На рахунок давління на живіт, кожна друга знайома це переживала. Я з своїх шкільних років як почала цікавитись темою вагітності і пологів знала що це заборонено. Страшно, що люди самі це нормалізують. На мої питання чи знали вони що це ненормально вони відповідали: «Мені було так погано що вже всеодно що вони там робили\ в тій ситуації це було необхідно».
В мені є свій топ питань і фраз які не можна казати мамі одразу після пологів. Дитина плаче, бо може в неї болить животик, це напевно ти щось не те з’їла Може дитина голодна і в тебе не колорийне молоко Краще не лізти зі своїми порадами, навіть якщо вам здається, що ви маєте безцінний досвід Найкраща річ яку зробила одна моя знайома, це запропонувати допомогу типу взяти візок і піти погуляти з дитиною або принести мамі теплу свіжу їжу. Я досі пам’ятаю той крем суп і дріжджову булочку, яку сама спекла та моя подруга❤
Незважаючи на те, що я не планую дітей (принаймні найближчим часом), мені дуже цікаво вас слухати. Приємно, що хтось ділиться таким важливим досвідом, аби я могла визначити для себе щось і щось взяти до уваги❤ Нові випуски на цю тему чекатиму❤😊 До речі, як щодо фізіології пологів? Не один раз чула, що щось там відбувається з тазом і треба певний час лежати, щоб не зламати собі кістки... я могла неправильно зрозуміти, якщо так, виправте..
Тиснути на живіт заборонено, але досі це роблять, на жаль. Щодо розривів - погоджуюсь, краще розрізати, але мені накладання швів було болючим, хоч і з лідокоіном. Дякую за подкаст!
Не з усіма пунктами згодна, однак є корисні моменти, дякую за них. Мушу сказати, слова-паразити дуже різали вухо - ну, типу, історія. Треба над злагодженістю мови попрацювати, бо прикладала зусилля, щоб дослухати.
Якщо моя мама хоче допомагати перші тижні після народження, але вона хоче жити приїхати і поселитись у сусідній кімнаті разом із батьком, мені ця думка дискомфортна, краще відмовитись від допомоги? Чи було у когось такий досвід? Мене лякає що вони будуть спостерігати і висіти над душею 24/7 коли над з чоловіком треба адаптуватися до змін
Коли народила старшу дитину, ми тоді жили з моїми батьками. Крім того одразу приїхала свекруха, і це був суцільний жах. Навіть коли за кілька днів свекруха поїхала. Так, мама технічно допомагала. Але емоційно це було жахливо. Десять років я планувала, що якщо знову народжувати, то бабусям сказати, коли дитині буде вже пару місяців. Зараз мені от-от народжувати, тепер мама живе в нас :( І відправити її немає куди. І найбільше я мабуть боюсь повторення тієї історії. Але підозрюю, що може бути зовсім інакше. Просто моя мама не може пережити, якщо щось відбувається без її участі, і створює страшну метушню та нервозність
дякуємо за питання, допомога важлива і чудово, якщо є люди, які готові її давати або є змога найняти людей, які допомагатимуть, а от щодо спільного проживання є великі питання. Дійсно, є історії, коли це комфортно обидвом сторонам, але зазвичай, всі живуть окремо і не даремно. Хоча бачила блогерку поряд із якою з самого народження дитини поруч мама, живе із ними і навіть на ніч може забирати дитину в сусідню кімнату. Але це точно не мій варіант, хоча й батьків сильно люблю. Ірина Любченко
На рахунок давління на живіт, кожна друга знайома це переживала. Я з своїх шкільних років як почала цікавитись темою вагітності і пологів знала що це заборонено. Страшно, що люди самі це нормалізують. На мої питання чи знали вони що це ненормально вони відповідали: «Мені було так погано що вже всеодно що вони там робили\ в тій ситуації це було необхідно».
це жах, тому і говоримо про те, що це не норма, це заборонено, немає таких протоколів, як були у совєтські часи
Дякую за цю розмову ❤ зараз на 7 місяці готуюсь морально ))
дякуємо вам! та бажаємо легкого та приємного досвіду пологів!)
В мені є свій топ питань і фраз які не можна казати мамі одразу після пологів.
Дитина плаче, бо може в неї болить животик, це напевно ти щось не те з’їла
Може дитина голодна і в тебе не колорийне молоко
Краще не лізти зі своїми порадами, навіть якщо вам здається, що ви маєте безцінний досвід
Найкраща річ яку зробила одна моя знайома, це запропонувати допомогу типу взяти візок і піти погуляти з дитиною або принести мамі теплу свіжу їжу. Я досі пам’ятаю той крем суп і дріжджову булочку, яку сама спекла та моя подруга❤
дякуємо, що поділились) фраз дійсно стільки, що навіть цілого подкасту не вистачить їх перерахувати
а подруга у вас чудова!
