@fgcjkd справа не в тому що багато. Приємно дивитись як поєднуються генетика, здоровий спосіб життя та піклування за собою, догляд. Адже знаю людей того ж віку, що через шкідливі звички - алкоголь, куріння з юних років, виглядають дещо інакше.
Мені 30 років вже тиждень і я перестала спілкуватися з мамою з тих же причин що і у вас + вона зіпсувала мені день народження намагалась налаштовувати спочатку батька потім сестру, а я вагітна на секундочку і вона довела мене до істерики) потім як озареніє. «Не буде її не буде проблем.» Почуваюсь сповнена енергією, мене як відпустило❤
Ще прикол згадала. Так як вона зіпсувала дитинство тим що била мене, закатувала істерики з тупих причин, І я з роками все більше злилась на неї, потім ненавиділа, а потім мені стало похуй. Прикиньте)
@@darinavyshemurska1920не знаєш,що скаже твоя дитина тобі,як буде у твоєму віці!Хто не шанує своє коріння,не довговічне.Читай святе письмо.Духовно мінятись значить можливість спілкуватись з усіма і бути незалежною від будь якого впливу,бути в собі стержнем,Не спілкування зеркально повернеться ,як не вирішена проблема.Успіху у боротьбі з своїм егоїзмом..
У мене мама брат і свекруха такі. Зі свекрухою перестала спілкуватися, після того що вона на 10ти річчя молодшого сина при всіх гостях принизила мене. Я запропонувала їй вибачитися. Вона не стала. Я чітко відчула, що ні такої бабусі, ні свекрухи мені не треба. Чоловік мене підтримав. Те ж не спілкується. А з мамою і братом дуже обмежене спілкування. В гості не кличу і до них не хожу. Правда, вони не запрошують
Так шкода слухати цю історія! В мене є донечка і я її безмежно люблю і мені вона надзвичайно цікава як особистість! Дивитися як вона росте і дорослішає це саме задоволення! І уявляючи Женю як доньку, таку яскраву, розумну, смішну та цікаву особистість навіть не можу уявити як можна не цікавитися? Дуже шкода, але як класно що ви виросли і змогли врятувати справжню себе❤
Боже, в мене точно так само. В 30 років я зробила конфронтацію, але досі не усвідомлювала, що це дійсно подарунок)). Я також не спілкуюсь з мамою-нарцискою і живу своє найкраще життя))
В мене були подібні відносини. Але мама впливала "стражданнями" за мене неправильного, бо я не там живу, не так одружився, ходжу не в ту церкву, маю не правильні погляди, не ходжу на нормальну роботу. Від кожного спілкування в мене виникала апатія і відчуття що мені не дають жити моїм життям. Коли я місяцями не спілкувався з мамою, вона почала відчувати що я її кинув як син. А потім вона почала через років 10 розуміти що має вибір або бути мамою, або її не буде в моєму житті, бо це більша користь для нас обох не спілкуватися. Зараз стосунки на порядок кращі, вона не може прийняти моє життя, але вона відчуває що моє незрозуміле життя має життя, а її життя її менше влаштовує аніж моє мене.
Дуже дякую! В мене перша конфронтація сталася рік назад. Вона була не підготовлена, але все що сталося пізніше привело до того, що 2 місяці назад сталася остаточна. Ваше відео як дуже класний check up для мене, що все зроблено ) дякую що ділитесь таким досвідом і інформацією, вони дуже потрібні в україномовному просторі. Моєю підготовкою були англомовні джерела. А книги які дуже допомогли на початку це «Дорослі діти емоційно-незрілих бітьківʼ і “ Discovering inner mother”.
Євгенія дуже крута! Не знаю наскільки людям лекго дається такий досвід, але коли ви "єдиний дорослий в кімнаті" в своїй сімʼї, то це, мабуть, найкращий вихід. До речі, давно не чув слово невротик) ...згадав жарт, що тільки виховані дівчата знають, що "невротик" пишеться разом 😀
Раз в тиждень? Круто; мене раз в день жерли. По пару годин в день. Ні про що. Якщо не відповідаю, мені дзвонять тупо нонстоп, навіть коли я на роботі, за кермом і ТД. Перша година розмови - як вона, бідненька, не могла до мене додзвонитися. Друга - її плітки про всіх і спогади про всіх померлих. Мої слова там були зайві. Просто в неї накопичилося.
Спогади про померлих мене теж добивають. Той в селі помер, інший помер. А я не хочу обговорювати померлих далеких родичів, чи сусідів по вулиці в селі у померлоі бабусі, яких я не знаю 😬 Я хочу жити, і так купа проблем щодня у реальному житті , а тут ще ці регулярні нотки смутку та депресії. Хоча мама в мене класна, пощастило. ❤ Просто любить про сумне поговорити іноді )
Я дуже, дуже вдячна тобі, Женю, за цю тему❤🎉. Після кожного нового відео пазли в моїй голові по-трохи складаються. Маю досвід неконтакту з мамою. Зараз спілкуюся дуже на відстані (ніякої відкритості, вразливості, не ділюся сокровенним - але часто відчуваю провину за цей стиль спілкування. Я наче потребую мами, або думаю, що потребую - але знаю, що вона не прийме мене, і оця подоба стосунків - це максимально можливе)
Відмінне відео! Наче про мене та мою маман розповіли. На жаль, вже багато чого неможливо змінити в житті. Запізно прийшло усвідомлення того, що до вас на щастя в 30. Виглядаєте до речі шикарно🌹
Дякую вам за таку щирість, сміливість і справжність. Ви наповнені силою. Це нелегка тема, я теж багато стикалась із осудом через неконтакт з матір'ю. Я не спілкуюся з матір'ю багато років. Вона маніпулює цим через бабусю, яку я люблю, але я тримаюсь. Дитинство моє дуже травматичне. Що класного читала по темі: "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", "Вільні діти емоційно незрілих батьків" і "Нелюбимая дочь" Пег Стріп. Всі ці книги і мій психоаналітик підтримали моє рішення не спілкуватись.
