В нас обдурюють дитину у книжках щодня: Почитайте "Буратіну" - там усе брехня! Може, казочка і гарна - та не гайте час, Бо насправді Тато Карло - то є Карло Маркс! Бородатий, волохатий, настрочив ідей, Дерев’яних та носатих настругав дітей! Навигадував теорій, не забув себе... І тепер в нас є історія про ВКП(б)! Тато Карло! Тато Карло Маркс! Розкажи нам, тато Карло, казочку про нас! Тато Карло, Тато Карло! Що ж ти наробив?! Перевів усе на марно, щоб ти довго жив! Колупнув ножем поліно - виліз довгий ніс, Так з’явився Буратіно - перший комуніст. Носа він задер до неба, у вогонь запхав, Й досі пхає, де не треба, до не своїх справ. Не життя пішло, а лажа, взагалі кошмар, Бо проліз у казку нашу лисий Дуремар. Він щодня скакав у воду, п’явки в ній лапав, Ті смоктали кров з народу, щоб міцніше спав. Як вмирав патлатий Карло, передав старий Дуремару з "Капіталом" ключик золотий. Треба ключиком відкрити двері у сарай, Крізь який носаті діти потрапляють в рай. Не щастило Дуремару, щось не так робив - Не знайшов замкову шпару, ключика згубив. Ми й тепер його шукаєм, та усе дарма - Того ключика від раю хоч убий - нема! Був Вусатий Буратіно справжній Бог і Цар, Поділив усю країну на мільйони нар. Він тримав залізний ключик від залізних ґрат... Кожен другий Карпів учень - злодій або кат! Ще було багато інших, сивих Буратін І тому в нас найдурніша із дурних країн. Знову учень Дуремара ключика шука... Але, мабуть, то - примара, казочка гірка. Тато Карло, Тато Карло! Тато Карло Маркс! Затанцюймо з нами гарний кримінальний вальс! Хто косатий, хто кирпатий - хай ідуть до нас! А заграє вам Щербатий, ще й Тризубий Стас!
який же талановитий Стас!!!
Пам'ятаю цей Оберіг!!!! Мала касету МК з піснями. Аж затерлась.
Талант
В нас обдурюють дитину у книжках щодня:
Почитайте "Буратіну" - там усе брехня!
Може, казочка і гарна - та не гайте час,
Бо насправді Тато Карло - то є Карло Маркс!
Бородатий, волохатий, настрочив ідей,
Дерев’яних та носатих настругав дітей!
Навигадував теорій, не забув себе...
І тепер в нас є історія про ВКП(б)!
Тато Карло! Тато Карло Маркс!
Розкажи нам, тато Карло, казочку про нас!
Тато Карло, Тато Карло! Що ж ти наробив?!
Перевів усе на марно, щоб ти довго жив!
Колупнув ножем поліно - виліз довгий ніс,
Так з’явився Буратіно - перший комуніст.
Носа він задер до неба, у вогонь запхав,
Й досі пхає, де не треба, до не своїх справ.
Не життя пішло, а лажа, взагалі кошмар,
Бо проліз у казку нашу лисий Дуремар.
Він щодня скакав у воду, п’явки в ній лапав,
Ті смоктали кров з народу, щоб міцніше спав.
Як вмирав патлатий Карло, передав старий
Дуремару з "Капіталом" ключик золотий.
Треба ключиком відкрити двері у сарай,
Крізь який носаті діти потрапляють в рай.
Не щастило Дуремару, щось не так робив -
Не знайшов замкову шпару, ключика згубив.
Ми й тепер його шукаєм, та усе дарма -
Того ключика від раю хоч убий - нема!
Був Вусатий Буратіно справжній Бог і Цар,
Поділив усю країну на мільйони нар.
Він тримав залізний ключик від залізних ґрат...
Кожен другий Карпів учень - злодій або кат!
Ще було багато інших, сивих Буратін
І тому в нас найдурніша із дурних країн.
Знову учень Дуремара ключика шука...
Але, мабуть, то - примара, казочка гірка.
Тато Карло, Тато Карло! Тато Карло Маркс!
Затанцюймо з нами гарний кримінальний вальс!
Хто косатий, хто кирпатий - хай ідуть до нас!
А заграє вам Щербатий, ще й Тризубий Стас!
збирався я збирався... У Марійки дозвіл випросив, а ти мене випердив. дякую, гора з плеч!))
"Треба ключиком відкрити двері у сарай..." Навіть світле майбутнє сплагіатили...