Збір та передзамовлення на видання «Енциклопедія Київських Річок» 🔗Посилання на банку send.monobank.ua/jar/6vy42a8xpD 💳Номер картки банки 5375 4112 2020 2795
На 18:51 показали мурал з хлопцями і я подумав, невже Кирило не розкаже про них 😢 але ж звісно пам'ять про друзів та приятелів повинна жити в наших серцях. Щоразу коли з дитиною проходжу за дитячим світом поруч з цими навіки молодими хлопчаками - мурахи по шкірі. Дякую за черговий крутезний випуск. Слава Україні! Смерть ворогам!
Дякую Моя мама була начальником кондитерського цеху дитячого кафе (єдиного дитячого кафе) « Солодкоїжка». І вона є автором одноіменнного тістечка «Солодкоїжка»
Дякую велике. Дуже неочікувано, увімкнув Ютуб, побачив що вийшло ваше відео, дивлюсь всі серії. Особливо приємно бачити Лівий берег. Народився і виріс тут. 42 роки життя пройшло тут. Це відео особливо затронуло за душу. Зараз я далеко, але сьогодні згадав усе життя. Я мешкав і на Космічній, у бабусі, потім на Юності з жінкою. На Бойченка, жили і я з батьками і батьки моєї мами. Жив і на Малишка і вчився у тій школі, що дядько сказав, 250-якась там), 258. Відчинилася у 86. У 87 я пішов в 1 клас у ній. Була нова, дуже гарна. Але розсипатися почала вже через кілька років). Жінка вчилася у 204, батьки в 183, в одному класі) Три школи було рядом. Ну і є) Про 500 веселих тільки додам ще, я чудово пам'ятаю, коли цей будинок перетворився на привид. Це було дійсно щось жахливе. Бо його евакуювали майже миттєво. І так, основною тоді версією на вулиці ходило, що це була ртуть. Чому і як, я не знаю. Але квартири стояли як в Чорнобилі, майже цілі. Було багато речей. Іграшок, сантехніка, посуд і до речі рами стояли в кожному вікні). Спочатку там були сторожі, але ми все одно туди пробиралися. Це було щось неймовірне, ходити по тому будинку, доречі з тих пір я закохався в тематику "заброшок". Цей запах, ні з чим не зплутати. До сих пір я не знаю чому його так швидко звільнили. На початку 90 його розграбили повністю. Ось тоді вже і познімали все. І рами також. Все тягнули на ринок. Верхні поверхи згоріли, там жили якісь безхатьки. Знаю кожен камінь цього масиву. Якщо будуть якись питання, з радістю відповім. Дякую велике, ще раз, за це відео. Все життя перед очима...
Дякую пане Кириле за цікаву розпоаідь. Живу на Воскресенці і часто проїзджаю трамваєм буля Броварськогт проспекту. Пам"ятаю кемпінг, їхавши в метро кожного тижня по роботі мої очі завжди натикалися на цей кемпінг і круглий дім, де жила наша голова цехкому.
Дякую Вам, Кириле, за розповідь. Це навіяло спогади про молоді роки, коли я разом з однокурсниками 2 роки (1976-1978 рр) жила в 12 поверховому гуртожитку на Жмаченка,26. Ми були першими мешканцями, заповненими були тільки 2-й і 7-й поверхи: на 7 - жили ми, а на 2- міліціонери, на першому - чергувала група міліції цілодобово. Криміногенна ситуація була жахлива. З гуртожитку до зупинки трамваю ми ходили в оточенні міліціонерів (попереду і позаду хлопці в формі). Після занять ми збирались групами на зупинці і нас супроводжували через ліс в гуртожиток міліціонери. Якщо хтось затримувався в місті (театр, концерт чи поїздка до батьків...) дзвонили і міліціонери йшли за ними через ліс. Щодня і щоночі в лісі щось коїлось - то труп знаходили, то якась стрілянина, а особливо нас студентів допікали неадеквати, що бігали по лісу без спіднього одягу в одному плащі на голе тіло , ховались за деревами, щоб вибігти біля стежки і продемонструвати ...Страх заходити в ліс залишився на все життя. Ще раз дякую Вам за чудову роботу.
У "Сладкоєжку" ходили в дитинстві як на свято...там усіляки механізовані персонажі казок були...реально для мене як дитини це було щось неймовірне - просто прийти туди і подивитись на персонажів казок, що рухаються
Клас. Мій рідний район. Правда діти кінця 80-х ніколи його не називали Північно-Броварським, Комсомольським чи Сєверним. Дарниця і все) Дуже дякую за згадку кемпінгу і Солодкоїжки, за світлину танцмайданчика в парку Перемога. І за Світлячок. Я чомусь обожнювала цей магазин. А ще біля Світлячка був гастроном, де якийсь талановитий художник зробив на стіні всередині барельєф замку. І все мені хотілося стати маленькою-маленькою, аби погуляти ним.
Стосовно "замку". Схоже про нього не згадали. В народі той гастрономчик на Бойченка називали "ТАЛІН", бо то зображення всередині при вході, нагадувало то місто
Діти кінця 80-х теж, він якийсь без назви, бо Комсомольсьй назва теж не прижилася,може тільки самі старші так називали, Північний чи тим більше Північно-Броварський теж.
Який же Ви молодчина! Дуже цікаво і пізнавально. Я ніби повернулась в дитинство!!! Я з 1973 року живу в цьому мікрорайоні, і дуже люблю його, вважаю найкращим в усьому Києві! Дуже дякую Вам за Вашу роботу, удачі Вам!!! Що стосується "сладклежки", то я живу у дворі цього кафе. І у нас завжди у дворі стояв невимовний запах свіжоспечених тістечок(їх виготовляли прямо на кухні, в кафе). Ми, діти, заглядали у відчинені вікна кухні, і кондитерки, що випікали ці всі смаколики дуже часто пригощали нас ними😊(безкоштовно!!!). Це було щастя!!! Особливо мені подобалися "лебеді", я здається й досі не їла смачніших😊😊😊
Жив на Космічній 8а у гуртожитку Драгоманова з 1991 по 1996 рік. Добре пам'ятаю і Казбек поруч общагою, і бандюків, що постійно тусувалися там і в самій общазі. Пентагону не пчм'ятаю, але навіщо те хімволокно, коли стільки дівчат навчається в педагогічному? Звісно, досить часто дивився кіно в Алмазі та Ровеснику. До речі, на другому поверсі комплексу Ровесника було шикарне кафе Плай із карпатською кухнею. Лампочки в Світлячку і консервовану квасолю в овочевому на Бойченка в голодні 90-ті теж купував. До речі, біля того овочевого на вихідних завжди був невеликий стихійний ринок, де можна було задешево затаритись сільгосп продукцією. Дякую за випуск, згадав молодість!
