Тобі знайоме почуття спустошення Коли ідуть бої без оголошення Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу Та у душі тепло замінюють морозами І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі Прийшов до тями, опинившись на платформі Пульсує в грудях серце посеред самотності І вже ось-ось почнеться відлік незворотності І ніби до повітря доступ перекрили Та через мить ти підірвешся на ворожій міні І ніби місто охопила революція! Скрізь падає каміння, палають вулиці А на майданчиках дитячих гуляє вітер Порожня гойдалка там, де вчора були діти І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати Луна довічний сум твоєї втрати І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає Тобі знайоме прощавання нескінченне Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах Квиток в один кінець, і ти стоїш на станції І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції У голові прокручуєш з життя світлини Щоб все запам'ятати до останньої краплини І вже нема часу триматись за руки І, наче мить, проносяться години А далі потяг їде на шаленій швидкості Від рідної землі твоєї долає відстані Туди, де з гір зриває ріки водоспадами І крик птахів розлітається по автострадах! Туди, де ми навік пов'язані з тобою Туди, де час ніколи нам не дасть спокою У цих миттєвостях та їх дрібних частинках Ми разом до останньої життєвої сторінки І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я Я тебе не забуваю Я тебе не забуваю, бо ріднішої нема
це щось неймовірне!😍
гарно дуже
Тобі знайоме почуття спустошення
Коли ідуть бої без оголошення
Коли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу
Та у душі тепло замінюють морозами
І ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі
Прийшов до тями, опинившись на платформі
Пульсує в грудях серце посеред самотності
І вже ось-ось почнеться відлік незворотності
І ніби до повітря доступ перекрили
Та через мить ти підірвешся на ворожій міні
І ніби місто охопила революція!
Скрізь падає каміння, палають вулиці
А на майданчиках дитячих гуляє вітер
Порожня гойдалка там, де вчора були діти
І в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати
Луна довічний сум твоєї втрати
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
Тобі знайоме прощавання нескінченне
Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах
Квиток в один кінець, і ти стоїш на станції
І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції
У голові прокручуєш з життя світлини
Щоб все запам'ятати до останньої краплини
І вже нема часу триматись за руки
І, наче мить, проносяться години
А далі потяг їде на шаленій швидкості
Від рідної землі твоєї долає відстані
Туди, де з гір зриває ріки водоспадами
І крик птахів розлітається по автострадах!
Туди, де ми навік пов'язані з тобою
Туди, де час ніколи нам не дасть спокою
У цих миттєвостях та їх дрібних частинках
Ми разом до останньої життєвої сторінки
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю, бо ріднішої немає
І нехай з тобою поруч ще не скоро буду я
Я тебе не забуваю
Я тебе не забуваю, бо ріднішої нема
💔💔
🫥😍