Друзі, за найцікавіший коментар до цього випуску ми подаруємо книгу з автографом Павла Казаріна. А підтримати нашу роботу та допомогти створювати нам нові випуски можна через нашу Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon: patreon.com/POROBLENO
Дуже сподобалось інтерв’ю з Павлом. Мене вразив рівень його рефлексії над подіями його власного життя і тими соціальними процесами, які він спостерігає в Україні. Він виявився дуже думаючою людиною, обовʼязково прочитаю його книгу. Я рада, що нарешті в публічному полі почали зʼявлятися люди, які не бояться говорити, що вони свідомо обирали українську ідентичність із варіантів інших ідентичностей і що шлях цей був доволі тернистий, а вибір не настільки очевидний. Бо дуже часто люди, які мають трохи складнішу українську ідентичність, ніж у умовної Ірини Фаріон, відправляються за борт «патріотичним» табором, як недостатньо канонічні українські патріоти (а потім ще то до Гордона на інтервʼю сходять, то похвалять за щось конструктивне чинну владу, то отримають державну нагороду з рук Президента, чи ще в якийсь гріх впадуть). І нарешті хтось озвучив проблему, що багато хто в Криму і на Донбасі заснув в СРСР, а прокинувся в незалежній Україні в 91 році, і зовсім не був радий цьому факту. І з цим треба було щось робити українському громадянському суспільству до того, як все рвануло в 2014 році. Звісно, що всі ці процеси запустила росія, але зерна її деструктивної діяльності впали на щедро удобрений і підготовлений субстрат. Такі обговорення - це показник того, що ми починаємо дорослішати і виносимо тепер на відкриту публічну дискусію складні і конфліктні теми.
Читати чи слухати Павла Казаріна - це свято інтелекту, без перебільшення. Той випадок, коли є потреба переслухати інтерв'ю ще раз. Про Крим теж було цікаво послухати корінного кримчанина, щоб дещо зрозуміти (я теж колишня кримчанка, але народилася на Поділлі). На відміну від Павла, війну я передчувала задовго до 14-го року, - приблизно як О.Забужко описала в своєму есеї "Коли війна була ще маленькою". Виїхати з Криму змогла тільки на початку 15-го року... Дякую за цікавого гостя.
Дякую за те, що деяки думки Гостя стануть тепер і моїми думками, а дещо розтягнуть на цитати. Дуже чітко було сформульоване те, що було для мене зрозуміло, але я ніяк не могла скласти це словами. Дякую!
Павло має особливий талант розбудовувати парадигму довкола подій і проблем сучасності, вписувати їх в потрібний контекст. Це допомагає тримати фокус, доносити свою думку таким чином, що читач/глядач стає співрозмовником. Окрема подяка за порівняння сирів і стосунків. Дуже влучно❤
Давно додав книгу пана Павла Казаріна першим пунктом у списку бажаних до придбання і прочитання. А після цього інтерв'ю просто мушу її придбати. Інтерв'ю хоч і коротке, але максимально розкрило гостя, з найкращого боку. Дякую всім за вашу роботу!
...гарна та важлива ідея саме таких випусків "поза темою". Саме зараз нам варто знову задуматись, відрефлексувати, проговорити вслух такі прості питання: хто я сам, що для мене Україна, яку країну майбутнього я бачу в собі... Непрості відповіді на прості питання, і особливо - коли "я" розширюється до "ми". Запрошуйте, будь ласка, літераторів (багато хто у війську і це ще більш важливіше), сучасних істориків, і тих, хто має бути маяками в ці непрості часи...
Дуже люблю Ваш канал! Народознавча тематика мене дуже цікавить, а вам відобразити всі аспекти і тонкощі вдається прекрасно. Але це відео особливе! Бо вам з гостем вдалося через національні, народні ідентифікатори розкрити тему анексії Криму і цієї війни. Браво!