А для меня "Сладкоежка" - пирожные "Лебеди" (по сути - на базе эклера с шеей лебедя и головой), "Пенёчки кофейные" - нигде таких вкусных больше не ела, мороженое, лимонад. Праздник!!!))) Но что-то ещё было, не помню пока, что. Смутно как-то из детской памяти. Приятно было, что для детей. Это не то чувство, когда сейчас для детей всякие заведения с аниматорами в ТРЦ. Развлекатели за деньги, нишу свою нашли. Тогда было по-настоящему.
Дякую за відео про мій масивчик!) Дерева вирубають і знищують мозаїки недосвідчені і недорозвинуті люди жадні до грошей, дякую, що згадали цей момент біля метро! Там ще була історія з мером і сквером-стадіончиком , який в результаті було створено громадою масиву!
Кириле,ти знаєш такі подробиці,що диву даєшся.Життя прожила майже поряд і не знала про них.Звичайно,добре пам'ятаю "сладкоєжку",кінотеатр"Алмаз","Ровесник". Подяка тобі за твою працю і знання.Ти найкращий!👍👏❤
На рахунок артилерійського полегону. В частині лісу, який залишився біля вулиці Шалетт, були великі воронки від розривів снарядів і їх було багато. Ми в дитинстві думали, що це відлуння 2-ї світової, але виявилось, що це був полігон. Дякую тобі, Степанець!
Ще про людей "полукружки". В цьому будинку проживав мій колега, телеоператор з Хрещатику, 26 Юра Коляда. Він був серед тих перших телевізійників хто "проклав стежку" в квітні-травні 1986 року до зони ЧАЕС.
Ваша праця Супер! Жмаченка була домом близько 6 років( 2007-2013). Про Обухів, край Андрія Самійловича, чекаємо вашу роботу) Нехай квітне Україномовний RUclips!
ПАне Кирило дякую Вам за вашу невтомну працю. Щиро дякую Вам за рекламу книги ,,Вікторі -парк,,.Прочитав ї на одному подиху і немовби знову опинився У 1984 році Хоч сам я тоді жив на Березняках і був на кілька років молодшим за героїв твору,але манера написання і київська атмосфера тих часів то справжній драйв.Велика Вам Подяка що хоч і на деякий час ч зміг знову стати хлопцем з тих вже далеких часів!
Солодкоїжка!!!!!! місце, де колись не склалось святккування мого дня народження. чи то 6-7-8 років)) і так, назви метро "Піонерська" та "Комсомольська" до "Чернігівської" та "Лісової"! не пам'ятаю в якому порядку))) Дякую за матеріал!
Степанець - молодець))) Ти пробуджуєшь у людях душевні почуття через занурення у минуле з його "людьским". Вибач, що колись зробив тобі зауваження про твій вибір щодо стану свідомості. Це не моя справа. Але те, що й як ти робишь - це душевно й правильно!
На Вовчій гірці було аж 4 гірки зимових, з яких ми катались. Перша вздовж Броварського (полога), друга в сторону лавочок йшла в напрямку Дарниці, і третя і четверта була на стороні Малишка. Одна на корти (крута), і сама екстримальна прямо на Малишка виходила ще і з трампліном) іноді прям на проїжджу частину вдавалось дострибнути😂😂😂
Саме так, також там катався в дитинстві. А в перервах між катаннями топали грітись і їсти солодощі в Солодкоїжку. Класні були часи і місця, зараз того духу вже нема.
Неймовірний випуск, щире дякую за таку фундаментальну і при цьому цікаву роботу! Чекаю коли вийде відео про Пріорку, дуже цікаво почути історію і неочевидні факти про цей район
Дуже дякую за відео про рідний район, в якому живу вже 45 років. Окрема подяка за меню "Солодкоїжки" - читаючи назви тістечок - згадав іх смак !. Наш район найкращий - був і залишається ! Ще раз дякую. Доречі - пано "Таллін" було в універсам-і на вулиці Бойченка 7 (тепер Солов`яненка) . Нажаль повністю знищене десь в 90-х після реконструкції магазину :(
Дякую за серйозну краєзнавчу роботу. Цікаво! З 1971 до початку 90-х проживала по вул. Малишка,29. З кваритири вибігала з 5 хв. до початку кіносеансу у Ровеснику. Дякую, нагадали приємні спогади.
Дива та й годі. Дякую Вам, пане Кириле, за все, що Ви робите. Вчора тільки подивився фільм про Микільську Борщагівку, де прожив з малечку понад 20 років, як сьогодні побачив фільм про Північно-Броварський масив де ще прожив 25 років.
Дуже вам дякую за цікаву інформацію про цей район де поряд я живу.Цікаво було слухати,згадувати своє дитинство,молодість,я навіть відклала всі свої справи і неможливо було відірватися від телевізора.Дякую вам за вашу працю,хай збуваються всі ваші бажання та втілення.Ви робите добру справу.😊
Не згадав про одну з основних особливостей експериментальності. Це напевно єдиний район в Києві побудований з нетранзитним обмеженням вулиць. Всі вулиці нашого району не межують з іншими, вони строго наші. Він побудований осторонь дорожних магістралей (пр.Визволителей, Братиславська, пр.Броварський). Тобто пів лівого берега щодня їздять повз, але не через нас. Сюди можна приїхати лише спеціально.
Справді, цікава деталь, але це не стовідстоково так. Вулиця Юності та частина Дарницького бульвару цілком собі транзитні, в тому сенсі, що ними проходить доволі популярна маршрутка номер 7 (405) між Троєщиною та метро "Дарниця".
@@SoccerSorcerer ну маршрутки 544 та 405 то щоб хоч якось дістатися цього "острова". При чому жодної зупинки на малишка, бульварі чи юності не побудовано. А основні магістралі ідуть по суті паралельно за межами масиву. Так що все по ділу
Дякую за ролик! Яшин - динамівець, але московський. Єдиний російський гравець в історії футболу, якого в світі вважають видатним, та який отримав Золотий М'яч.
