В 1990 році був туристом в тодішньому Ленінграді.Тоді там все продавались по "візитках",які отримали Ленінградці.Це посвідчення з фотографією.Кмітливі ділки за плату пропонували в магазинах допомогти приїзжиим,щось купити. У Львові Львівська обл.рада,яку на той час очолював В'ячеслав Чорновіл прийняла наказ про обов'язковий показ продавцеві паспорта.Тому,що всі львів'яни нарікали на всіх приїзжих,а це в основному були громадяни Польщі,що саме через них у магазинах були пусті прилавки.Хоч у Польщі вже почалася на той час приватизація,але ціни були для поляків досить високі,тому в ті часи вони масово їхали до України за продуктами на базари і за промисловими товарами.Для цього давали продавцям переплату за товар.Про це всі знали і львів'ян це обурювало. Тоді у Львові було двовладдя і нова демократична влада депутатів і стара комуністична,яка була до кінця1991р.А Чорновіл все тоді казав,що доки торгівля не стане приватною,так як в інших пост соц.державах,то доти завжди у державних магазинах будуть дифіцитом.Потім зробили відрізані купони і разом з ними талони на мило,цукор,горілку,сірники,масло.Після цього введення трішечки стало легше.
Чому ж не згадали випускники фільму про те,що всі 80-роки до Львова постійно масово приіїзжали тоді перекупщики з Польщі і масово скуповували все з магазинів і продукти на базарах.На трасі Львів -Шегині від Судової Вишні до держ.кордону були довжелезні черги поляів.Територя біля траси була закидана сміттям.
У 80-х декрет був не рік,а 1,5року.Найгірше було у Львові життя у 1990-1991роках.Тоді ніяких товарів в магазинах взагалі не було.А справжній рекет почався з дозволом на приватні кооперативи:1990-1999.Після2000 року рекетири почали на награбованих грошах починати власний легальний бізнес(з уплатою в держ.казну податків). Добре в тих роках було те,що до 1989року всі дитячі спорт.секції були безплатні.І всі поїздки на змагання,проживання,харчування спортсменів також були безплатні.В спорт.секціях видовалась безплатно форма для тринувань.Спотивні табори також були безплатні.
Ще по позитивом було для 1980-1988років те,що освіта також була безплатна.Всім,крім злосних порушників дисципліни виплачувалась стипендія.Після закінчиння навчання обов'язково надавалось працевлаштування. Медицина тоді була доступна для всіх,бо була безплатна.Гроші лікарю могли дати як подяку після операції.Звичайно і тоді і зараз були справжні лікарі-високого класу спеціалісти,а були просто неуки.Найкращі хірурги у Львові були у залізничній лікарні,яку в воєнний2023рік теперішнє керівництво по медицині наказало розформувати,не звертаючи уваги на те,що мед.колектив лікарні просив мед.чиновників присилати сюди на лікування поранених з фронту! Чому в наш час медицина для всіх стає повністю платна? Наука безплатна тільки для пільговиків.
😆😆😆 - Давайте не гоdjріть бздуру про безплатну вищу освіту. Тоді в інститутах та університетах навчалось не більше 10% випускників шкіл. Зараз неменше 50% навчаються після школи. Про безплатність навчання і поступлення в інститути. Розкажіть тим хто вився в медичному чи на престижних професіях юриста чи подібно. Без хабаря і подальшої оплати за здачу іспитів треба було платити. Це було навіть в Львівському Політехніці на престижних факультетах, економіки, ФТОР . Звісно були і мало престижні факультети де часто і конкурсу на поступлення не було. Головне щоб іспити здав. От як я навчався з 1989 року, на енергетичному після Чорнобиля. Тоді на спеціальність електричні станції навіть не було набору через відсутність бажаючих. Самим "відсталим" в ті часи був факультет Геодезії. навіть набирали "двійочників" лиш хтось ішов. Про зарплату совкових інженерів мовчу окрім престиж що це Пан інженер більше нічого не було. Що до злісних порушників то в часи Андропова чи "сухого закону" виганяли з Політехніки тільки за то що в кімнаті гуртожитку побачили фляшку пива. Чи за "антісовечіну" тут спектр причин був набагато більший. Починаючи від співання колядок на різдво до того що прочитував слова Лєрмонтова - Прощай Нємитая расія, страна рабов гаспод (був такий випадок Полтеху як повертались з практики в ЛеніГаде). Добре було тільки підлабузникам кАмсамольським активістам і блатним. Такий активіст міг бути тупим як чіп, але потім отримувати червоний диплом з відзнакою. Просто знаннями червоний диплом не отримав. Потім такі ставали керівниками. Типовий приклад це Вовочка ЗеЙобинко. Хоча він типу навчався вже в 1990-сті але совкові традиції зберігались на "сході" до недавно.
як багато знакових новобудов виросло у 80-их у Львові. Радянська архитектурна школа містобудування була дуже непоганою. На другому кольоровому знімку Сихова торговий центр "Іскра"(6:12). Наскільки просторо і світло. Тепер це місце просто дикій Шанхай.
Що ти брешеш москальський брехун ,тоді що війна була ?Москалі крали і наживались і в 90 стали доларовими олігархами на наших грошах вкрадених .Львів і під час війни процвітає і будується ,а таким як ти ніколи не вгодиш ,бо шукають лише негатив
Радянська архітектурна школа чомусь ніколи не хотіла враховувати,що будуючи сходи,потрібно ще би обов'язково коло них збудувати з'їзд для дитячих візочків.А якщо ці сходи коло поліклініки,потрібно б іще також плавний пандус для тих,хто підіймався на милицях,бо інвалідні коляски були тоді дифіцит.
У 80х роках на початку поляки їздили до Львова за товарами. Возили телевізори Електрон в Чехосдоваччину, ГДР, Польшу і країни варшавського договору. Полки стали пусті в90, 91 роках. Автор говорить брехню. У 80 Львів виробляв автобуси, погрузчики, харчові і промислоаі товари. Будо багато заводів і фабрик і всі працювали в 3 зміни і я в тому числі. Аеропорт працював, щохвилин прилітали і відлітали літаки. За 15гр до Киева за 40хв.в любе місто України і за межі. Все було доступне для людей
І я про це ,біда прийшла у 90 ,а в 80 я працювала на Електроні і хоча було важко ,але в магазинах ще все було і ті хто шкодує за радянським часом ,або були при владі ,або могли добре красти чи рекетом займались , прості люди в 90 залишились без заощаджень і без роботи і не виживали ,якщо не було родичів у Польщі чи в інших країнах.
