Єдине про що шкодую - ми мало подорожували, мало побачили України. В Криму, наприклад, були тільки раз. Звичайно, були об'єктивні причини - навчання, робота, відсутність грошей, маленька дитина. Але зараз через війну багато місць вже просто недоступні. Та й час такий , що зовсім не до подорожей. І вдячна собі за кожен випадок, коли замість покупки якоїсь дорогої речі обирала поїздку
Одні жаліють що робили карʼєру інші що не робили, одні зустріли свою єдину а інші що не зберегли перше кохання. Жаліють що збирали гроші і жили так собі а інші що не збирали …. Не треба мабуть , ні про що жаліти, бо завжди протилежне притягує, або те що в інших. Невпевненість у всіх насправді була в моллдості, бо це як прищі, нікуди від цього не подінешся.
@@Dimon12321мені 31 і в мене досі прищі. Але це така фігня, якщо подумати. Якщо ж це Вас турбує (кого я обманюю, мене теж ще, інколи, турбує), то бажаю Вам знайти хорошого дерматолога, який/-а допоможе Вам з цими впоратися)
Тому що люди хотіли б мати і те, і те - і бурхливу молодість з розвагами, повною свободою і життям на широку ногу, і водночас накопичені статки і збудовану кар'єру до 30-ти. Але це неможливо мати одночасно. Тому одним доводиться шкодувати про відсутність яскравих спогадів, а іншим - про відсутність накопичень на старість. Всі ми через роки шкодуємо про втрачені можливості, але забуваємо, що в той момент робили інший вибір, який здавався правильним. Наприклад, я не побудувала кар'єру, бо обрала бути з дитиною. Я могла б шкодувати про втрачені можливості, але чітко пам'ятаю момент, коли цей вибір робила. І думаю, що якби зробила інакше, то зараз би шкодувала, що пропустила дитинство своєї доньки
@@marinasova7701 я теж обрала дитину і зовсім не шкодую, тому що я в дитинстві зовсім не памʼятаю своїх батьків, тільки дитсадок, потім школа і тд. І мені дуже важко завжди було, я постійно за кимось скучала і зараз це продовжується.
Щодо цін на концерти (0:59) - я можу вам це пояснити. Всі знають що прогрес не стоїть на місці і для будь-якого концерту потрібна апаратура і бажано класна. Концертні майданчики купують нову апаратуру, наймають круту командУ - а це все не дешево. Тож ціни на квитки ростуть, проте як бонус ви отримуєте можливість почути музику з таким класним звуком, якого попереднє покоління можливо ніколи в житті і не чули взагалі. І цим потрібно насолоджуватись!
Жалкуюсь про щось? Так. Але це вже сталося і цього не змінити. Тепепер пацюємо з тим що є, орієнтуючись на потреби з прагматичної точки зору. Наприклад, я наврядче встигну створити сім'ю, але я ще можу встигнути повпливати на свою старість.
А ви хочете створити сімю? Таке бажання навязане усім суспільними нормами, але чи дійсно ви особисто хочете сімю? Це даватиме вам сили жити? Ви хочете сітльки всього власного покласти на спільне благо сімї (зрозуміло, не очікуючи вдячності і втрачаючи частину волі)? Усі кажуть що хочуть сімю і стосунки, але мало хто їх реально хоче
Про все... У 20-ї я мав можливості і перспективи у різноманітних, скажемо, "напрямках" життя. В універі потрапив у хороший колектив-замкнутість, комплекси і невміння спілкуватись з іншими людьми все по)(ерили,.5 років провів поруч, в одній групі, з неймовірно чудовою дівчино, 3,5 років з яких вона мені подобалась, мабуть то кохання, справжнє, якого ні до, ні після не було.....з тих же причин не зробив абсолютно нічого, щоб мати шанс бути з нею. Шкодую, що не звернувся до психолого, навіть не в 20-х, а набагато раніше, а тепер то тим паче...Це основне. А зараз життя, стабільно і плавно йде у опу.
У мене було те ж саме - самооцінка просто захлопувала перед очима всі двері. Але як виявилось, її можна змінити і вона може не залежати від моїх попередніх виборів. Я повернула собі те цікаве насичене життя і вірю що ви теж можете. (Психолог не буде зайвим в такій справі, я особисто використовувала самоаналіз)
а я хотіла б сказати, що не жалкую. В той час я робила максимально правильний вибір для себе. Зараз я маю чудову сім'ю. Звісно я могла б створити кар'єру або далі вчитись, вивчити англійську абощо. Але скоріш за все ні. Я пішла найкращим шляхом для себе. ну і в мене попереду ще ціле життя(зараз мені 31) і купа часу і для кар'єри і для англ
Класно Ви написали! Могла б багато чого зробити, але не зробила, бо була молода й чогось не розуміла, не знала, не бачила перспектив. Але з тими ж самими вихідними, навряд би це робила! А то ще й жаліла б, що замість гульок вчилася постійно, а тепер гуляти з інших причин не виходить!