Дуже дякую! Приємно що квітне такий цікавий украхнський контент! До речі про легкість бути українцем коли мама з заходу а тато з центру України можна посперечатись, нажаль експансія добре і над цим попрацювала... Коли ти маючи україномовних батьків вчиш своїх дітей мови ворога. Про котиків та собачок у військових прямо відгукнулось, перший рік повномаштабного вторгнення мене рятували лише тварини, навіть у цивільних така велика потреба в тактильності що такими ж травмованими рідними ти не насичуєшься особливо якщо довелось дітей вивозити закордон - ходили в зоопарк гладити тваринок, то були єдині моменти радості.
Цікавий гість, цікаве інтерв'ю. Так, питання ідентичності це дуже важливо. Бути українцем це не питання крові, а питання вибору. Приналежність до української політичної нації це те, що на щастя наразі розвивається і, сподіваюсь, буде розвиватися і надалі. Хоч і ціна цього розвитку надто велика і обставини такі, що краще б без них. Але у нас немає іншого часу, то треба жити і боротися у цей час, розбудовувати українство у цей час.
Павло хоч і трохи молодший за мене, кримчанин, а я з Харкова, але цілком відображає мій світогляд. І книга в нього чудова, але потребує ще два томи - про нас під час війни, і про після. Сподіваюся таке прочитати
Дякую за цікаве інтерв'ю.Цікаві думки про Крим ,східні області України так вони дійсно ностальгували за Радянським Союзом ,а більшість думали ,що вони проросійські.Багато відкриттів для мене в цій розмові, покращення розуміння багатьох речей.❤
Приємно було дивитися і слухати на сучасного українця, який пройшов довгий шлях самоідентифікації, а також живе у сучасних українських реаліях прийнявши свою доля, та не йде на угоди з сумлінням.
Насолоджувалася цим інтерв'ю після прочитання книги За перекопом є земля. Ми проживаємо дуже важкі часи але в цей час наше суспільство проходить неймовірні метаморфози і багато людей змінюються скажено швидкими темпами. Боже, якою страшною ціною(
Дуже імпонує моїм внутрішнім переконанням позиція Павла, хоч я з іншого покоління. Інтерв'ю можна розбирати на цитати. Я особисто для себе його відкрила, коли він був ведучим уранішної програми на ICTV. З цього починався кожен мій день. ❤
Дякую за визначення терміну Політичний Українець. Це дійсно те, що нас об'єднало, і те, що має майбутнє. Україна була, є і буде. І вона буде Країною, яка об'єднуватиме політичних українців своїми цінностями, незалежно від їх нації, віросповідання, мови... Дякую. І, до речі, в це треба вкладати, свій час, донати, і в решті решт своє життя. "Пороблено", дякую вам і вашому гостю
Про українську ідентичність в мене була суперечка років 5 тому із знайомою що давно переїхала в Данію. Що мовляв данці вони прям дуже відчувають себе громадянами країни а українцям до такого ще сто років йти. Ага. Думаю тепер ми данців далеко перегнали
Дуже цікаво було послухати про те, чому все так. Дякую. Все згадую слова свого друга з Криму, який повернувся туди свідомо із Києва у 2015 - остерігайся татар, вони дуже хитрі та ненадійні.
Чому все ж таки Павло поїхав із Криму? Решту переконливо Павло пояснив. Досить складні питання обговорювалися і на них давалися обдумані та цікаві відповіді. Але з від'їздом якось "проскочило" швидко. Але тут якраз і є найцікавіше. Тут якраз і криється нерозгаданий секрет чому одні воюють, а інші втікають. Хоча у Павла можливо цього пояснення немає - він народився таким, отож і весь секрет.
Я выехала из родного Севастополя в 53 года - и ни минуты не пожалела об этом. Крым в оккупации как будто-бы прибили затхлым пыльным саваном страха и бесправия. Невозможно было дышать олним воздухом с пенсами и понаехалами, пребывающими в перманентном экстазе ожидания возврашения ссср с привычными им паттернами жизнеустройства... ну и кредиты украинским банкам возвращать не надо, авжеж...Я уже не говорю о гадливости вплоть до физиологической тошноты от рашевояк и саквояжников-оккупантов. Именно потому что Крым и Севпстополь мне родные - я не смогла вынести изнасилование моей родины русским миром и совкозомби. Все полгода, прожитые в оккупации, рефреном в голове шла французская поговорка: "Мертвые хватают живых". А Украина - она живая и у нас есть воздух свободы, который так густ, что его хочется ложками есть!
