Найтяжча боротьба - завжди в собі. Найтяжча праця - завжди над собою. Коли душа горить немов в вогні, Коли твій розум - наче поле бою. Коли себе ти важиш на вагах, І бачиш, що ваги нажаль не має А ні у вчинках, а ні у ділах, Тай оправдань собі вже не шукаєш. Коли нутро від болю аж кричить, А все, що тобі можна це мовчати. Скажи, як почуваєшся в цю мить? В цю мить ти хочеш на весь світ сказати Про те, що там сидить, на глибині Твого ніким незвіданого серця…. Проте нажаль, чомусь , ти сам один, Сліди людини вже роками стерті. Ніхто не вникне у твою біду… Й душа від цього ще сильніш страждає. Усі в житті немов повз тебе йдуть. Ніхто з людей тебе не помічає. Всі хочуть завжди тільки лиш одне: У всьому користь й зиск для себе мати. Їм не цікавим є єство твоє, Вони не мають що для тебе дати. І в голові питання зазвучить, Немовби ехо: « А кому потрібен? Хто зможе душу словом оживить? Хто допоможе подолати біди?» А в відповідь Христос промовить: «Я. Ніхто з людей не в змозі поміч дати, Серця лікує лиш рука Моя, Не варто від людей чогось чекати. Лиш ті, хто переносив схожу біль Спроможні болі інших помічати. Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль, Й допомагаю йти і пробачати Всіх, хто тобі приносять біль і зло, Всіх, хто ятрить замученую душу. Моє дитя! Я - твій святий Господь. Я Той, Хто робить серед моря сушу. Я прокладаю шлях усім вітрам. Я Той, Хто чинить тишу серед бурі… З тобою поруч завжди, тут і там, А те, що всі неначе б то поснули, Я допустив, щоб ти шукав Мене, Того, Який ніколи не залишить, А В Мене сину, необхідне є, Й Я можу дати значно - значно більше Ніж ти шукаєш цього у людей. Отож прошу, задумайся, дитино, Ти клич Мене у темряві ночей, Шукай Мене у найсвітлішу днину. Я заспокою й силу дам Свою, І боротьба у серці закінчиться. Моє дитя. Я так тебе люблю. Нехай твій дух печальний укріпиться. Найтяжка боротьба завжди в собі. Найтяжча праця - завжди над собою. Та коли прийдуть ці суворі дні, Не забувай, що Я завжди з тобою. Тебе всім серцем , сину, полюбив, Тож йди до Мене, Я тебе чекаю. Так промовляє Утішитель твій. Благословив. І ще благословляю.
Найтяжча боротьба - завжди в собі. Найтяжча праця - завжди над собою. Коли душа горить немов в вогні, Коли твій розум - наче поле бою. Коли себе ти важиш на вагах, І бачиш, що ваги нажаль не має А ні у вчинках, а ні у ділах, Тай оправдань собі вже не шукаєш. Коли нутро від болю аж кричить, А все, що тобі можна це мовчати. Скажи, як почуваєшся в цю мить? В цю мить ти хочеш на весь світ сказати Про те, що там сидить, на глибині Твого ніким незвіданого серця…. Проте нажаль, чомусь , ти сам один, Сліди людини вже роками стерті. Ніхто не вникне у твою біду… Й душа від цього ще сильніш страждає. Усі в житті немов повз тебе йдуть. Ніхто з людей тебе не помічає. Всі хочуть завжди тільки лиш одне: У всьому користь й зиск для себе мати. Їм не цікавим є єство твоє, Вони не мають що для тебе дати. І в голові питання зазвучить, Немовби ехо: « А кому потрібен? Хто зможе душу словом оживить? Хто допоможе подолати біди?» А в відповідь Христос промовить: «Я. Ніхто з людей не в змозі поміч дати, Серця лікує лиш рука Моя, Не варто від людей чогось чекати. Лиш ті, хто переносив схожу біль Спроможні болі інших помічати. Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль, Й допомагаю йти і пробачати Всіх, хто тобі приносять біль і зло, Всіх, хто ятрить замученую душу. Моє дитя! Я - твій святий Господь. Я Той, Хто робить серед моря сушу. Я прокладаю шлях усім вітрам. Я Той, Хто чинить тишу серед бурі… З тобою поруч завжди, тут і там, А те, що всі неначе б то поснули, Я допустив, щоб ти шукав Мене, Того, Який ніколи не залишить, А В Мене сину, необхідне є, Й Я можу дати значно - значно більше Ніж ти шукаєш цього у людей. Отож прошу, задумайся, дитино, Ти клич Мене у темряві ночей, Шукай Мене у найсвітлішу днину. Я заспокою й силу дам Свою, І боротьба у серці закінчиться. Моє дитя. Я так тебе люблю. Нехай твій дух печальний укріпиться. Найтяжка боротьба завжди в собі. Найтяжча праця - завжди над собою. Та коли прийдуть ці суворі дні, Не забувай, що Я завжди з тобою. Тебе всім серцем , сину, полюбив, Тож йди до Мене, Я тебе чекаю. Так промовляє Утішитель твій. Благословив. І ще благословляю.
Дякую вам, за вашу добре слово побажання, Боже мій благослови мене, и моїх друзів ❤️
Можна слова вірша?
Найтяжча боротьба - завжди в собі.
Найтяжча праця - завжди над собою.
