Щиро дякую, пане Олеже!!! Знаєте, я слухала Ваш етюд і посміхалася увесь час…не так давно я почала вчитися прийняттю та змиренню і це реально змінює моє життя, мій внутрішній стан. Дуже цінно було почути ваші поради і усвідомити ,що дійсно це працює! Дякую за Ваш труд та щедрість. Дуже дякую за знайомство з музикою. Я не так давно приєдналася до КЛУБУ ДУМАЮЧИХ, радію, стільки корисного отримую від перегляду, приємного, цікавого. Дякую!
❤ Все так. Дякую, п. Олеже. Жартома можу сказати: Схиляюсь, тільки щоб зав'язати шнурки, будь-кому; Але нікому і нічому мене не зламати. Нехай наступить новий день і дасть нам нових сил. Хоть це - і "пафосно". Миру і порозуміння нам всім 💛💙❤️
Як завжди влучно!) пане Олеже,ви мене наштовхнули на думку а чи є в мене людина? яка лікує своїм існуванням в моєму житті ...Як завжди є над чим замислитись.Про прийняття реальності,так я з вами згодна так і треба робити,щоб не з'їхати з глузду в наших реаліях.
Вітаю! Дякую вам за ваші етюди, вони справді підштовхують до роздумів. Мені як людині дуже діяльній досі важко змиритись з життєвими обставинами, які накладає на нас війна. Мені мій терапевт час від часу нагадує, що є обставини, які треба перетерпіти. А також дякую за музику, Людовіко Еінауді - це космос ❤
Безцінний етюд! Навіть законспектувала. Просто відкриття для мене. Дякую за допомогу. Перечитувати, нагадувати і діяти. Щоб цей дар в здоров'я не пропав дарма. Якщо інтернетом користуватися свідомо, то технології зараз дуже корисні і можуть врятувати.
Дякую! Ви описали метод, як ми в родині живемо весь цей час війни - з прийняттям і робимо те, що можемо сьогодні. Це справді тримає в тонусі і не дає падати.
Дякую, пане професоре! Як влучно! Це Ви спеціально для мене записали? )) Досі не вірю в сьогоднішню реальність. А завтра вона може бути зовсім інакшою, а післязавтра... Мене все не полишало відчуття, що мудрі, красиві, правильні відео чи інтерв'ю мудрих чудових спеціалістів якось відірвані від м о є ї реальності і направлені на безтурботну публіку, яка бачить війну лише в тіктоці. "Ви нещасливі? - Ось вам сто рецептів! Ви погано спите? От же ж дурні, вгробите самі себе і т.д". І всі одразу веселі і щасливі, і бадьоро топають у люльку о 21.00. І війни немає... Прослухаю разів 10, як мінімум. Щоб не тікати в літературу або фільми. Хоча тікати і так не вдавалося.
Гарна думка, контролюй те, що можеш. Хотіла із сарказмом додати, що наприклад, частоту ЧСС. А потім подихала за квадратом, і пригадала, що до певної міри за роки війни можна навчитись і цьому....
Неочікувано наштовхнулася. Шукала сьогодні ранком особливого позитиву. Думаю, а передивлюсь якийсь етюд, з тих перших що були ще кольорові. Почала переглядати, а там майже кожний зв'язан чи з бабахом, чи зі схожим. То я на кухні після ночі без сна, то одразу після бомбосховища ітд , а на емоційному рівні по спогадом до стимула картинки етюду все пам'ятається інакше. Добре що хоча музика поки що без змін. Шкода, що немає вже стільки часу щоб слухати тільки музику. Бо коли фоном, на фоні аудіокниги, хіба що радіо jazz groove Зрозуміло що буде нове. Але ж то треба пережити. Добре Вам там, прокинулися тиша, пташки пітьма. А тут 6 ранку і скрізь ліхтарі
А коли мені особливо погано то, голос, що в принципі не говорить хламу, допомогає. В ситуаціях коли не хочу ні музики ні книги, а тим більш новин. Замість тиші, яка породжує лише бажання швидкого задоволення, яке дає фізичне погіршення і вже є конкретний об'єкт тіло, чи конкретні дії, що робити чи не робити, щоб стало краще. Бо злості стільки, що то треба жити у позі лотосу. На момент лекції казала, що мені точно не потрібна та занудна книга по справедливості, а зараз, як раз буде у нагоді, щоб виграти час для прийняття. Дякую. Я тут часто пишу досить щиро, але дякую. Голос що не повчає, не моралізує, не дає порад. Майже як бог, існування якого можливо лише за умови його відсутності 😁😘😀🥰❤️
Кожен Ваш етюд унікальний, кожна тема в саме серце. Дякую Вам за Вашу працю, Ви допомагаєте нам пережити ці непрості часи. Прошу Вас зробити етюд з приводу того як підтримати людину, яка втратила близьку людину. Як допомогти пережити втрату.