Як бісять зауваги про різне проживання війни у Львові і деінде. Пані ведуча, ви бували на Личаківці? В мене знайомих зі Львова воює більше, ніж з Києва
Пані ведуча на Личакові була, а ще в неї брат воює під Авдієвкою, а двоюрідний загинув у боях за Бахмут. Батьки пані ведучої живуть під Харковом, тому вона може говорити про проживання різного досвіду війни, говорячи саме про досвід, а не про поховання. Я не думаю, що варто наводити додаткові аргументи щодо кількості обстрілів, руйнувань і смертей серед цивільного населення у Харкові і, до прикладу, в Чернівцях, в умовному Дрогобичі та Краматорську. І питання тут не до пані ведучої, а до Вас: чому Вас тригернули мої слова?
13:20 Не певний що "особливо змінилося" саме в 2009, 2014. Просто умови були більш сприятливі ніж наприкалад 1944-1952, коли в УПА воювали за вільну Україну як євреї з білорусами, так і вірмени.
дякую за Вашу роботу, дівчата! хотів би запропонувати аби ви запросили Дмитра Корчинського - він може багато чого цікавого розповісти про християнство як таке і про християнство на території України; думаю, Ви знаєте хто це такий) було би дуже цікаво почути, і, я певен, було би неймовірно цікаво поспілкуватися!
"Мова колискових" має свою наукову та офіційну назву в багатьох суспільствах- Материнська мова (Muterschprehe нім.))Нема чого вигадувати нові назви тому,що вже визначено людством.)Не дякуйте))
Друзі, за найцікавіший коментар до цього випуску ми подаруємо книгу з автографом Павла Казаріна. А підтримати нашу роботу та допомогти створювати нам нові випуски можна через нашу Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon: patreon.com/POROBLENO
0
То що хто э😅 3:34 😅 Бог 3:38 ї
Як тільки бачу, що у гостях Казарін- зразу завжди ставлю вподобання ще до початку. Дякую Павле за здоровий глузд , порядність , чесність
Дякую за інтерв'ю. Дякую Павлові за те, що допоміг розібратися і у власних відчуттях і розкрив багато цікавого. Було дуже корисно і приємно
Дуже сподобалось інтерв’ю з Павлом. Мене вразив рівень його рефлексії над подіями його власного життя і тими соціальними процесами, які він спостерігає в Україні. Він виявився дуже думаючою людиною, обовʼязково прочитаю його книгу. Я рада, що нарешті в публічному полі почали зʼявлятися люди, які не бояться говорити, що вони свідомо обирали українську ідентичність із варіантів інших ідентичностей і що шлях цей був доволі тернистий, а вибір не настільки очевидний. Бо дуже часто люди, які мають трохи складнішу українську ідентичність, ніж у умовної Ірини Фаріон, відправляються за борт «патріотичним» табором, як недостатньо канонічні українські патріоти (а потім ще то до Гордона на інтервʼю сходять, то похвалять за щось конструктивне чинну владу, то отримають державну нагороду з рук Президента, чи ще в якийсь гріх впадуть). І нарешті хтось озвучив проблему, що багато хто в Криму і на Донбасі заснув в СРСР, а прокинувся в незалежній Україні в 91 році, і зовсім не був радий цьому факту. І з цим треба було щось робити українському громадянському суспільству до того, як все рвануло в 2014 році. Звісно, що всі ці процеси запустила росія, але зерна її деструктивної діяльності впали на щедро удобрений і підготовлений субстрат. Такі обговорення - це показник того, що ми починаємо дорослішати і виносимо тепер на відкриту публічну дискусію складні і конфліктні теми.
