Велике дякую оператору , та надзвичайній ведучій за таку чудову розповідь. Я також хочу сказати , що коли закінчиться війна, то село обов'язково відбудується. Жителі знайдуться, бо багато залишилося без домівок. Слава Україні !
за 32 года ничего не построили, кроме как олигархи свои норы с куполами, - и не построят после войны. неизвестно под каким флагом война закончиться, плюс украинских мужиков утилизирует през который зеля, развернул понимаешь бойню не думая головой что в россии ядерка есть, а у тебя даже патронного завода нет на хозяйстве. о последствиях войны зеленский членом думает, но не головой. лучше бы он им на рояле играл, а не страной правил, мудак этакий попрошайка.
Я з Одескої області мені завжди подобалась природа з горами і там де мало людей, я живу в містечку живем одне в одного на голові а ваша програма мені подобаєця відихаєш коли дивишся які ви молодці дай бог вам здоровя почастіше показуйте такі відео я підписалась на канал щоб вас частіше бачити.
Марія Гриців: *Прочитала все, що ви написали, дуже шкода, що і в ті часи діти ( учні в гуртожитках ) голодували.* -- Що означає "і в ті часи"? Іменно в ті часи і голодували діти, дехто навіть вдома голодував, без гуртожитків. Нам вранці давали кусок чорного хліба буханки, товщиною до 2 см і кружку чаю. Цього повинно було вистачати на 6 уроків в школі. Іноді бувало, що ідеш зі школи в гуртожиток, а в очах темніє. Сідаєш в столовій за стіл, а там супчик з пшонної чи пшеничної каші... вчора був такий, передучора... і завтра буде. Ти голодний, як вовк, а їсти не можеш, сам себе заставляєш силою... Одного разу нам взагалі не дали нічого, і відправили до школи. До школи ми ходили колоною по двоє, в супроводі виховательки, на чолі колони завжди староста гуртожитку, в 7-му і 8-му класі старостою гуртожитку був я. Я сказав дітям: коли дійдемо до повороту на Гусний, я поверну додому, ви всі слідуєте за мною, якщо до вас будуть претензії, скажете, що ви ідете туди, куди пішов староста, а мені вони нічого не зроблять (я вчився на відмінно, а перспектива знизити навмисне мені оцінки мене не турбувала, -- попереду ще були 3 роки навчання в середній школі у Волосянці). Так я організував забастовку. В часи хрущовщини це була неймовірна подія, ми три дні посиділи вдома, потім прийшов завуч Василь Цьома, вибачався перед батьками, і нас заставили знову піти в школу. Той Цьома потім мені помстився у свій спосіб, а більше ніяких репресій стосовно мене не було. Відповідаючи на цей коммент Марії Гриців, я перечитав свій допис, із здивуванням виявив, що кусок тексту випав по технічній причині - допис не поміщався у дозволений об'єм тексту, а при розділенні на дві частини кусочок тексту випав, якраз той кусочок, де я згадував вихідців з Гусного, моїх родичів. Отже трошки ще про вихідців з Гусного. Можливо, що через особливо важке життя на Верховині, гусняни чітко усвідомлювали важку перспективу залишитися там жити, плюс до того батьки завжди напоумлювали нас, що треба добре вчитися (щоб потім виїхати із села), гусняни не поступалися рівнем навчання дітям із сусідніх сіл, намагалися добре вчитися. Можливо, що внаслідок цього, із Гусного є досить високий процент тих, хто здобув вищу освіту і навіть вчені ступені. Першим здобув учений ступінь Іван Михайлович Чаварга (мій старший брат), кандидат історичних наук, проректор. Його син Михайло став лікарем, хірургом, кандидат медичних наук. Його внучка Вікторія стала канд. політологічних (чи яких там?) наук. Чаварга Олена (моя старша сестра) стала біологом, а її дочка Марія стала кандидатом наук по біоінженерії (щось таке) захистила дисертацію в США, там і працює. Я закінчив фізичний факультет, канд. фіз.