Дякую за класний матеріал, дуже пізнавально. Сам виріс на Микільскій слобітці, 3 роки тому переїхав на Північно-броварський, тепер чекаю відео про Микільську слобідку!
Обов'язково треба зберегти ці мозаїки. І ви про це розказуєте. А ще я б хотіла щоб у школах про це розказували дітям вчителі по малюванню, щоб діти знали історію пам"ятників культури свого мікрорайону. Але то мабудь мрії. Вони не знають ні художників ні скульпторів ні чого і так і живуть всоє життя.
Дякую за це відео🔥 Мій тато заїхав на вул. Солов’яненка (Бойченка) у 1965 році і дійсно, через дорогу від дому ( там, де зараз бювет, він разом з дідусем збирали гриби), на Юності треба було здавати макулатуру щоб дотримати талончик на книжки, які потім можна було придбати в будівлі «Світлячок», жіночий гуртожиток був поруч, на вулиці Космічній. І так, за розповідями тата там був дурдом 😂 однокласник тата так і одружився))) Щодо того, що там жили переважно «алкоголіки» як сказав пан в інтерв’ю шалено не погоджуюсь. Наприклад на вулиці Мілютенка (за ляльковим) є будинок, куди заселяли професорів, наукових співробітників інституту зоології імені Шмальгаузена. Моя хрещена( теж з 65 року мешканка вул. Солов’яненка) згадувала як побувала в гостях одного з професорів. Які були у них книги, малюнки і тд. Та і в нашій маленькій п’ятиповерхівці 70% були євреї. Я ще з дитинства пам’ятаю цей «будинковий затишок». Хоч вже і не мешкаю там, але назавжди цей район залишиться моїм 💓 дякую за відео!!!
Дякую,Степанець.Знову не перевешено!!! Якщо Воскресеночка це моє дитинство,моє життя,то Дарниця-моя робота.Скільки пішки пройдено по тих вулицях на роботу і з роботи,особливо з початку короновірусу😂.А "Солодкоїжка"то nostalgic по дитинству.❤
Дякую за дуже цікаву розповідь про мій рідний масив ! А ще Ви не згадали, що за кафе «Сладкоежка» на трьох шістнадцятиповерхівках були величезні написи - «Мир», «Труд» и «Май». Так ось, колись я жила у будинку з написом «Мир». І коли до мене приїздили в гості мої подруги-однокурсниці і запитували як знайти мій будинок, то я їм говорила, що я живу в «Мире», це будинок під номером 21.
Я до цієї пори ходжу і дивлюся у вікна свого 1К класу у 204 школі. ( це був 1976 рік якщо не помиляюся) Я з тих хто перший заселився у Напівкруглий будинок, відразу після його побудови.... Більш затишного подвір`я ніж там, я не бачив ніде... Воно й зараз залишається таким... Ще й досі стоіть бесідка , яку ставив мій батько з дядею Славою Бахановим... Намагаюся бувати там часто - це місце дає мені якусь внутрішню рівновагу Взагалі дім був доволі новаторським по тому часі багато в чому... На місці Братислави був маленький овочеви магазин))) І сквер був чудовий - через нього в 204 школу було йти приємно, і після посидіти на лавочці (так, зараз там якась, прости Господи, наче шматок лайна, стоянка). Коли ще не було Дитячого світу, совміновьких будинків, був шматок чудового соснового лісу, не було отієї всієї срані біля метро, то теж було досить непогано - сосни, доріжка з плитами що веде до входу/виходу... Про гуртожиток знаю тільки на Пожарського - на Бойченко не знаю Так...все змінюється... і чомусь не на краще...
Вітаю Кирило.Ти як завжди на висоті,дуже якісні відео,притому всі без винятку.За це відео особливо дякую.Мій рідний масив,мешкали з 1970р по 1995рр,це моє дитинство і молодість,ходила в 183шк.,до сих пір люблю свій масив,дякую тобі,що подарував приємні спогади,дуже гарну справу робиш❤🎉Успіхів тобі Кирило і міцного здоров'я ,також твоїй родині,мира ідобра.БУДЬТЕ ВСІ ЩАСЛИВІ І ЗДОРОВІ😊😊❤🎉
Дякую 🙏 за екскурсію👍 ностальгія тотальна🔥💞.. що до гуртожитку по вул. Бойченка: мабуть мали на увазі гуртожиток ПедІнституту - знатний був і доречі ще існує💪
Я з воскресенки, тож на тому відео я не залишив коментар, бо уточнював інформацію ) Так от на вулиці Райдужній 21 на 4 поверсі жив актор який грав у фільмі "У бій ідуть одні старі" Віктор Мірошниченко. Він грав майора, командира полка. Інформація від Бабусі, вона одна з перших хто замислилася у цей будинок )
Гуртожиток від Хімволокно дійсно був, але це поряд з вул. Бойченко, зараз це Міропільська 15а. Жили там не тільки жінки, а скоріше молоді дівчата, бо на заводі вони складали переважну частину робітників, жили там і чоловіки.
В "Солодкоїжці" кожні 15 хвилин відчинялись дверцята в таких собі "пілонах" (на фото один з таких підсвічений бірюзовим світлом посередині, а дверці по краях). І там казкові персонажі виконували нехитрий танок по кругу. Щось на зразок того, що зараз можна побачити в магазинах "Рошен". Ох, як же мені в ті 5 років хотілося помацати руками їх - скла там не було. Так що мам і офіціанток ці сеанси 4 рази на годину напружували. Саме там я полюбив тістечка "пеньок" та морозиво в кульках, посипане шоколадом. Доречі, там то шоколад на морозиві був справжній - не те що зар...Ой не те, що в навколишніх магазинах. Тоді шоколад хрін де можна було дістати, тільки якісь всраті "солодкі плитки", які їсти було неможливо, це я памятаю))
Все супер, подяка за, як завжди унікальний контент. Єдине що на мою суб'єктивну думку запрошувати на зйомку людей, які не можуть втриматися від лайки на 5 хвилин - лише додає ложку дьогтю, а по суті нічого цікавого не розповів по темі.
Друже, чекаю історичний екскурс про Оболонь, про кафе Крим, про всі видатні соціальні споруди цього магічного і видатного району, де пройшло моє дитинство, і де живу до сьогоднішнього дня. Дякую тобі за ці екскурси, що занурюють мене в дитинство. Розумію, що Оболонь ти залишив на останок, на, так би мовити, десерт, але все ж, чекаємо, любимо, сподіваємось. Ти найкращий дослідник Києва сьогодення! Дивимось тебе, як мої діти 8 років, так і колеги 55 років. Творчого тобі натхнення і всіляких гараздів, друже!
