Поки доля веде мене нескінченими сходами, Я шукаю надію з кожним своїм подихом, Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам, Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом, Вже знайома кімната, давай заходь порожнеча, Пилом припали всі меблі, в кутку розкидані речі, Зірки затьмарені наші, вже не такий теплий вечір, Як не втрати себе, забути плани про втечу, Повітряні кульки не сяють, всі квіти зав'яли, Щось не так зі мною знову, рум'яний бо п'яний, Навколо мене цілий світ, у ньому я зайвий, Я так і не навчився щастя не давати в займи, А пам'ятаєш, ми в двох, коменданська година, Піти до дому, потрібна не абияка сила, Ти і я в обіймах розпускали свої крила, Ніхто подумати не міг що нас спіткає рутина, Скажи, мені, де наша Кассіопея, Навіщо, ми, обірвали свою Одіссею, Тут сніг із попелу, для чого нам ці Помпеї, Хочу дихати знову, знати хто я і де я, Поки доля веде мене нескінченими сходами, Я шукаю надію з кожним своїм подихом, Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам, Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом, Поки доля веде мене нескінченими сходами, Я шукаю надію з кожним своїм подихом, Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам, Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом, Знаєш, це все точно не мало так бути, Мости досі існують, чуєш, не затоплені бухти, Досі живе те тепло, коли сиділи на зорі, Де ти поставила крапку, я поставлю іще дві, Неможливо забути нашу подорож в гори, Кохання, дві тисячі метрів, і цілі вагомі, Будувати не просто, треба відкинути втому, Як би складно не було, знай я буду поряд, Усвідомив втрату я лише у повному відчаї, Тепер немає страху, наче був у потойбіччі і, Згадую як дивились один одному у вічі ми, Знай, почуття до тебе точно будуть вічними, Спогади то є капкан, забувати складно, Серце моє вулкан, коханням віддам я кратно, В жилах тече напалм, пали мене безпощадно, Люблю я безумовно, і досі безконтактно. Поки доля веде мене нескінченими сходами, Я шукаю надію з кожним своїм подихом, Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам, Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом, Поки доля веде мене нескінченими сходами, Я шукаю надію з кожним своїм подихом, Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам, Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом,
твій біт твій реп мені нагадує якийсь український репчик який ми слухали ще на касетах десь у далекому 2005.. тільки не можу зовсім згадати хто це міг бути
Поки доля веде мене нескінченими сходами,
Я шукаю надію з кожним своїм подихом,
Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам,
Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом,
Вже знайома кімната, давай заходь порожнеча,
Пилом припали всі меблі, в кутку розкидані речі,
Зірки затьмарені наші, вже не такий теплий вечір,
Як не втрати себе, забути плани про втечу,
Повітряні кульки не сяють, всі квіти зав'яли,
Щось не так зі мною знову, рум'яний бо п'яний,
Навколо мене цілий світ, у ньому я зайвий,
Я так і не навчився щастя не давати в займи,
А пам'ятаєш, ми в двох, коменданська година,
Піти до дому, потрібна не абияка сила,
Ти і я в обіймах розпускали свої крила,
Ніхто подумати не міг що нас спіткає рутина,
Скажи, мені, де наша Кассіопея,
Навіщо, ми, обірвали свою Одіссею,
Тут сніг із попелу, для чого нам ці Помпеї,
Хочу дихати знову, знати хто я і де я,
Поки доля веде мене нескінченими сходами,
Я шукаю надію з кожним своїм подихом,
Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам,
Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом,
Поки доля веде мене нескінченими сходами,
Я шукаю надію з кожним своїм подихом,
Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам,
Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом,
Знаєш, це все точно не мало так бути,
Мости досі існують, чуєш, не затоплені бухти,
Досі живе те тепло, коли сиділи на зорі,
Де ти поставила крапку, я поставлю іще дві,
Неможливо забути нашу подорож в гори,
Кохання, дві тисячі метрів, і цілі вагомі,
Будувати не просто, треба відкинути втому,
Як би складно не було, знай я буду поряд,
Усвідомив втрату я лише у повному відчаї,
Тепер немає страху, наче був у потойбіччі і,
Згадую як дивились один одному у вічі ми,
Знай, почуття до тебе точно будуть вічними,
Спогади то є капкан, забувати складно,
Серце моє вулкан, коханням віддам я кратно,
В жилах тече напалм, пали мене безпощадно,
Люблю я безумовно, і досі безконтактно.
Поки доля веде мене нескінченими сходами,
Я шукаю надію з кожним своїм подихом,
Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам,
Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом,
Поки доля веде мене нескінченими сходами,
Я шукаю надію з кожним своїм подихом,
Те що в тебе на душі ти розкажеш подругам,
Я напишу тобі вірші, і залишусь спогадом,
Душевно 🔥💪
Легенда репу
Дуже гарна, мелодична і глибока пісня🥰🥰🥰
Дякую)
Дякую за трек. Текст дуже влучний... до сліз....
Дякую
👍😎
твій біт твій реп мені нагадує якийсь український репчик який ми слухали ще на касетах десь у далекому 2005..
тільки не можу зовсім згадати хто це міг бути
😶🌫️