-мат. наук. Мій син Ярослав закінчив факультет іноземних мов, кандидат філологічних наук, англійська мова. Це досить непогано, як для високогірного села, де електрика появилася, коли я вже був у 9-му класі, а радіо я купив батькам уже будучи студентом, телевізор ще трошки пізніше. Особливістю нашого села був клуб. Це досить велика будівля, в якій знаходився кінозал із сценою, на якій ми, учні, або і дорослі, виступали із художньою самодіяльністю. В сусідній кімнаті була "сільська рада", де був телефон. Крутиш ручку, і у Волосянці на пошті лунає дзвінок, просиш телефоністку, щоб тебе з'єднали з ким тобі треба... Далі була крамниця - сіль, сірники, горілка і вино на розлив, керосин, чоботи, куфайки, ланци для худоби, гвіздки... Хто прийшов у магазин випити, залишався і "на кІно". Дві кімнати займала лікарка і медсестра, вони виконували дуже серйозну роль. Ще одну велику кімнату займала бібліотека із незмінною завідуючою Ганною Шушко. Бібліотека працювала на дуже високому рівні - різноманітні журнали і книги. Ставши студентом університету, я не поступався городським товаришам за рівнем обізнаності в частині новин про досягнення науки, літератури, мистецтва, історії. Отакий у нас був унікальний клуб. Перший раз я побачив кіно у шість років - мене із собою взяв брат, за якусь мою заслугу. Я йшов із хлопцями до клубу в топанках, які мені купив батько перед школою, а брат та інші його друзі-підлітки ішли босими, і возмущалися, що "малий іде в топанках, а вони босі". До школи ми також ходили босим, аж до заморозків. Це була норма. Діти самі вирішували, як іти до школи - босими, чи взуватися в щось, частіше всього просто в ходаки, -- свого роду лапті, зроблені із камери автомобіля. Ще пару слів. В нашому селі жили дві єврейські сім'ї (може, що і три, я точно не знаю, але знаю про дві). Вони займалися сільським господарством, трудилися на землі, коли і як появилися в Гусному, не знаю. Обидва мали по ларьку з дрібним товаром. Характерним було те, що вони не хотіли бути похороненими поряд із місцевим людьми, мали своє кладовище, на своїх власних землях. Я ще бачив їх надмогильні плити. Під час війни їх забрали в Бухенвальд, не знаю скільки, мабуть чоловік з 20. Після війни повернувся лише один чоловік, оженився на русинці, прийняв християнство, змінив ім'я, але прізвище залишив. Коли хтось плаче з приводу того, що село вимирає, чи села вимирають, то не завадить йому знати, як там все було насправді. Природа у нас і справді чудова, особливо, коли все в зЕлені, або восени горить золотом, або залиті сонцем поля і гори в снігах... Літом черешні і ягоди-малини-ожина, гриби, горіхи, букові горішки, яблука, груші, сливи, огірки, квасоля, редька... правда яблуні-груші-сливи появилися у більшості сімей уже при совєтській владі, хоча у нас добре росте і плодоносить все, навіть волоські горіхи.
щирий та змістовний допис, дякую. єдине, що зауважу, це те, що ніхто там насправді не плачеться, що село вимирає. люди, які залишилися в селі, дуже його люблять, їм добре там. і на неодмінне моє запитання "Ви щасливі?" відповідають "так". І це, на мою думку, домінанта, яка визначає рівень їх духовної самодостатності.
Каварда, якый рик цэ було, я пры Мыкыти був в интэрнати, з 56 року, нас годувалы добрэ, и про кусок хлиба и чай, на мою думку, щось нэ тэ, чыя щось нэ зрозумив?, закинчыв навчання в 66 роци, 11 класив у Черкасах, интэрнат...
