Цей випуск мені прийшов через авто-програвання, і не одразу я зрозумів, що він записаний до навали. Тому слова про те, як важливо берегти наших письменників та носіїв культури зараз - резонують особливо. Когось ми вже не вберегли. А хтось - пішов на фронт не так давно, в той час, коли йти стало особливо важко. Мабуть, той клас творців, що не може змиритися з тиловою пасивністю, і йде туди, де найспекотніше. І їх також маємо берегти. Дякую вам.
О так, повномасштабна війна багато змінила у сприйнятті. Те, що здавалося зрозумілим через емпатію чи якесь інтуїтивне відчуття, тепер довелось прожити в усій повноті...
Слухаю вас і розумію, ваші обговорення варто слухати учням, після прочитання творів. А батькам навіть без читання творів варто слухати і вчитись спілкуватись зі своїми дітьми, або хоча б почати аналізувати, це спілкування. Я для себе в кожному випуску більше черпаю не щодо літератури, а щодо спілкування )) дуже вдячна
Вже другий тиждень я живу разом з вашим Лисом. Дівчата, які ж ви вумнички-розумнички! Ваші бесіди ніби відшкодовують мені нестачу читання та спілкування. Не розумію, чого настільки мало переглядів. Будемо поширювати...
Безперечно, Степан згв@лтував Надійку. Пізніше, коли він прагне її відшукати, Степан розмірковуює, що Борис буде незговірний і "доведеться знімати мову про те, кому дівотство Надійчине належить". Твір мені дуже сподобався, але я ненавиджу Степана Радченко.
Що ж, за кілька років Степан, який "підкорив місто", або опиниться в камері й на допиті НКВД, або ж са писатиме доноси на літераторів, щоб вціліти і славитеме Сталіна
Так, на жать так. В цьому плані вражає одна фраза з Мини Мазайла (1928 року написання) про те, що українізація більшовикам потрібна, щоб виявити щирих українців, а тоді знищити... Вони все передчували.
Мені палає, бо не тільки головний герой поводиться з жінками поскотськи, а й інші персонажі говорять купу зневажливих речей про жінок. Немає жодної персонажки яка б мала статус і волю. Всі слабкі/декоративні, всі у стані жертви або подвійного життя і приховання себе. Тому цікава саме біографія письменника - звідки таке ставлення до жіноцтва?
Мені цікаво, Підмогильний був таким самим сексистом і харасером як і його персонаж Степан? Роман про зарозумілого вискочку, який псує життя і собі, і навколишнім. Доки читала ждала що Місто перемеле цього нахабного дикуна. Навіть описи Києва для мене не рятують цей роман. Крім огиди і злості після прочитання нічого не відчула. Подивована, що він комусь дуже подобається.
Ви читаючи, відчували обурення та відразу. То чи не був письменник, навпаки, противником такого? Не треба ототожнювати героя з автором. Звісно, письменник вклав частину свого досвіду та свого світогляду, але ж ви не знаєте, чи не були ті частини тим, чого автор в собі прагнув позбутись. Знаєте, як радять дивитись на вчинки, а не піддаватись красивим словам, так і я вам би порадила дивитись на те, як зображені люди. Степан - нарцисяка, у нього є відчуття, що людину можна відкласти коли непотрібна, а потім так само взяти назад. Але Підмогильний правдиво описує імовірну поведінку: люди продовжують своє життя. Ще зазначу, Степан не був просто вискочкою. Він був талановитим та дуже працьовитим, звідти його успіхи. Ось тут, гадаю, і буде велика спорідненість з автором, сином простих селян, що написав аж настільки геніальний твір будучи ще зовсім молодою людиною.
@@repaintedfox гадаю, так і було. Жіночі образи змальовані з великим співчуттям, вони глибокі - я про Мусіньку та Зоську. Ні до кого з жінок від Підмогильного нема засудження.
@@tanyapopova5433 по-перше, я не просила у вас порад. По-друге, персонаж був успішним лише через махрову кон'юнктурщину та відсутність фаховості та смаку в людей, які його оцінювали. Якби Підмогильний не схвалював дії/думки головного героя, то десь би його покарав. Але ні, жінки-успіх-слава. Тому схильна вважати, що Підмогильний теж був певною мірою продуктом свого часу і був противником емансипації.
❤Щиро дякую, вам!
Цей випуск мені прийшов через авто-програвання, і не одразу я зрозумів, що він записаний до навали. Тому слова про те, як важливо берегти наших письменників та носіїв культури зараз - резонують особливо. Когось ми вже не вберегли. А хтось - пішов на фронт не так давно, в той час, коли йти стало особливо важко. Мабуть, той клас творців, що не може змиритися з тиловою пасивністю, і йде туди, де найспекотніше. І їх також маємо берегти. Дякую вам.