Читати чи слухати Павла Казаріна - це свято інтелекту, без перебільшення. Той випадок, коли є потреба переслухати інтерв'ю ще раз. Про Крим теж було цікаво послухати корінного кримчанина, щоб дещо зрозуміти (я теж колишня кримчанка, але народилася на Поділлі). На відміну від Павла, війну я передчувала задовго до 14-го року, - приблизно як О.Забужко описала в своєму есеї "Коли війна була ще маленькою". Виїхати з Криму змогла тільки на початку 15-го року... Дякую за цікавого гостя.
Дякую за те, що деяки думки Гостя стануть тепер і моїми думками, а дещо розтягнуть на цитати. Дуже чітко було сформульоване те, що було для мене зрозуміло, але я ніяк не могла скласти це словами. Дякую!
Дууууже крутий гість. Дякую за такий крутий випуск)
Павло має особливий талант розбудовувати парадигму довкола подій і проблем сучасності, вписувати їх в потрібний контекст. Це допомагає тримати фокус, доносити свою думку таким чином, що читач/глядач стає співрозмовником. Окрема подяка за порівняння сирів і стосунків. Дуже влучно❤
Давно додав книгу пана Павла Казаріна першим пунктом у списку бажаних до придбання і прочитання. А після цього інтерв'ю просто мушу її придбати.
Інтерв'ю хоч і коротке, але максимально розкрило гостя, з найкращого боку.
Дякую всім за вашу роботу!
Велика повага Павлу Казаріну - журналісту та воїну. Завжди намагалася послухати його ефіри. Добре, що почула про його книгу.
Дякую за це інтерв'ю! Продовжуйте свою роботу, запрошуйте таких крутих гостей, ви величезні молодчинки :)
...гарна та важлива ідея саме таких випусків "поза темою".
Саме зараз нам варто знову задуматись, відрефлексувати, проговорити вслух такі прості питання: хто я сам, що для мене Україна, яку країну майбутнього я бачу в собі... Непрості відповіді на прості питання, і особливо - коли "я" розширюється до "ми".
Запрошуйте, будь ласка, літераторів (багато хто у війську і це ще більш важливіше), сучасних істориків, і тих, хто має бути маяками в ці непрості часи...
Дякую за це інтерв'ю ❤ Дуже цікаво про українську ідентичність
Дуже люблю Ваш канал! Народознавча тематика мене дуже цікавить, а вам відобразити всі аспекти і тонкощі вдається прекрасно. Але це відео особливе! Бо вам з гостем вдалося через національні, народні ідентифікатори розкрити тему анексії Криму і цієї війни. Браво!
Дуже дякую! Приємно що квітне такий цікавий украхнський контент! До речі про легкість бути українцем коли мама з заходу а тато з центру України можна посперечатись, нажаль експансія добре і над цим попрацювала... Коли ти маючи україномовних батьків вчиш своїх дітей мови ворога. Про котиків та собачок у військових прямо відгукнулось, перший рік повномаштабного вторгнення мене рятували лише тварини, навіть у цивільних така велика потреба в тактильності що такими ж травмованими рідними ти не насичуєшься особливо якщо довелось дітей вивозити закордон - ходили в зоопарк гладити тваринок, то були єдині моменти радості.
Дякую за просвітницьку діяльність 💙💛 Величезна дяка за гостя 💙💛
Дякую за цікаве інтервʼю в за щирого гостя. Дякую Павлу, що захищає нас.💙💛
Дякую, дiвчата, за вашу величезну роботу 🙏💖! Та велике спасибi за iнтерв'ю 💙💛✌️🇺🇦
Дуже цікавий гість, цікаво більше дізнатися про кримських татар, Крим та його історію
Ми цього року плануємо досить ґрунтовно покрити цю тему ❤ дякуємо Вам за коментар і зацікавлення!
Дякую за те, що проговорюєте такі важливі та цікаві теми, окремий респект вашому гостю!