@@НатальяШабанова-щ1к У нас на Черкащині було краще, аніж на заході країни. Мамуся розповідала, що не так сильно голодували, як в інших місцях. І поміркуйте, що Черкащина, то не гори та гірські річки, там більшість рівного чорнозему. Мабуть тому й жилося трохи легше.😊
@@НатальяШабанова-щ1к **Каварда, якый рик цэ було, я пры Мыкыти був в интэрнати,** . - Не хотів я реагувати на подібне, але з поваги до читачів вирішив, що може і треба відповісти. Дописувач, якого я тут процитував, в Ютубі зареєстрований, як Наталя Шабанова, а оповідь веде від чоловічої статі. Імовірно, що це просто московська сука, якій платять за обсирання дописувачів на українських ресурсах. Можливо це гівно сидить десь на Арбаті, пише пасквілі, звітується, і отримує за це грошенята, імітуючи українську мову.
Дуже класно,що ви показуєте красу і на жаль ,сум нашого краю. Приємно,що цікавитеся історією, історією кожного села Історією окремої людини. Так тримати! Переходьте на новий рівень! ( До речі, вживання закарпатського діалекту, зробіть ще смачнішим, Вам то парує! Особиста думка😅
В тій частині закарпаття я не чув трембіти ,там красиво жити якщо маеш працю за кордоном ,але можна і там непогано жити але треба працювати ,заготовляти сіно а це в горах не легко ,раніше люди так і жили залежить як ви хочете жити ,кавярні там немає і театра також ,зато тиша ,спокій хто любить природу то для нього рай ,я працюю в чехії і в відпуск приїзжаю в свої гори ,і якщо доживу до пенсії то повернуся додому,я дуже добре почуваюся в горах
Хай покотиться з вершины сонце в билу тыссу.я широки полоныны горы выйдуть з лису..на трембити витер грае а вивчар иде спивае плаем..кучеряви хмары лину ть на блак итни полонинынавесни..я из россии.память юности..❤️
треба мати джипа щоб їздити десь на роботу та ще нормаально оплачувану, влітку заготовляти сіно, дрова, бо газуу немає, хорошо хоч світло є але одними краєвидами сит не будеш, гриби збирати та конснрвувати їх, продавати онлайн гриби, ягіди всякуе зілля
Тут краєвиди набагато кращі, ніж в Швецарії, але немає дороги… В Європі навіть до одного будинку в горах є дорога гарна! Якщо буде дорога - будуть їхати люди, бо ця місцевість - рай на Землі! Ще за цією красою будуть люди будуть побиватися! Ці краєвиди - на мільйон!
Дуже красиво.А люди до роботи скрiзь звикли.То чому коли покинута батькiвська хата занепада а коли люди тiкають с пiд обстрiлiв то дерут три шкури.Заселяють в гуртожитки,садики,школи всiх до купи?А чому не давати покинутi хатки та заселяти в цi домiвки?Кричять ждуни то там алишились старенькi люди а дайте хатинку вони приведуть до ладу,а в них дiтки,онуки е.То й будуть оживать села.Так нi хатина стояла не потрiбна а як горе сталося стали дерти шкури .Я не знала шо так станеться але коли приiхали переселенцi я вiддала дiм батькiвський тим людям.Там де вони жили вже нема нiчого то й не вернуться туди а будуть обживатись на новому мiсцi.Вони позвали ще бо там були пустi домiвки то те село на 20 родин вже виросло.В сусiдньому на 12 а як шо полiчити то за 2 роки ми розсилили 140 родин 140!!!То чому не пропонувати переселенцям? Й молодим й пожилим.Як наш голова сказав ,а я пропоную всiм.Пожилi теж люди а в них е та й не одна дитина та внуки.Вони приiдуть подивляться то й своiх пiдтянуть а тi друзiв, знайомих.
Ви дуже правильно пишете. Мені здається, що і тут пішли б назустріч, і розселили по порожніх хатах. Тільки треба людям проявити ініціативу, звернутись по допомогу до голови громади.
