Нарешті спланувала ділянку під сад. Пів року вигадувала план, а потім за один вечір все змінила.

Мій класичний підхід - пів року планувати, підбирати, все перевимірювати, звикатися і зживатися з думкою, приміряти до себе, подумки все вже розсадити на свої місця...
І під самий кінець, коли вже пора починати роботи - змінити геть усе!
Повністю перемалювала план.
На газон ще не переносила, так що це дуже сирий варіант (не факт що вміститься). Можливо буде можливість на днях розкласти і подивитися як краще.
Зрозуміла, що за один сезон такий об'єм сама я не потягну все одно. Так що ще деякий час можна планувати, хоча руки чешуться вже хочаб щось в основній частині посадити (бо це явно будуть не крупноміри, і ще довгенько чекати поки виросте). Але для того щоб я могла шось посадити, мені потрібно розуміти точне місце посадки, для цього треба визначитися зі структурою. Інакше у мене вектори візуально не лягають і ріжуть мені око. Замкнуте коло виходить))
Вся голова там. Намагаюся заспокоїтися))
------
Розклала нову розмітку на ділянці.
Люди! Це воно! Тут навіть думати не треба, я коли розклала, воно прям як по маслу - те що треба! Ідеально!
Всі радіуси вимальовуються, вектор плавний, ні від чого око не сіпається. І прям якось одразу візуально вписується розміщення великих рослин.
Після прогулянки, я ще згадала, що в мене гілля з абрикоси нарізане і його можна використати як імітацію дерев і кущів, розставивши по зонах.
Я їх розтикала, і раділа вже так, наче я справжніх дерев насадила! 💚
8.02.2024