Мені в свій час одна добра людина підкинула метафору бобслею, як управління ситуацією якою ти не можеш керувати. Начебто вони там прив'язані і можуть управляти процесом тільки пальцями ніг. Якось так. Я не заглиблювалася. Просто коли ситуація виходила з під контролю, уявляла прикутого до дошки спортсмена, що мчить з гори і починала шукати те, чим можу я керувати в даній ситуації. Не дуже виходило тільки з фізіологією... Але, тут війна і я натрапила на іншу добру людину, в багато чому протилежну першій. І о, радість!), виявляється при правильному підході і це не проблема... А не будь війни, то й не було б не музики, не харчової психіатрії... Певно для мене ще не час прийняття, поки злість. Злість від того, так не повинно бути, що йде людина, яка могла б ще робити і робити тисячі нових метафор бобслею. А чому вона пішла. Вчора натрапила на цікаві, як на мене думки... Певно спеціально для фанатів української мови... "Это, действительно, психология глубоко верующего народа. Причем вера и впрямь существует безотносительно к религии, как специфическое состояние сознания, вполне заменяющее его рациональные формы. Понятно, что развиваемая Достоевским трактовка счастья как противоположности западноевропейской трактовки индивидуального, локального, рационального счастья есть прежде всего оправдание той несчастной жизни, которой всегда жил русский человек. Собственно говоря, пресловутая «русская душа» вся представляет собой психологическую компенсацию неимоверных трудностей и оправдание определенного, вынужденного, антиевропейского способа жизни. С этой точки зрения, вполне понятно следующее утверждение: «Кто требует от другого всего, а сам избавляется от всех обязанностей, тот никогда не найдет счастья» (Достоевский, 1928). Залог «счастья по-русски» в ином - не в требовании от других, а в самоотдаче, в растворении себя в чужих несчастьях. Если ты не можешь сделать другого человека счастливым, то, по крайней мере, ты не имеешь права бросить его, если он несчастен. Мать Подростка, будучи глубоко несчастной с Версиловым, не может оставить его, поскольку в этом случае будет еще более несчастна: «Куда я от него пойду, что он счастлив, что ли?» (Достоевский, 1958-1973). Она могла бы оставить человека только тогда, когда он счастлив. Значит, счастлив лишь дающий, жертвующий, причем жертвующий собой. Сравните это с вековой заповедью русского солдата: «Сам погибай, а товарища выручай!». На этой заповеди, между прочим, русские солдаты не один раз победоносно прошли всю Европу." Ольшанский "Психология масс "
Не зайшло від слова зовсім. Спочатку війни прийшлося змінити релігійний світогляд. Допомогла біографія Оппенгеймера. Геній теж може попасти під вплив пропаганди. Потім прийшлося прийняти , що світ влаштований по іншому. Допомогло те, що не тільки я помилялася. А зараз треба прийняти, що живемо в якійсь іншій країні, не в тій якою я її уявляла. Не треба читати новин. Це видно по дорозі на роботу і назад, і в мене немає навіть зятя... Що треба прийняти? Коло замкнулося. До війни за релігійними переконаннями я була повністю аполітична, це ледь не коштувало життя. Там є коментар. Ситий голодного ніколи не зрозуміє. Якось так .
Дякую! Ви робите дуже важливі речі особисто для мене і, впевнена, для кожного, хто дивиться ваші етюди!
Сил Вам і натхнення!
Щиро дякую, пане Олеже!!!
Знаєте, я слухала Ваш етюд і посміхалася увесь час…не так давно я почала вчитися прийняттю та змиренню і це реально змінює моє життя, мій внутрішній стан.
Дуже цінно було почути ваші поради і усвідомити ,що дійсно це працює!
Дякую за Ваш труд та щедрість. Дуже дякую за знайомство з музикою. Я не так давно приєдналася до КЛУБУ ДУМАЮЧИХ, радію, стільки корисного отримую від перегляду, приємного, цікавого. Дякую!
Щиро дякую за Вашу мудрість!
Дякую, пане Чабан за цей етюд. Від слова до діла,що не завжди виходить.Дякую за нагадування.
Щиро дякую,пане Олеже! Цей етюд Супе! Зараз дідусь їм з усіма близькими😊
❤ Все так.
Дякую, п. Олеже.
Жартома можу сказати:
Схиляюсь, тільки щоб зав'язати шнурки, будь-кому;
Але нікому і нічому мене не зламати.
Нехай наступить новий день і дасть нам нових сил.