Доброго дня, проживаю в полукруглому домі з 1976 року. Уточнення - збирали макулатури та ходили у гості до Кузнечіка, він проживав у 10 підʼїзді а на в 4
Ще у 2005 десь, працював у парку Перемоги каток Крижинка. Ходила з сестрою і мамою вчитись кататись на ковзанах там. А мама з сестрою згадували як сестра в дитинстві ходила туди вчитись кататись на ковзанах теж. Там був гурток фігурного катання)
Мій. Територію між кемпінгом та Вовчою гіркою ми називали "лісок" і грали там у футбол між собою, дім на дім та іноді - проти кемпінговських. Я ніде не міг знайти фото шістнадцяти-поверхівок із літерами на дахах- "лєнін партія народ" та "мір труд щастьє", а тут побачив їх на фотках Дитячого світу ))) - мене, до речі засипало піском на його будівництві ))) - років з 10 його будували. Я згодом зрозумів, звідки моя любов до монументальних мозаїк - з рідної вулиці- одна на спортзалі, друга на бібліотеці.
500 веселих відсилили бо через весь будинок посеред будинку була тріщина, в яку руку можно було всунути, будинок розламувався навпіл. Після відселення та нагляду кілька років, та вирішення що тріщіна не розростається, були добудованя по краям будинку додаткові частини, які збільшили площу будинку та надала змогу зробити великі та комфортні квартири. Один з інженерів проекту придбав там собі помешкання
СЛАДКОЕЖКА - це основне що було для дітей в той час! Вони ніколи це не спотворять! Пірожене піньочок і т. д. А ось в РОВЕСНИКУ були перші кінстрічки Кін-Конг і т.д.
Збір та передзамовлення на видання «Енциклопедія Київських Річок»
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/6vy42a8xpD
💳Номер картки банки
5375 4112 2020 2795
Який неприємний цей адольфович. @Stepanets , Не беріть в таких сумнівних типовків інтерв'ю - перекреслює все гарне враження від відео
На 18:51 показали мурал з хлопцями і я подумав, невже Кирило не розкаже про них 😢 але ж звісно пам'ять про друзів та приятелів повинна жити в наших серцях. Щоразу коли з дитиною проходжу за дитячим світом поруч з цими навіки молодими хлопчаками - мурахи по шкірі. Дякую за черговий крутезний випуск. Слава Україні! Смерть ворогам!
Дякую
СЛАВА УКРАЇНІ ! ГЕРОЯМ СЛАВА !
Дякую
Моя мама була начальником кондитерського цеху дитячого кафе (єдиного дитячого кафе) « Солодкоїжка». І вона є автором одноіменнного тістечка «Солодкоїжка»
Оо, нічого собі❤️
блин повезло тебе!
Дякую велике. Дуже неочікувано, увімкнув Ютуб, побачив що вийшло ваше відео, дивлюсь всі серії. Особливо приємно бачити Лівий берег. Народився і виріс тут. 42 роки життя пройшло тут. Це відео особливо затронуло за душу. Зараз я далеко, але сьогодні згадав усе життя. Я мешкав і на Космічній, у бабусі, потім на Юності з жінкою. На Бойченка, жили і я з батьками і батьки моєї мами. Жив і на Малишка і вчився у тій школі, що дядько сказав, 250-якась там), 258. Відчинилася у 86. У 87 я пішов в 1 клас у ній. Була нова, дуже гарна. Але розсипатися почала вже через кілька років). Жінка вчилася у 204, батьки в 183, в одному класі) Три школи було рядом. Ну і є) Про 500 веселих тільки додам ще, я чудово пам'ятаю, коли цей будинок перетворився на привид. Це було дійсно щось жахливе. Бо його евакуювали майже миттєво. І так, основною тоді версією на вулиці ходило, що це була ртуть. Чому і як, я не знаю. Але квартири стояли як в Чорнобилі, майже цілі. Було багато речей. Іграшок, сантехніка, посуд і до речі рами стояли в кожному вікні). Спочатку там були сторожі, але ми все одно туди пробиралися. Це було щось неймовірне, ходити по тому будинку, доречі з тих пір я закохався в тематику "заброшок". Цей запах, ні з чим не зплутати. До сих пір я не знаю чому його так швидко звільнили. На початку 90 його розграбили повністю. Ось тоді вже і познімали все. І рами також. Все тягнули на ринок. Верхні поверхи згоріли, там жили якісь безхатьки.
Знаю кожен камінь цього масиву. Якщо будуть якись питання, з радістю відповім. Дякую велике, ще раз, за це відео. Все життя перед очима...
Виріс на Дарницькому бульварі, ще пам'ятаю коли мій будинок був 4, а потім став 15 по Дарницькому бульварі, чудовий огляд
Дякуемо ! «Ленин,партія,народ,мир,труд,май».Такі назви домівок по в. Малишко.
@@ДмитрийОпенгейм мір, труд, май
Радость чєрєз край 🤕
я в 2000 році пішла в перший клас до 258 школи і жила на космічній)
Щира подяка за Вашу роботу.
Ви - талановита людина, надзвичайно закохана в наше Місто.
Дякую Вам.
Дякую дуже за приємні слова ❤️❤️
Дай Боже, щоб пане Кириле розширився на всю Україну!❤❤❤❤
Дякую пане Кириле за цікаву розпоаідь. Живу на Воскресенці і часто проїзджаю трамваєм буля Броварськогт проспекту. Пам"ятаю кемпінг, їхавши в метро кожного тижня по роботі мої очі завжди натикалися на цей кемпінг і круглий дім, де жила наша голова цехкому.
Дякую Вам, Кириле, за розповідь. Це навіяло спогади про молоді роки, коли я разом з однокурсниками 2 роки (1976-1978 рр) жила в 12 поверховому гуртожитку на Жмаченка,26. Ми були першими мешканцями, заповненими були тільки 2-й і 7-й поверхи: на 7 - жили ми, а на 2- міліціонери, на першому - чергувала група міліції цілодобово. Криміногенна ситуація була жахлива. З гуртожитку до зупинки трамваю ми ходили в оточенні міліціонерів (попереду і позаду хлопці в формі). Після занять ми збирались групами на зупинці і нас супроводжували через ліс в гуртожиток міліціонери. Якщо хтось затримувався в місті (театр, концерт чи поїздка до батьків...) дзвонили і міліціонери йшли за ними через ліс. Щодня і щоночі в лісі щось коїлось - то труп знаходили, то якась стрілянина, а особливо нас студентів допікали неадеквати, що бігали по лісу без спіднього одягу в одному плащі на голе тіло , ховались за деревами, щоб вибігти біля стежки і продемонструвати ...Страх заходити в ліс залишився на все життя. Ще раз дякую Вам за чудову роботу.