@@oleksandrafridi Я в 91-93-му працювала на бавовно-прядильній фабриці.В той час дійсно купа моїх друзів і знайомих залишились без роботи і грошей,іх скорочували,звільняли або не виплачували зарплату,бо підприємства зупинялись або ледві працювали.А моя фабрика тільки нарощувала об'єми виробництва і нам весь час підіймали зарплату,просили вийти додатково в суботу чи неділю(за подвійну оплату).Я за свою нелегку працю в 3 зміни отримувала якісь просто шалені гроші і купляла продукти і товари на базарах чи через знайомих,привезене з закордону.Ну тобто біди і складнощів не відчувала.Але прийшов кінець і постачанню з Узбекистану бавовни на переробку за тищі км і фабрика теж почала зупинятись.Я-молода і проста дівчина,без зв'язків залишилась без офіц.роботи і якись час підробляла тим же гендлем купи-продай,а в основному-доглядала дітей.Пропозицій сидіти з малими чи старими було море!Потім влаштувалась в одну гром.організацію за дуже невеличку зарплату,але мені там було дуже цікаво і там були великі можливості додаткового приватного заробітку (халтурка),так що я теж ні в решті 90-х,ні в 2000 х ніяк не страждала і завжди могла на свої потреби заробити.Загалом 90-ті -це мої найкращі і найщасливіщі роки.В кінці 80-х в мене було відчуття безнадійності.сірості і майбутне лякало.А от від Незалежності 91 року просто як крила виросли!Життя стало таке цікаве і насичене,відчуття ,що в тебе купа перспектив і можливостей.як і в нашої молодої Держави.Нажаль,багато чого не здійснилось,але відчуття свободи і щастя тих років залишилось назавжди.
На початку 1980 року у Львові справді стало з маслом і сметаною гірше.Всі тоді нарікали на Польщу,бо там почались масові страйки,а в нас казали :продукти відправляють великими кількостями полякам,щоб поскоріше там припинити масові страйки.За маслом і сметаною люди займали окрему чергу,ще з 6- ої години.З 1983 по 1986 р.масло привозили після16:00 і також за ним була окрема черга.Тоді всі так і казали:"ранком завжди черга за сметаною,а після обіду за маслом займай чергу."І так то було до кінця1986р.А 1987рік це був рік без дифіцитів.Лише на продаж горілки був,ще ліміт по кількості пляшок в одні руки. Тому тоді люди казали,що счезли дифіцити навіть і на масло,як вже легко куплялось в магазинах,тому,що горілка по лімітах,а держ.план по фінансуванні потрібно виконувати.Також появились вільно в магазинах пром.товарти.Наприклад:У 1980році батько,щоб вкупити мотоцикл з коляскою Дніпро, чекав записаний в черзі 2,5 місяці,а у1987р ці мотоцикли продавались вільно.Час від часу автомобілі "Запорожці" і "Москвичі" продавались без черги у1987році. А у 1988 році перші по запису в черзі почали продаватись телевізори"Електрон".Всі це пояснювали тим,що у них є тепер дициметровий блок і їх дуже скуповують поляки.А тоді і справді,якщо приїхати на трасу Львів -Мостиська, то було видно,що кожна польська машина везла на багажнику "Електрон",хоча тоді продаж цього телевізора був тільки по запису і тільки для мешканців Львівської обл. У жовтні 1988 року,ми ще встигли вільно вкупити холодильник,а з настання1989 почались справжні дифіцити.
@@oleksandrafridi Притому Поляки привозили в Львів Жуйки, парфумерію, одежу особливо турецькі джинси та інше подібне. Потім за проданий ширпотреб і купляли любу побутову техніку яка попадала на очі. Золото як засіб "зберігання коштів" скуповували не тільки поляки, але і совєтцкіє граждає, от як моя мати. Хоча це золото потім лежало мертвим вантажем. Так і не пригодилось і знецінилось як владення на ощадних книжках. Це і зараз відбувається в бідних країнах третього світу, от як Індія.
1:25 - Про Мило, Порошок та інше правда були дефіцитом, мало того миючі засоби продавали по талонам десь з 1996 року до початку 1991 року. Ато сірники ніколи не зникали з полиць магазинів, коштували одну копійку за коробку. Тільки кількість сірників в коробці стала меншою. Також за одну копійку можна було налити стакан газованої води в автоматі, з сиропом це аж три копійки. Вкінці 1990 року замість талонів ввели купони. Це не литі формату А4 було з два десятка вирізних "купона" рзної вартості, які потрібно додавати до рублів при купівлі дефіцитних товщав. Така система діяла тільки в Українській ССР 1,5 року. Поки не ввели "купно карбованці". Таку собі псевдо (ерзац) грошову одиницю. В 1992 році. Автором був такий собі прем'єр-міністр Фокін.
Відносно1996року,це ви помиляєтесь.В 96 вже все було в магазинах,не було дифіциту.А на сірники також у 1990-91 році були талони.Талони на товари припинились не пізніше середини1992р.