Дякую пані Вікторія! Я погоджуюся з Вами: ніби сумно, але не сумується)))Щось таке є в цьому селі первозданне, чисте, дике, справжнє, не знаю як передати. Хочу туди на реабілітацію, на перезавантаження. Але хочеться закликати органи місцевої влади не ображати місцевих людей відсутністю хоча б пересувного магазину, аптеки тощо. Мені було цікаво, дякую ❤
Ви отримаєте неймовірне задоволення, коли туди потрапите. Так, там немає спа готелів, чанів чи інших карпатських родзинок, але там є щось таке, що неможливо передати словами... перезавантаження на нейронному рівні,,,
@@andrusivvictoria По -моему мнению ,тут есть всё ,что надобно для жизни . Мы часто загребаем ,,добро " для глаз ,а не для души . Я бы очень хотела научиться жить у Сони жить на 100 евро в месяц . 😊
@@kellermannnelly9481Хіба то важко? Коли є трохи городини, то жити можна. Живу в місті, маю пенсію на 88 долярів. Правда минулоріч ще давали субсидії на ЖКГ, як буде цьогоріч, лишк Бог Святий знає. За все дякую Всевишньому і Він не залишає.😊
О, та тут багато людей, десь близько з півсотні! Моя мама з Черкащини, то в нашому селі лишилося десь із десять чи дванадцять хатів, де живуть люди. Природа дуже гарна, свіже повітря. Я дуже сумую... Бабуся у нас мешкала останні її роки і хата 150-річна розсипалася, нажаль... Стояла гарна, поки господарі були живі. Хату мастили весною і в осени, то була гарна і крепка, вже була під шифером. Обійстя будо 72 сотки. Город великий, чернозем. В садку була вся фрукта, - дідусь покійний прищепив всі сорти, від самих ранніх і до зимових сортів. То дякуючи цьому фрукти були весь теплий сезон і на зиму ще складали самі пізні сорти. Вода була чиста, як сльоза, прозора і смачна. Криничка-копанка стояла на самому джерелі. Воду відром діставали, наче з річки. Раз на рік чистили і вона швидко знову набиралася чистою водою за дві-три години.😊
Ой, а покажіть Старосамбірщину, села Катино, Лопушниця . Колись там вирощували льон. Ой яка була краса ! Підгірья все цвіло в волошках , нарцисах. Стефанія Степаненко ( колишня хористка хору " П'ятницького " ) народилася у Лопушниці. Колись вона і моя матуся були запрошені до цього хору . Голоси , як звіночки . І так шкода що мій дідусь не дозволив моїй матусі стати співачкою , впевнив, що це не серз'йозна професія ....Так і прожила матуся у мріях. Співала у церкві , писала вірші ....вже старенька, а ще досі всім нам на день народження дарує свої вірші .....❤
ще в лютому 1988р.я пройшов с.Гусний з перев.Низький-с.Розтока,на електричку ст.Волосянка.А потім ще багато раз з г.Остра(1405м.),з і на Вододільний хребет.
Крім амбіцій, треба мати амоніцію.Там гроші на хліб з неба не падають.Місцеві люди більш пристосовані до такого життя і то повтікали.А диванним особам там взагалі нічого робити.Соціалізм закінчився, банди блукають..Тільки залишається мальовничі відіки дивитися.
Природа гарна.Цікавлюсь Японієї і на мій подив там теж є покинуті села,це при тому, що і територія менша за Україну і населення 120.млн.Туризм розвивати
Для чого викладати такі відео? Ваш "захват" від того, що ви не живете в тих умова. Ні хліба, ні автобуса, ні аптеки (ліків)... То їдьте і живіть там! Без роботи, без грошей (доходів)...