У "Сладкоєжку" ходили в дитинстві як на свято...там усіляки механізовані персонажі казок були...реально для мене як дитини це було щось неймовірне - просто прийти туди і подивитись на персонажів казок, що рухаються
Там на вході був Кіт у чоботях 😍
Аніматроніки, як у FNAF?
Ооооо таааак ❤❤❤
Там ще бібліотека була рядом дитяча
Найяскравіші спогади з дитинства, збиті вершки із курагою!!! :)
Клас. Мій рідний район. Правда діти кінця 80-х ніколи його не називали Північно-Броварським, Комсомольським чи Сєверним. Дарниця і все) Дуже дякую за згадку кемпінгу і Солодкоїжки, за світлину танцмайданчика в парку Перемога. І за Світлячок. Я чомусь обожнювала цей магазин. А ще біля Світлячка був гастроном, де якийсь талановитий художник зробив на стіні всередині барельєф замку. І все мені хотілося стати маленькою-маленькою, аби погуляти ним.
Стосовно "замку". Схоже про нього не згадали. В народі той гастрономчик на Бойченка називали "ТАЛІН", бо то зображення всередині при вході, нагадувало то місто
Діти кінця 80-х теж, він якийсь без назви, бо Комсомольсьй назва теж не прижилася,може тільки самі старші так називали, Північний чи тим більше Північно-Броварський теж.
Колись жила на Шаллєт,дуже подобалося.До метро 15 хв.пішки,парк,дит.садочки,школи,тепер і льодовий стадіон,ринок,супермаркети все є.
Який же Ви молодчина! Дуже цікаво і пізнавально. Я ніби повернулась в дитинство!!! Я з 1973 року живу в цьому мікрорайоні, і дуже люблю його, вважаю найкращим в усьому Києві!
Дуже дякую Вам за Вашу роботу, удачі Вам!!!
Що стосується "сладклежки", то я живу у дворі цього кафе. І у нас завжди у дворі стояв невимовний запах свіжоспечених тістечок(їх виготовляли прямо на кухні, в кафе). Ми, діти, заглядали у відчинені вікна кухні, і кондитерки, що випікали ці всі смаколики дуже часто пригощали нас ними😊(безкоштовно!!!). Це було щастя!!! Особливо мені подобалися "лебеді", я здається й досі не їла смачніших😊😊😊
Дякую автору за працю.
Дякую Вам за увагу!
Доброго вечора,Кириле. Дякую за роботу,за історію,яку потрібно і нам самим знати,і зберегти для наших потомків.
Штрикаю - " вподолайку", як завжди і дякую за відео ! Як завжди цікаво і інформативно .
Жив на Космічній 8а у гуртожитку Драгоманова з 1991 по 1996 рік. Добре пам'ятаю і Казбек поруч общагою, і бандюків, що постійно тусувалися там і в самій общазі. Пентагону не пчм'ятаю, але навіщо те хімволокно, коли стільки дівчат навчається в педагогічному? Звісно, досить часто дивився кіно в Алмазі та Ровеснику. До речі, на другому поверсі комплексу Ровесника було шикарне кафе Плай із карпатською кухнею. Лампочки в Світлячку і консервовану квасолю в овочевому на Бойченка в голодні 90-ті теж купував. До речі, біля того овочевого на вихідних завжди був невеликий стихійний ринок, де можна було задешево затаритись сільгосп продукцією. Дякую за випуск, згадав молодість!
Попасть в Сладкоежку - это был праздник !!! Запах кофе, вкус желе и шариков пломбира не забуду никогда...
Спасибо за меню !!!
а ми там уроки у дев'ятому класі прогулювали.))
@@sergeykirov80 на самом деле в самом начале кафе было более менее потом испоганили ,ходил каждый день почти туда ,жил рядом на Малышко в зеленке
@@BigSergey Ничего плохого сказать не могу - даже в конце 80 меня там все устраивало)
Моя мама була начальником кондитерського цеху дитячого ( єдиного в Києві) кафе « Солодкоіжка»
А для меня "Сладкоежка" - пирожные "Лебеди" (по сути - на базе эклера с шеей лебедя и головой), "Пенёчки кофейные" - нигде таких вкусных больше не ела, мороженое, лимонад. Праздник!!!)))
Но что-то ещё было, не помню пока, что. Смутно как-то из детской памяти.
Приятно было, что для детей.
Это не то чувство, когда сейчас для детей всякие заведения с аниматорами в ТРЦ. Развлекатели за деньги, нишу свою нашли.
Тогда было по-настоящему.
Моя ріднесенька Дарниця!!! Моє дитинство 🥹 Немає місця кращого на планеті, ніж місце твого безтурботного дитинства ❤
Сладкоєжка єдине дитяче кафе з мого дитинства❤ обожнювала його
Дякую за відео про мій масивчик!) Дерева вирубають і знищують мозаїки недосвідчені і недорозвинуті люди жадні до грошей, дякую, що згадали цей момент біля метро! Там ще була історія з мером і сквером-стадіончиком , який в результаті було створено громадою масиву!
Дякую, що зняли передачу про Северно-Броварський масив. Та ще й запросили Адольфовича!)
Кириле,ти знаєш такі подробиці,що диву даєшся.Життя прожила майже поряд і не знала про них.Звичайно,добре пам'ятаю "сладкоєжку",кінотеатр"Алмаз","Ровесник".
Подяка тобі за твою працю і знання.Ти найкращий!👍👏❤
Як же ж класно жити у Києві ❤
Чи повернемось ми…
Улюблений блогер продовжує радувати надзвичайно цікавими відео! Дякую, пане Кирило!
Дякую за комплімент 😍😍
Шикарний контент! Лісовий усе ближче, чекаю)) Наснаги!
і я про лісовий хочу .