Хоть це - і "пафосно".
Миру і порозуміння нам всім
💛💙❤️
Дякую пане Олеже,ваші етюди для мене,як знахідка!
Як завжди влучно!) пане Олеже,ви мене наштовхнули на думку а чи є в мене людина? яка лікує своїм існуванням в моєму житті ...Як завжди є над чим замислитись.Про прийняття реальності,так я з вами згодна так і треба робити,щоб не з'їхати з глузду в наших реаліях.
Велике дякую, пане Олеже! Сьогодні особливий етюд для мене, я саме так і живу сьогодні !
Вітаю! Дякую вам за ваші етюди, вони справді підштовхують до роздумів. Мені як людині дуже діяльній досі важко змиритись з життєвими обставинами, які накладає на нас війна.
Мені мій терапевт час від часу нагадує, що є обставини, які треба перетерпіти.
А також дякую за музику, Людовіко Еінауді - це космос ❤
Дякую за позитивний напрям думок!
Безцінний етюд! Навіть законспектувала. Просто відкриття для мене. Дякую за допомогу. Перечитувати, нагадувати і діяти. Щоб цей дар в здоров'я не пропав дарма. Якщо інтернетом користуватися свідомо, то технології зараз дуже корисні і можуть врятувати.
Дякую! Ви описали метод, як ми в родині живемо весь цей час війни - з прийняттям і робимо те, що можемо сьогодні. Це справді тримає в тонусі і не дає падати.
Дякую, пане професоре!
Як влучно! Це Ви спеціально для мене записали? ))
Досі не вірю в сьогоднішню реальність. А завтра вона може бути зовсім інакшою, а післязавтра...
Мене все не полишало відчуття, що мудрі, красиві, правильні відео чи інтерв'ю мудрих чудових спеціалістів якось відірвані від м о є ї реальності і направлені на безтурботну публіку, яка бачить війну лише в тіктоці. "Ви нещасливі? - Ось вам сто рецептів! Ви погано спите? От же ж дурні, вгробите самі себе і т.д". І всі одразу веселі і щасливі, і бадьоро топають у люльку о 21.00. І війни немає...
Прослухаю разів 10, як мінімум. Щоб не тікати в літературу або фільми. Хоча тікати і так не вдавалося.
Щира подяка за Вашу роботу!❤
Дякую. Це для мене дуже важливо.
Супер!!! Дуже дякую 🎉
Щиро дякую 😊
Сьогодні Ващє!!!Дякую...🎉❤😊
Гарна думка, контролюй те, що можеш. Хотіла із сарказмом додати, що наприклад, частоту ЧСС. А потім подихала за квадратом, і пригадала, що до певної міри за роки війни можна навчитись і цьому....
Дуже дякую вам ☀️🙏💛
Дякую вам❤❤❤
Прийняття та змирення... можливо лише коли - з вірою істинною, а не релігійною. А це не кожегн може...
Як і адаптивність - ой, не кожному по зубах...
Вчасно послухала,дякую Вам❤! В мене дочка і онук в Португалії- чекаю
Неочікувано наштовхнулася. Шукала сьогодні ранком особливого позитиву. Думаю, а передивлюсь якийсь етюд, з тих перших що були ще кольорові.
Почала переглядати, а там майже кожний зв'язан чи з бабахом, чи зі схожим. То я на кухні після ночі без сна, то одразу після бомбосховища ітд , а на емоційному рівні по спогадом до стимула картинки етюду все пам'ятається інакше.
Добре що хоча музика поки що без змін. Шкода, що немає вже стільки часу щоб слухати тільки музику. Бо коли фоном, на фоні аудіокниги, хіба що радіо jazz groove
Зрозуміло що буде нове. Але ж то треба пережити.
Добре Вам там, прокинулися тиша, пташки пітьма. А тут 6 ранку і скрізь ліхтарі
Смирення це як пристосованість до дійсності,це як на мене- і добре і погано🤔😏
Дякуємо за підтримку💪💪💪🇺🇦🇺🇦💙💛🌿
Дякую 💙💛
А коли мені особливо погано то, голос, що в принципі не говорить хламу, допомогає. В ситуаціях коли не хочу ні музики ні книги, а тим більш новин. Замість тиші, яка породжує лише бажання швидкого задоволення, яке дає фізичне погіршення і вже є конкретний об'єкт тіло, чи конкретні дії, що робити чи не робити, щоб стало краще. Бо злості стільки, що то треба жити у позі лотосу.
На момент лекції казала, що мені точно не потрібна та занудна книга по справедливості, а зараз, як раз буде у нагоді, щоб виграти час для прийняття. Дякую.
