Для мене це все дуже знайомо, малюку тільки 5 місяців буде. Перший місяць був для мене найтяжчій у всьому, фізично , бо мала шви і багато( морально і все сама і йще нарікання від чоловіка ( Були сварки, бо я себе ніколи не даю ображати. То дитина плакала. Період кольок, він бідний втомлюється на роботі, бо важко ж тепер, хоча дитину він більше хотів, так хотів ( в цьому році 5 років, як ми разом) Ніколи дівчата не давайте себе ображати і знецінювати, у вас є скарб , ця маленька крихітка і ви все зможете! У моєї сестри чоловік - скарб. Таких мабуть відсотків 20 віл сили, їх донечці 2 рочки і там татусь - татусь, і сестрі допомагав з малечої , і на разі. Так декрет це випробування, як і ремонт))) Ще в мене є подруга, їх малюку 1.5 місяці, так вони вагітними робили ремонт) відважні і на разі чоловік також приймає участь і допомагає.
Мені здається, що коли вже розумієш, що ті слова, які тобі говорять націлені на те, щоб ти залишилась там на дні - це вже допомагає не «куплятися на це», не вірити цьому. Хоч я не кажу, що це легко. Це боляче, розуміти, що твоя близька людина зараз робить і для чого.
@@Antonina_Zamoroka Дякую. Чоловік професор, поїхав на три місяці до Німеччини. А у мене від чотирьох до п'ятнадцяти дітвора, ще й троє з них хлопчики. Город, садок і просто не знаєш у який бік бігти. Ще й зі здоров'ям нелади і сон розладнався, бо в ютубчику проводжу багато часу, можливо клімакс, щитовидка і просто втомилася. То худну, то розумнішаю, тепер депресію досліджую. Хочеться іграшкових ведмедиків... Спасибі за намагання допомагати іншим. Зворотний зв'язок це здорово!
@@ОляВащенко-л9л я вас дуже розумію, хоч маю вдвічі менше дітей. Якщо б ви мали бажання швидше з цим справитись - запрошую вас у телеграм канал, де студенти моєї школи набувають практику та надають допомогу за символічні кошти. t.me/+xVJQ5PQCELNmMTEy Надіюсь лінки тут клікабельні
Мені знайома така печальна ситуація в декреті. Але я вигрібла. Сама, без спеціаліста конкретного, але за допомогою різних відео, курсів, марафонів в інстаграммі, з того часу і почався мій шлях у саморозвитку.
Так, вигребтись з відти цілком реально! Хоч не говорю, що то на «раз плюнути». Ви молодець! Часто саме ця точка стає тим дном від якого відштовхуються і пливуть доверху. Ви відштовхнулись!
Подивилася відео і зразу згадала себе як через все проходила. В кінці аж розплакалась бо це моя реальність часткова. Я так хочу поїхати кудись сама без дитини але немаю з ким її залишити. В чоловіка 2 роботи. І він часто не хоче бути з дитиною бо його нервує що я кудись хочу піти вечері по своїх справах. 1 раз на тиждень він з нею може побути. Я дуже хочу бути незалежною від нього. На даний момент тішуся що маю підробіток онлайн і не повністю залежу від нього. Бо є певні хоббі такі як музика і різні навчання а він таке не дуже підтримує. І саме гірше коли раніше говорив що кому я буду потрібна сама з дитиною ( говорив коли сварилися) але я знаю що це не правда. Але останні пів року більше такого не говорить бо знає, що в мене є друзі. ( друзі з церкви , які мене поважають ) І взагалі біля мене завжди до декрету завжди було багато чоловіків бо я працювала в чоловічому колективі і він ніколи не смів мені говорити що я буду не потрібна. А тепер коли є дитина трохи наглів (словами)
Тема дуже важлива. Не бачила щоб її ще хтось розкривав саме з такої сторони. Антоніно, це було сильно!
Все так і є. Дуже гарно все розклали.
Чого цього не було коли був мій перший декрет?😳 інформації, дуже корисно, дякую!
