуміли, що для того, щоб щось було, потрібно щось робити. Зараз їм 33 і 28.
Ви молодець,гарна мама
Наша сліпа материнська любов і робить з дітей невдячних ледарів.
Спочатку вискочить заміж у 18-ть, щоб чоловік та діти, а потім не хоче готувати для них, йде в ''салон краси'' і робить з себе дівку і їде на курорт шукати пригод, а може це треба було робити навпаки? Як би я хотіла мати кожного дня відбивні та котлети, і ''дякую'' я завжди говорю, і домашні мої також!