Дарина Сидорова та Дмитро Янчий"Зоре моя вечірняя"

Були в житті Тараса Шевченка часи, коли він перебував дуже-дуже далеко від рідних місць, у далекій Орській фортеці. Туди його відправив на 14 років у заслання цар за його вірші та любов до України. Єдиною рослинністю тієї місцевості були колючі бур’яни та хирлява осока.
Шевченка огортав невимовний сум, коли він дивився на цю пустелю. Зрозуміло, після живописної української природи, зелених берегів Дніпра, мальовничих міст і сіл інакше і бути не могло.
І ось ця туга за батьківщиною, пов’язана зі згадкою про рідну природу, виливалась у сумні, але чудові вірші, які пізніше були покладені на музику.
Для вас Дарина Сидорова і Дмітрій Янчій - Зоре моя вечірняя під дивовижну музику Л.Бетховена "Місячна соната"
Дякуємо, Оксана Муха, за цю прекрасну версію .