Я відповім якби мені стало 10 тож я б почав вчитися і перестав би бути лінивим та кинув усіх токсичних людий навколо мене українізував своє коло спілкування до початку повномасштабного
найгірше прожити 16 років у важкій депресії кожен день заставляти себе хоч щось робити прикидатись що все нормально ,а від цього страшного стану є таблетки за пів долара пачка
Ні про що не шкодую, хіба що інколи уявляю, що в якихось ситуаціях діяла б інакше і як би це вплинуло на майбутнє. Мені подобається моє доросле життя - свобода самій вирішувати як і на що витрачати свій час безцінна. Та і як можна в юності бути мудрим і розважливим, це апріорі не можливо. 😁
Думаю не треба ні про що жаліти. Те що робив ти, не робили інші і навпаки. Хоча звісно я жалію багато про що. Але чи є в тому сенс? Це лише поглиблює депресію і неприйняття себе,заважає щось робити. Це я кажу на антидепресантах) а це вже великий прогрес, в порівнянні з усіма минулими роками...
Не вчився б на бакалавра, кинув би цю кляту освіту і зайнявся б чимось корисним, наприклад піти джуном у якусь галеру набагато раніше ніж під кінець 2021
www.reddit.com/r/AskReddit/comments/1h5bzbj/what_is_your_biggest_regret_from_your_20s/
Єдине про що шкодую - ми мало подорожували, мало побачили України. В Криму, наприклад, були тільки раз. Звичайно, були об'єктивні причини - навчання, робота, відсутність грошей, маленька дитина. Але зараз через війну багато місць вже просто недоступні. Та й час такий , що зовсім не до подорожей. І вдячна собі за кожен випадок, коли замість покупки якоїсь дорогої речі обирала поїздку
Одні жаліють що робили карʼєру інші що не робили, одні зустріли свою єдину а інші що не зберегли перше кохання. Жаліють що збирали гроші і жили так собі а інші що не збирали …. Не треба мабуть , ні про що жаліти, бо завжди протилежне притягує, або те що в інших. Невпевненість у всіх насправді була в моллдості, бо це як прищі, нікуди від цього не подінешся.
Останнє актуально лише для тих, в кого прищі. В мене з курсу НІХТО вже їх немає, окрім мене
@@Dimon12321 але ж були і в них. Зараз я думаю що це така фігня ті прищі, порівняно з тим що життя підносить.
@@Dimon12321мені 31 і в мене досі прищі. Але це така фігня, якщо подумати. Якщо ж це Вас турбує (кого я обманюю, мене теж ще, інколи, турбує), то бажаю Вам знайти хорошого дерматолога, який/-а допоможе Вам з цими впоратися)
Тому що люди хотіли б мати і те, і те - і бурхливу молодість з розвагами, повною свободою і життям на широку ногу, і водночас накопичені статки і збудовану кар'єру до 30-ти. Але це неможливо мати одночасно. Тому одним доводиться шкодувати про відсутність яскравих спогадів, а іншим - про відсутність накопичень на старість. Всі ми через роки шкодуємо про втрачені можливості, але забуваємо, що в той момент робили інший вибір, який здавався правильним. Наприклад, я не побудувала кар'єру, бо обрала бути з дитиною. Я могла б шкодувати про втрачені можливості, але чітко пам'ятаю момент, коли цей вибір робила. І думаю, що якби зробила інакше, то зараз би шкодувала, що пропустила дитинство своєї доньки
@@marinasova7701 я теж обрала дитину і зовсім не шкодую, тому що я в дитинстві зовсім не памʼятаю своїх батьків, тільки дитсадок, потім школа і тд. І мені дуже важко завжди було, я постійно за кимось скучала і зараз це продовжується.
Невпевненість і спілкування з подругою, яка найнахабнішим способом користувалась мною
Заміжжя. Не треба було. А треба було вчитись. Бо без чоловіка жити можна. А без грошей - найн.
Щодо цін на концерти (0:59) - я можу вам це пояснити. Всі знають що прогрес не стоїть на місці і для будь-якого концерту потрібна апаратура і бажано класна. Концертні майданчики купують нову апаратуру, наймають круту командУ - а це все не дешево. Тож ціни на квитки ростуть, проте як бонус ви отримуєте можливість почути музику з таким класним звуком, якого попереднє покоління можливо ніколи в житті і не чули взагалі. І цим потрібно насолоджуватись!