@@RustenGasss Я не помиляюсь проблеми з товарами були не то що в 1986 році, а ще раніше. Попробуйте в ті часи купити гречку, справжнє а не "бутербродне" масло, дитяче харчування. Я не кажу про інші речі. Так в Нас в Україні на той час ще талонів не було. Але в глубінке рассєї чи навіть в такому місті як Горький вони були. Але наприклад пачку масла можна було отримати одну в руки, тому мене мати брала стояти пів години чи довше в чергу щоб взяти не одну, а дві пачки масла. Також мене зранку в 6 годині ранку будили щоб піти такупити не одну літрову бутилку молока а дві. Люти сз дітьми ще до відкриття магазину ставали в чергу. До 9-ранку вже молока в магазині небуло, все розібрали. Таку річ як холодильник типу в магазині було, але спочатку, записувався в чергу щоб його купити через тва три місяці. Що до талоні в Україні на такі товари : мило, пральний порошок, цукор, ГОРІЛКА ... то вони стали впроваджуватись десь з 1987 року. А повністю зникли вони не з середини 1992 року, а зразу як розвалився совок. Тобто з 1 січня 1992 року, коли ціни зросли в ДЕСЯТЬ раз. А перед тим в Україні з листопада 1990 року на багато товарів замість талоні на конкретний товар ввели купони як додаток до ще існуючих рублів. То не ті купоно-карбованці чи фантіки які були з 1991 по вересень 1996 року. А плахти паперу формату А4, де були відрівні(відрізні ) купони, які треба було давати окремо до рублів інакше дифіцитного товару не купиш. А тоді це вже було практично все від шкарпеток до телевізора, та багато чого. Але це не відміняло черг на ті самі телевізори чи холодильники. Все рівно мав записатись в список. Спочатку як я писав раніше, це було дав..тири місяці а дійшло до півроку і більше. В мене натой час новий телевізор появився завдяки "паралельному виробництву" з плат та інших детаелей які виносили з заводу Електрон і не дуже ховаючись продавали на радіо базарі. Особливо масово збирання телевізорів відбувалось в гуртожитках Львівської Політехніки. ц е робили студенти, як і я, електротехнічних спеціальностей. Якщо я та мої колеги по групі це робили виключно для власних потреб, чи родичам сусідам. То для деяких це був "бізнес", який приносив не погані гроші. Потім 1998-2008 це вже було збирання з комплектуючих системних блоків комп'ютерів. Вартість такої роботи була від 100...150 доларів + вартість коплектуючих. Але я тоді вже цим не промишляв, бо грошей вже хватало тай і часу не було цим займатись.
@@RustenGasss а я от чомусь зовсім не пригадую талонів..тим паче на сірники,мені теж здається вони завжди були на касах і коли не було копійок-давали ними решту.Нещодавно сперечалась з водієм в таксі,разом почали пригадувати минулі часи і він згадав про талони.То я казала,що т о певно було ще до мого приїзду до Львова,десь може початок 80-х.Але бачу,що тут в коментах люди пишуть про талони в кінці 80-х-початок 90-х,то значить правда,дивно...
@@ЕленаЧикалина-щ7ю Були талони1990-1991рр на мило,на сірники,на горілку.Талони на горілку я продавав на своєму підприємстві,бо не вживав багато горілки,а їх видавали кожен місяць на кожного члена сім'ї.Деколи при покупці горілки потрібно було обов'язково здати пусту пляшку,бо тоді скляної тари не хватало.
@@RustenGasss гм.все одно такого не пригадую...Цікаво,куди я могла дівати свої талони на горілку...Я тоді крім шампанського нічого не вживала і не пам'ятаю,щоб продавала чи комусь дарувала...
6:00 - Сихів Сихів і ще раз Сихів. На початку як було сказано на Сихів можна було добратись по болоту та тільки Тролейбусом. Це був єдиний варіант . Спочатку їхав тролейбусом до преїзду через колію. Далі залізничний переїзд і по болоту полем. Поки не побудували міст зі сторони вул. Зелена. Але десь з 1984 року була альтернатива. Це експрес автобус №1 від площі Юра до ТРЦ Іскра. ТРЦ Іскра це був перший "центр" Сихова, звідки все починалось. Їхав автобус без зупинок через нову вулицю Хуторівка. Після 1986. Кінцева була вже біля Теперішнього пам'ятника Степані Бандери. на кінцевих завжди були великі черги зранку та вечором. Де інколи проходилось чикати від 40 хвилин до години щоб сісти в третій чи четвертий приїхавший автобус автобус. Їзди звінчані міжміські ЛАЗ.
6:21 - Стопкарр з двома будинками та розритою вулицею. Це ті самі 80-ті, але це не Сихів. Це реконструкція тодішньої вулиці Боженка. Тепер вулиця Княгині Ольхи. Початок від вулиці Сахарова тоді сУворіна. Теперішні дні - www.google.com.ua/maps/@49.8269639,24.010533,3a,50.5y,210.85h,100.9t/data=!3m6!1e1!3m4!1sBOtEE81zBEUmaIiD-dNZ1Q!2e0!7i13312!8i6656?entry=ttu
2:00 - дублянки були непросто дорогим і пристяжним одягом. А і причиною того що її десь в темному провулку її за допомогою ножичка знімуть з господаря. Так що це було небезпечно носити, особливо на Левандівці, Замариновані та згаданому в подальшому Сихові. Але самим популярним це було крадіжка хутряних шапок. Крали все окрм дишевого "кролика". Оди спеціалітет по шапках навіть став президентом України в 2010 році. Загалом в Україні президентом виберуть як не "спеціаліста" по шапкам, так клоуна. Одного що боже вдарити в морду, це мені розказували самі хто за нього голосував. Другого зате що може наїхати як гопник 90-тих з Троєщинського точніше Криворізького базару. Тиу класні чуваки. То що це тупе і злодій нікого не хвилює. Головне не інтелігент.
3:30 - Тоді це був совецкий РОК а не рАсейский. Загалом Машину Времні була відома ще в кінці 70-тих. А в 80-ті особливо в другій половині 80-тих це були зовсім інші групи та співаки. Тоді Машина Времені вже частково втратила свою популярність. 3:55 - В другій половині 80-тих в кожного порядного львів'янина мала бути антена на польщу. Звісно якщо цьому не заважала кривина землі. От як центр, що знаходився в "ямі". Але треба було мати не просто антену. Але Дециметровий селектор каналів в телевізорі чи спеціальну приставку та підсилювач. Підсилювачі були "сам пан клепав" на двох війкових транзисторах КТ3115. Схеми таких підсилювачів розповсюджували як війкову таємницю. А транзистори можна було дістати в знайомих які мали вихід на вікові заводи (Полярон, Телеграфної Апаратури, Рема, 117 він же лЄніна тепер Л.... , єдиний який лишився).
Польщу ловили і дивилися смерфи , потім на початку 90-х німецькі телеканали та MTV і тк Міст де крутили круті фільми , правда з гнусавим переводом... Потім десь у 96-му почали купляти польську сітку щоб ловити Польсат 🙂 117 це авіаремонтний , 125-й завод чЛеєніна а тепер Лорта
@@Joker_DC. Звісно бо це були піратцькі фільми які до того показували у відеосалонах. І якість в них була відповідна якість відео. Але це показували з десь 18 до 24 години. інший час ретранслювали німецькі телеканали RTL та 7 (sieben -зібен, сьомий). Все продовжувалось до того як телеканал МІСТ не викупив СТБ. В кінці 90-тих.