Цікавий гість, цікаве інтерв'ю. Так, питання ідентичності це дуже важливо. Бути українцем це не питання крові, а питання вибору. Приналежність до української політичної нації це те, що на щастя наразі розвивається і, сподіваюсь, буде розвиватися і надалі. Хоч і ціна цього розвитку надто велика і обставини такі, що краще б без них. Але у нас немає іншого часу, то треба жити і боротися у цей час, розбудовувати українство у цей час.
Цей контент заслуговує більших переглядів! Бажаю Вам успіхів 😌🤍
Як завжди неймовірно ❤❤❤
Львів вітає і дякує за Вашу працю❤
Дякую щиро. Надзвичайий гість 🇺🇦🌞
Дякую!
Дякі, дуже цікаво
Дякую за Вашу працю.
Слава Героям України!
Павло хоч і трохи молодший за мене, кримчанин, а я з Харкова, але цілком відображає мій світогляд. І книга в нього чудова, але потребує ще два томи - про нас під час війни, і про після. Сподіваюся таке прочитати
Дякую за цікаве інтерв'ю.Цікаві думки про Крим ,східні області України так вони дійсно ностальгували за Радянським Союзом ,а більшість думали ,що вони проросійські.Багато відкриттів для мене в цій розмові, покращення розуміння багатьох речей.❤
Як завжди надзвичайно цікаво. Є про що поміркувати.
По-людськи і переконливо. Бережіть себе. Перемоги.
Приємно було дивитися і слухати на сучасного українця, який пройшов довгий шлях самоідентифікації, а також живе у сучасних українських реаліях прийнявши свою доля, та не йде на угоди з сумлінням.
Мудрі слова
Хотілося б продовження
Дякую за інтервʼю .
І дяка за такого чудового гостя
Насолоджувалася цим інтерв'ю після прочитання книги За перекопом є земля. Ми проживаємо дуже важкі часи але в цей час наше суспільство проходить неймовірні метаморфози і багато людей змінюються скажено швидкими темпами. Боже, якою страшною ціною(
Дуже імпонує моїм внутрішнім переконанням позиція Павла, хоч я з іншого покоління. Інтерв'ю можна розбирати на цитати. Я особисто для себе його відкрила, коли він був ведучим уранішної програми на ICTV. З цього починався кожен мій день. ❤
Круууутяче інтерв'ю👍
Чудова розмова 😍
Дякую за визначення терміну Політичний Українець. Це дійсно те, що нас об'єднало, і те, що має майбутнє. Україна була, є і буде. І вона буде Країною, яка об'єднуватиме політичних українців своїми цінностями, незалежно від їх нації, віросповідання, мови... Дякую. І, до речі, в це треба вкладати, свій час, донати, і в решті решт своє життя. "Пороблено", дякую вам і вашому гостю
Ваш гість нам сподобовся дуже давно, ще з його праці з Мацарським. Бажаємо йому нових творчих натхнень, успіху і перемоги!
Цікаве інтервью як і загалом канал.
Дякую, продовжуйте будь ласка.. )
Дякую за чудового гостя, завжди залюбки його слухаю! для мене таким ще є Віталій Портніков по раціональності його поглядів
Павло Казарін належить до когорти журналістів високих стандартів інтелекту та совісті України.
Слава Україні! Слава Ісу!
Разом з сином подивились випуск.
-Чого не вистачає на фронті?
-На фронті не вистачає родини.Це все чого не вистачає.(Вовік 6 років)
Дуже цікаве інтерв'ю! Дякуємо авторам каналу та Павлу ❤
Про українську ідентичність в мене була суперечка років 5 тому із знайомою що давно переїхала в Данію. Що мовляв данці вони прям дуже відчувають себе громадянами країни а українцям до такого ще сто років йти. Ага. Думаю тепер ми данців далеко перегнали
Дуже цікаво було послухати про те, чому все так. Дякую. Все згадую слова свого друга з Криму, який повернувся туди свідомо із Києва у 2015 - остерігайся татар, вони дуже хитрі та ненадійні.
Ох, ці стрьомні узагальнення))) а ти послухала і зробила навпаки😂😂😂
@@DariaAntsybor так точно🤭🤭🤭
Казарін класний! Скучаю за ним дуже! Обійняв!