Я ще не була у декреті, але ця інформація дуже цінна - дякую!❤
На благо❤️
Для мене це все дуже знайомо, малюку тільки 5 місяців буде. Перший місяць був для мене найтяжчій у всьому, фізично , бо мала шви і багато( морально і все сама і йще нарікання від чоловіка (
Були сварки, бо я себе ніколи не даю ображати. То дитина плакала. Період кольок, він бідний втомлюється на роботі, бо важко ж тепер, хоча дитину він більше хотів, так хотів ( в цьому році 5 років, як ми разом) Ніколи дівчата не давайте себе ображати і знецінювати, у вас є скарб , ця маленька крихітка і ви все зможете! У моєї сестри чоловік - скарб. Таких мабуть відсотків 20 віл сили, їх донечці 2 рочки і там татусь - татусь, і сестрі допомагав з малечої , і на разі.
Так декрет це випробування, як і ремонт)))
Ще в мене є подруга, їх малюку 1.5 місяці, так вони вагітними робили ремонт) відважні і на разі чоловік також приймає участь і допомагає.
Мені здається, що коли вже розумієш, що ті слова, які тобі говорять націлені на те, щоб ти залишилась там на дні - це вже допомагає не «куплятися на це», не вірити цьому. Хоч я не кажу, що це легко. Це боляче, розуміти, що твоя близька людина зараз робить і для чого.
Дякую. Впізнаю себе. Чотири декрети підряд. Усі батерейки розряджені. Чоловік за кордоном. Я сильна жінка, але так хочеться часом плакати.
Обіймаю вас!
@@Antonina_Zamoroka Дякую. Чоловік професор, поїхав на три місяці до Німеччини. А у мене від чотирьох до п'ятнадцяти дітвора, ще й троє з них хлопчики. Город, садок і просто не знаєш у який бік бігти. Ще й зі здоров'ям нелади і сон розладнався, бо в ютубчику проводжу багато часу, можливо клімакс, щитовидка і просто втомилася. То худну, то розумнішаю, тепер депресію досліджую. Хочеться іграшкових ведмедиків...
Спасибі за намагання допомагати іншим. Зворотний зв'язок це здорово!
@@ОляВащенко-л9л я вас дуже розумію, хоч маю вдвічі менше дітей. Якщо б ви мали бажання швидше з цим справитись - запрошую вас у телеграм канал, де студенти моєї школи набувають практику та надають допомогу за символічні кошти. t.me/+xVJQ5PQCELNmMTEy
Надіюсь лінки тут клікабельні
Мені знайома така печальна ситуація в декреті. Але я вигрібла. Сама, без спеціаліста конкретного, але за допомогою різних відео, курсів, марафонів в інстаграммі, з того часу і почався мій шлях у саморозвитку.
Так, вигребтись з відти цілком реально! Хоч не говорю, що то на «раз плюнути». Ви молодець! Часто саме ця точка стає тим дном від якого відштовхуються і пливуть доверху. Ви відштовхнулись!
Подивилася відео і зразу згадала себе як через все проходила. В кінці аж розплакалась бо це моя реальність часткова. Я так хочу поїхати кудись сама без дитини але немаю з ким її залишити. В чоловіка 2 роботи. І він часто не хоче бути з дитиною бо його нервує що я кудись хочу піти вечері по своїх справах. 1 раз на тиждень він з нею може побути. Я дуже хочу бути незалежною від нього.
На даний момент тішуся що маю підробіток онлайн і не повністю залежу від нього. Бо є певні хоббі такі як музика і різні навчання а він таке не дуже підтримує.
І саме гірше коли раніше говорив що кому я буду потрібна сама з дитиною ( говорив коли сварилися) але я знаю що це не правда. Але останні пів року більше такого не говорить бо знає, що в мене є друзі. ( друзі з церкви , які мене поважають ) І взагалі біля мене завжди до декрету завжди було багато чоловіків бо я працювала в чоловічому колективі і він ніколи не смів мені говорити що я буду не потрібна. А тепер коли є дитина трохи наглів (словами)
Нажаль, це настільки часто відбувається, аж плакати хочеться від усвідомлення цього
А ще, ти просиш гроші в декреті, бо в тебе ж твоїх нема(
Так, і це найбільше принижує