3:00 - Я ніколи не курив на відміну мої дідів, які курили з дитинства (13...16) років до самої смерті 80+ років. Батько перестав курити перед моїм народженням через інфаркт, дорого викурював ( по його словам) по дві пачки в день. Коли кинув курити то не переносив запах сигарет. Так вернемось до сигарет. Мальборо чи ще щось іноземне міг курити дуже дуже багатий громадянин. А згадані Космос по 70 копійок та Орбіту по 40 копійок могли курити лише люди з середнім достатком. От як начальник цеху з зарплатою 200...300 рублів. А так дійсно основному курили папіроси типу Верховина по 18 копійок за пачку. Ціни пам'ятаю не так що курили діди. А тому що мене пацана бурсака посилали їх купляти в магазин.
Це був страшний час і тому повертатись туди не можна ні за які гроші .В 90 забрали усі наші заощадження і залишили без роботи і доходів ,а самі чиновники раптом стали доларовими олігархами.Всі роки радянщини -це рабство людей ,бо корупція була за шкалою і міліція і всі чинуші грабували людей як могли.І люди ,щоб вижити крали на робочих місцях ,виносили все ,що могли.Тому ті хто плаче за тим часом ,а бо були чинушами ,або злодіями чи рекетом ,бо прості люди не жили в той час ,а виживали як могли.
В мене було чудове і щасливе дитинство та юнацькі роки,я можу багато хорошого згадати з тих часів.Але став старше і почав розуміти суть радянського укладу ,це викликало все більше небажання так жити.Я дуже раділа розвалу СРСР і ніколи жодного разу не пошкодувала за ним і не захотіла назад.Не розумію людей,які хотіли б то повернути...
5:18 - Проблема з провадженням літнього часу було що це було календарні 1--квітня день "дураків". Це був зазвичай будній день. Що і приводило до збоїв. Через те що хтось не перевів годинник. Бо треба було ставати на годину раніше. 1-го Листопаду було простіше. Бо треба було встати на годину пізніше. В Україні, якого року не пам'ятаю, стали переводити в останю суботу(неділю березня чи жовтня. Як це було прийнято в Європі. В рашці до зміни часових поясів та відміни літнього часу. Далі переводили 1-шого числа.
1:50 - Я не бачив щоб продавали Кока-Колу чи Фанту за советів у Львові. А от Пепсі Кола була. Вперше пробував у Криму Євпаторія. У Львові її можна було побачити(купити) хіба що в ресторанах. Загалом її не продавали. От як згадав в Криму і особливо в Одесі Пепсі Кола була в магазинах. Коштувала 70 копійок за фляшку 0,33 літра цілий рубль за 0,5. При тому совковий аналог Байкал коштував біля 30 копійок з них фляшка 20 копійок яку можна було здати в пункт шлотари. А от фляшки з під Пепсі Коли не приймали.
6:44 - Ця відома всім -"Лікарня на Топольній". Ніколи не була на вулиці Топольній. У 80-ті це була вулиця Промислова. З початку 2000. Вулицю Промислова обтяли до вулиці Липинського (зараз кінцева трамваю №6. ) далі вулиця Івана Миколайчука. Сама вулиця Топольна існує і зараз проходить від вул. Замарстинівська маже до вулиці Пилипа Орлика. Параленьно вул.Івана маземи позаду ТРЦ Спартак та висотних будинків. Плутанина зназвою вулиці пов'язана з тим. Що колись на вулиці Топольна дійсно була Поліклініка. яка перестала існувати. І народ цю Лікарню по інерції далі називав що це на вулиці Топольній. Хо це на відстані понад кілометр. З цією народною назвою зараз виникає проблеми не корінних Львів'ян. Бо вони чують народну назву "на вул. Топольна" але не бачать лікарні часто і самої вулиці на навігаторах в смартфонах. А зараз ще добавилось чергове переіменування Лічниця Пантелеймона. Про яку не знають і 99% львів'ян. От така "засекречена" але відома всім лікарня.
таке відчуття що вернулася в минуле Очереді чорний ринок на Краківському чи Галицькому і як лапали на вулицях при андропові -добре що мало пожив і сморід Верховини Дякую за розповіть Хоть це моя перша серія охоче перегляну все
Вернулись в минуле ,тоді що війна була ?Львів і під час війни відбудовується ,а тоді всі крали і хто вищі чини мав і корупція і рекет процвітали ,що тобі і не снилось , а в 90 стали в Москві доларовими олігархами .Цікаво звідки ,всі працювали за рублі .Вкрали усі вложено у банки гроші в людей і залишили без роботи і доходів ,так що не бреши ,бо 100% там не жила ,а провокацію розводиш
@@oleksandrafridi ну на рахунок пропажі грошей -чудово пам'ятаю Якби це було вчора Коли анулювали гроші люди божеволіли Кидали гроші на вулиці Мої батьки не вірили -думали що з часом повернуть Ми збиралися купити у Львові будинок а в кінці не можна було взяти пакет сірників а шо до провокації то в 90х чи Львів чи Одеса чи Київ чи таж москва наживалися на простому народі багатії багатіли бідні бідніли а злочинність процвітала
У 1966році народидася моя сестра, мама була 1 рік у декреті. У 1986 р я народила, була у декреті 1,5 роки. На початку 80х я купувала франц парфуми, за30 руб у центральному цумі, фоанц бюстгалтери за 7,50 і багато хороших товаріа, які є і по сьгоднв.
А тобі москаль що до нашого життя ?Поляки на відміну від вас не окупанти і в Європі ,яка ні на кого не нападає ,як дика Рашка і не порушує чужих кордонів .Нам з усіма в мирі добре жити ,крім вас варварів немитих.
В 1990 році був туристом в тодішньому Ленінграді.Тоді там все продавались по "візитках",які отримали Ленінградці.Це посвідчення з фотографією.Кмітливі ділки за плату пропонували в магазинах допомогти приїзжиим,щось купити.
У Львові Львівська обл.рада,яку на той час очолював В'ячеслав Чорновіл прийняла наказ про обов'язковий показ продавцеві паспорта.Тому,що всі львів'яни нарікали на всіх приїзжих,а це в основному були громадяни Польщі,що саме через них у магазинах були пусті прилавки.Хоч у Польщі вже почалася на той час приватизація,але ціни були для поляків досить високі,тому в ті часи вони масово їхали до України за продуктами на базари і за промисловими товарами.Для цього давали продавцям переплату за товар.Про це всі знали і львів'ян це обурювало.
