Як я Вас розумію ... Точно так думала я, як же ж студенти без мене, я ж така компетентна в своїй справі, не замінила, хто як не Я??? Жертвувала своїми дітьми, сім'єю заради роботи.Це була моя велика помилка. Не повторюйте її ...😊
Привiт Олено! Я вже два роки працювала в кафе просудомийницею. Але окрiм посуди, треба було ще й булочки пекти, бутерброди робити, iнколи всереденi кафе поприбирати ( а воно не мале) та ще й тераси зовнi прибрати. I всi цi обов'язки входили в одну мою зарплатню. Я намагалась ще й продавцям ïх деяку роботу допомогти зробити. В кафе тОму майже всi албанцi працювали i тiльки одна жiнка украïнка, яка вже тут бiльше 10 рокiв живе. З самого початку вона мене не дуже сприйняла, казала, що я мушу йти продацем, мовляв - прибиральниця -це низький рiвень. Але ж я сама мушу прийняти рiшення ким менi працювати краще. Одже, працюючи там у мене завжди були величезнi мiнуси ( недоробленi години), але графiк не я сама собi малюю, для цього е шефiня. Ще й години за прибирання того кафе всього в годину оцiнювала, але це неможливо, кафе досить велике. Вiдпустка назбиралась 45 днiв, яких взяти завжди проблема. Мене почали непокоïти болi в спинi i я пiшла до лiкаря, яких дав менi недiлю на лiкування. Вже через 5 днiв мого лiкарняного менi зателефонувала шефiня з проханням зустрiтись ( в мiй лiкарняний) i домовитись про вiдпустку для мене. Я звичайно вiдмовила, сказав, що прбалакаемо пiсля мого лiкарняного. I вже через декiлька днiв мене вимусили звiльнитись, але я ще була на лiкарняному. Ось такий мiй досвiд роботи у Нiмеччинi...
@@ЛенаХрамцоваДякую шановна Олена. Та я давно вже й знала, що зi мною поступають не правильно. Але ж все це моя боязнь щось змiнити... Все що сталося -це наш досвiд. Але я повнiстю з вами згодна - якщо вже хоч малейший натяк ви вiдчуваете, що щось iде не так - то воно дiйсно не так. Поважайте себе люди, не давайте щоб деякi роботодавцi користувалися вашою добротою.
Дякую Вам за вашу підтримку.❤❤❤
👍👍👍❤️🤗🍀🍀🍀🌹🌹🌹Дякую!
Як я Вас розумію ... Точно так думала я, як же ж студенти без мене, я ж така компетентна в своїй справі, не замінила, хто як не Я??? Жертвувала своїми дітьми, сім'єю заради роботи.Це була моя велика помилка. Не повторюйте її ...😊
Привiт Олено! Я вже два роки працювала в кафе просудомийницею. Але окрiм посуди, треба було ще й булочки пекти, бутерброди робити, iнколи всереденi кафе поприбирати ( а воно не мале) та ще й тераси зовнi прибрати. I всi цi обов'язки входили в одну мою зарплатню. Я намагалась ще й продавцям ïх деяку роботу допомогти зробити. В кафе тОму майже всi албанцi працювали i тiльки одна жiнка украïнка, яка вже тут бiльше 10 рокiв живе. З самого початку вона мене не дуже сприйняла, казала, що я мушу йти продацем, мовляв - прибиральниця -це низький рiвень. Але ж я сама мушу прийняти рiшення ким менi працювати краще. Одже, працюючи там у мене завжди були величезнi мiнуси ( недоробленi години), але графiк не я сама собi малюю, для цього е шефiня. Ще й години за прибирання того кафе всього в годину оцiнювала, але це неможливо, кафе досить велике. Вiдпустка назбиралась 45 днiв, яких взяти завжди проблема. Мене почали непокоïти болi в спинi i я пiшла до лiкаря, яких дав менi недiлю на лiкування. Вже через 5 днiв мого лiкарняного менi зателефонувала шефiня з проханням зустрiтись ( в мiй лiкарняний) i домовитись про вiдпустку для мене. Я звичайно вiдмовила, сказав, що прбалакаемо пiсля мого лiкарняного. I вже через декiлька днiв мене вимусили звiльнитись, але я ще була на лiкарняному. Ось такий мiй досвiд роботи у Нiмеччинi...
Доброго дня. Нажаль бувають такі випадки але я впевнена, що ваша наступна посада буде іншою. Ви знаєте свої права зараз!
@@ЛенаХрамцоваДякую шановна Олена. Та я давно вже й знала, що зi мною поступають не правильно. Але ж все це моя боязнь щось змiнити... Все що сталося -це наш досвiд. Але я повнiстю з вами згодна - якщо вже хоч малейший натяк ви вiдчуваете, що щось iде не так - то воно дiйсно не так. Поважайте себе люди, не давайте щоб деякi роботодавцi користувалися вашою добротою.
Всі незамінні лежать на кладовищі.