Ми воюємо не просто з російським народом, ми воюємо з російською культурою

Війну на полі бої з Росією ще треба, звичайно, виграти, але виграш не матиме жодного значення, якщо програти війну Булгакову - одному з головних стовпів ворожої російської культури. Українці ведуть війну не просто з російським народом (не з Путіним, у чому нас деякі елементи намагаються переконати), українці ведуть війну з російською культурою. Не тому що російська культура погана, а тому що російська культура є злом проти української культури. Ці дві культури несумісні.
Шанс зрозуміти «Майстра і Маргариту» повністю має персона, яка є одночасно росіянином, москвичем та суб’єктом столичного життя в третьому коліні (представник влади чи так званої творчої інтелігенції). Тобто, якщо ви таджик, який штукатурить стіни в Москві - ви мало що зрозумієте про що писав Булгаков у 30-х роках у столиці РФ. І якщо ви професор університету Шевченка у Києві, то ви також зрозумієте в романі приблизно стільки ж скільки зрозуміє московський таджик.
Тому треба, безперечно, робити поправку на антисталінську оптику поета та публіциста москвича Дмитра Бикова, але його експертиза важить більше, ніж шанувальника Булгакова з французького Парижа чи українського Києва. Це, по-перше. По-друге, окрім читання роману, треба познайомитись з думкою москвичів, які розуміли і розуміють, що таке Москва. Дмитро Биков шкодує, що роман Булгакова «Майстер і Маргарита» належить до класичної літератури і є візитівкою російської літератури. Він, тобто Биков, вважає, що «Майстер і Маргарита» дискредитує Росію, і хотів би аби роман зайняв місце, як мені видалось, десь орієнтовно біля параші.
Позиція Бикова проста. Булгаков писав цей роман для одного читача, товариша Сталіна. Сучасною мовою це комерційна пропозиція вождю світового пролетаріату всіх часів і народів. Суть пропозиції проста. Він, Булгаков, є майстром слова, а такі люди потрібні вождям. Якщо майстрів слова позбавити можливості творчої самореалізації, то ніхто не впише в історію вождя правильно. У Сталіна є ризик залишитися деспотом і сатрапом без нього, Булгакова. І в романі він представляє Сталіна в образі сатани що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. Тобто Вісаріонич забезпечує роботою в театрі Афанасіча, який ставить своїх Турбіних, а як подяку Сталіну Булгаков представляє московську інтелігенцію гнилою, а психушки куди цю гниль відвозять сучасними лєчєбніцами, у яких працюють милі професори. Ну, така громадянська позиція.
Бикова шокує той факт, що ін’єкція призначалася для одного дяді, а вкололися мільйони, і не лише у Росії. Тобто багато людей солідаризувалися з позицією Булгакова: угода з сатаною для творчої самореалізації. Хоча я не певен, що саме так розуміють цей роман серед прихильників.
А тепер про те, що видно з Жмеринки. Булгаков егоцентрист і людина слави, тобто людина без сумління. Він є типовим представником російської культури, який працює на себе за ради слави. Протест Булгакова у його писанині - його власний і ніяк не пов’язаний з суспільним благом. Він закоханий у свій талант, вважає себе майстром і готовий на контракт з дияволом. Він все розуміє і тому очікує покарання. Візит сатани до Москви, це його внутрішні очікування, які він передає в романі через Воланда і його свиту (коти, озазели тощо).
Окрема лінія - музи, які представлені в образі Маргарити. Музи людей слави це представниці сатани. І Булгаков це дуже добре розуміє, не випадково представляючи Маргариту у вигляді відьми. Любов музи до майстра не є любов’ю взагалі. Маргарита - це специфічний типаж московських лахудр, які вишуковують подібні таланти на зразок Булгакова для статусності. І служать вони доти людям слави доти, доки мають цей статус.
Заявка на метафізику «Мастера і Маргарити», Булгакова, Києва з боку Баумейстра і Арестовича це прекрасна нагода для завдання удару. Етична позиція Баумейстра наступна: добро і зло це система координат для колгоспників, істот поверхневих і грубих. Особистості, люди глибокі і тонкі, перебувають над опозиційною парою добро-зло, або поза нею. Це і є на думку Баумейстра метафізика. Треба розуміти, що в метафізику Баумейстр зайшов після того провалився з концептом «сложного мишлєнія». Після метафізики, треба розуміти, буде квантова суперпозиція. Тому в романі і нема позитивних і негативних героїв, - каже філософ Баумейстр.
Арестовича захопив в романі сатана. Арестович себе давно бачить менеджером зла - людину, яка працює зі злом за ради добра, канєшно. Він в захоплені від Воланда його поважним ставленням до особистості: «Сатана показує християнське ставлення до людини, гранична увага до особистості». Коротше Баумейстр бачить себе майстром, а Арестович Воландом.
Висновок. Музей Булгакова має обов’язково бути, за приватні кошти, звичайно і з прозорим фінансуванням. Булгаков потрібний для України, щоб знати шанувальників ущербної російської культури і не допускати їх до викладацької роботи та політичної діяльності.
Підтримати канал:
💛💙Картка ПриватБанку: 5168 7451 3188 6761
💛💙Картка ПриватБанку: 4149 6090 1400 6938
💎 PayPal: [e-mail]