Тоді у Львові було двовладдя і нова демократична влада депутатів і стара комуністична,яка була до кінця1991р.А Чорновіл все тоді казав,що доки торгівля не стане приватною,так як в інших пост соц.державах,то доти завжди у державних магазинах будуть дифіцитом.Потім зробили відрізані купони і разом з ними талони на мило,цукор,горілку,сірники,масло.Після цього введення трішечки стало легше.
Чому ж не згадали випускники фільму про те,що всі 80-роки до Львова постійно масово приіїзжали тоді перекупщики з Польщі і масово скуповували все з магазинів і продукти на базарах.На трасі Львів -Шегині від Судової Вишні до держ.кордону були довжелезні черги поляів.Територя біля траси була закидана сміттям.
У 80-х декрет був не рік,а 1,5року.Найгірше було у Львові життя у 1990-1991роках.Тоді ніяких товарів в магазинах взагалі не було.А справжній рекет почався з дозволом на приватні кооперативи:1990-1999.Після2000 року рекетири почали на награбованих грошах починати власний легальний бізнес(з уплатою в держ.казну податків).
Добре в тих роках було те,що до 1989року всі дитячі спорт.секції були безплатні.І всі поїздки на змагання,проживання,харчування спортсменів також були безплатні.В спорт.секціях видовалась безплатно форма для тринувань.Спотивні табори також були безплатні.
Ще по позитивом було для 1980-1988років те,що освіта також була безплатна.Всім,крім злосних порушників дисципліни виплачувалась стипендія.Після закінчиння навчання обов'язково надавалось працевлаштування.
Медицина тоді була доступна для всіх,бо була безплатна.Гроші лікарю могли дати як подяку після операції.Звичайно і тоді і зараз були справжні лікарі-високого класу спеціалісти,а були просто неуки.Найкращі хірурги у Львові були у залізничній лікарні,яку в воєнний2023рік теперішнє керівництво по медицині наказало розформувати,не звертаючи уваги на те,що мед.колектив лікарні просив мед.чиновників присилати сюди на лікування поранених з фронту!
Чому в наш час медицина для всіх стає повністю платна?
Наука безплатна тільки для пільговиків.
😆😆😆 - Давайте не гоdjріть бздуру про безплатну вищу освіту. Тоді в інститутах та університетах навчалось не більше 10% випускників шкіл. Зараз неменше 50% навчаються після школи.
Про безплатність навчання і поступлення в інститути. Розкажіть тим хто вився в медичному чи на престижних професіях юриста чи подібно. Без хабаря і подальшої оплати за здачу іспитів треба було платити. Це було навіть в Львівському Політехніці на престижних факультетах, економіки, ФТОР . Звісно були і мало престижні факультети де часто і конкурсу на поступлення не було. Головне щоб іспити здав. От як я навчався з 1989 року, на енергетичному після Чорнобиля. Тоді на спеціальність електричні станції навіть не було набору через відсутність бажаючих. Самим "відсталим" в ті часи був факультет Геодезії. навіть набирали "двійочників" лиш хтось ішов. Про зарплату совкових інженерів мовчу окрім престиж що це Пан інженер більше нічого не було.
Що до злісних порушників то в часи Андропова чи "сухого закону" виганяли з Політехніки тільки за то що в кімнаті гуртожитку побачили фляшку пива. Чи за "антісовечіну" тут спектр причин був набагато більший. Починаючи від співання колядок на різдво до того що прочитував слова Лєрмонтова - Прощай Нємитая расія, страна рабов гаспод (був такий випадок Полтеху як повертались з практики в ЛеніГаде). Добре було тільки підлабузникам кАмсамольським активістам і блатним. Такий активіст міг бути тупим як чіп, але потім отримувати червоний диплом з відзнакою. Просто знаннями червоний диплом не отримав. Потім такі ставали керівниками. Типовий приклад це Вовочка ЗеЙобинко. Хоча він типу навчався вже в 1990-сті але совкові традиції зберігались на "сході" до недавно.
як багато знакових новобудов виросло у 80-их у Львові. Радянська архитектурна школа містобудування була дуже непоганою. На другому кольоровому знімку Сихова торговий центр "Іскра"(6:12). Наскільки просторо і світло. Тепер це місце просто дикій Шанхай.
Що ти брешеш москальський брехун ,тоді що війна була ?Москалі крали і наживались і в 90 стали доларовими олігархами на наших грошах вкрадених .Львів і під час війни процвітає і будується ,а таким як ти ніколи не вгодиш ,бо шукають лише негатив
Радянська архітектурна школа чомусь ніколи не хотіла враховувати,що будуючи сходи,потрібно ще би обов'язково коло них збудувати з'їзд для дитячих візочків.А якщо ці сходи коло поліклініки,потрібно б іще також плавний пандус для тих,хто підіймався на милицях,бо інвалідні коляски були тоді дифіцит.
У 80х роках на початку поляки їздили до Львова за товарами. Возили телевізори Електрон в Чехосдоваччину, ГДР, Польшу і країни варшавського договору. Полки стали пусті в90, 91 роках. Автор говорить брехню. У 80 Львів виробляв автобуси, погрузчики, харчові і промислоаі товари. Будо багато заводів і фабрик і всі працювали в 3 зміни і я в тому числі. Аеропорт працював, щохвилин прилітали і відлітали літаки. За 15гр до Киева за 40хв.в любе місто України і за межі. Все було доступне для людей
І я про це ,біда прийшла у 90 ,а в 80 я працювала на Електроні і хоча було важко ,але в магазинах ще все було і ті хто шкодує за радянським часом ,або були при владі ,або могли добре красти чи рекетом займались , прості люди в 90 залишились без заощаджень і без роботи і не виживали ,якщо не було родичів у Польщі чи в інших країнах.
Поляки до нас їздили скупляли золото і дорогі речі ,знаю ,бо родичі приїжджали до мене . Вивозили від нас все що можна було у Польщі продати.
