Дякую за ваші відео впродовж всіх цих місяців, було дуже цікаво дивитись і слухати. Гадаю шо ми нарешті дійшли логічного завершення в цій серії і нема шо тут вже продовжувати. Треба починать новий цикл баталій)
Частина 1/2. Реквізити книги, згаданої паном Adi: Енглунд, Петер. Полтава: Розповідь про загибель однієї армії / пер. Ольга Сенюк, Олександр Буценко - Харків, 2009. Що-ж, по запису гри, який, як завжди, на найвищому рівні і супроводжений влучними коментарями пана Adi, мені сказати нічого. А бажання підтримати українського, цікавого ені автора, коментарем є. Тому, трішки про цю книгу. Вибачте, будь-ласка, за саморекламу, але Я професійний історик з відповідною освітою, кваліфікацією і працюю за призначенням. Тож, в темі дослідження розбираюсь. Для початку трішки суб’єктивного. З 2-ма працями Петера Енглунда, на свій превеликий жаль, знайомий завдяки рекомендації одного свого знайомого шкільного вчителя. Взагалі-то, Енглунд [далі - Е.] автор вельми продуктивний, що породжує певні сумніви в якості дослідження. Занадто значна швидкість виходу. Різноманіття тематик праць Е. до 2010 року, коли він сконцентрувався на ПСВ, також вражає. Але критикувати потрібно по-ділу, тому озвучений момент проігноруємо. Авторський стиль для мене максимально нудний, безінформативний, перевантажений зайвими словами та описами речей позбавлених відношення до предмету. Нудно, словом, і «води» багацько. Але це, як вже озвучено, суб’єктивно. А от тепер до справи, тобто об’єктивно. Щодо праці «Полтава: Розповідь про загибель однієї армії» варто мати на увазі одну надзвичайно важливу річ. Дослідження, будь то з титулом «наукове» чи без нього, але дослідження від білітристики чи іншого «цікавого чтива» відрізняє наявність методу. А для комфортності ще-й системи академічних посилань. Так от - Н. в озвученій монографії джерела використовує, в тому числі дуже навіть гідні, однак в тексті, як перекладу так і оригінальному виданні - відсутні посилання!. Це критично важливо. Більше того, Н. уникає опису методу, відповідно критика джерельної бази залишається «десь там», за сторінками твору, ймовірно, в голові автора. І це зроблено свідомо, про що Н. сам пише (*Енглунд, Петер. Полтава: Рассказ о гибели одной армии - Москва, 1995. С. 273 ). Єдина причина подібного рішення, та ще-й свідомого, це використання кривого і зломаного методу. Це часто буває: щоб уникнути розгрому, особливо в белетристиці, як то Умберто Еко чи Ден Браун, пишучи свої псевдоісторичні праці, спеціально уникають опису методу, адже в противному випадку їх знищать за відсутність аналізу та синтезу джерельної бази. Це-ж стосується даної книги Е..