Моя конфронтація обмежилась до того що я написала мамі "йди до сраки" в відповідь на те болото, яким мене знову захотіли облити) не спілкуюсь багато років і з кожним таким роком все щасливіша. Спокійно живу власне життя без насильства і агресії, полюбила себе і людей❤
Я перестала спілкуватись після того як вирішила подзвонити після вторгнення і дуже швидко почула, що вони першому дзвонили моєму колишньому і у нього все добре, він врятувався від окупації. А він піддавав мене насильству, я неодноразово казала що не хочу про нього нічого чути, і така зрада з таким посилом невимушеної невинності «а ой ну ми ж за все хороше проти всього поганого» дало мені зрозуміти що в мене нема ресурсів думати що це за фігня постійно відбувається. Стала такою спокійною, впевненою, позбавилась навіть страху бути зовсім одна
Як я Вас розумію! Мій муж-нарцис висосав з мене за рік всю силу, а сестра поїхала до нього гостити на півроку, як я виїхала. Питаю у матері як так?! А вона: ,,Він хороший"😊
@lepnina5595 Та ні, нам тоді по 23 взагалі десь було. Мені в принципі вже не стільки було неприємно що вони йому дзвонили, скільки що вони додумались мені це розказати. Ну і це ж як остання крапля, багато таких моментів що я кажу «мені це боляче, я це не хочу, одна задача - просто не кажіть/не робіть цього» і роблять саме це, саме от хлопаючи очима і виглядом що вони не розуміють взагалі а шо не так, ми ж такі хороші 😇😇😇
Євгенія, я абсолютно розумію Ваші почуття. ❤️ Ви дуже смілива людина,що наважилися публічно розказати про свої стосунки із мамою. Я так не можу. У мене також завжди були складні стосунки з мамою. Я вже пройшла етап конфронтації. Але повністю не припинила спілкування, тому що мама почала поважати мої особисті кордони. Вона не нав'язується, як нав'язувалася раніше. Вона, в принципі, ніколи не розповідала багато негативу про себе, не жалілася на свої хвороби, але були інші проблеми. Зараз ми спілкуємося з нею рідко, бо вона розуміє, що багато спілкування мені не потрібно. Дуже близьких стосунків в мене з нею немає. Коли я ще не могла їй висловити те, що хотіла, я написала пісню, яку назвала "Я просто хочу быть собой". Це мій крик душі, моє звернення до всіх батьків. Але мамі я так і не наважилася розказати про свою пісню. Вона і досі не знає про мій канал на Ютубі. Інші люди, коли почули цю пісню, були вражені, підтримали мене, і навіть написали, що переглянули свої погляди на стосунки зі своїми дітьми. Тож, я рада, що можу впливати на людей через пісні і змінювати цей світ на краще.
В мене бабуся (мама мами) була неймовірно мудрою, емпатичною, тактовною, доброю, щирою людиною. Тато теж був цікавим, товариським , легким в спілкуванні. А от мама то авторитарний деспот. Але вона не була такою змолоду, з часом, з плином років вона такою стала. Чому? Не знаю. Дякувати долі ми жили окремо і бачились фізично час від часу, але коли тато помер, через рік вона переїхала до нас. І почалось якесь інше, паралельне життя. Ніби вона хотіла бути корисною, але вона завжди нетактовно лізла в моє життя. В мої шафи, на кухню, з порадами, з докорами. Так тривало 3 роки. Я якось швидко зрозуміла, що морально я маю від неї відмежуватися. А потім в неї стався інсульт, і вже 4 роки вона прикута до ліжка, ліва сторона паралізована. Я 3 роки за нею доглядала. Доля дуже тісно мене звела в спілкуванні з нею, і я не мала куди дітися, реабілітація, догляд вдома - це було пекло. Вона просто висмоктувала з мене соки. В мене вже почались порушення циклу в 42 роки! В ковід і війну я ще несла тягар догляду за фізично і психічно хворою людиною. Сили на жалість до неї в мене закінчились минулого року в грудні і я поклала її в Хоспіс в хорошу платну палату, їй нічого не бракує. Я провідую її раз в тиждень, кожен четвер. І тільки після цього я знову почала жити нормальним життям. Хоча фінансово мені тяжко, бо маю сина студента медика і доньку старшокласницю, але від однієї думки, що прийшлося б забрати маму назад додому в мене стигне кров в жилах.
супер! Женя, я дуже вдячна! схоже, що пів року тому я зробила конфронтацію, не знаючи, що це воно і все пройшло правильно. Правда це було не один раз, а цілий процес - раз 5. І я тільки зараз зрозуміла, як змінилося спілкування, з тих пір ми з мамою спілкуємось нормально, гарно, сміємось, без скандалів і обидок, без претензій і іноді навіть типу, як подружки. Це рік навчання КПТ, навчання по твоїм відео, книги і 2 роки в магістратурі психології.
Слухаю і чую стільки спільного досвіду у спілкуванні зі своєю мамою. Завдяки терапії сепарувалась та перестала спілкуватись. За рік мама почала дуже уважно підбирати слова , і спілкування стало дууууже дозованим. Щаслива, що у наш час є стільки доступної інформації, щоб змінювати своє життя на краще ❤
Бути своїй мамі психологом,- це по суті ставати їй наставником, знаходитись над нею в ієрархії. Тоді ти не донька, а подруга, чи навіть мама мамі. Їй то може вигідно, має увагу, турботу, може бути інфантильною, а от така донька втрачає своє місце в родовій системі і велику кількість енергії.
Євгеніє, дякую Вам щиро за розповідь! Цікаво було б дізнатися про те, чому не варто мати таких прямих конфронтацій людям з розладами або сильними акцентуаціями (наприклад, шизоїдною) і як їм тоді, на Ваш погляд, краще справлятись з власними викликами. Дякую!
Євгеніє, дуже вдячна Вам за таку щиру розповідь! Нещодавно також припинила комунікацію з моєю матірʼю, мені це далося в моменті дуже легко, всі ті емоції, які Ви описали, я відчула, ніби гігантське полегшення. Але в мене діагностовано ПРО, і було б цікаво почути від Вас, чому не варто конфронтувати людям з розладами. Дякую ще раз ❤
боже, женю! Як я вам співчуваю! а ще завдяки цьому відео я зрозуміла, що моя мама теж вразливий нарцис. лише з різницею в тому, що я їй не даю розгулятись (і тато не давав поки був живий), і що вона менш виражений нарцис,ніж ваша. Але як же я розумію про оце відчуття провини, яке вони намагаються насадити і маніпулювати. це жах.
Я собі завжди задаю собі питання чи обрала б я спілкуватися з моїми батьками якби вони були прото рандомними людьми, відповідь ні, але не можу їх забанити. Тому захоплююсь вашим рішенням, ютуб канали в вас класні
Боже, 9-та хвилина, а я ніби я про свою маму слухаю 🤡 Мені, доречі навпаки, психотерапевт натякнула перестати спілкуватися з нею, але я поки сама не можу наважитися…
У мене також перша психотерапевт зовсім не туди мене повела. Потім я пішлана курс з Едіт Егер, за 12 тижнів онлайн курсу я поставила одну ціль - досягла. Поставила іншу і зрозуміла, якмй саме психотерапевт мені потрібен, цк був або по схема терапії або гештальт. Я прочитала книгу по схема терапії Янга і вирішила, що все ж по схема терапії мені допоможе. Зараз дійсно мій терапевт, ну дуже дуже мені допомагає. Я навіть роблю деякі кроки на які і наважитись не могла, бо дуже було страшно. У мене майже всі схеми, окрім двох - особливих потреб і залежної, а всі інші мої. (Я ангійською читала, тому переклад мій) Як ж я не хотіла це сприймати, все думала, аналізувала, шукала, що це не так. Але моя тривожність значно зменшилась, але ще роботи багато.
