Або так: Нам цілу ніч соловейко наспівував Ночі здавалось не буде кінця Грона духмяні акації білої Нам до світанку п'янили серця. Сад був умитий весняними зливами Доли стояли у темній воді Боже, наївні були ми щасливими Юні до болю були ми тоді. Роки промчали зробивши нас сивими Де чистота пелюсток тих живих? Тільки зима заметілями білими Знов, як колись промовляє про них В час, коли вітер лютує завією, Знов, як колись зачаровуюсь я Грона духмяні акації білої, Ви неповторні, як юність моя.
Ще один варіант українською мовою... Спів солов'я не змовкав поміж кронами, Місто мовчало в обіймах пітьми. Білих акацій пахучими кронами Аж до світанку впивалися ми. Сад весь дощами був скупаний зливними, Сяяли зорі в ярах у воді. Боже, якими були ми наївними, Боже, які ж ми були молоді. Роки лишаються сивими віхами, Де чистота тих суцвіть запашних? Тільки зима цвітом білої віхоли Нам нагадає сьогодні про них. В час, коли вітер шаліє над кронами, Вже весняних не палити вогнів. Білих акацій з пахучими кронами Не повернути, як юності днів.
Олександре, Ірино, а чому б не заспівати цей романс українською: Нам цілу ніч соловейко наспівував, Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч, Пахощі дивні акації білої Аж до нестями п'янили в ту ніч. Місто вмивалось весняними зливами, Танув Узвіз в срібнім сяйві надій. Вальсом пелюсток кружляли, щасливі ми, Часом досвітнім були молоді. Роки промчали. Невже ми посивіли? Де ж свіжий чар ніжних квітів живих? Тільки зима заметілями білими Нам нагадає сьогодні про них. (Бракує місця для останнього к)
Кращий варіант перекладу - Спів солов'я не змовкав поміж кронами, Місто мовчало в обіймах пітьми. Білих акацій пахучими гронами Аж до світанку впивалися ми. Сад весь дощами був скупаний зливними, Сяяли зорі в ярах у воді ... Боже, якими були ми наївними! Боже, які ж ми були молоді! Роки лишаються сивими віхами. Де чистота тих суцвіть запашних? Тільки зима цвітом білої віхоли Нам нагадає сьогодні про них. В час, коли вітер шаліє над кронами, Вже весняних не палити вогнів. Білих акацій з пахучими гронами: Не повернути, як юності днів.
комментарии самые разнообразные...одним нравятся костюмы и образы..другим исполнение до мурашек..третьим - и первое и другое не нравится вообще...наверное так и должно быть....
Не классическое исполнение Пономаревым. Имеет право. По-своему хорошо, но предпочитаю классику. Девушка иногда фальшивит или не попадает в унисон. Антураж не соответствует классике.
Дуже Люблю цей романс. Гарний Дует, Прекрасне, Красиве, виконання Душевної пісні, Неперевершене донесення почуттів, емоцій... Дякую!!!
Великолепно!!!
2012-й рік --- які ми були наївні. Про першоджерело романсу навіть і не випадало згадувати.
Або так:
Нам цілу ніч соловейко наспівував
Ночі здавалось не буде кінця
Грона духмяні акації білої
Нам до світанку п'янили серця.
Сад був умитий весняними зливами
Доли стояли у темній воді
Боже, наївні були ми щасливими
Юні до болю були ми тоді.
Роки промчали зробивши нас сивими
Де чистота пелюсток тих живих?
Тільки зима заметілями білими
Знов, як колись промовляє про них
В час, коли вітер лютує завією,
Знов, як колись зачаровуюсь я
Грона духмяні акації білої,
Ви неповторні, як юність моя.
Пономарев спел шикарно , мурашки по коже
Потрясающе. Просто восхитительно!!!
Шикарно!!! мурашки по тілу :-*
Ще один варіант українською мовою...
Спів солов'я не змовкав поміж кронами,
Місто мовчало в обіймах пітьми.
Білих акацій пахучими кронами
Аж до світанку впивалися ми.
Сад весь дощами був скупаний зливними,
Сяяли зорі в ярах у воді.
Боже, якими були ми наївними,
Боже, які ж ми були молоді.
Роки лишаються сивими віхами,
Де чистота тих суцвіть запашних?
Тільки зима цвітом білої віхоли
Нам нагадає сьогодні про них.
В час, коли вітер шаліє над кронами,
Вже весняних не палити вогнів.
Білих акацій з пахучими кронами
Не повернути, як юності днів.
я таю от его голоса:-*
Олександре, Ірино, а чому б не заспівати цей романс українською:
Нам цілу ніч соловейко наспівував,
Мріяв Хрещатик з Дніпром віч на віч,
Пахощі дивні акації білої
Аж до нестями п'янили в ту ніч.
Місто вмивалось весняними зливами,
Танув Узвіз в срібнім сяйві надій.
Вальсом пелюсток кружляли, щасливі ми,
Часом досвітнім були молоді.
Роки промчали. Невже ми посивіли?
Де ж свіжий чар ніжних квітів живих?
Тільки зима заметілями білими
Нам нагадає сьогодні про них.
(Бракує місця для останнього к)
Кращий варіант перекладу - Спів солов'я не змовкав поміж кронами,
Місто мовчало в обіймах пітьми.
Білих акацій пахучими гронами
Аж до світанку впивалися ми.
Сад весь дощами був скупаний зливними,
Сяяли зорі в ярах у воді ...
Боже, якими були ми наївними!
Боже, які ж ми були молоді!
Роки лишаються сивими віхами.
Де чистота тих суцвіть запашних?
Тільки зима цвітом білої віхоли
Нам нагадає сьогодні про них.
В час, коли вітер шаліє над кронами,
Вже весняних не палити вогнів.
Білих акацій з пахучими
гронами: Не повернути, як юності днів.
А ты спой "Ничь яка мисячна" на русском, получится бардак ,как и вся нынешняя Украина.
ЧУДОВО!
На редкость удачные костюмы и образы.
комментарии самые разнообразные...одним нравятся костюмы и образы..другим исполнение до мурашек..третьим - и первое и другое не нравится вообще...наверное так и должно быть....
так как спето в фильме - не повторить. Хотя солистка понравилась больше. Чем то похожа по манере на Сенчину.
На заднем плане слишком много телодвижений, честно говоря. Это мешает слушать. Короче, антураж мешает :).
Не классическое исполнение Пономаревым. Имеет право. По-своему хорошо, но предпочитаю классику. Девушка иногда фальшивит или не попадает в унисон. Антураж не соответствует классике.
Совершенно не впечатлило, где душа?