Музика і слова написані Олегом Броварським Я не отримую гроші за це відео #ОлегБроварской #sobaka #sobakka #Оксана #Шугейз #shoegaze #shoegazemusic on.soundcloud....
Оксана Стефанівна Забужко Ім'я при народженні Оксана Стефанівна Забужко Народилася 19 вересня 1960 (63 роки) Луцьк, Волинська область, Українська РСР[1] Громадянство Україна Україна Національність українка Діяльність письменниця, літературознавиця, публіцистка, поетеса, есеїстка, феміністка, літературний критик, громадська активістка, викладачка Сфера роботи поезія Alma mater філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Заклад Гарвардський університет і Університет Піттсбурга Мова творів українська Роки активності з 1985 Напрямок постмодернізм Жанр поезія і проза Magnum opus «Музей покинутих секретів» (2009) «Польові дослідження з українського сексу» (1996) Партія КПРС Нагороди Золотий письменник України Національна премія України імені Тараса Шевченка - 2019 Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Премія Women In Arts (2020) Сайт: www.zabuzhko.com CMNS: Забужко Оксана Стефанівна у Вікісховищі Q: Висловлювання у Вікіцитатах Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (нар. 19 вересня 1960, Луцьк, Волинська область, Українська РСР) - українська письменниця, феміністська літературознавиця, поетеса, есеїстка, публіцистка, викладачка та політична активістка (зокрема, в часи Помаранчевої революції). Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми української національної ідентичності і гендеру[2]. Твори Забужко перекладені понад 20 мовами в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.[3] Роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), перший бестселер незалежної України, дав старт українському книжковому ринку, є найширше перекладеним у світі українським прозовим твором[4][5]. Інтелектуальний нонфікшн «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007) осмислює українську культурну історію через Лесю Українку як «Іншого», через чий лицарський дискурс вписує Україну у систему європейських міфологій, досліджуючи українську шляхту. «Музей покинутих секретів» (2009) в орієнтованому на західну аудиторію деколонізує українську історію, зокрема, УПА[6] з застосуванням жіночого письма та écriture féminine. Оксана Забужко є лауреаткою народних та іноземних премій, стипендіаткою Фулбрайта, викладачкою українських студій у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах та популяризаторкою України на міжнародній арені. Її тексти адаптують численні театри України, Європи і Північної Америки.
Оксанааа..
кайф
давай на ск
опис чєкні
шугейз все делает лучше
@@Максим-щ8ъ9н є таке
ну пойдет хуле, а шо за оксана?
Оксана Стефанівна Забужко
Ім'я при народженні Оксана Стефанівна Забужко
Народилася 19 вересня 1960 (63 роки)
Луцьк, Волинська область, Українська РСР[1]
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність письменниця, літературознавиця, публіцистка, поетеса, есеїстка, феміністка, літературний критик, громадська активістка, викладачка
Сфера роботи поезія
Alma mater філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Заклад Гарвардський університет і Університет Піттсбурга
Мова творів українська
Роки активності з 1985
Напрямок постмодернізм
Жанр поезія і проза
Magnum opus «Музей покинутих секретів» (2009)
«Польові дослідження з українського сексу» (1996)
Партія КПРС
Нагороди
Золотий письменник України Національна премія України імені Тараса Шевченка - 2019
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Премія Women In Arts (2020)
Сайт: www.zabuzhko.com
CMNS: Забужко Оксана Стефанівна у Вікісховищі
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (нар. 19 вересня 1960, Луцьк, Волинська область, Українська РСР) - українська письменниця, феміністська літературознавиця, поетеса, есеїстка, публіцистка, викладачка та політична активістка (зокрема, в часи Помаранчевої революції). Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми української національної ідентичності і гендеру[2].
Твори Забужко перекладені понад 20 мовами в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.[3] Роман «Польові дослідження з українського сексу» (1996), перший бестселер незалежної України, дав старт українському книжковому ринку, є найширше перекладеним у світі українським прозовим твором[4][5]. Інтелектуальний нонфікшн «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007) осмислює українську культурну історію через Лесю Українку як «Іншого», через чий лицарський дискурс вписує Україну у систему європейських міфологій, досліджуючи українську шляхту. «Музей покинутих секретів» (2009) в орієнтованому на західну аудиторію деколонізує українську історію, зокрема, УПА[6] з застосуванням жіночого письма та écriture féminine.
Оксана Забужко є лауреаткою народних та іноземних премій, стипендіаткою Фулбрайта, викладачкою українських студій у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах та популяризаторкою України на міжнародній арені. Її тексти адаптують численні театри України, Європи і Північної Америки.