Ох, як би хотілося нарешті пропрацювати тему батьків. До якої я періодично повертаюсь в терапії починаючи з 2009 року. І теж багато чув про те, що батьків треба прийняти і пробачити. А я так не хочу, мені треба конфронтувати. І от я вже подумав, що зараз буде база для вирішення проблеми. Але, нажаль, у мене розлад особистості. Знову не дісталося чарівної таблетки, блін 😅
Дякую за україномовний контент ❤дуже вам співчуваю і радію вашому прикладу. Мені дуже важко дається оце питання з психотерапевтами, які отак налаштовують бути психологами для своїх батьків. Це ж абʼюз, поки ти вразливий, довіряєш психотерапевту, він отак «ломає» життя(
Дякую за відео:) Було б дуже цікаво почути від вас якусь підбірку книг (як на минулому каналі) на якісь окремі теми: підбірка книг для невротиків, підбірка книг для людей з рхп і так далі) Дякую за ваш труд❤
Ваша мама подивилась це відео? Цікаво почути її коментар. Мені також було дуже важко спілкуватися з мамою, вона виховувала з народження мене без чоловіка сама і тягнути виховання було важко, вічні сварки і побиття мене за погані оцінки і непослухання були до тих пір поки я не почав давати здачі. Повне спілкування закінчилось після її смерті від раку 13 років тому. Можна сказати стало легше, але я дивлюсь таких розумних психологів, як Ви і усвідомлюю, що вона мене виховала досить погано, тримала в "їжових рукавицях", все за мене вирішувала і не підготувала до дорослого самостійного життя і я ще й досі виправляюю наслідки її виховання.
Це досить легко. Треба всього на всього ігнорувати думку своїх дітей, постійно критикувати і брехати, що все це "заради нашого ж добра". І постійно на всіх скаржитись як у відео. Я зі своєю теж не розмовляю 3 роки і це одна з найкращих рече у моєму житті.
Я пробувала з такої точки зору це пояснити моїй мамі. Не вийшло🤷🏻♀️. Не спілкуємось узагалі 2,5 роки. З моєю донькою у мене чудові стосунки, хоч я і неідеальна мама.
Страшне відео. Його можуть подивитися незміцнілі уми і прийняти як інструкцію до дії. Багато підлітків ненавидять своїх батьків, навіть якщо ті все роблять правильно і дійсно щиро бажають своїм дітям щастя. Поховати батьків і відчути себе вільним може тільки жорстка холодна людина. Наприклад персонаж Кай з казки Снігова королева, в серце якого потрапив лід. Якщо ваша мета-бути щасливою, переставши бути Людиною, яка здатна до прощення, то мені вас шкода. Щастя не вимірюється яскравими кольорами. Зателефонуйте вашим матерям, друзі. Навіть якщо ви їх ненавидите.
@@alpochina ви неправильно зрозуміли Подивіться на це під іншим кутом. Тут не про ненависть. Любити можна і не спілкуючись, якщо спілкування приносить шкоду обом
А де тут про ненависть? Мені це відео допомагає відчути мою підлітку, яка , очікувано, має зараз до мене масу претензій, а я не розумію чому. Але хочу розібратись. Не розберусь( тьху-тьху) , буду звинувачувати, оправдуватись і нити, що життя заради неї положила - і мені перестане дзвонити.
Женя, ваша мама, хоч і називала себе християнкою, але мала таке викривлене уявлення про батьківство в вірі. Як на мене то діти це благословіння від Бога і він нас обирає на захист та любов цих маленьких душ. Вчиняючи насильство над дітьми (психічне чи фізичне) ти ображаєш Творця. Як прикро що в тих церквах куди вони ходять їм не кажуть таких важливих речей.
Євгенія, дякую за відео❤ як завжди повчально та цікаво❤. У мене мама визиває сором, невпевненість в собі, неправильність. При конфронтації вона може мовчати чи завжди вважає, що вона права у всьому. Це теж вразливий нарцис? Дуже цікава Ваша думка❤
Подібна історія, прийшлось матусі купить квартиру і п'ять годіків вона віддихала, потім спілкувались, як ні в чому не бувало і все также...це не так і це теж не сяк...але ж вже я тільки сміялась, ніфіга вона не поняла, так і померла. Зараз на підході чоловік, 11 рочків прожила, ніфіга і він не поняв, но вроде я поняла 😂 навіщо мені ці всі нарціси хренові, вроде знайшла свою знов попраную вже чоловіком самоціность....і так, як тільки зникають ці люди, енергії хоть продавай...дякую, що так відверто...я теж відверто казала і ім також, но ...ім не помогло
Если взять проф.трубу 100х100 и 50х50, отмерить нужные размеры, ровно отпилить ушм/ сварить / листы отмерить и тож сварить, а после покрасить, прикручивая материал для ступенек, то получится лестница, которая в интерьере на вашем видео. Себестоимость меньше 70💲, а при монтаже - самое главное, что бы ступени были параллельно уровню потолка,и устойчивое крепления, откуда я это знаю, 🙀. Точно, я похожее делал.
Чомусь зараз дітям дуже важливо себе почувати жертвами домашнього психологічного насилля. Таке враження що це дає їм точку опори від якої можна відштовхнутися для стрибка в нормальне збалансоване життя. Тобто , якими б ви не були гарними батьками дитині завжди є про що поговорити з шкільним психологом . Травмує дітей все, змушували гарно вчитись - травма насилля, не надавали значення як дитинка навчається - травма відстороненості батьків, ну і далі можна продовжувати по списку. Починаєш розуміти чому на заході дитина іде до коледжу і батьки готові з нею зустрічатись лише за обідом на свята і за попередньо узгодженим часом. У мене таке враження що це не дитячі травми а якийсь замаскований інфантилізм, ну справді, якщо є проблеми в стосунках, чи з родичами чи з оточенням, ну це так просто, вставай і йди, нащо це пережовувати роками.
Євгеніє, мені 31, я повністю перестала спілкуватися з токсичною мамою-нарцискою вже років 5 тому повністю. Була в шоці, коли Ви сказали точно слова моєї мами: ти ще до мене приповзеш, ти бісновата і тд. В мене історія ще страшна тим, що моя мама продовжила мене переслідувати після розриву контакту, приходила на роботу до мене, поливала мене брудом, писала кляузи чоловікові на роботу, висліжувала нас і тп.
Женя скiльки роботи проведено Вами. Це все технiки , як я можу розумiти. Тобто Ви не спiлкуетесь з мамою, але ж Ви кажете що любите ii. , I вона там десь е . Але через брата яви ж може знаете як вона живе , чи так не можно ? Просто глуха стiна 7 рокiв. Що далI?