Незважаючи на те, що я не планую дітей (принаймні найближчим часом), мені дуже цікаво вас слухати.
Приємно, що хтось ділиться таким важливим досвідом, аби я могла визначити для себе щось і щось взяти до уваги❤
Нові випуски на цю тему чекатиму❤😊
До речі, як щодо фізіології пологів? Не один раз чула, що щось там відбувається з тазом і треба певний час лежати, щоб не зламати собі кістки... я могла неправильно зрозуміти, якщо так, виправте..
дякуємо за ваш зворотній звʼязок, поговоримо про ці теми обовʼязково)
@@two.irastalk 👍
Клас, дівчата!
Дякую за цю розмову.
Тема про перший рік - була би супер для продовження.
звичайно продовжуватимемо) дякуємо за підтримку!
дякую дякую🩷 за такі особисті подробиці і що ділитися корисною інформацією.
спочатку перша тема про перший рік, а потім друга - як все поєднувати)
дякуємо, зробимо відео на ці теми обовʼязково) а вам у цьому прекрасному стані легкості та тільки позитивних емоцій)
Дякую за цікаву розмову ❤ прохання ще проговорити на тему вакцинації дитини (цікава Ваша думка)❤❤
дякуємо, поговоримо)
Яка цікава тема для кожної дівчини, дякую дуже!
радіємо, що відгукується! дякуємо)
Дякую! Мене це відео заспокоїло. Було цікаво слухати, на одному диханні 😊
дякуємо, саме цю ціль і маємо) щоб було із ким це обговорити та послухати різні історії
Тиснути на живіт заборонено, але досі це роблять, на жаль. Щодо розривів - погоджуюсь, краще розрізати, але мені накладання швів було болючим, хоч і з лідокоіном. Дякую за подкаст!
дякуємо вам!)
ююхуууу мій самий перший перегляд і лайк☺️
дякую♥️тема дуже актуальна, я на 5 місяці і всі страхи - привіт😁
дякуємо) і ми вас так розуміємо, тому і обговорили все, що лякало)
Мені було дуже цікаво, дякую вам😊 ви мене заспокоїли. Давайте ще)
дякуємо вам! продовжимо обовʼязково, ще стільки тем!)
Не з усіма пунктами згодна, однак є корисні моменти, дякую за них. Мушу сказати, слова-паразити дуже різали вухо - ну, типу, історія. Треба над злагодженістю мови попрацювати, бо прикладала зусилля, щоб дослухати.
дякуємо за вашу думку!
🥰🥰🥰🥰🥰🥰
Якщо моя мама хоче допомагати перші тижні після народження, але вона хоче жити приїхати і поселитись у сусідній кімнаті разом із батьком, мені ця думка дискомфортна, краще відмовитись від допомоги?
Чи було у когось такий досвід? Мене лякає що вони будуть спостерігати і висіти над душею 24/7 коли над з чоловіком треба адаптуватися до змін
Коли народила старшу дитину, ми тоді жили з моїми батьками. Крім того одразу приїхала свекруха, і це був суцільний жах. Навіть коли за кілька днів свекруха поїхала. Так, мама технічно допомагала. Але емоційно це було жахливо. Десять років я планувала, що якщо знову народжувати, то бабусям сказати, коли дитині буде вже пару місяців. Зараз мені от-от народжувати, тепер мама живе в нас :( І відправити її немає куди. І найбільше я мабуть боюсь повторення тієї історії.
Але підозрюю, що може бути зовсім інакше. Просто моя мама не може пережити, якщо щось відбувається без її участі, і створює страшну метушню та нервозність
@@cherniynat дякую за відповідь, ваша історія підтверджує мої побоювання.
дякуємо за питання, допомога важлива і чудово, якщо є люди, які готові її давати або є змога найняти людей, які допомагатимуть, а от щодо спільного проживання є великі питання. Дійсно, є історії, коли це комфортно обидвом сторонам, але зазвичай, всі живуть окремо і не даремно. Хоча бачила блогерку поряд із якою з самого народження дитини поруч мама, живе із ними і навіть на ніч може забирати дитину в сусідню кімнату. Але це точно не мій варіант, хоча й батьків сильно люблю. Ірина Любченко
@@cherniynat ваш досвід звучить важким, будемо сподіватись, що цього разу буде інакше) легких вам пологів!
😇😇😇😇😇😇😇😇😇😇😇❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