Дякую за вашу працю пане Степанець! кафе ''Сладкоежка'' були смачні тістечка ''Лебедь'' і молочний коктель
ТАААК!!!! ))))
На рахунок артилерійського полегону. В частині лісу, який залишився біля вулиці Шалетт, були великі воронки від розривів снарядів і їх було багато. Ми в дитинстві думали, що це відлуння 2-ї світової, але виявилось, що це був полігон. Дякую тобі, Степанець!
Что-то не помню больших воронок в леску около Лучевой. Хотя на Лучевой с 1964года.
А полигон был на Вышедубичанской.
@@ВикторЧумаченко-э4швидать плохо с памятью
Дякую, Кириле)
З 90х до 2007 прожив на Малишко, і гуляв всюди де і твоя камера знімала. Поностальгірував трошки👍👍👍
Ще про людей "полукружки". В цьому будинку проживав мій колега, телеоператор з Хрещатику, 26 Юра Коляда. Він був серед тих перших телевізійників хто "проклав стежку" в квітні-травні 1986 року до зони ЧАЕС.
Ваша праця Супер!
Жмаченка була домом близько 6 років( 2007-2013).
Про Обухів, край Андрія Самійловича, чекаємо вашу роботу)
Нехай квітне Україномовний RUclips!
Дуже'пізновальний' етер😊🎉❤
Люблю твої історії!!!!Дякую!!!Та ще не коментуєш політику!!!Дуже цікаве все!!!!💪💪💪💪🤝🤝🤝🤝🤝
ПАне Кирило дякую Вам за вашу невтомну працю. Щиро дякую Вам за рекламу книги ,,Вікторі -парк,,.Прочитав ї на одному подиху і немовби знову опинився У 1984 році Хоч сам я тоді жив на Березняках і був на кілька років молодшим за героїв твору,але манера написання і київська атмосфера тих часів то справжній драйв.Велика Вам Подяка що хоч і на деякий час ч зміг знову стати хлопцем з тих вже далеких часів!
Щиро дякую Вам за чудовий і дуже цікавий ефір 👍✋️😊❤️✊🇺🇦
Солодкоїжка!!!!!! місце, де колись не склалось святккування мого дня народження. чи то 6-7-8 років)) і так, назви метро "Піонерська" та "Комсомольська" до "Чернігівської" та "Лісової"! не пам'ятаю в якому порядку))) Дякую за матеріал!
После Дарницы - Комсомольская, потом - Пионерская.
У мене мама і дядько досі кажуть «Зʼїжджу на «Піонерську».
Степанець - молодець))) Ти пробуджуєшь у людях душевні почуття через занурення у минуле з його "людьским". Вибач, що колись зробив тобі зауваження про твій вибір щодо стану свідомості. Це не моя справа. Але те, що й як ти робишь - це душевно й правильно!
На Вовчій гірці було аж 4 гірки зимових, з яких ми катались.
Перша вздовж Броварського (полога), друга в сторону лавочок йшла в напрямку Дарниці, і третя і четверта була на стороні Малишка. Одна на корти (крута), і сама екстримальна прямо на Малишка виходила ще і з трампліном) іноді прям на проїжджу частину вдавалось дострибнути😂😂😂
підлітки призначали побачення на вовчій гірці.
Саме так, також там катався в дитинстві. А в перервах між катаннями топали грітись і їсти солодощі в Солодкоїжку. Класні були часи і місця, зараз того духу вже нема.
Прямо на дорогу была горка одна .
Неймовірний випуск, щире дякую за таку фундаментальну і при цьому цікаву роботу! Чекаю коли вийде відео про Пріорку, дуже цікаво почути історію і неочевидні факти про цей район
Мозайки унікальні і частина історії, звичайно треба не закривати термоізоляцією, а зберігати і популяризувати як Ви і робите.
Дуже дякую за відео про рідний район, в якому живу вже 45 років. Окрема подяка за меню "Солодкоїжки" - читаючи назви тістечок - згадав іх смак !. Наш район найкращий - був і залишається ! Ще раз дякую. Доречі - пано "Таллін" було в універсам-і на вулиці Бойченка 7 (тепер Солов`яненка) . Нажаль повністю знищене десь в 90-х після реконструкції магазину :(
Народное название "Старый" гастроном, слева зарядка сифонов газ вода. Пивная Казбек, называлась Вербичка.
@@АлександрГончар-ц3ъ Праворуч від "Старого" була молочна кухня.
Щиро дякую за цікаві розповів. Чекаю Ваші випуски, з задоволенням слухаю.
Дякую Вам за надзвичайні програми -екскурсії
Дякую за серйозну краєзнавчу роботу. Цікаво! З 1971 до початку 90-х проживала по вул. Малишка,29. З кваритири вибігала з 5 хв. до початку кіносеансу у Ровеснику. Дякую, нагадали приємні спогади.
"Підтримувати треба Українську Літературу!"🔝
Дива та й годі. Дякую Вам, пане Кириле, за все, що Ви робите. Вчора тільки подивився фільм про Микільську Борщагівку, де прожив з малечку понад 20 років, як сьогодні побачив фільм про Північно-Броварський масив де ще прожив 25 років.
Чудово як склалося ❤️❤️😍
Дуже вам дякую за цікаву інформацію про цей район де поряд я живу.Цікаво було слухати,згадувати своє дитинство,молодість,я навіть відклала всі свої справи і неможливо було відірватися від телевізора.Дякую вам за вашу працю,хай збуваються всі ваші бажання та втілення.Ви робите добру справу.😊
ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ !❤. ВІТАННЯ З ХАРКОВА 💛💙
Не згадав про одну з основних особливостей експериментальності. Це напевно єдиний район в Києві побудований з нетранзитним обмеженням вулиць. Всі вулиці нашого району не межують з іншими, вони строго наші. Він побудований осторонь дорожних магістралей (пр.Визволителей, Братиславська, пр.Броварський). Тобто пів лівого берега щодня їздять повз, але не через нас. Сюди можна приїхати лише спеціально.
Справді, цікава деталь, але це не стовідстоково так. Вулиця Юності та частина Дарницького бульвару цілком собі транзитні, в тому сенсі, що ними проходить доволі популярна маршрутка номер 7 (405) між Троєщиною та метро "Дарниця".