@@andrusivvictoria та не треба привертати увагу до того, що, як показало життя, -"мертве". От полиште місто, переїдьте жити туди, і потім, покажіть, на власному прикладі, чого ви досягли без фінансової подушки
@@andrusivvictoria то такі ж не дивляться ваші відео. Вони дивляться про те, де б відпочити, а не де треба щось "піднімати". Я чому так реагую на таке ваше відео? Бо в наше село інколи приїжджають такі. Надивляться "романтики"-і сюди. Рік-два -і виїжджають. Просять тільки: то придивись, щоб не розікрали. Ото на тому все і закінчується. Тому: не знімайте подібне і не романтизуйте життя в селі, тим паче в такому, де окрім старої бабці чи діда -НІЧОГО. Ну чомусь же ВИЇХАЛИ всі з того села?
@@andrusivvictoriaНе без того,що наркоманія мала місце там у всі часи,але не з таким розмахом-,як зараз нам показують блогери чи виключно англомовний ютуб---побіжно згадався недавній сюжет одної азербайжаднської дівчини,котра фільмувала квартал Детройта, як на сьогодні закинутої промислової зони... І в нас наркоманія не менше,як там,тільки вона більше завуальована.......буцімто ми """ цивілізовані європейці""😊🙂 і відсутня їхня зосередженість ,як кажуть-гетто-----там їх хоч певною мірою підтримують,а в нас ШАЛЕНО обкрадають дачні ділянки,щоб черговий раз ширнутися
Попыталась посмотреть стоимость хаты в Карпатах - выпала в осадок. От 25 до 40 тысяч долларов, за старую -старую хату. Вопрос инфраструктуры вообще не стоит , даже если ее купить - ремонт такой хаты будет стоить еще 25-30 к дол. Так что - очень условный вопрос - почему вымирает село. И вымрет, если гуцульские хаты будут стоить столько, что их может выкупить только собственник туристического и готельного бизнеса. Они выкупаю, делают ремонт- и после войны отобьют вложения. Спасибо. Расходимся.
1) Подяка авторові подкасту. 2) Я родом з Гусного, бабу Соню знаю з дитинства, вона була подружкою моїй старшій сестрі Олені. 3) Село і справді надзвичайно гарне влітку і зимою, особливо в сонячну засніжену погоду. В найкращі роки в селі нараховувалося порядка 85 хат, була початкова школа, 4 класи, але всього два приміщення, плюс дві квартири для вчителів, в одній будівлі. Перший клас вчився разом із третім, а другий із четвертим, так що я два рази ходив у другий, третій і четвертий класи. Школа була біля церкви, дерев'яна, побудована ніби при чехах, народним методом, мала двір і садок. Пустуючу школу викупив якийсь депутат зі Львова, однієї зими вона згоріла дотла. Першими моїми вчителями були Іван Андрійович Івановчик з Березного і Михайло Миколайович Ганусич. Найкращі згадки про них. Потім їх змінила сім'я Своренів, Андрій Андрійович і Юля Юріївна. Пятий-восьмий клас ми вчилися в Ужку, там був гуртожиток, де ми проживали в голоді і холоді з понеділка до суботи, порядка 45 дітей. Один час жили на фарі Золтана Шолтеса, який пізніше став народним художником України. Його "асвабадітєлі" заставляли перейти в Московський патріархуят (освіту священника і художника він отримав у Празі паралельно), він відмовився від сану на користь мистецтва. Є імовірність того, що він мене і хрестив, але не знаю, чи це правда. Середню освіту ми здобували у Волосянці , також жили в гуртожитку, але вже трошки краще, ніж в Ужку. І в Ужку, і в Волосянці ми трималися на рівні, не поступалися їм у рівні підготовки, за винятком того, що волосянські хлопці на порядок перевищували нас по спорту, по волейболу (ми ж роками недоїдали), то були унікальні хлопці, один раз навіть були чемпіонами області (Степан і Микола Олені, Дюсій Куклишин, Хоркавий Василь, Павлик Михайло, Щербанич Степан, Олекса Гакавий, Мороз Павло, брати Рущаки, Олекса