@@Свтлячок це обоюдно корисно для обох. Це і є прояв любові. І до мами в т.ч. Я думаю Жені не наплювати на маму, вона її любить тепер можливо навіть ще більше ніж раніше.
1 в 1. Я як особистість взагалі ніколи не цікавила. Починаєш чимось ділитися і чуєш тільки осуд або ігнор. І при кожній розмові тебе "напихають" порадами. Коли вже зриває дах, зустрічаєш позицію жертви, ви не цінуєте, ви не любите, ви все життя мене ображаєте. А під "ви" вона розуміє мене і мого тата. Тобто вона нас сприймала як єдине ціле, яке налаштоване проти неї.
Я вибачаюсь, але що це за цифра така магічна )))) ахахахах. рівно в 30 років, в день коли вона нарешті вибралась з обстрілюваного селища в інше місто, а я тим часом з маленькою дитиною закордоном, так от я завжди розуміла що вона махрова нарциска, але в день, рівно РІВНО от сьогодні 18 грудня, а це сталось 18 жовтня, вона виїжджає з селища (до речі тому що там перекрили всю комунальну інфраструктуру, тобто ані воді, ані газу, ані світла, а не тому що обтсрілювати почали нереально. і ще - вона всю дорогу намагалась викликати в мене почуття вини, хоча всі ці роки я вмовляла виїхати і сивіла майже. а вона навіть за 2,5 роки не подзвонила (так!) і списувала на те що типу звʼязку там немає. але вже пізніше я дізналась що там класний звʼязок був. що що але звʼязок був. Їй тупо було настільки начхати що просто не описати. І коротше 18.10 вона виїжджає в інше місто до сестри. Я дізнаюсь від її сестри. Я бігом дзвонити. За більше ніж півроку перший раз мій голос чує. Я питаюсь "що як? чому не написала? чому не сказала?" ну зрозуміло. А вона видає "чуєш?? яка ж ТИ егоістка. Я он тільки декілька годин назад зайшла. Тільки он борща зготували я он поїла ще навіть речі не розібрала. А я по-твоєму в першу чергу повинна тобі дзвонити????" - і от тут я нарешті присіла. Ні, вибачаюсь, але я... охуїла!!! Нарешті. і це був останній раз! Все. Потім вона писала намагалась вивести на вину. Типу могла відправити цитату Омар Хайяма про те, що мовляв я її не ціную, а вона жертва. і т.п.)))) Ну нарешті я зрозуміла що воно було з нею все це життя. А ще мені врізалось просто ножем в голову один факт: коли 18.10 я знею розмовляла я ж не могла не перейти на верхній тон. Я почала на емоціях кричати "мама??? як ти можеш??? як ти могла?? я сама мама. як у тебе язик повертається?" і потім я зрозуміла що я навіть не памʼятаю коли останній раз у мене була подібна істерика. І тут я зрозуміла що вона і мій колишній чорт (батько дитини) такий же нарцис називали мене істеричкою, а насправді виявляється що я істерила виключно при взаємодії з ними. чомусь з іншими людьми які б найскладніші обставини не були я не була такою емоційною
Увы девонька увы но все старшее поколение несет на себе отпечаток мировоззрения московского православия не православия по образцу скажем греческой церкви там все по иному устроено а именно этой самозамкнутой секты и боже тебя упаси быть самим собой не таким как надо. Вы сейчас берете на себя ответственность за будущее вы формируете его горизонт и мне думается что оно будет таким же жизнерадостным и открытым как вы❤
![Seungmin "그렇게, 천천히, 우리(As we are)" | [Stray Kids : SKZ-PLAYER]](http://i.ytimg.com/vi/kAzmhLHePqU/mqdefault.jpg)
От би і мені виглядати в 37 як Ви зараз ❤ Пам'ятаю Вас ще з російськомовного каналу) дякую за україномовний контент ❤
Це що так багато, 37???
@fgcjkd справа не в тому що багато. Приємно дивитись як поєднуються генетика, здоровий спосіб життя та піклування за собою, догляд. Адже знаю людей того ж віку, що через шкідливі звички - алкоголь, куріння з юних років, виглядають дещо інакше.
Мабуть, тут штучний інтелект попрацював.
Мені 30 років вже тиждень і я перестала спілкуватися з мамою з тих же причин що і у вас + вона зіпсувала мені день народження намагалась налаштовувати спочатку батька потім сестру, а я вагітна на секундочку і вона довела мене до істерики) потім як озареніє. «Не буде її не буде проблем.» Почуваюсь сповнена енергією, мене як відпустило❤
Ще прикол згадала.
Так як вона зіпсувала дитинство тим що била мене, закатувала істерики з тупих причин, І я з роками все більше злилась на неї, потім ненавиділа, а потім мені стало похуй. Прикиньте)
@@darinavyshemurska1920не знаєш,що скаже твоя дитина тобі,як буде у твоєму віці!Хто не шанує своє коріння,не довговічне.Читай святе письмо.Духовно мінятись значить можливість спілкуватись з усіма і бути незалежною від будь якого впливу,бути в собі стержнем,Не спілкування зеркально повернеться ,як не вирішена проблема.Успіху у боротьбі з своїм егоїзмом..
У мене мама брат і свекруха такі. Зі свекрухою перестала спілкуватися, після того що вона на 10ти річчя молодшого сина при всіх гостях принизила мене. Я запропонувала їй вибачитися. Вона не стала. Я чітко відчула, що ні такої бабусі, ні свекрухи мені не треба. Чоловік мене підтримав. Те ж не спілкується. А з мамою і братом дуже обмежене спілкування. В гості не кличу і до них не хожу. Правда, вони не запрошують
Дякую Євгенія що підбираєте ідеальну швидкість для прослуховування!
Перший раз бачу щоб ютубер пришвидшував свої відео.
Ви неймовірно мила жінка, отримав грандіозне задоволення від відео! Всього Вам найкращого у Вашій мандрівці!
Погоджуюсь
Так шкода слухати цю історія! В мене є донечка і я її безмежно люблю і мені вона надзвичайно цікава як особистість! Дивитися як вона росте і дорослішає це саме задоволення!
І уявляючи Женю як доньку, таку яскраву, розумну, смішну та цікаву особистість навіть не можу уявити як можна не цікавитися? Дуже шкода, але як класно що ви виросли і змогли врятувати справжню себе❤
Окремий лайк за песика😊.
Дякую за розкриття дуже важливих питань. Я мама та бабуся і вважаю, що дорослі діти ПОВИННІ жити своє життя!