Бажаю здоров'я!
Про книжку не знав. Треба купити. Дякую
Додайте посилання на книжку в описі! Будьте людьми!
Додали до опису під відео6 а також промокод на додатковий кешбек до 29.02.2024
Я була в Криму восени 13 р... остання відпустка...
Треба вірити в Бога. Так легше і спокійніше. Це порятунок.
Чому все ж таки Павло поїхав із Криму? Решту переконливо Павло пояснив. Досить складні питання обговорювалися і на них давалися обдумані та цікаві відповіді. Але з від'їздом якось "проскочило" швидко. Але тут якраз і є найцікавіше. Тут якраз і криється нерозгаданий секрет чому одні воюють, а інші втікають. Хоча у Павла можливо цього пояснення немає - він народився таким, отож і весь секрет.
Я выехала из родного Севастополя в 53 года - и ни минуты не пожалела об этом. Крым в оккупации как будто-бы прибили затхлым пыльным саваном страха и бесправия. Невозможно было дышать олним воздухом с пенсами и понаехалами, пребывающими в перманентном экстазе ожидания возврашения ссср с привычными им паттернами жизнеустройства... ну и кредиты украинским банкам возвращать не надо, авжеж...Я уже не говорю о гадливости вплоть до физиологической тошноты от рашевояк и саквояжников-оккупантов. Именно потому что Крым и Севпстополь мне родные - я не смогла вынести изнасилование моей родины русским миром и совкозомби. Все полгода, прожитые в оккупации, рефреном в голове шла французская поговорка: "Мертвые хватают живых". А Украина - она живая и у нас есть воздух свободы, который так густ, что его хочется ложками есть!
Ну, и хорошо что выехали... И нам проще.
@@redbat407 кому "вам"? Понаехавшим на мою родину рашистам и Zомбо-пенсам совка? Не сомневаюсь!
Як бісять зауваги про різне проживання війни у Львові і деінде. Пані ведуча, ви бували на Личаківці? В мене знайомих зі Львова воює більше, ніж з Києва
Пані ведуча на Личакові була, а ще в неї брат воює під Авдієвкою, а двоюрідний загинув у боях за Бахмут. Батьки пані ведучої живуть під Харковом, тому вона може говорити про проживання різного досвіду війни, говорячи саме про досвід, а не про поховання. Я не думаю, що варто наводити додаткові аргументи щодо кількості обстрілів, руйнувань і смертей серед цивільного населення у Харкові і, до прикладу, в Чернівцях, в умовному Дрогобичі та Краматорську. І питання тут не до пані ведучої, а до Вас: чому Вас тригернули мої слова?
Дякую це дієслово. Яке величезне дякую?))
Це все, що Ви можете і хочете написати після перегляду нашого цікавого відео?
13:20 Не певний що "особливо змінилося" саме в 2009, 2014. Просто умови були більш сприятливі ніж наприкалад 1944-1952, коли в УПА воювали за вільну Україну як євреї з білорусами, так і вірмени.
дякую за Вашу роботу, дівчата! хотів би запропонувати аби ви запросили Дмитра Корчинського - він може багато чого цікавого розповісти про християнство як таке і про християнство на території України; думаю, Ви знаєте хто це такий) було би дуже цікаво почути, і, я певен, було би неймовірно цікаво поспілкуватися!
Незгодний з Павлом. Є в окопах атеїсти, і досить багато.
Павло, Ви Тарзан-Пармезан і Серцеїд-Сироїд 😂
Арменія - Вірменія.
❤ Больше зрадныкив було серед Россиян.
Крым русский, и это в Севастополе знают все.
"Мова колискових" має свою наукову та офіційну назву в багатьох суспільствах- Материнська мова (Muterschprehe нім.))Нема чого вигадувати нові назви тому,що вже визначено людством.)Не дякуйте))
а ще може бути, що це просто в Павла така метафора:)
@@DariaAntsybor Так, доречі красива)
...все шукаємо ідентичність?... 😂😂😂😂😂😂😂
А що Вам тут не подобається?