Вірш про війну в Україні. Автор Ткаченко Анастасія, 15 років

Вірш про російсько-українську війну. Автор Ткаченко Анастасія.
Я вірю, скоро скінчиться війна!
Але скільки ж життів забере вона?
Скільки сімей вона роз'єднає?
А скільки ж людей вона об'єднає?
Люди Росії, схаменіться!
На пропаганду вашу не ведіться!
В нас немає бандерівців чи нацистів,
Є тільки справжні патріоти-українці!
Російські війська обстріляли АЕС.
У вас мізків немає? Могли взлетіти усі до небес!
Ви не давали її потушити.
Ви що, не хочете більше жити?
Вам кажуть, що прийшли ви нас захищати,
Бо російськомовне населення люблять у нас притискати,
Російською розмовляла особисто я все життя,
Але не було ніякого поганого відчуття.
Лежать зараз мертві ваші солдати,
Живих вже можна вдома і не чекати.
Вони б'ються за кого? За Батьківщину?
Яка не прольє за них ані сльозину?
У зомбоящику справді вміють брехати!
Хто не згоден з владою, одразу за ґрати.
На відміну від вас, у нас є свобода слова.
Мати всім однакову думку не обов'язково.
Між нами прірва, а не різниця.
Бути братами з нами, вам і не сниться!
У вас натовп тікає від одного солдата,
А у нас люди не бояться навіть автомата!
Як можна напасти на країну,
В якої такі слова гімна:
"Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми браття козацького роду"?
Настане час і ми переможемо!
Все відбудувати ми, звісно, зможемо,
Але не пробачимо ми дітей і дорослих смерті,
Які з нами назавжди у нашому серці.
Росіяни - лише населення,
А ми - справжня нація.
Вони обов'язково вже мають дізнатися,
Що таке контрибуція, а що репарація.