Боже, в мене точно так само. В 30 років я зробила конфронтацію, але досі не усвідомлювала, що це дійсно подарунок)). Я також не спілкуюсь з мамою-нарцискою і живу своє найкраще життя))
Ваша українська бомбезна
@@DianaSlava і навіть ще трошки краща)
В мене були подібні відносини. Але мама впливала "стражданнями" за мене неправильного, бо я не там живу, не так одружився, ходжу не в ту церкву, маю не правильні погляди, не ходжу на нормальну роботу. Від кожного спілкування в мене виникала апатія і відчуття що мені не дають жити моїм життям. Коли я місяцями не спілкувався з мамою, вона почала відчувати що я її кинув як син. А потім вона почала через років 10 розуміти що має вибір або бути мамою, або її не буде в моєму житті, бо це більша користь для нас обох не спілкуватися. Зараз стосунки на порядок кращі, вона не може прийняти моє життя, але вона відчуває що моє незрозуміле життя має життя, а її життя її менше влаштовує аніж моє мене.
Дуже дякую! В мене перша конфронтація сталася рік назад. Вона була не підготовлена, але все що сталося пізніше привело до того, що 2 місяці назад сталася остаточна. Ваше відео як дуже класний check up для мене, що все зроблено ) дякую що ділитесь таким досвідом і інформацією, вони дуже потрібні в україномовному просторі. Моєю підготовкою були англомовні джерела. А книги які дуже допомогли на початку це «Дорослі діти емоційно-незрілих бітьківʼ і “ Discovering inner mother”.
Євгенія дуже крута! Не знаю наскільки людям лекго дається такий досвід, але коли ви "єдиний дорослий в кімнаті" в своїй сімʼї, то це, мабуть, найкращий вихід.
До речі, давно не чув слово невротик) ...згадав жарт, що тільки виховані дівчата знають, що "невротик" пишеться разом 😀
Раз в тиждень? Круто; мене раз в день жерли. По пару годин в день. Ні про що. Якщо не відповідаю, мені дзвонять тупо нонстоп, навіть коли я на роботі, за кермом і ТД. Перша година розмови - як вона, бідненька, не могла до мене додзвонитися. Друга - її плітки про всіх і спогади про всіх померлих. Мої слова там були зайві. Просто в неї накопичилося.
Спогади про померлих мене теж добивають. Той в селі помер, інший помер. А я не хочу обговорювати померлих далеких родичів, чи сусідів по вулиці в селі у померлоі бабусі, яких я не знаю 😬
Я хочу жити, і так купа проблем щодня у реальному житті , а тут ще ці регулярні нотки смутку та депресії.
Хоча мама в мене класна, пощастило. ❤ Просто любить про сумне поговорити іноді )
Я дуже, дуже вдячна тобі, Женю, за цю тему❤🎉. Після кожного нового відео пазли в моїй голові по-трохи складаються. Маю досвід неконтакту з мамою. Зараз спілкуюся дуже на відстані (ніякої відкритості, вразливості, не ділюся сокровенним - але часто відчуваю провину за цей стиль спілкування. Я наче потребую мами, або думаю, що потребую - але знаю, що вона не прийме мене, і оця подоба стосунків - це максимально можливе)
Ви приймали екзамен у мого чоловіка в МІГП) він мене підсадив на вас)😁 завжди згадує вас з найкращими емоціями)
Твоя біль це іхне щастя- нарцисичний розлад особистості
Завжди суперкорисні і дбайливі відео,дякую, Женічко. Ви робите цей світ здоровішим❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Відмінне відео! Наче про мене та мою маман розповіли. На жаль, вже багато чого неможливо змінити в житті. Запізно прийшло усвідомлення того, що до вас на щастя в 30. Виглядаєте до речі шикарно🌹
Дякую вам за таку щирість, сміливість і справжність. Ви наповнені силою. Це нелегка тема, я теж багато стикалась із осудом через неконтакт з матір'ю.
Я не спілкуюся з матір'ю багато років. Вона маніпулює цим через бабусю, яку я люблю, але я тримаюсь. Дитинство моє дуже травматичне.
Що класного читала по темі: "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", "Вільні діти емоційно незрілих батьків" і "Нелюбимая дочь" Пег Стріп. Всі ці книги і мій психоаналітик підтримали моє рішення не спілкуватись.
Прям моя історія, але у мене ще й батько такий. Я не зламалася, у 40 років розірвала відносини з ними…
Яка молодець і красуня! Вона найкраще може зрозуміти своїх клієнтів і допомогти їм.
Моя конфронтація обмежилась до того що я написала мамі "йди до сраки" в відповідь на те болото, яким мене знову захотіли облити) не спілкуюсь багато років і з кожним таким роком все щасливіша. Спокійно живу власне життя без насильства і агресії, полюбила себе і людей❤
Пока вы общались с мамой, то не любили людей?
Дуже терапевтичне відео, дякую! Спочатку навіть хотіла надіслати моїй мамі, потім передумала. 😅
щиро дякую за вашу енергію і корисний матеріал так душевнєнько
Євгенія завжди щира, та відверта. Дякую вам велике ❤🙏
Я перестала спілкуватись після того як вирішила подзвонити після вторгнення і дуже швидко почула, що вони першому дзвонили моєму колишньому і у нього все добре, він врятувався від окупації. А він піддавав мене насильству, я неодноразово казала що не хочу про нього нічого чути, і така зрада з таким посилом невимушеної невинності «а ой ну ми ж за все хороше проти всього поганого» дало мені зрозуміти що в мене нема ресурсів думати що це за фігня постійно відбувається. Стала такою спокійною, впевненою, позбавилась навіть страху бути зовсім одна
Ви молодець, все зробили правильно
Як я Вас розумію! Мій муж-нарцис висосав з мене за рік всю силу, а сестра поїхала до нього гостити на півроку, як я виїхала. Питаю у матері як так?! А вона: ,,Він хороший"😊
Наверное, бывший не бедный человек или со связями? Или чем-то другим полезный?
@lepnina5595 Та ні, нам тоді по 23 взагалі десь було. Мені в принципі вже не стільки було неприємно що вони йому дзвонили, скільки що вони додумались мені це розказати. Ну і це ж як остання крапля, багато таких моментів що я кажу «мені це боляче, я це не хочу, одна задача - просто не кажіть/не робіть цього» і роблять саме це, саме от хлопаючи очима і виглядом що вони не розуміють взагалі а шо не так, ми ж такі хороші 😇😇😇
Ви викликаєте захоплення! Стільки роботи над собою ❤
♥️🎶
Євгенія, я абсолютно розумію Ваші почуття. ❤️ Ви дуже смілива людина,що наважилися публічно розказати про свої стосунки із мамою. Я так не можу.
У мене також завжди були складні стосунки з мамою. Я вже пройшла етап конфронтації. Але повністю не припинила спілкування, тому що мама почала поважати мої особисті кордони. Вона не нав'язується, як нав'язувалася раніше. Вона, в принципі, ніколи не розповідала багато негативу про себе, не жалілася на свої хвороби, але були інші проблеми.