Мушак, Василь Готра та ще дехто). Жили наші люди бідно, хоча і мали свою долю в полонині Рівній (туди на літо для випасу відправляли овець, волів, ялівок і коней) що серйозно полегшувало життя наших корів. Можливо тому, що більшість із нас розуміли з дитинства, що перспектив у селі нема ніяких, багато хто з нас намагався добре вчитися, щоб згодом перебратися до Ужгорода. Не знаю, якою є вага такого аргументу. але може щось в тому і є. Отже про вихідців з Гусного. Через наше село проходив "шлях у варяги", тобто шлях в Советський Союз, величезна кількість молодих романтиків краю тікали через кордон Гортіївської Угорщини в Советський Союз, який там появився після Ріббентропа-Молотова в 1939 році. Тікали в село Гнила (тепер Карпатське) і в Либохору. Закарпатські комуняки щиро переконували своїх молодих людей, що на сході появився земний рай, що там хліб росте на деревах, забори із ковбаси, всі співають і мають роботу. Кажуть, що таких було порядка 25 тисяч. Всі вони потрапили в лабети КГБ, повернулися лише ті, хто зголосився добровольцем в Чеську Легію Людвика Свободи, інші загинули в Гулагах. Наскільки я знаю, один з таких, Ковтан Михайло (не знаю точно імені), став льотчиком, чи то полковником, чи то генералом в Празі, і його сестра стала кимось там. Наш вчитель Оленич (родом з Міжгірщини) також втік, став льотчиком-винищувачем в Совеєтській армії, загинув в бою. Мій батько, Микола Михайлович, також був потенційним перебіжчиком, не вийшло в нього, став мадярським солдатом, на Воловеччині перейшов на сторону совєтів в 1944-му, далі концтабір під Туркою, звідти його визволив Свобода. Так і закінчив він війну Празі з орденами і медалями. (продовження нижче)
(продовження) Можливо, що через особливо важке життя на Верховині, гусняни чітко усвідомлювали важку перспективу залишитися там жити, плюс до того батьки завжди напоумлювали нас, що треба добре вчитися (щоб потім виїхати із села), гусняни не поступалися рівнем навчання дітям із сусідніх сіл, намагалися добре вчитися. Можливо, що внаслідок цього, із Гусного є досить високий процент тих, хто здобув вищу освіту і навіть вчені ступені. Першим здобув учений ступінь Іван Михайлович Чаварга (мій старший брат), кандидат історичних наук, проректор. Його син Михайло став лікарем, хірургом, кандидат медичних наук. Його внучка Вікторія стала канд. політологічних (чи яких там?) наук. Чаварга Олена (моя старша сестра) стала біологом, а її дочка Марія стала кандидатом наук по біоінженерії (щось таке) захистила дисертацію в США, там і працює. Я закінчив фізичний факультет, канд. фіз.-мат. наук. Мій син Ярослав закінчив факультет іноземних мов, кандидат філологічних наук, англійська мова. Це досить непогано, як для високогірного села, де електрика появилася, коли я вже був у 9-му класі, а радіо я купив батькам уже будучи студентом, телевізор ще трошки пізніше. Далі підуть мої однофамільці, але не родичі, у всякому разі не близькі родичі. Чаварга-Головко Ольга (сусідка), канд. технічних наук, проректор в Сваляві, тепер кимось працює в Мукачівському університеті, здається в неї дочка також кандидат наук; Чаварга Петро (сусід), електрик, коньячний комбінат, його син Петро є канд. економічних наук, захист в Німеччині, а син Вадим досить серйозний програміст в США. Особливо треба відзначити Василя Шушко, канд. технічних наук, капітан далекого плавання, декан факультету судноводіння в Мурманську, - хлопець із верховинського села, де річку можна перейти в будь-якому місці, не намочивши ніг, вчить водити кораблі по морях і океанах жителів помор*я ... Це таки щось із чимось. Його старший брат Микола довгий час був