Пішов б до репетитора з англійської (це було до 20 і у батьків була можливість це оплатити), зараз б мені було набагато простіше 😅
Жалкуюсь про щось? Так. Але це вже сталося і цього не змінити. Тепепер пацюємо з тим що є, орієнтуючись на потреби з прагматичної точки зору.
Наприклад, я наврядче встигну створити сім'ю, але я ще можу встигнути повпливати на свою старість.
А ви хочете створити сімю?
Таке бажання навязане усім суспільними нормами, але чи дійсно ви особисто хочете сімю? Це даватиме вам сили жити? Ви хочете сітльки всього власного покласти на спільне благо сімї (зрозуміло, не очікуючи вдячності і втрачаючи частину волі)? Усі кажуть що хочуть сімю і стосунки, але мало хто їх реально хоче
Про все... У 20-ї я мав можливості і перспективи у різноманітних, скажемо, "напрямках" життя. В універі потрапив у хороший колектив-замкнутість, комплекси і невміння спілкуватись з іншими людьми все по)(ерили,.5 років провів поруч, в одній групі, з неймовірно чудовою дівчино, 3,5 років з яких вона мені подобалась, мабуть то кохання, справжнє, якого ні до, ні після не було.....з тих же причин не зробив абсолютно нічого, щоб мати шанс бути з нею. Шкодую, що не звернувся до психолого, навіть не в 20-х, а набагато раніше, а тепер то тим паче...Це основне.
А зараз життя, стабільно і плавно йде у опу.
У мене було те ж саме - самооцінка просто захлопувала перед очима всі двері. Але як виявилось, її можна змінити і вона може не залежати від моїх попередніх виборів. Я повернула собі те цікаве насичене життя і вірю що ви теж можете. (Психолог не буде зайвим в такій справі, я особисто використовувала самоаналіз)
а я хотіла б сказати, що не жалкую. В той час я робила максимально правильний вибір для себе. Зараз я маю чудову сім'ю. Звісно я могла б створити кар'єру або далі вчитись, вивчити англійську абощо. Але скоріш за все ні. Я пішла найкращим шляхом для себе. ну і в мене попереду ще ціле життя(зараз мені 31) і купа часу і для кар'єри і для англ
Класно Ви написали! Могла б багато чого зробити, але не зробила, бо була молода й чогось не розуміла, не знала, не бачила перспектив. Але з тими ж самими вихідними, навряд би це робила! А то ще й жаліла б, що замість гульок вчилася постійно, а тепер гуляти з інших причин не виходить!
Я відповім якби мені стало 10 тож я б почав вчитися і перестав би бути лінивим та кинув усіх токсичних людий навколо мене українізував своє коло спілкування до початку повномасштабного
Мені здається, я втратив кохання всього життя через те, що не звернувся до психолога, щоб пропрацювати свої проблеми.
найгірше прожити 16 років у важкій депресії кожен день заставляти себе хоч щось робити прикидатись що все нормально ,а від цього страшного стану є таблетки за пів долара пачка
Ні про що не шкодую, хіба що інколи уявляю, що в якихось ситуаціях діяла б інакше і як би це вплинуло на майбутнє. Мені подобається моє доросле життя - свобода самій вирішувати як і на що витрачати свій час безцінна. Та і як можна в юності бути мудрим і розважливим, це апріорі не можливо. 😁
Зараз в період інтернету люди багато що з цього розуміють і менше роблять таких дурнуватих помилок
Не продав квартиру і не купив на всі биток )))
На будь-чому можна розбагатіти, якщо б повернутися на роки назад)
Думаю не треба ні про що жаліти. Те що робив ти, не робили інші і навпаки. Хоча звісно я жалію багато про що. Але чи є в тому сенс? Це лише поглиблює депресію і неприйняття себе,заважає щось робити. Це я кажу на антидепресантах) а це вже великий прогрес, в порівнянні з усіма минулими роками...
Не вчився б на бакалавра, кинув би цю кляту освіту і зайнявся б чимось корисним, наприклад піти джуном у якусь галеру набагато раніше ніж під кінець 2021
Як мало нормальних людей на світі ☹️
Може ви маєте на увазі щасливих, бо норма поняття розпливчасте?🤔😁
скільки протиріччь..
Ой блііін. Дуже легко працювати У МИНУЛОМУ. А чого ж не працювали тоді? Отож
Якби мені знов було двадцять, то виїхав би з України допоки не перекрили кордони 😢
Як дрібʼязково