Коли душа горить немов в вогні,
Коли твій розум - наче поле бою.
Коли себе ти важиш на вагах,
І бачиш, що ваги нажаль не має
А ні у вчинках, а ні у ділах,
Тай оправдань собі вже не шукаєш.
Коли нутро від болю аж кричить,
А все, що тобі можна це мовчати.
Скажи, як почуваєшся в цю мить?
В цю мить ти хочеш на весь світ сказати
Про те, що там сидить, на глибині
Твого ніким незвіданого серця….
Проте нажаль, чомусь , ти сам один,
Сліди людини вже роками стерті.
Ніхто не вникне у твою біду…
Й душа від цього ще сильніш страждає.
Усі в житті немов повз тебе йдуть.
Ніхто з людей тебе не помічає.
Всі хочуть завжди тільки лиш одне:
У всьому користь й зиск для себе мати.
Їм не цікавим є єство твоє,
Вони не мають що для тебе дати.
І в голові питання зазвучить,
Немовби ехо: « А кому потрібен?
Хто зможе душу словом оживить?
Хто допоможе подолати біди?»
А в відповідь Христос промовить: «Я.
Ніхто з людей не в змозі поміч дати,
Серця лікує лиш рука Моя,
Не варто від людей чогось чекати.
Лиш ті, хто переносив схожу біль
Спроможні болі інших помічати.
Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль,
Й допомагаю йти і пробачати
Всіх, хто тобі приносять біль і зло,
Всіх, хто ятрить замученую душу.
Моє дитя! Я - твій святий Господь.
Я Той, Хто робить серед моря сушу.
Я прокладаю шлях усім вітрам.
Я Той, Хто чинить тишу серед бурі…
З тобою поруч завжди, тут і там,
А те, що всі неначе б то поснули,
Я допустив, щоб ти шукав Мене,
Того, Який ніколи не залишить,
А В Мене сину, необхідне є,
Й Я можу дати значно - значно більше
Ніж ти шукаєш цього у людей.
Отож прошу, задумайся, дитино,
Ти клич Мене у темряві ночей,
Шукай Мене у найсвітлішу днину.
Я заспокою й силу дам Свою,
І боротьба у серці закінчиться.
Моє дитя. Я так тебе люблю.
Нехай твій дух печальний укріпиться.
Найтяжка боротьба завжди в собі.
Найтяжча праця - завжди над собою.
Та коли прийдуть ці суворі дні,
Не забувай, що Я завжди з тобою.
Тебе всім серцем , сину, полюбив,
Тож йди до Мене, Я тебе чекаю.
Так промовляє Утішитель твій.
Благословив. І ще благословляю.
Можна слова будь ласка?
Найтяжча боротьба - завжди в собі.
Найтяжча праця - завжди над собою.
Коли душа горить немов в вогні,
Коли твій розум - наче поле бою.
Коли себе ти важиш на вагах,
І бачиш, що ваги нажаль не має
А ні у вчинках, а ні у ділах,
Тай оправдань собі вже не шукаєш.
Коли нутро від болю аж кричить,
А все, що тобі можна це мовчати.
Скажи, як почуваєшся в цю мить?
В цю мить ти хочеш на весь світ сказати
Про те, що там сидить, на глибині
Твого ніким незвіданого серця….
Проте нажаль, чомусь , ти сам один,
Сліди людини вже роками стерті.
Ніхто не вникне у твою біду…
Й душа від цього ще сильніш страждає.
Усі в житті немов повз тебе йдуть.
Ніхто з людей тебе не помічає.
Всі хочуть завжди тільки лиш одне:
У всьому користь й зиск для себе мати.
Їм не цікавим є єство твоє,
Вони не мають що для тебе дати.
І в голові питання зазвучить,
Немовби ехо: « А кому потрібен?
Хто зможе душу словом оживить?
Хто допоможе подолати біди?»
А в відповідь Христос промовить: «Я.
Ніхто з людей не в змозі поміч дати,
Серця лікує лиш рука Моя,
Не варто від людей чогось чекати.
Лиш ті, хто переносив схожу біль
Спроможні болі інших помічати.
Та все ж, лиш Я змиваю з рани сіль,
Й допомагаю йти і пробачати
Всіх, хто тобі приносять біль і зло,
Всіх, хто ятрить замученую душу.
Моє дитя! Я - твій святий Господь.
Я Той, Хто робить серед моря сушу.
Я прокладаю шлях усім вітрам.
Я Той, Хто чинить тишу серед бурі…
З тобою поруч завжди, тут і там,
А те, що всі неначе б то поснули,
Я допустив, щоб ти шукав Мене,
Того, Який ніколи не залишить,
А В Мене сину, необхідне є,
Й Я можу дати значно - значно більше
Ніж ти шукаєш цього у людей.
Отож прошу, задумайся, дитино,
Ти клич Мене у темряві ночей,
Шукай Мене у найсвітлішу днину.
Я заспокою й силу дам Свою,
І боротьба у серці закінчиться.
Моє дитя. Я так тебе люблю.
Нехай твій дух печальний укріпиться.
Найтяжка боротьба завжди в собі.
Найтяжча праця - завжди над собою.
Та коли прийдуть ці суворі дні,
Не забувай, що Я завжди з тобою.
Тебе всім серцем , сину, полюбив,
Тож йди до Мене, Я тебе чекаю.
Так промовляє Утішитель твій.
Благословив. І ще благословляю.