Зараз ми спілкуємося з нею рідко, бо вона розуміє, що багато спілкування мені не потрібно. Дуже близьких стосунків в мене з нею немає.
Коли я ще не могла їй висловити те, що хотіла, я написала пісню, яку назвала "Я просто хочу быть собой". Це мій крик душі, моє звернення до всіх батьків. Але мамі я так і не наважилася розказати про свою пісню. Вона і досі не знає про мій канал на Ютубі.
Інші люди, коли почули цю пісню, були вражені, підтримали мене, і навіть написали, що переглянули свої погляди на стосунки зі своїми дітьми. Тож, я рада, що можу впливати на людей через пісні і змінювати цей світ на краще.
В мене бабуся (мама мами) була неймовірно мудрою, емпатичною, тактовною, доброю, щирою людиною. Тато теж був цікавим, товариським , легким в спілкуванні.
А от мама то авторитарний деспот. Але вона не була такою змолоду, з часом, з плином років вона такою стала. Чому? Не знаю.
Дякувати долі ми жили окремо і бачились фізично час від часу, але коли тато помер, через рік вона переїхала до нас. І почалось якесь інше, паралельне життя. Ніби вона хотіла бути корисною, але вона завжди нетактовно лізла в моє життя. В мої шафи, на кухню, з порадами, з докорами. Так тривало 3 роки.
Я якось швидко зрозуміла, що морально я маю від неї відмежуватися.
А потім в неї стався інсульт, і вже 4 роки вона прикута до ліжка, ліва сторона паралізована. Я 3 роки за нею доглядала. Доля дуже тісно мене звела в спілкуванні з нею, і я не мала куди дітися, реабілітація, догляд вдома - це було пекло. Вона просто висмоктувала з мене соки. В мене вже почались порушення циклу в 42 роки!
В ковід і війну я ще несла тягар догляду за фізично і психічно хворою людиною. Сили на жалість до неї в мене закінчились минулого року в грудні і я поклала її в Хоспіс в хорошу платну палату, їй нічого не бракує. Я провідую її раз в тиждень, кожен четвер. І тільки після цього я знову почала жити нормальним життям. Хоча фінансово мені тяжко, бо маю сина студента медика і доньку старшокласницю, але від однієї думки, що прийшлося б забрати маму назад додому в мене стигне кров в жилах.
Завершила спілкування 2 роки тому, життя стало в мільйон разів краще. Дякую❤
супер! Женя, я дуже вдячна! схоже, що пів року тому я зробила конфронтацію, не знаючи, що це воно і все пройшло правильно. Правда це було не один раз, а цілий процес - раз 5. І я тільки зараз зрозуміла, як змінилося спілкування, з тих пір ми з мамою спілкуємось нормально, гарно, сміємось, без скандалів і обидок, без претензій і іноді навіть типу, як подружки. Це рік навчання КПТ, навчання по твоїм відео, книги і 2 роки в магістратурі психології.
Я з вами вже 4 роки, і ви неймовірна. В тому, як різносторонньо допомагаєте, а найкраще, що ви ходячий приклад зросту над собою.
Круто, що ви хочете відкрити англомовний канал.
Слухаю і чую стільки спільного досвіду у спілкуванні зі своєю мамою.
Завдяки терапії сепарувалась та перестала спілкуватись. За рік мама почала дуже уважно підбирати слова , і спілкування стало дууууже дозованим.
Щаслива, що у наш час є стільки доступної інформації, щоб змінювати своє життя на краще ❤
Настільки схожа ситуація! Пишаюсь вашій сміливості
Дивне відчуття після перегляду відео. Почекаю трохи з висновками
Дуже важлива тема) Слідкуючи за вами вже багато років і неймовірно, як Ви з часом розквітаєте все більше ❤
Цей відос найбільша жиза яку я бачила на цю тему❤
Женя я вас обожнюю , обожнюю те , як ви надаєте нам інформацію 🥰
Бути своїй мамі психологом,- це по суті ставати їй наставником, знаходитись над нею в ієрархії. Тоді ти не донька, а подруга, чи навіть мама мамі. Їй то може вигідно, має увагу, турботу, може бути інфантильною, а от така донька втрачає своє місце в родовій системі і велику кількість енергії.
Євгеніє, дякую Вам щиро за розповідь! Цікаво було б дізнатися про те, чому не варто мати таких прямих конфронтацій людям з розладами або сильними акцентуаціями (наприклад, шизоїдною) і як їм тоді, на Ваш погляд, краще справлятись з власними викликами. Дякую!
То у нас з вами спільна мама!!! 🤣🤣🤣
Євгеніє, дуже вдячна Вам за таку щиру розповідь!
Нещодавно також припинила комунікацію з моєю матірʼю, мені це далося в моменті дуже легко, всі ті емоції, які Ви описали, я відчула, ніби гігантське полегшення. Але в мене діагностовано ПРО, і було б цікаво почути від Вас, чому не варто конфронтувати людям з розладами.
Дякую ще раз ❤
боже, женю! Як я вам співчуваю! а ще завдяки цьому відео я зрозуміла, що моя мама теж вразливий нарцис. лише з різницею в тому, що я їй не даю розгулятись (і тато не давав поки був живий), і що вона менш виражений нарцис,ніж ваша. Але як же я розумію про оце відчуття провини, яке вони намагаються насадити і маніпулювати. це жах.
Дякую) Дуже цікаво!
Мені здається це справді велика свобода, рада за вас, Женя)
❤❤❤вдячна вам за вашу громадянську позицію і гідність
Класне відео. Я теж як не спілкуюся з мамою то набагато краще себе почуваю 😊
Мімімі…смідкую за вами йще з того каналу🙏🏼❤️🔥🇺🇦
Євгеніє, дякую за це відео.
Дякую за вашу щирість❤
Я собі завжди задаю собі питання чи обрала б я спілкуватися з моїми батьками якби вони були прото рандомними людьми, відповідь ні, але не можу їх забанити. Тому захоплююсь вашим рішенням, ютуб канали в вас класні
Це супер корисне відео! Дякую вам велике
Дуже дякую за це відео!!
Дякую,дуже цікаво,продовжуй,будь ласка❤❤❤
Дуже круто , дякую за таку щирість!
Божечки як точно в тему мені зараз 😮😅❤
Дякую за відео та вашу працю!
Дякую за щире відео❤❤❤ чекаю наступні з нетерпінням ❤️✨
капець, це ми дивимось (півроку не спілкуюсь)
часто дивуюсь, що у таких батьків народжуються такі чудові діти...
Може вони тому у таких батьків і народжуються😊
Дякую за нове відео❤ наша вам підтримка!