Частина 2/2. Тим більш, бібліографія в книзі є, і там наявно аж цілих 3 позиції первинних першоджерел!!! (*Енглунд, Петер. Полтава: Рассказ о гибели одной армии - Москва, 1995. С. 274). Це надкритично мало, та ще й для такої теми і періоду. Якось Я писав про трактування ὑπομνήματα, і в мене було 88 ілюстративних прикладів. Це для 1 слова, яке було предметом дослідження, і в умовах античної джерельної бази, яка в тисячі разів більш обмежена за кількість збережених творів. І знову-ж, яка проходив аналіз та синтез джерел - таємниця за сімома печатками. Тож питання до компетенції Н. значні. Далі, Н. в бібліографії згадує ще десятки інших творів, як сучасних, так і досить давніх, як рецензованих видань, так і відвертої білітристики. Враховуючи відсутність опису методу дослідження, всі ці згадки є звичайним «набиванням ціни», мол, «Дивіться скільки літератури! От бачте, я-ж умний, скільки позицій написав.». Цінність цьому всему = 0. Якщо що, то ще в працях Бодена, Отмана, Ліпса і т.д., тобто XVI століття, присутні посилання на джерельну базу та критика цієї бази. А в Н. - ні. До-речі, Н. вказує в бібліографії «Мазепа» Костомарова. Це специфічна праця, і в писанні Н. цілих 0 позицій, які були-б заїмствувані в Костомарова. А для чого тоді вказувати працю дослідника, матеріал з якої було в силу тих чи інших причин проігноровано… Наявні цілих 2 праці мерзопакосного Тарле (*Енглунд, Петер. Полтава: Рассказ о гибели одной армии - Москва, 1995. С. 280), а от дуже толкову з точки зору матеріалу працю Панова проігноровано [щоправда з значною кількістю «червоної пропаганди»] (*Панов Володимир. Петр I как полководец - Москва, 1940). Це можна продовжувати дуже довго, адже такого там забагато. Висновки: та прочитайте самі, проаналізуйте і напишіть, якщо бажаєте, повноцінну рецензію. Буду дуже радий, якщо хтось зможе предметно заперечити описане мною вище. Якщо вірно зрозумів суть того, що мав на увазі пан Adi, так це заклик думати своєю головою. А в таких випадках потрібно досліджувати самостійно, і робота з відвертим гімном також є частиною процесу. Дякую за увагу.
Надіюсь це було прородство і так станеться!) а що до продовження тут уже перевага у всьому у мене і кілька країн які і так в союзі, завойовувати союзників не дуже хочеться) Щиро дякую Вам)))
Дякую за баталія!
Справді немає сенсу продовжувати далі
Щиро дякую Вам))))
думаю це гарне завершення компанії)
Дякую Вам)
Дякую за ваші відео впродовж всіх цих місяців, було дуже цікаво дивитись і слухати. Гадаю шо ми нарешті дійшли логічного завершення в цій серії і нема шо тут вже продовжувати. Треба починать новий цикл баталій)
Щиро дякую Вам за розуміння)))))
Дальше просте закидування стеками військ
Рим 2 і Атіла виглядають цікаво
Я уже почав Наполеона на максимальній важкості, хотів знайти мод де є Україна (гетьманат) такий мод є але чомусь не працює в мене(
Частина 1/2.
Реквізити книги, згаданої паном Adi: Енглунд, Петер. Полтава: Розповідь про загибель однієї армії / пер. Ольга Сенюк, Олександр Буценко - Харків, 2009.
Що-ж, по запису гри, який, як завжди, на найвищому рівні і супроводжений влучними коментарями пана Adi, мені сказати нічого. А бажання підтримати українського, цікавого ені автора, коментарем є. Тому, трішки про цю книгу.
Вибачте, будь-ласка, за саморекламу, але Я професійний історик з відповідною освітою, кваліфікацією і працюю за призначенням. Тож, в темі дослідження розбираюсь.
Для початку трішки суб’єктивного. З 2-ма працями Петера Енглунда, на свій превеликий жаль, знайомий завдяки рекомендації одного свого знайомого шкільного вчителя. Взагалі-то, Енглунд [далі - Е.] автор вельми продуктивний, що породжує певні сумніви в якості дослідження. Занадто значна швидкість виходу. Різноманіття тематик праць Е. до 2010 року, коли він сконцентрувався на ПСВ, також вражає. Але критикувати потрібно по-ділу, тому озвучений момент проігноруємо.
Авторський стиль для мене максимально нудний, безінформативний, перевантажений зайвими словами та описами речей позбавлених відношення до предмету. Нудно, словом, і «води» багацько. Але це, як вже озвучено, суб’єктивно.
А от тепер до справи, тобто об’єктивно. Щодо праці «Полтава: Розповідь про загибель однієї армії» варто мати на увазі одну надзвичайно важливу річ.