О так, повномасштабна війна багато змінила у сприйнятті. Те, що здавалося зрозумілим через емпатію чи якесь інтуїтивне відчуття, тепер довелось прожити в усій повноті...
Слухаю вас і розумію, ваші обговорення варто слухати учням, після прочитання творів. А батькам навіть без читання творів варто слухати і вчитись спілкуватись зі своїми дітьми, або хоча б почати аналізувати, це спілкування. Я для себе в кожному випуску більше черпаю не щодо літератури, а щодо спілкування )) дуже вдячна
Надзвичайно приємно це чути :) Ми вже міркуємо над наступним сезоном
Вже другий тиждень я живу разом з вашим Лисом. Дівчата, які ж ви вумнички-розумнички! Ваші бесіди ніби відшкодовують мені нестачу читання та спілкування.
Не розумію, чого настільки мало переглядів.
Будемо поширювати...
Дуже приємно, що подобається :) будемо вдячні за поширення :)
Дякую за відео♥️
Мені вже вступна мелодія така рідна та налаштовує на дуже приємний час прослуховування❤❤❤❤
Так :) Євген Холявкін написав її спеціально для Лиса
дякую, надзвичайно цікаво!!
Скажіть, крутезний твір! Якось читаючи його особливо шкода, що ми так і не дізнались, що ще міг написати Підмогильний
@@repaintedfox тааак(
«Життя дає тільки глину, що формується під пальцями й подихом майстрів»
всі так хейтять «Місто», а мені неймовірно подобається, бо відчувати огиду до головного героя,- це про емоції, не завжди ж співчувати головному герою
Класно, коли література викликає емоції - будь-які :) це привід поговорити з кимось чи з собою
Безперечно, Степан згв@лтував Надійку. Пізніше, коли він прагне її відшукати, Степан розмірковуює, що Борис буде незговірний і "доведеться знімати мову про те, кому дівотство Надійчине належить". Твір мені дуже сподобався, але я ненавиджу Степана Радченко.
Свідчення майстерності автора :)
Що ж, за кілька років Степан, який "підкорив місто", або опиниться в камері й на допиті НКВД, або ж са писатиме доноси на літераторів, щоб вціліти і славитеме Сталіна
Так, на жать так. В цьому плані вражає одна фраза з Мини Мазайла (1928 року написання) про те, що українізація більшовикам потрібна, щоб виявити щирих українців, а тоді знищити... Вони все передчували.
Мені палає, бо не тільки головний герой поводиться з жінками поскотськи, а й інші персонажі говорять купу зневажливих речей про жінок. Немає жодної персонажки яка б мала статус і волю. Всі слабкі/декоративні, всі у стані жертви або подвійного життя і приховання себе. Тому цікава саме біографія письменника - звідки таке ставлення до жіноцтва?
Сподіваємось після завершення гострої фази війни повернутись до запису бонусів з фахівціями, які можуть привідкрити нам долі письменників
Мені цікаво, Підмогильний був таким самим сексистом і харасером як і його персонаж Степан? Роман про зарозумілого вискочку, який псує життя і собі, і навколишнім. Доки читала ждала що Місто перемеле цього нахабного дикуна. Навіть описи Києва для мене не рятують цей роман. Крім огиди і злості після прочитання нічого не відчула. Подивована, що він комусь дуже подобається.
Хтозна, а може навпаки любив і поважав жінок, а в персонажі втілив свою протилежність :)
Ви читаючи, відчували обурення та відразу. То чи не був письменник, навпаки, противником такого? Не треба ототожнювати героя з автором. Звісно, письменник вклав частину свого досвіду та свого світогляду, але ж ви не знаєте, чи не були ті частини тим, чого автор в собі прагнув позбутись.
Знаєте, як радять дивитись на вчинки, а не піддаватись красивим словам, так і я вам би порадила дивитись на те, як зображені люди. Степан - нарцисяка, у нього є відчуття, що людину можна відкласти коли непотрібна, а потім так само взяти назад. Але Підмогильний правдиво описує імовірну поведінку: люди продовжують своє життя.
Ще зазначу, Степан не був просто вискочкою. Він був талановитим та дуже працьовитим, звідти його успіхи. Ось тут, гадаю, і буде велика спорідненість з автором, сином простих селян, що написав аж настільки геніальний твір будучи ще зовсім молодою людиною.
@@repaintedfox гадаю, так і було. Жіночі образи змальовані з великим співчуттям, вони глибокі - я про Мусіньку та Зоську. Ні до кого з жінок від Підмогильного нема засудження.
@@tanyapopova5433 по-перше, я не просила у вас порад. По-друге, персонаж був успішним лише через махрову кон'юнктурщину та відсутність фаховості та смаку в людей, які його оцінювали. Якби Підмогильний не схвалював дії/думки головного героя, то десь би його покарав. Але ні, жінки-успіх-слава. Тому схильна вважати, що Підмогильний теж був певною мірою продуктом свого часу і був противником емансипації.