Боже, 9-та хвилина, а я ніби я про свою маму слухаю 🤡
Мені, доречі навпаки, психотерапевт натякнула перестати спілкуватися з нею, але я поки сама не можу наважитися…
У мене також перша психотерапевт зовсім не туди мене повела. Потім я пішлана курс з Едіт Егер, за 12 тижнів онлайн курсу я поставила одну ціль - досягла. Поставила іншу і зрозуміла, якмй саме психотерапевт мені потрібен, цк був або по схема терапії або гештальт. Я прочитала книгу по схема терапії Янга і вирішила, що все ж по схема терапії мені допоможе. Зараз дійсно мій терапевт, ну дуже дуже мені допомагає. Я навіть роблю деякі кроки на які і наважитись не могла, бо дуже було страшно. У мене майже всі схеми, окрім двох - особливих потреб і залежної, а всі інші мої. (Я ангійською читала, тому переклад мій) Як ж я не хотіла це сприймати, все думала, аналізувала, шукала, що це не так. Але моя тривожність значно зменшилась, але ще роботи багато.
Подтакие видео происходит перенос и рефлексия... Браво!
Ох, як би хотілося нарешті пропрацювати тему батьків. До якої я періодично повертаюсь в терапії починаючи з 2009 року. І теж багато чув про те, що батьків треба прийняти і пробачити. А я так не хочу, мені треба конфронтувати. І от я вже подумав, що зараз буде база для вирішення проблеми. Але, нажаль, у мене розлад особистості. Знову не дісталося чарівної таблетки, блін 😅
Дякую за україномовний контент ❤дуже вам співчуваю і радію вашому прикладу. Мені дуже важко дається оце питання з психотерапевтами, які отак налаштовують бути психологами для своїх батьків. Це ж абʼюз, поки ти вразливий, довіряєш психотерапевту, він отак «ломає» життя(
Благодарю вас, Евгения! Вы очень щедрый человек!
Дякую за відео:)
Було б дуже цікаво почути від вас якусь підбірку книг (як на минулому каналі) на якісь окремі теми: підбірка книг для невротиків, підбірка книг для людей з рхп і так далі)
Дякую за ваш труд❤
Це цікавий життєвий досвід, дякую!
Женя спасибо! Вы классная ! ❤
Ваша мама подивилась це відео? Цікаво почути її коментар. Мені також було дуже важко спілкуватися з мамою, вона виховувала з народження мене без чоловіка сама і тягнути виховання було важко, вічні сварки і побиття мене за погані оцінки і непослухання були до тих пір поки я не почав давати здачі. Повне спілкування закінчилось після її смерті від раку 13 років тому. Можна сказати стало легше, але я дивлюсь таких розумних психологів, як Ви і усвідомлюю, що вона мене виховала досить погано, тримала в "їжових рукавицях", все за мене вирішувала і не підготувала до дорослого самостійного життя і я ще й досі виправляюю наслідки її виховання.
Дякую Всесвіту за свою мамочку. Вона найкраща.
А чому ви тут
Увага!
На 24:40 лібертаріанська база від психотерапевта!
Не спілкуюся зі своєю мамою два роки. Одне з найкращих рішень у моєму житті
Дякую❤❤❤
Дякую дуже ❤❤❤❤❤❤Теж з мамою стосунки не найкращі. Я теж мама і не хочу переносити помилки батьків на своє життя. Ваші поради допомагають❤❤
Як мама, не уявляю як це - не спілкуватись з рідними дітьми.
Це досить легко. Треба всього на всього ігнорувати думку своїх дітей, постійно критикувати і брехати, що все це "заради нашого ж добра". І постійно на всіх скаржитись як у відео. Я зі своєю теж не розмовляю 3 роки і це одна з найкращих рече у моєму житті.
Я пробувала з такої точки зору це пояснити моїй мамі. Не вийшло🤷🏻♀️. Не спілкуємось узагалі 2,5 роки. З моєю донькою у мене чудові стосунки, хоч я і неідеальна мама.
Браво ❤❤❤
Ще один максимально довгий коментар на підтримку цього україномовного каналу.
Страшне відео. Його можуть подивитися незміцнілі уми і прийняти як інструкцію до дії.
Багато підлітків ненавидять своїх батьків, навіть якщо ті все роблять правильно і дійсно щиро бажають своїм дітям щастя. Поховати батьків і відчути себе вільним може тільки жорстка холодна людина. Наприклад персонаж Кай з казки Снігова королева, в серце якого потрапив лід.
Якщо ваша мета-бути щасливою, переставши бути Людиною, яка здатна до прощення, то мені вас шкода. Щастя не вимірюється яскравими кольорами.
Зателефонуйте вашим матерям, друзі. Навіть якщо ви їх ненавидите.
@@alpochina ви неправильно зрозуміли
Подивіться на це під іншим кутом.
Тут не про ненависть. Любити можна і не спілкуючись, якщо спілкування приносить шкоду обом
Багато, це скільки? Ваші підлітки вас ненавидять?
Повністю з вами згодна.І коли її мама помре( дай Бог щоб не скоро)- їй буде ох як боляче.
А де тут про ненависть? Мені це відео допомагає відчути мою підлітку, яка , очікувано, має зараз до мене масу претензій, а я не розумію чому. Але хочу розібратись.
Не розберусь( тьху-тьху) , буду звинувачувати, оправдуватись і нити, що життя заради неї положила - і мені перестане дзвонити.
@@anastasiiageras5753що тоді заболить « в неї»?
У Вас ЗАКОХАНИХ ТАБУН😍 Ви одна іх найкрасивіших жінок всієї планети, котрих я бачив.
Психотерапевт газлайтила психотерапевта і легалізовувала нарцисичний абʼюз- це найкращий опис психологічних консультацій
Женя, ваша мама, хоч і називала себе християнкою, але мала таке викривлене уявлення про батьківство в вірі. Як на мене то діти це благословіння від Бога і він нас обирає на захист та любов цих маленьких душ. Вчиняючи насильство над дітьми (психічне чи фізичне) ти ображаєш Творця. Як прикро що в тих церквах куди вони ходять їм не кажуть таких важливих речей.
Євгенія, дякую за відео❤ як завжди повчально та цікаво❤. У мене мама визиває сором, невпевненість в собі, неправильність. При конфронтації вона може мовчати чи завжди вважає, що вона права у всьому. Це теж вразливий нарцис? Дуже цікава Ваша думка❤
Божеееее.. вам 37?😱😱😱 я думала вам 30 від сили
@@natalyyafagotsyst7883 30 від сили
7 від слабкості
В підсумку 37)
Подібна історія, прийшлось матусі купить квартиру і п'ять годіків вона віддихала, потім спілкувались, як ні в чому не бувало і все также...це не так і це теж не сяк...але ж вже я тільки сміялась, ніфіга вона не поняла, так і померла. Зараз на підході чоловік, 11 рочків прожила, ніфіга і він не поняв, но вроде я поняла 😂 навіщо мені ці всі нарціси хренові, вроде знайшла свою знов попраную вже чоловіком самоціность....і так, як тільки зникають ці люди, енергії хоть продавай...дякую, що так відверто...я теж відверто казала і ім також, но ...ім не помогло
Если взять проф.трубу 100х100 и 50х50, отмерить нужные размеры, ровно отпилить ушм/ сварить / листы отмерить и тож сварить, а после покрасить, прикручивая материал для ступенек, то получится лестница, которая в интерьере на вашем видео. Себестоимость меньше 70💲, а при монтаже - самое главное, что бы ступени были параллельно уровню потолка,и устойчивое крепления, откуда я это знаю, 🙀.