прокурором Донецька. Є серед наших людей і лікарі, здається дві лікарки, одна з них офтальмолог в Ужгороді, на прізвище Касич, а про другу точно не знаю, може то її дочка. Лікаркою є і моя племінниця Марія Троян в Ужгороді, її дочка підполковник поліції. Начальником паспортного столу в Перечині був майор Юрій Чаварга, а головним слідчим був полковник Михайло Касич (не впевнений, що ім'я назвав правильно, хоча я знав його особисто... пройшли роки, пам'ять підводить), Обласним воєнкомом був полковник Василь Чаварга, він родом десь з Берегова, але коріння його з нашого села, це не мій родич. Серед наших вихідців є і успішні бізнесмени, це Олексій Кушнір ("Ужанська долина" в Ужгородві) та Михайло Попович (троюрідний брат, готелі "Дует" в Ужгорді), це також знакові фігури, а Попович був ще і серед обласних керівників, це також багато про що говорить. Думаю, що про багатьох з наших, які заслуговують на визнання, я не згадав, -- або забув, або і просто не знаю, або поки ще не знаю, але найвидатнішим нашим вихідцем є все-таки Іван Касич, він же Джон Кейсик, конгресмен штату Огайо, кандидат у президенти США від республіканців, суперник Трампла. Очевидно, що якби ті УСАнці знали, звідки він походить, де його коріння, то вибрали б собі Касича (його дід із Гусного, а бабця із Сухого), а вони поступили аналогічно тому, як українці проголосували за зЕлень... нерозумні усанці проголосували за Трампло.... Одне лише гріє душу, - що ми не одні такі у світі... усанці такі ж самі... Дякую тим, хто знайшов сил дочитати це до кінця. Я є автором кількох книг з фізики, і однієї художньо-історичної, та ще кількох оповідань. В даний час я пенсіонер і доцент на 0,1 ставки в УжНУ. З повагою.
Нічого собі! Ви мене просто вразили своїми енциклопедичними знаннями! Дуже дякую за такий розгорнутий змістовний допис. Там і справді багато людей з прізвищем Чаварга (я читала написи на цвинтарних надгробках). І той чоловік, що загинув на війні, також Чаварга...
@@andrusivvictoria Так, він мій повний однофамілець, далекий родич. Його мама родом з Київщини, Наташа Мінівна, прибула до нас молодою фельдшеркою-акушеркою, вийшла заміж, народила 3-х діточок, Микола - найменший її син. Загинув Добровольцем на війні. двоє діточок забрала до себе його сестра Ольга.
Доброго вам дня😅😊снимите пожалуста видио.про село Вышка.Вел.Березнянського р-н.це рядом из село Люда.там безмерно красывы мисця.бажаю вам успиху та здоровья ❤❤❤😊
Від села Ужок 6 кілометрів пішки, громадський транспорт там не ходить. Якщо машиною, то дуже обережно, дороги нема. І бажано влітку, бо взимку непрохідно😊
@@andrusivvictoria ну да ))просто ди щас изменились и настолько что по большинству...какие то хмурые....ни от мира сего...)),а таких жизнелюбящих ,позиттвных людей....да ещ песни распевающих... я дано не видел...))😁😊🙂😉
Усе нам землі бракує. В нас стільки тієї землі. А ми господарі? Ніхто не хоче гроші в наші села вкладати. Кожен лише за себе дбає. Усі до Європи тікають, на все готове. А чим наші Карпати гірші за Швейцарські Альпи. Люди самі будуються, але не всі такі гроші мають. Розвивати села треба, інфраструктуру та сільське господарство, фермерам кисень не перекривати.
До Європи тікають не тому, що «на все готове». Там є робота, і це домінуючий фактор. Щоб створити вдома ферму, також потрібен капітал. Придбати ж треба не тільки землю, але й сільськогосподарську техніку, і багато чого. Де взяти гроші? Знову ж, за кордоном. І нічого «готового» наших людей там не чекає. Трудяжки вони і дуже терплячі, роками потом і кров’ю заробляють копійку, щоб на старість себе забезпечити. Власне, виконати самостійно обов’язок держави.
