Вот да, верно говорит. Я нигде не найду такого благодетеля который "безвоздмездно" будет снабжать меня излишествами всякими что бы я столько книжек прочёл и отрефлексировал.
Крім Лукача теоретичну роботу з політичною - допоки дозволяла ситуація в Німеччині - поєднував його сучасник, німець Карл Корш (1886-1961). Недовгий час він навіть був міністром юстиції Тюрінґії. Крім нього Антоніо Ґрамші (1891-1937) був і публіцистом, і керівником італійської компартії. 1960-ті породили теоретиків-практиків: Елдридж Клівер, Руді Дучке, Рудольф Баро.
Это во всех отношениях блестящий рассказ, который мы давно хотели организовать и наконец организовали имеет одну уязвимую ""идеологизацию". "СССР - это не социализм. не коммунизм." Но социализм это не коммунизм. даже в рамках концепции первой стадии. Журавль в небе и синица в руке. При социализме отчуждение не исчезает, но впервые начинает систематически убывать - рост инвестиций в человеческий потенциал это отрицательная эксплуатация. гуманистические ценности бесплодны. если помимо возрастающих требований к качеству жизни не предлагают конструктивного способ достижения этих требований.
@@hassanas-sabbagh6562 ==Так у СРСР відчуження не зникало.== сколько тебе лет, мальчик? всякий, кто успел застать ссср, живущий ныне на его территории, такого рода обману не поддадутся.
@@hassanas-sabbagh6562СССР важно только одним достижением, оно ключевое. Это то, что классовые границы были введены к историческому минимуму. К такому типу человеческих отношений, когда слабых не сбрасывают со скалы, а стариков и детей кормят бесплатно и ухаживают за ними. И не их семьи, а все общество.
@@КобоД Що ви написали, стосується лише періоду «реального соціялізму» 1970-х і 1980-х рр., та й то з великими застереженнями, інакше неможливо пояснити популярність під час перебудови гасла боротьби з привілеями. Майнова нерівність і ступінь експлоатації робочої сили у СРСР у період з початку 1930-х до середини 1950-х рр. (індустріялізація) давали підстави стверджувати, що у СРСР будували державний капіталізм. Ріжниця між містом і селом упродовж всього часу істнування СРСР подолана не була, а безправний стан селян (колгоспників) давав підстави говорити про нове видання азійського способу виробництва - «індустріяльний деспотизм». Про яке «зведення до мінімуму клясових кордонів» у тих умовах можна говорити, мені важко збагнути. Хоча, може, це для вас і є мінімум. Загалом, якщо ви переймаєтесь саме «зведенням до мінімуму клясових кордонів», тоді вашим ідеалом суспільства має бути Демократична Кампучія.
Философия практики до революции это теория политической борьбы, а после - теория организации деятельности.
Очень интересная лекция! Спасибо большое и лектору, и организаторам, и задававшим вопросы!
Вот да, верно говорит. Я нигде не найду такого благодетеля который "безвоздмездно" будет снабжать меня излишествами всякими что бы я столько книжек прочёл и отрефлексировал.
Крім Лукача теоретичну роботу з політичною - допоки дозволяла ситуація в Німеччині - поєднував його сучасник, німець Карл Корш (1886-1961). Недовгий час він навіть був міністром юстиції Тюрінґії. Крім нього Антоніо Ґрамші (1891-1937) був і публіцистом, і керівником італійської компартії. 1960-ті породили теоретиків-практиків: Елдридж Клівер, Руді Дучке, Рудольф Баро.
Это во всех отношениях блестящий рассказ, который мы давно хотели организовать и наконец организовали имеет одну уязвимую ""идеологизацию". "СССР - это не социализм. не коммунизм." Но социализм это не коммунизм. даже в рамках концепции первой стадии. Журавль в небе и синица в руке. При социализме отчуждение не исчезает, но впервые начинает систематически убывать - рост инвестиций в человеческий потенциал это отрицательная эксплуатация. гуманистические ценности бесплодны. если помимо возрастающих требований к качеству жизни не предлагают конструктивного способ достижения этих требований.
Так у СРСР відчуження не зникало.
@@hassanas-sabbagh6562 ==Так у СРСР відчуження не зникало.==
сколько тебе лет, мальчик?
всякий, кто успел застать ссср, живущий ныне на его территории, такого рода обману не поддадутся.
@@hassanas-sabbagh6562СССР важно только одним достижением, оно ключевое. Это то, что классовые границы были введены к историческому минимуму. К такому типу человеческих отношений, когда слабых не сбрасывают со скалы, а стариков и детей кормят бесплатно и ухаживают за ними. И не их семьи, а все общество.
@@ДмитрийТрудов-х7к Не тикайте мені, прохфесоре!
@@КобоД Що ви написали, стосується лише періоду «реального соціялізму» 1970-х і 1980-х рр., та й то з великими застереженнями, інакше неможливо пояснити популярність під час перебудови гасла боротьби з привілеями. Майнова нерівність і ступінь експлоатації робочої сили у СРСР у період з початку 1930-х до середини 1950-х рр. (індустріялізація) давали підстави стверджувати, що у СРСР будували державний капіталізм. Ріжниця між містом і селом упродовж всього часу істнування СРСР подолана не була, а безправний стан селян (колгоспників) давав підстави говорити про нове видання азійського способу виробництва - «індустріяльний деспотизм». Про яке «зведення до мінімуму клясових кордонів» у тих умовах можна говорити, мені важко збагнути. Хоча, може, це для вас і є мінімум. Загалом, якщо ви переймаєтесь саме «зведенням до мінімуму клясових кордонів», тоді вашим ідеалом суспільства має бути Демократична Кампучія.
Рассинхрон... ну и бог с ним. Спасибо! «Троцкист», как обычно хорошо подаёт и глубоко копает. )
Куда уж без вечного вопроса рос.марксизма - "Троцкий или Сталин?".
Соловьйов не троцкіст.
@@hassanas-sabbagh6562 поздно. раз уже сказали, что троцкист, то теперь у него другого выхода нет )
@@ДмитрийТрудов-х7к Знайде. Я в нього вірю.
@@hassanas-sabbagh6562 а я - атеист )
Що, Соловьйова звільнили з «Культури»?