Дослідження, будь то з титулом «наукове» чи без нього, але дослідження від білітристики чи іншого «цікавого чтива» відрізняє наявність методу. А для комфортності ще-й системи академічних посилань. Так от - Н. в озвученій монографії джерела використовує, в тому числі дуже навіть гідні, однак в тексті, як перекладу так і оригінальному виданні - відсутні посилання!. Це критично важливо. Більше того, Н. уникає опису методу, відповідно критика джерельної бази залишається «десь там», за сторінками твору, ймовірно, в голові автора. І це зроблено свідомо, про що Н. сам пише (*Енглунд, Петер. Полтава: Рассказ о гибели одной армии - Москва, 1995. С. 273 ). Єдина причина подібного рішення, та ще-й свідомого, це використання кривого і зломаного методу. Це часто буває: щоб уникнути розгрому, особливо в белетристиці, як то Умберто Еко чи Ден Браун, пишучи свої псевдоісторичні праці, спеціально уникають опису методу, адже в противному випадку їх знищать за відсутність аналізу та синтезу джерельної бази. Це-ж стосується даної книги Е..
Частина 2/2.
Тим більш, бібліографія в книзі є, і там наявно аж цілих 3 позиції первинних першоджерел!!! (*Енглунд, Петер. Полтава: Рассказ о гибели одной армии - Москва, 1995. С. 274). Це надкритично мало, та ще й для такої теми і періоду. Якось Я писав про трактування ὑπομνήματα, і в мене було 88 ілюстративних прикладів. Це для 1 слова, яке було предметом дослідження, і в умовах античної джерельної бази, яка в тисячі разів більш обмежена за кількість збережених творів. І знову-ж, яка проходив аналіз та синтез джерел - таємниця за сімома печатками. Тож питання до компетенції Н. значні.
Далі, Н. в бібліографії згадує ще десятки інших творів, як сучасних, так і досить давніх, як рецензованих видань, так і відвертої білітристики. Враховуючи відсутність опису методу дослідження, всі ці згадки є звичайним «набиванням ціни», мол, «Дивіться скільки літератури! От бачте, я-ж умний, скільки позицій написав.». Цінність цьому всему = 0. Якщо що, то ще в працях Бодена, Отмана, Ліпса і т.д., тобто XVI століття, присутні посилання на джерельну базу та критика цієї бази. А в Н. - ні.
До-речі, Н. вказує в бібліографії «Мазепа» Костомарова. Це специфічна праця, і в писанні Н. цілих 0 позицій, які були-б заїмствувані в Костомарова. А для чого тоді вказувати працю дослідника, матеріал з якої було в силу тих чи інших причин проігноровано… Наявні цілих 2 праці мерзопакосного Тарле (*Енглунд, Петер. Полтава: Рассказ о гибели одной армии - Москва, 1995. С. 280), а от дуже толкову з точки зору матеріалу працю Панова проігноровано [щоправда з значною кількістю «червоної пропаганди»] (*Панов Володимир. Петр I как полководец - Москва, 1940). Це можна продовжувати дуже довго, адже такого там забагато.
Висновки: та прочитайте самі, проаналізуйте і напишіть, якщо бажаєте, повноцінну рецензію. Буду дуже радий, якщо хтось зможе предметно заперечити описане мною вище.
Якщо вірно зрозумів суть того, що мав на увазі пан Adi, так це заклик думати своєю головою. А в таких випадках потрібно досліджувати самостійно, і робота з відвертим гімном також є частиною процесу.
Дякую за увагу.
Дякую Вам за такий опис та аналіз книги)) 📕
А що до авторів з посиланнями то мабуть Володимир Білинський мені в цьому плані подобається)))
Колись подарили мені історію України але написана якимсь бараном((( сильно замазана москальським гмо! Так і не дочитав її
Щойно на словах про знищення Росії за вікном почув чих😅. А щодо продовження, то краще продовжити гру, щоб остаточно вершки назбирати)
Надіюсь це було прородство і так станеться!) а що до продовження тут уже перевага у всьому у мене і кілька країн які і так в союзі, завойовувати союзників не дуже хочеться)
Щиро дякую Вам)))
Я думаю це козакз
Козаки скоро будуть)))
Тут у нас кінець московії а в житті вони забирають за декілька днів міста і села які як можна було тримати ще довго аби були укріплення 😢
Що до укріпленню повністю погоджуюсь!!!
Щиро дякую Вам))))