@@oleksandrafridi Я в 91-93-му працювала на бавовно-прядильній фабриці.В той час дійсно купа моїх друзів і знайомих залишились без роботи і грошей,іх скорочували,звільняли або не виплачували зарплату,бо підприємства зупинялись або ледві працювали.А моя фабрика тільки нарощувала об'єми виробництва і нам весь час підіймали зарплату,просили вийти додатково в суботу чи неділю(за подвійну оплату).Я за свою нелегку працю в 3 зміни отримувала якісь просто шалені гроші і купляла продукти і товари на базарах чи через знайомих,привезене з закордону.Ну тобто біди і складнощів не відчувала.Але прийшов кінець і постачанню з Узбекистану бавовни на переробку за тищі км і фабрика теж почала зупинятись.Я-молода і проста дівчина,без зв'язків залишилась без офіц.роботи і якись час підробляла тим же гендлем купи-продай,а в основному-доглядала дітей.Пропозицій сидіти з малими чи старими було море!Потім влаштувалась в одну гром.організацію за дуже невеличку зарплату,але мені там було дуже цікаво і там були великі можливості додаткового приватного заробітку (халтурка),так що я теж ні в решті 90-х,ні в 2000 х ніяк не страждала і завжди могла на свої потреби заробити.Загалом 90-ті -це мої найкращі і найщасливіщі роки.В кінці 80-х в мене було відчуття безнадійності.сірості і майбутне лякало.А от від Незалежності 91 року просто як крила виросли!Життя стало таке цікаве і насичене,відчуття ,що в тебе купа перспектив і можливостей.як і в нашої молодої Держави.Нажаль,багато чого не здійснилось,але відчуття свободи і щастя тих років залишилось назавжди.
На початку 1980 року у Львові справді стало з маслом і сметаною гірше.Всі тоді нарікали на Польщу,бо там почались масові страйки,а в нас казали :продукти відправляють великими кількостями полякам,щоб поскоріше там припинити масові страйки.За маслом і сметаною люди займали окрему чергу,ще з 6- ої години.З 1983 по 1986 р.масло привозили після16:00 і також за ним була окрема черга.Тоді всі так і казали:"ранком завжди черга за сметаною,а після обіду за маслом займай чергу."І так то було до кінця1986р.А 1987рік це був рік без дифіцитів.Лише на продаж горілки був,ще ліміт по кількості пляшок в одні руки.
Тому тоді люди казали,що счезли дифіцити навіть і на масло,як вже легко куплялось в магазинах,тому,що горілка по лімітах,а держ.план по фінансуванні потрібно виконувати.Також появились вільно в магазинах пром.товарти.Наприклад:У 1980році батько,щоб вкупити мотоцикл з коляскою Дніпро, чекав записаний в черзі 2,5 місяці,а у1987р ці мотоцикли продавались вільно.Час від часу автомобілі "Запорожці" і "Москвичі" продавались без черги у1987році.
А у 1988 році перші по запису в черзі почали продаватись телевізори"Електрон".Всі це пояснювали тим,що у них є тепер дициметровий блок і їх дуже скуповують поляки.А тоді і справді,якщо приїхати на трасу Львів -Мостиська, то було видно,що кожна польська машина везла на багажнику "Електрон",хоча тоді продаж цього телевізора був тільки по запису і тільки для мешканців Львівської обл.
У жовтні 1988 року,ми ще встигли вільно вкупити холодильник,а з настання1989 почались справжні дифіцити.
@@oleksandrafridi Притому Поляки привозили в Львів Жуйки, парфумерію, одежу особливо турецькі джинси та інше подібне. Потім за проданий ширпотреб і купляли любу побутову техніку яка попадала на очі. Золото як засіб "зберігання коштів" скуповували не тільки поляки, але і совєтцкіє граждає, от як моя мати. Хоча це золото потім лежало мертвим вантажем. Так і не пригодилось і знецінилось як владення на ощадних книжках. Це і зараз відбувається в бідних країнах третього світу, от як Індія.
1:25 - Про Мило, Порошок та інше правда були дефіцитом, мало того миючі засоби продавали по талонам десь з 1996 року до початку 1991 року. Ато сірники ніколи не зникали з полиць магазинів, коштували одну копійку за коробку. Тільки кількість сірників в коробці стала меншою. Також за одну копійку можна було налити стакан газованої води в автоматі, з сиропом це аж три копійки. Вкінці 1990 року замість талонів ввели купони. Це не литі формату А4 було з два десятка вирізних "купона" рзної вартості, які потрібно додавати до рублів при купівлі дефіцитних товщав. Така система діяла тільки в Українській ССР 1,5 року. Поки не ввели "купно карбованці". Таку собі псевдо (ерзац) грошову одиницю. В 1992 році. Автором був такий собі прем'єр-міністр Фокін.
Відносно1996року,це ви помиляєтесь.В 96 вже все було в магазинах,не було дифіциту.А на сірники також у 1990-91 році були талони.Талони на товари припинились не пізніше середини1992р.
@@RustenGasss Я не помиляюсь проблеми з товарами були не то що в 1986 році, а ще раніше. Попробуйте в ті часи купити гречку, справжнє а не "бутербродне" масло, дитяче харчування. Я не кажу про інші речі. Так в Нас в Україні на той час ще талонів не було. Але в глубінке рассєї чи навіть в такому місті як Горький вони були. Але наприклад пачку масла можна було отримати одну в руки, тому мене мати брала стояти пів години чи довше в чергу щоб взяти не одну, а дві пачки масла. Також мене зранку в 6 годині ранку будили щоб піти такупити не одну літрову бутилку молока а дві. Люти сз дітьми ще до відкриття магазину ставали в чергу. До 9-ранку вже молока в магазині небуло, все розібрали. Таку річ як холодильник типу в магазині було, але спочатку, записувався в чергу щоб його купити через тва три місяці.
Що до талоні в Україні на такі товари : мило, пральний порошок, цукор, ГОРІЛКА ... то вони стали впроваджуватись десь з 1987 року. А повністю зникли вони не з середини 1992 року, а зразу як розвалився совок. Тобто з 1 січня 1992 року, коли ціни зросли в ДЕСЯТЬ раз. А перед тим в Україні з листопада 1990 року на багато товарів замість талоні на конкретний товар ввели купони як додаток до ще існуючих рублів. То не ті купоно-карбованці чи фантіки які були з 1991 по вересень 1996 року. А плахти паперу формату А4, де були відрівні(відрізні ) купони, які треба було давати окремо до рублів інакше дифіцитного товару не купиш. А тоді це вже було практично все від шкарпеток до телевізора, та багато чого. Але це не відміняло черг на ті самі телевізори чи холодильники. Все рівно мав записатись в список. Спочатку як я писав раніше, це було дав..тири місяці а дійшло до півроку і більше. В мене натой час новий телевізор появився завдяки "паралельному виробництву" з плат та інших детаелей які виносили з заводу Електрон і не дуже ховаючись продавали на радіо базарі. Особливо масово збирання телевізорів відбувалось в гуртожитках Львівської Політехніки. ц е робили студенти, як і я, електротехнічних спеціальностей. Якщо я та мої колеги по групі це робили виключно для власних потреб, чи родичам сусідам. То для деяких це був "бізнес", який приносив не погані гроші. Потім 1998-2008 це вже було збирання з комплектуючих системних блоків комп'ютерів. Вартість такої роботи була від 100...150 доларів + вартість коплектуючих. Але я тоді вже цим не промишляв, бо грошей вже хватало тай і часу не було цим займатись.
