«Чиста раса» (1896), Іван Франко, оповідання. Слухаємо українське!

• Іван Франко (1856-1916).
Твори Івана Франка на моєму каналі.
Читає Лілія Мироненко.
В своєму оповіданні "Чиста раса" автор "показує безпідставність і вигаданість поглядів про переваги тієї чи іншої "раси" у натуралістичному розумінні, тобто привілеїв людини, зумовлених її походженням, а також викриває таку інтерпретацію поняття "раси", яка використовується панівною верхівкою суспільства з метою приниження та експлуатації матеріально залежних, безправних робітників. Тобто, Пан З., з його політичними поглядами щодо чистої мадярської раси, переваги якої він висловлював за допомогою приниження інших націй, виявився безпорадною, беззахисною жертвою" своїх же мадяр.
Дотримуючись національно-самостійницьких поглядів, письменник висвітлив проблеми національної нерівності у то-гочасному суспільстві Галичини, в якому українці були залежними від панівних націй (німців, поляків, частково угорців), що мали матеріальну перевагу, а насправді були такими самими людьми, як українці та інші нації, що входили до складу Австро-Угорської імперії в кінці ХІХ ст. Художнє відтворення реальної картини суспільного середовища в певний історичний момент, використання натураліс-тичних прийомів, створення ефекту несподіваного враження дозволило автору показати вади суспільства Галичини, в яко-му поняття “чиста раса” функціонувало для приниження й експлуатації бідних верств населення та створювало проблеми в міжнаціональних відносинах. І. Франко як громадський діяч намагався привернути увагу суспільства до вирішення цих проблем... Поняття "раса" включало ознаки, які є індивідуальними для кожної людини, відрізняють одну людину від іншої і які вона має від народження - характер, зовнішні особливості". А.В.Колесник.
Оповідання створено І. Франком у 1896 р. Цей період (1890-ті роки) в жит-ті і творчості письменника позначені зміною суспільно-політичних поглядів і переходом від захоплення соціалістичними ідеалами у 80-х - на початку 90-х років, які І. Франко намагався прищепити на національний ґрунт, до національно-самостійницьких позицій Осмислюючи ці ідеї, І. Франко і пізніше не відмовився від думки, що економічна рівність виступає основою забезпечення розвитку суспільства... вбачав причиною усіх негараздів у Галичині того часу, у тому числі відсутності розвитку національної ідеї, соціальні умови і матеріальну незабезпеченість населення, яке поділено на бідних і багатих, де українці складали більшість серед бідних, а багатими були представники інших національностей - німці, поляки, угорці.
"Мішатися з тим безхарактерним, індолентним(кволим,нездатним), некультурним народом - се ж підкопування нашої власної будущини"(про русинів).