Точно, я похожее делал.
Женя
а ви не думали ніколи, що мама всі ці роки молиться за вас?
Коли став здоровим-вже думаю можна по трохи спілкуватись
Дякую за відверту тему. Не спілкуюся зовсім вже 4 місяці, сепарація ще не відбулася
Чомусь зараз дітям дуже важливо себе почувати жертвами домашнього психологічного насилля. Таке враження що це дає їм точку опори від якої можна відштовхнутися для стрибка в нормальне збалансоване життя. Тобто , якими б ви не були гарними батьками дитині завжди є про що поговорити з шкільним психологом . Травмує дітей все, змушували гарно вчитись - травма насилля, не надавали значення як дитинка навчається - травма відстороненості батьків, ну і далі можна продовжувати по списку. Починаєш розуміти чому на заході дитина іде до коледжу і батьки готові з нею зустрічатись лише за обідом на свята і за попередньо узгодженим часом. У мене таке враження що це не дитячі травми а якийсь замаскований інфантилізм, ну справді, якщо є проблеми в стосунках, чи з родичами чи з оточенням, ну це так просто, вставай і йди, нащо це пережовувати роками.
Таке знайоме самопочуття - що всі інші якісь важливіші люди, доросліші, розумніші 😒
Євгеніє, мені 31, я повністю перестала спілкуватися з токсичною мамою-нарцискою вже років 5 тому повністю. Була в шоці, коли Ви сказали точно слова моєї мами: ти ще до мене приповзеш, ти бісновата і тд. В мене історія ще страшна тим, що моя мама продовжила мене переслідувати після розриву контакту, приходила на роботу до мене, поливала мене брудом, писала кляузи чоловікові на роботу, висліжувала нас і тп.
Женя скiльки роботи проведено Вами. Це все технiки , як я можу розумiти. Тобто Ви не спiлкуетесь з мамою, але ж Ви кажете що любите ii. , I вона там десь е . Але через брата яви ж може знаете як вона живе , чи так не можно ? Просто глуха стiна 7 рокiв. Що далI?
@@Свтлячок це обоюдно корисно для обох.
Це і є прояв любові. І до мами в т.ч.
Я думаю Жені не наплювати на маму, вона її любить тепер можливо навіть ще більше ніж раніше.
Нічого доброго в цьому немає не спілкуючись з мамою,просто потрібно старатись бачити більше позитивні сторони ,а вона є,ніж акцент давати на негатив.
1 в 1. Я як особистість взагалі ніколи не цікавила. Починаєш чимось ділитися і чуєш тільки осуд або ігнор. І при кожній розмові тебе "напихають" порадами. Коли вже зриває дах, зустрічаєш позицію жертви, ви не цінуєте, ви не любите, ви все життя мене ображаєте. А під "ви" вона розуміє мене і мого тата. Тобто вона нас сприймала як єдине ціле, яке налаштоване проти неї.
Я вибачаюсь, але що це за цифра така магічна )))) ахахахах. рівно в 30 років, в день коли вона нарешті вибралась з обстрілюваного селища в інше місто, а я тим часом з маленькою дитиною закордоном, так от я завжди розуміла що вона махрова нарциска, але в день, рівно РІВНО от сьогодні 18 грудня, а це сталось 18 жовтня, вона виїжджає з селища (до речі тому що там перекрили всю комунальну інфраструктуру, тобто ані воді, ані газу, ані світла, а не тому що обтсрілювати почали нереально. і ще - вона всю дорогу намагалась викликати в мене почуття вини, хоча всі ці роки я вмовляла виїхати і сивіла майже. а вона навіть за 2,5 роки не подзвонила (так!) і списувала на те що типу звʼязку там немає. але вже пізніше я дізналась що там класний звʼязок був. що що але звʼязок був. Їй тупо було настільки начхати що просто не описати. І коротше 18.10 вона виїжджає в інше місто до сестри. Я дізнаюсь від її сестри. Я бігом дзвонити. За більше ніж півроку перший раз мій голос чує. Я питаюсь "що як? чому не написала? чому не сказала?" ну зрозуміло. А вона видає "чуєш?? яка ж ТИ егоістка. Я он тільки декілька годин назад зайшла. Тільки он борща зготували я он поїла ще навіть речі не розібрала. А я по-твоєму в першу чергу повинна тобі дзвонити????" - і от тут я нарешті присіла. Ні, вибачаюсь, але я... охуїла!!! Нарешті. і це був останній раз! Все. Потім вона писала намагалась вивести на вину. Типу могла відправити цитату Омар Хайяма про те, що мовляв я її не ціную, а вона жертва. і т.п.)))) Ну нарешті я зрозуміла що воно було з нею все це життя. А ще мені врізалось просто ножем в голову один факт: коли 18.10 я знею розмовляла я ж не могла не перейти на верхній тон. Я почала на емоціях кричати "мама??? як ти можеш??? як ти могла?? я сама мама. як у тебе язик повертається?" і потім я зрозуміла що я навіть не памʼятаю коли останній раз у мене була подібна істерика. І тут я зрозуміла що вона і мій колишній чорт (батько дитини) такий же нарцис називали мене істеричкою, а насправді виявляється що я істерила виключно при взаємодії з ними. чомусь з іншими людьми які б найскладніші обставини не були я не була такою емоційною
Спасибо, Жень!!)
Интересно, сколь дублей было с собакой??))
Увы девонька увы но все старшее поколение несет на себе отпечаток мировоззрения московского православия не православия по образцу скажем греческой церкви там все по иному устроено а именно этой самозамкнутой секты и боже тебя упаси быть самим собой не таким как надо. Вы сейчас берете на себя ответственность за будущее вы формируете его горизонт и мне думается что оно будет таким же жизнерадостным и открытым как вы❤
Да уж, скорее, это обрядоверие, а не истинное христианство
@Stanislav-p3m позволю себе небольшое уточнение институт требоисполнения
Слухаю все з якімось жахом… невже таке буває…??? і як при такому жахітті фонмується такий діамант, як Євгенія, яка дарує нам свіої знання і час …
В 29 майже зупинила стосунки з мамою, але мене це грузить, мені не радісно.