саме так, важливе уточнення. Хоча зараз стільки автівок у громадян що навіть коли місцеві зранку виїздять то навіть на Шалетт іноді спостерігаю затори
@@SoccerSorcerer ну маршрутки 544 та 405 то щоб хоч якось дістатися цього "острова". При чому жодної зупинки на малишка, бульварі чи юності не побудовано. А основні магістралі ідуть по суті паралельно за межами масиву. Так що все по ділу
@@koss7910 зупинок нема, але ж для маршруток це не перешкода 🙂 Неодноразово бачив, як "сімка" зупинялася "біля білого дому"
@@SoccerSorcerer 7 та 544 - це нові, а 215 до Луеачарського ще з 70-х років була. Тільки у війну закрилась.
Дякую за Вашу роботу! Дуже цікаве та повчальне відео.
Дякую за ролик! Яшин - динамівець, але московський. Єдиний російський гравець в історії футболу, якого в світі вважають видатним, та який отримав Золотий М'яч.
Дякую за класний матеріал, дуже пізнавально. Сам виріс на Микільскій слобітці, 3 роки тому переїхав на Північно-броварський, тепер чекаю відео про Микільську слобідку!
Обов'язково треба зберегти ці мозаїки. І ви про це розказуєте. А ще я б хотіла щоб у школах про це розказували дітям вчителі по малюванню, щоб діти знали історію пам"ятників культури свого мікрорайону. Але то мабудь мрії. Вони не знають ні художників ні скульпторів ні чого і так і живуть всоє життя.
Абсолютно! Багато київських мозаїк - неймовірні!)) А мрії здійснюють практики! ;)
Дякую за це відео🔥
Мій тато заїхав на вул. Солов’яненка (Бойченка) у 1965 році і дійсно, через дорогу від дому ( там, де зараз бювет, він разом з дідусем збирали гриби), на Юності треба було здавати макулатуру щоб дотримати талончик на книжки, які потім можна було придбати в будівлі «Світлячок», жіночий гуртожиток був поруч, на вулиці Космічній. І так, за розповідями тата там був дурдом 😂 однокласник тата так і одружився)))
Щодо того, що там жили переважно «алкоголіки» як сказав пан в інтерв’ю шалено не погоджуюсь. Наприклад на вулиці Мілютенка (за ляльковим) є будинок, куди заселяли професорів, наукових співробітників інституту зоології імені Шмальгаузена. Моя хрещена( теж з 65 року мешканка вул. Солов’яненка) згадувала як побувала в гостях одного з професорів. Які були у них книги, малюнки і тд. Та і в нашій маленькій п’ятиповерхівці 70% були євреї. Я ще з дитинства пам’ятаю цей «будинковий затишок».
Хоч вже і не мешкаю там, але назавжди цей район залишиться моїм 💓 дякую за відео!!!
Дякую за відео, пане Кириле! Знайомі й дорогі з дитинства місця. Маленьке уточнення: готель "Братислава" ще перед початком війни отримав 4 зірки
Дякую вам за перегляд й за доповнення ❤️
Дякую!
Як і інші роліки дуже цікаво.
Після ваших екскурсій по іншому дивися на знайомі місця.
Ааа! Відео про район мого самого раннього дитинства! Дякую)))
Дякую за цікаву історію свого мікрорайону.
Чудовий сюжет, дуже дякую!
Дякую ❤ ще трошки і буде Лісовий масив🎉
Саме так. Через підземний перехід і нове відео 🎉
Дякую, дуже цікава та змістовна екскурсія!
Дякую,Степанець.Знову не перевешено!!!
Якщо Воскресеночка це моє дитинство,моє життя,то Дарниця-моя робота.Скільки пішки пройдено по тих вулицях на роботу і з роботи,особливо з початку короновірусу😂.А "Солодкоїжка"то nostalgic по дитинству.❤
Дякую за дуже цікаву розповідь про мій рідний масив ! А ще Ви не згадали, що за кафе «Сладкоежка» на трьох шістнадцятиповерхівках були величезні написи - «Мир», «Труд» и «Май». Так ось, колись я жила у будинку з написом «Мир». І коли до мене приїздили в гості мої подруги-однокурсниці і запитували як знайти мій будинок, то я їм говорила, що я живу в «Мире», це будинок під номером 21.
А поруч на Малишка були ще 3 будинки з написами Ленін, Партія, Народ. Моя кума в дитинстві жила саме в Народі :))
"Мир","Труд"и"Счастье".Малышко25-"Счастье".
Я до цієї пори ходжу і дивлюся у вікна свого 1К класу у 204 школі. ( це був 1976 рік якщо не помиляюся)
Я з тих хто перший заселився у Напівкруглий будинок, відразу після його побудови....
Більш затишного подвір`я ніж там, я не бачив ніде...
Воно й зараз залишається таким...
Ще й досі стоіть бесідка , яку ставив мій батько з дядею Славою Бахановим...
Намагаюся бувати там часто - це місце дає мені якусь внутрішню рівновагу
Взагалі дім був доволі новаторським по тому часі багато в чому...
На місці Братислави був маленький овочеви магазин)))
І сквер був чудовий - через нього в 204 школу було йти приємно, і після посидіти на лавочці (так, зараз там якась, прости Господи, наче шматок лайна, стоянка).
Коли ще не було Дитячого світу, совміновьких будинків, був шматок чудового соснового лісу, не було отієї всієї срані біля метро, то теж було досить непогано - сосни, доріжка з плитами що веде до входу/виходу...
Про гуртожиток знаю тільки на Пожарського - на Бойченко не знаю
Так...все змінюється... і чомусь не на краще...
Да точно ,на месте Братиславы ,был маленький овощной
@@Валерій-е2ш Не на місці Братиславі, а на в'їзді во двір Круглого дому зі Жмаченка
@@ВолодимирДавиденко-о2р Точно, вспомнил .Примерно где Высотка стоит рядом
@@Валерій-е2ш Гастроном памятаю
@@s_michàlych А где сейчас конечная маршруток 7 и 544.Была конечная автобуса 79. Он шёл на Лесной массив
Масив на якому пройшла вся молодість і живуть кращі друзі.
Там одні підари залишились
Вітаю Кирило.Ти як завжди на висоті,дуже якісні відео,притому всі без винятку.За це відео особливо дякую.Мій рідний масив,мешкали з 1970р по 1995рр,це моє дитинство і молодість,ходила в 183шк.,до сих пір люблю свій масив,дякую тобі,що подарував приємні спогади,дуже гарну справу робиш❤🎉Успіхів тобі Кирило і міцного здоров'я ,також твоїй родині,мира ідобра.БУДЬТЕ ВСІ ЩАСЛИВІ І ЗДОРОВІ😊😊❤🎉
Дякую друже! Це мій рідний район. Одна з шкіл 183, вона й досі працює)))
Чому б їй не працювати - всі школи працюють.