@@RustenGasss а я от чомусь зовсім не пригадую талонів..тим паче на сірники,мені теж здається вони завжди були на касах і коли не було копійок-давали ними решту.Нещодавно сперечалась з водієм в таксі,разом почали пригадувати минулі часи і він згадав про талони.То я казала,що т о певно було ще до мого приїзду до Львова,десь може початок 80-х.Але бачу,що тут в коментах люди пишуть про талони в кінці 80-х-початок 90-х,то значить правда,дивно...
@@ЕленаЧикалина-щ7ю Були талони1990-1991рр на мило,на сірники,на горілку.Талони на горілку я продавав на своєму підприємстві,бо не вживав багато горілки,а їх видавали кожен місяць на кожного члена сім'ї.Деколи при покупці горілки потрібно було обов'язково здати пусту пляшку,бо тоді скляної тари не хватало.
@@RustenGasss гм.все одно такого не пригадую...Цікаво,куди я могла дівати свої талони на горілку...Я тоді крім шампанського нічого не вживала і не пам'ятаю,щоб продавала чи комусь дарувала...
6:00 - Сихів Сихів і ще раз Сихів. На початку як було сказано на Сихів можна було добратись по болоту та тільки Тролейбусом. Це був єдиний варіант . Спочатку їхав тролейбусом до преїзду через колію. Далі залізничний переїзд і по болоту полем. Поки не побудували міст зі сторони вул. Зелена. Але десь з 1984 року була альтернатива. Це експрес автобус №1 від площі Юра до ТРЦ Іскра. ТРЦ Іскра це був перший "центр" Сихова, звідки все починалось. Їхав автобус без зупинок через нову вулицю Хуторівка. Після 1986. Кінцева була вже біля Теперішнього пам'ятника Степані Бандери. на кінцевих завжди були великі черги зранку та вечором. Де інколи проходилось чикати від 40 хвилин до години щоб сісти в третій чи четвертий приїхавший автобус автобус. Їзди звінчані міжміські ЛАЗ.
6:21 - Стопкарр з двома будинками та розритою вулицею. Це ті самі 80-ті, але це не Сихів. Це реконструкція тодішньої вулиці Боженка. Тепер вулиця Княгині Ольхи. Початок від вулиці Сахарова тоді сУворіна. Теперішні дні - www.google.com.ua/maps/@49.8269639,24.010533,3a,50.5y,210.85h,100.9t/data=!3m6!1e1!3m4!1sBOtEE81zBEUmaIiD-dNZ1Q!2e0!7i13312!8i6656?entry=ttu
Кадри у фільмі про сухий закон не є львівські.Таке творилось тоді в Росії,а не у Львові.
Зівсно у Львові таких бійок не бачив. Але величезні черги біля горілчаних магазині в бачив. Якраз один був по дорозі мж будинком де жив та школою.
2:00 - дублянки були непросто дорогим і пристяжним одягом. А і причиною того що її десь в темному провулку її за допомогою ножичка знімуть з господаря. Так що це було небезпечно носити, особливо на Левандівці, Замариновані та згаданому в подальшому Сихові. Але самим популярним це було крадіжка хутряних шапок. Крали все окрм дишевого "кролика". Оди спеціалітет по шапках навіть став президентом України в 2010 році.
Загалом в Україні президентом виберуть як не "спеціаліста" по шапкам, так клоуна. Одного що боже вдарити в морду, це мені розказували самі хто за нього голосував. Другого зате що може наїхати як гопник 90-тих з Троєщинського точніше Криворізького базару. Тиу класні чуваки. То що це тупе і злодій нікого не хвилює. Головне не інтелігент.
Вподобайка !
3:30 - Тоді це був совецкий РОК а не рАсейский. Загалом Машину Времні була відома ще в кінці 70-тих. А в 80-ті особливо в другій половині 80-тих це були зовсім інші групи та співаки. Тоді Машина Времені вже частково втратила свою популярність.
3:55 - В другій половині 80-тих в кожного порядного львів'янина мала бути антена на польщу. Звісно якщо цьому не заважала кривина землі. От як центр, що знаходився в "ямі". Але треба було мати не просто антену. Але Дециметровий селектор каналів в телевізорі чи спеціальну приставку та підсилювач. Підсилювачі були "сам пан клепав" на двох війкових транзисторах КТ3115. Схеми таких підсилювачів розповсюджували як війкову таємницю. А транзистори можна було дістати в знайомих які мали вихід на вікові заводи (Полярон, Телеграфної Апаратури, Рема, 117 він же лЄніна тепер Л.... , єдиний який лишився).
Польщу ловили і дивилися смерфи , потім на початку 90-х німецькі телеканали та MTV і тк Міст де крутили круті фільми , правда з гнусавим переводом... Потім десь у 96-му почали купляти польську сітку щоб ловити Польсат 🙂 117 це авіаремонтний , 125-й завод чЛеєніна а тепер Лорта
@@Joker_DC. Звісно бо це були піратцькі фільми які до того показували у відеосалонах. І якість в них була відповідна якість відео. Але це показували з десь 18 до 24 години. інший час ретранслювали німецькі телеканали RTL та 7 (sieben -зібен, сьомий). Все продовжувалось до того як телеканал МІСТ не викупив СТБ. В кінці 90-тих.