Я тут часто пишу досить щиро, але дякую. Голос що не повчає, не моралізує, не дає порад.
Майже як бог, існування якого можливо лише за умови його відсутності 😁😘😀🥰❤️
дуже класне відео, резонує з власними відчуттями останній час. чекатиму на наступні етюди :)
Дякуємо! ❤
Чудовий випуск ❤ Дуже співзвучно з моїми відчуттями. Роби що можеш - мій девіз 😊
Святе зранку - вікно... Бо там світанок і простір. Картина дня, який народився. І буде таким, як його побачиш.
Дякую вам! Думаємо...
Про Вас!Дякую.
Дякую!
Дякую за тему 🫶🏻
❤❤❤❤❤❤❤Дякую❤
Я давно собі сказала
"Роби, що можеш і будь що буде"
Кожен Ваш етюд унікальний, кожна тема в саме серце. Дякую Вам за Вашу працю, Ви допомагаєте нам пережити ці непрості часи. Прошу Вас зробити етюд з приводу того як підтримати людину, яка втратила близьку людину. Як допомогти пережити втрату.
Дякую
Мені в свій час одна добра людина підкинула метафору бобслею, як управління ситуацією якою ти не можеш керувати. Начебто вони там прив'язані і можуть управляти процесом тільки пальцями ніг. Якось так. Я не заглиблювалася. Просто коли ситуація виходила з під контролю, уявляла прикутого до дошки спортсмена, що мчить з гори і починала шукати те, чим можу я керувати в даній ситуації.
Не дуже виходило тільки з фізіологією...
Але, тут війна і я натрапила на іншу добру людину, в багато чому протилежну першій. І о, радість!), виявляється при правильному підході і це не проблема...
А не будь війни, то й не було б не музики, не харчової психіатрії...
Певно для мене ще не час прийняття, поки злість. Злість від того, так не повинно бути, що йде людина, яка могла б ще робити і робити тисячі нових метафор бобслею. А чому вона пішла. Вчора натрапила на цікаві, як на мене думки... Певно спеціально для фанатів української мови...
"Это, действительно, психология глубоко верующего народа. Причем вера и впрямь существует безотносительно к религии, как специфическое состояние сознания, вполне заменяющее его рациональные формы. Понятно, что развиваемая Достоевским трактовка счастья как противоположности западноевропейской трактовки индивидуального, локального, рационального счастья есть прежде всего оправдание той несчастной жизни, которой всегда жил русский человек. Собственно говоря, пресловутая «русская душа» вся представляет собой психологическую компенсацию неимоверных трудностей и оправдание определенного, вынужденного, антиевропейского способа жизни. С этой точки зрения, вполне понятно следующее утверждение: «Кто требует от другого всего, а сам избавляется от всех обязанностей, тот никогда не найдет счастья» (Достоевский, 1928). Залог «счастья по-русски» в ином - не в требовании от других, а в самоотдаче, в растворении себя в чужих несчастьях. Если ты не можешь сделать другого человека счастливым, то, по крайней мере, ты не имеешь права бросить его, если он несчастен. Мать Подростка, будучи глубоко несчастной с Версиловым, не может оставить его, поскольку в этом случае будет еще более несчастна: «Куда я от него пойду, что он счастлив, что ли?» (Достоевский, 1958-1973). Она могла бы оставить человека только тогда, когда он счастлив. Значит, счастлив лишь дающий, жертвующий, причем жертвующий собой. Сравните это с вековой заповедью русского солдата: «Сам погибай, а товарища выручай!». На этой заповеди, между прочим, русские солдаты не один раз победоносно прошли всю Европу." Ольшанский "Психология масс "
❤❤❤❤❤😊
Справжній терапевт)
Не зайшло від слова зовсім. Спочатку війни прийшлося змінити релігійний світогляд. Допомогла біографія Оппенгеймера. Геній теж може попасти під вплив пропаганди. Потім прийшлося прийняти , що світ влаштований по іншому. Допомогло те, що не тільки я помилялася. А зараз треба прийняти, що живемо в якійсь іншій країні, не в тій якою я її уявляла. Не треба читати новин. Це видно по дорозі на роботу і назад, і в мене немає навіть зятя... Що треба прийняти? Коло замкнулося. До війни за релігійними переконаннями я була повністю аполітична, це ледь не коштувало життя.
Там є коментар. Ситий голодного ніколи не зрозуміє. Якось так .
Що для мене Ваші етюди?--Роздуми,Розвиток,Наблюдение.Приймання,а тоді робити.
А соло добре, як завжди. На massimo farao в чомусь схожий
Пане Чабан, ситий голодного ніколи не зрозуміє.
А і не треба. Кожному своє.
Дякую!
Дякую!!!