И 204, и 258 школы тоже работают. С экспериментами всякими (204 - спортивная, вроде, младшую школу под частный лицей отделили и т.п.), но в строю.
Друже дякую, дай боже здоровья!
Дякую! Дякую! Дякую! Дуже цікаве,дуже пізнавальне і дуже ностальгічне!До сліз! Степанці ви , як завжди Молодці!
Дякую 🙏 за екскурсію👍 ностальгія тотальна🔥💞.. що до гуртожитку по вул. Бойченка: мабуть мали на увазі гуртожиток ПедІнституту - знатний був і доречі ще існує💪
Дякуємо!!!
Дякую! Про рідну солому ще зробіть будь ласка ❤❤❤
Зробимо обовʼязково)
З днем народження!!! Будь моцний!)))
Я з воскресенки, тож на тому відео я не залишив коментар, бо уточнював інформацію )
Так от на вулиці Райдужній 21 на 4 поверсі жив актор який грав у фільмі "У бій ідуть одні старі" Віктор Мірошниченко. Він грав майора, командира полка.
Інформація від Бабусі, вона одна з перших хто замислилася у цей будинок )
Народився і жив на Бойченка. Приємно бачити рідний масив у відео
Якісний та цікавий контент
Дякую за цікавий екскурс! Довго дивилась, бо часто перемикала назад) Неймовірно цікаві історії.
вау - це я вчасно!!! Бвлуєте нас!!!
Намагаємось)
Щиро дякую Вам за черговий дуже цікавий ефір. Я знаю Пентагон на Печерську на Лесі 28.
Гарний контент, приємно дивитись 👍
Гуртожиток від Хімволокно дійсно був, але це поряд з вул. Бойченко, зараз це Міропільська 15а. Жили там не тільки жінки, а скоріше молоді дівчата, бо на заводі вони складали переважну частину робітників, жили там і чоловіки.
В "Солодкоїжці" кожні 15 хвилин відчинялись дверцята в таких собі "пілонах" (на фото один з таких підсвічений бірюзовим світлом посередині, а дверці по краях). І там казкові персонажі виконували нехитрий танок по кругу. Щось на зразок того, що зараз можна побачити в магазинах "Рошен". Ох, як же мені в ті 5 років хотілося помацати руками їх - скла там не було. Так що мам і офіціанток ці сеанси 4 рази на годину напружували. Саме там я полюбив тістечка "пеньок" та морозиво в кульках, посипане шоколадом. Доречі, там то шоколад на морозиві був справжній - не те що зар...Ой не те, що в навколишніх магазинах. Тоді шоколад хрін де можна було дістати, тільки якісь всраті "солодкі плитки", які їсти було неможливо, це я памятаю))
@@JenyaM1 hernya bula ti lyalki ih zlamali teg,sovok kafe dityache bulo
Все супер, подяка за, як завжди унікальний контент. Єдине що на мою суб'єктивну думку запрошувати на зйомку людей, які не можуть втриматися від лайки на 5 хвилин - лише додає ложку дьогтю, а по суті нічого цікавого не розповів по темі.
Як завжди супер!!!
+ за кримінальний Київ!
Друже, чекаю історичний екскурс про Оболонь, про кафе Крим, про всі видатні соціальні споруди цього магічного і видатного району, де пройшло моє дитинство, і де живу до сьогоднішнього дня. Дякую тобі за ці екскурси, що занурюють мене в дитинство. Розумію, що Оболонь ти залишив на останок, на, так би мовити, десерт, але все ж, чекаємо, любимо, сподіваємось. Ти найкращий дослідник Києва сьогодення! Дивимось тебе, як мої діти 8 років, так і колеги 55 років. Творчого тобі натхнення і всіляких гараздів, друже!
Да и про речку Почайна заодно.
Класне відео, впододолайка автору👌
Обов'язково всі МОЗАЇКИ треба зберігати!!!
Район(масив )моєї молодості! Дякую за відео . Ностальгія…
Доброго дня, проживаю в полукруглому домі з 1976 року. Уточнення - збирали макулатури та ходили у гості до Кузнечіка, він проживав у 10 підʼїзді а на в 4
Дякую!
Ще у 2005 десь, працював у парку Перемоги каток Крижинка. Ходила з сестрою і мамою вчитись кататись на ковзанах там. А мама з сестрою згадували як сестра в дитинстві ходила туди вчитись кататись на ковзанах теж. Там був гурток фігурного катання)
Мій. Територію між кемпінгом та Вовчою гіркою ми називали "лісок" і грали там у футбол між собою, дім на дім та іноді - проти кемпінговських. Я ніде не міг знайти фото шістнадцяти-поверхівок із літерами на дахах- "лєнін партія народ" та "мір труд щастьє", а тут побачив їх на фотках Дитячого світу ))) - мене, до речі засипало піском на його будівництві ))) - років з 10 його будували. Я згодом зрозумів, звідки моя любов до монументальних мозаїк - з рідної вулиці- одна на спортзалі, друга на бібліотеці.
ДЯКУЮ ДУЖЕ!❤
Дякую дуууже цікаво 🧚♀️⚘️
💙💛🌍🌏🌎💃
500 веселих відсилили бо через весь будинок посеред будинку була тріщина, в яку руку можно було всунути, будинок розламувався навпіл. Після відселення та нагляду кілька років, та вирішення що тріщіна не розростається, були добудованя по краям будинку додаткові частини, які збільшили площу будинку та надала змогу зробити великі та комфортні квартири. Один з інженерів проекту придбав там собі помешкання
Дуже дякую 🎉
Дякую за працю)) Ще не дивився, але впевнений відео цікаве!! Тим паче рідні місця, недалеко живу)))
Так підняв настрій, це не передати ❤
Дуже цікаве і інформативне відео!
Чекаємо тепер про Лісовий масив 😺
СЛАДКОЕЖКА - це основне що було для дітей в той час!
Вони ніколи це не спотворять! Пірожене піньочок і т. д.
А ось в РОВЕСНИКУ були перші кінстрічки Кін-Конг і т.д.
Як завжди цікаво💪🏿
Сначала лайк. Потом просмотр)
Це правильний підхід до справи ❤❤❤
Дякую за відео