@@MykolaKML СТБ десь почали показувати замість Мосту десь у 1997 р. а замість Pro 7 37 канал почали показувати ICTV десь з 1995 року
3:00 - Я ніколи не курив на відміну мої дідів, які курили з дитинства (13...16) років до самої смерті 80+ років. Батько перестав курити перед моїм народженням через інфаркт, дорого викурював ( по його словам) по дві пачки в день. Коли кинув курити то не переносив запах сигарет. Так вернемось до сигарет. Мальборо чи ще щось іноземне міг курити дуже дуже багатий громадянин. А згадані Космос по 70 копійок та Орбіту по 40 копійок могли курити лише люди з середнім достатком. От як начальник цеху з зарплатою 200...300 рублів. А так дійсно основному курили папіроси типу Верховина по 18 копійок за пачку.
Ціни пам'ятаю не так що курили діди. А тому що мене пацана бурсака посилали їх купляти в магазин.
Це завбільше про СРСР ніж про Львів.
Чекаю на продовження👍
Це був страшний час і тому повертатись туди не можна ні за які гроші .В 90 забрали усі наші заощадження і залишили без роботи і доходів ,а самі чиновники раптом стали доларовими олігархами.Всі роки радянщини -це рабство людей ,бо корупція була за шкалою і міліція і всі чинуші грабували людей як могли.І люди ,щоб вижити крали на робочих місцях ,виносили все ,що могли.Тому ті хто плаче за тим часом ,а бо були чинушами ,або злодіями чи рекетом ,бо прості люди не жили в той час ,а виживали як могли.
В мене було чудове і щасливе дитинство та юнацькі роки,я можу багато хорошого згадати з тих часів.Але став старше і почав розуміти суть радянського укладу ,це викликало все більше небажання так жити.Я дуже раділа розвалу СРСР і ніколи жодного разу не пошкодувала за ним і не захотіла назад.Не розумію людей,які хотіли б то повернути...
5:18 - Проблема з провадженням літнього часу було що це було календарні 1--квітня день "дураків". Це був зазвичай будній день. Що і приводило до збоїв. Через те що хтось не перевів годинник. Бо треба було ставати на годину раніше. 1-го Листопаду було простіше. Бо треба було встати на годину пізніше. В Україні, якого року не пам'ятаю, стали переводити в останю суботу(неділю березня чи жовтня. Як це було прийнято в Європі. В рашці до зміни часових поясів та відміни літнього часу. Далі переводили 1-шого числа.
1:50 - Я не бачив щоб продавали Кока-Колу чи Фанту за советів у Львові. А от Пепсі Кола була. Вперше пробував у Криму Євпаторія. У Львові її можна було побачити(купити) хіба що в ресторанах. Загалом її не продавали. От як згадав в Криму і особливо в Одесі Пепсі Кола була в магазинах. Коштувала 70 копійок за фляшку 0,33 літра цілий рубль за 0,5. При тому совковий аналог Байкал коштував біля 30 копійок з них фляшка 20 копійок яку можна було здати в пункт шлотари. А от фляшки з під Пепсі Коли не приймали.
Кока Коли не бачив а ось Пепсі Кола була і пив , вперше Кока Колу попробував коли сусід з Польщі привіз
І у Львові Пепсі інколи продавали в магазинах. Коштувала 45 коп. за пляшку 0,33 л. А "Байкал" коштував 45 коп. за пляшку 0,5 л.
6:44 - Ця відома всім -"Лікарня на Топольній". Ніколи не була на вулиці Топольній. У 80-ті це була вулиця Промислова. З початку 2000. Вулицю Промислова обтяли до вулиці Липинського (зараз кінцева трамваю №6. ) далі вулиця Івана Миколайчука. Сама вулиця Топольна існує і зараз проходить від вул. Замарстинівська маже до вулиці Пилипа Орлика. Параленьно вул.Івана маземи позаду ТРЦ Спартак та висотних будинків. Плутанина зназвою вулиці пов'язана з тим. Що колись на вулиці Топольна дійсно була Поліклініка. яка перестала існувати. І народ цю Лікарню по інерції далі називав що це на вулиці Топольній. Хо це на відстані понад кілометр.
З цією народною назвою зараз виникає проблеми не корінних Львів'ян. Бо вони чують народну назву "на вул. Топольна" але не бачать лікарні часто і самої вулиці на навігаторах в смартфонах. А зараз ще добавилось чергове переіменування Лічниця Пантелеймона. Про яку не знають і 99% львів'ян. От така "засекречена" але відома всім лікарня.
топчик
таке відчуття що вернулася в минуле Очереді чорний ринок на Краківському чи Галицькому і як лапали на вулицях при андропові -добре що мало пожив і сморід Верховини Дякую за розповіть Хоть це моя перша серія охоче перегляну все
Вернулись в минуле ,тоді що війна була ?Львів і під час війни відбудовується ,а тоді всі крали і хто вищі чини мав і корупція і рекет процвітали ,що тобі і не снилось , а в 90 стали в Москві доларовими олігархами .Цікаво звідки ,всі працювали за рублі .Вкрали усі вложено у банки гроші в людей і залишили без роботи і доходів ,так що не бреши ,бо 100% там не жила ,а провокацію розводиш
@@oleksandrafridi ну на рахунок пропажі грошей -чудово пам'ятаю Якби це було вчора Коли анулювали гроші люди божеволіли Кидали гроші на вулиці Мої батьки не вірили -думали що з часом повернуть Ми збиралися купити у Львові будинок а в кінці не можна було взяти пакет сірників а шо до провокації то в 90х чи Львів чи Одеса чи Київ чи таж москва наживалися на простому народі багатії багатіли бідні бідніли а злочинність процвітала
@@Natalia-fw8xy тепер, 2024 рік, лапають на вулицях чоловіків і відправляють бусиками на смерть.
Тоді була приказка"Хто не курить Верховину,той не любить Україну."
У 1966році народидася моя сестра, мама була 1 рік у декреті. У 1986 р я народила, була у декреті 1,5 роки. На початку 80х я купувала франц парфуми, за30 руб у центральному цумі, фоанц бюстгалтери за 7,50 і багато хороших товаріа, які є і по сьгоднв.
Я пам'ятаю, що в межах 1986 -1988 рр.дуже важко було купити дитячі речі, взуття .
Ничего Польша сделает жизнь лучше
Не волнуйся, нам и так хорошо.
А вам Китай покращить життя))
А тобі москаль що до нашого життя ?Поляки на відміну від вас не окупанти і в Європі ,яка ні на кого не нападає ,як дика Рашка і не порушує чужих кордонів .Нам з усіма в мирі добре жити ,крім вас варварів немитих.