Когда ты находишься далеко от тех мест где ты родился и нет возможности заехать так как розакрывали границы очень приятно посмотреть на свою деревню и знакомых когда ты рядом жил.Спасибо большое.
Цікава географія. А назви урочищ звучать як музика: Криківшина, Батківщина, Сенківщина, Поставець Попівщина тощо. За цими назвами криється своя історія - це теж тема для краєзнавчих досліджень. Десь там, біля Прірви, було урочище Городок - ймовірне місце знаходження середньовічного містечка. Можливо саме воно колись мало назву Рай, бо на старих картах теперішнє Яревище позначалось як Раєвище. Пам'ятаю Прип'ять ще не каналізованою, тоді ріка губилася серед болііт, які заповнювались навесні від танучого снігу з безкрайніх Чинок та інших просторів аж від Свитязя. Ця вода тиснула на дорогу, тобто фактично на греблю між Загреблею та Селом, періодично іі руйнувала, а на протоках ріки та її рукавів зривала мости, утворювала промоїни-прірви. Якось, йдучи до школи, ми (загребельські школярі) провели ногами канавочку через дорогу зліва направо, щоб протікала вода. Повертаючись зі школи, ми ледве перераблися додому, бо дорога на тому місці була вже розмитою. Деякий час школу ми не відвідували, допоки цю прорвану ділянку дороги з великими зусиллями не залатали.
Когда ты находишься далеко от тех мест где ты родился и нет возможности заехать так как розакрывали границы очень приятно посмотреть на свою деревню и знакомых когда ты рядом жил.Спасибо большое.
А ще важливо не забувати рідну мову!
Цікава географія. А назви урочищ звучать як музика: Криківшина, Батківщина, Сенківщина, Поставець Попівщина тощо. За цими назвами криється своя історія - це теж тема для краєзнавчих досліджень.
Десь там, біля Прірви, було урочище Городок - ймовірне місце знаходження середньовічного містечка. Можливо саме воно колись мало назву Рай, бо на старих картах теперішнє Яревище позначалось як Раєвище.
Пам'ятаю Прип'ять ще не каналізованою, тоді ріка губилася серед болііт, які заповнювались навесні від танучого снігу з безкрайніх Чинок та інших просторів аж від Свитязя. Ця вода тиснула на дорогу, тобто фактично на греблю між Загреблею та Селом, періодично іі руйнувала, а на протоках ріки та її рукавів зривала мости, утворювала промоїни-прірви. Якось, йдучи до школи, ми (загребельські школярі) провели ногами канавочку через дорогу зліва направо, щоб протікала вода. Повертаючись зі школи, ми ледве перераблися додому, бо дорога на тому місці була вже розмитою. Деякий час школу ми не відвідували, допоки цю прорвану ділянку дороги з великими зусиллями не залатали.