В республике Подкарпатская Русь мы жили как в Швейцарии . Бандеровцы. и русские фашисты напали на Чехословакию . Уничтожили школы государственного языка .
кілька разів піднімалися з гусного на вододільний хребет, не думав що в селі так все погано. Хоча коли через гору спуститись в Карпатське, то там взагалі наче відсутня цивілізація
Божих благословінь вам,добрі люди села!
Грустно что село не имеет перспективы. Люди чудесные. Хорошо что Вы их показали
Спасибо вам, Виктория за очень неравнодушные фильмы!
Велике дякую оператору , та надзвичайній ведучій за таку чудову розповідь. Я також хочу сказати , що коли закінчиться війна, то село обов'язково відбудується. Жителі знайдуться, бо багато залишилося без домівок. Слава Україні !
Дуже хочеться, щоб так і було.
за 32 года ничего не построили, кроме как олигархи свои норы с куполами, - и не построят после войны. неизвестно под каким флагом война закончиться, плюс украинских мужиков утилизирует през который зеля, развернул понимаешь бойню не думая головой что в россии ядерка есть, а у тебя даже патронного завода нет на хозяйстве. о последствиях войны зеленский членом думает, но не головой. лучше бы он им на рояле играл, а не страной правил, мудак этакий попрошайка.
Яка краса там!!! Для душі-просто пісня!...а от жити...Як же хочеться достойнішого життя людям! Бабусеньці Соні здоров'я, а Вам подяка за відео.💛💙🙏
Не бабуся, жінка!
Мира вам! Живите! Люблю Карпаты, Буковину с 1974, с первого взгляда!
Я з Одескої області мені завжди подобалась природа з горами і там де мало людей, я живу в містечку живем одне в одного на голові а ваша програма мені подобаєця відихаєш коли дивишся які ви молодці дай бог вам здоровя почастіше показуйте такі відео я підписалась на канал щоб вас частіше бачити.
дякую. Щоб Ви частіше бачили, я буду частіше відео виставляти)
Дуже корисна програма! Наразі, краще тікать із міст, не за кордон! А в от такі села🎉❤🇺🇦💙💛💯
так, це гарний вихід, якщо робота дистанційна.
Добре втікати сидячи на дивані в затишній квартирі.
Гарна порада...це коли тобi до рокiв до 40 i ти абсолютно здоровий ....
Красиво.Вспомнила фильм Тени забытых предков
один з моїх улюблених фільмів)
Боже і не думалам же увижу всою домівку і побуваю там де виросла дуже приємно
Сподіваюсь буде час і люди повернуться. Така земля мае жити .
Не повернеться ту🎉ди вже ніхто! Нікому
Як, шкода! Люди, їдьте їдьте в Село, яка красота
Поїдьте ви. Робота, школа?
Красою жити на голодний шлунок неперспективно!
@@НадіяКшановська-ы1ы возити в ближне село та й самій там працювати десь, например робити манікюр, пошта, мед заклад
Обязательно будем залишатися на вашому каналi, паночко! Благодарим за интересные виды Закарпаття, глоток свежей воды!
Гарні місця, треба їх розвивати,,,,
Як же тут гарно!!Можна приїхати на два тижні , відпочити, замість курорту.
Марія Гриців:
*Прочитала все, що ви написали, дуже шкода, що і в ті часи діти ( учні в гуртожитках ) голодували.*
-- Що означає "і в ті часи"? Іменно в ті часи і голодували діти, дехто навіть вдома голодував, без гуртожитків. Нам вранці давали кусок чорного хліба буханки, товщиною до 2 см і кружку чаю. Цього повинно було вистачати на 6 уроків в школі. Іноді бувало, що ідеш зі школи в гуртожиток, а в очах темніє. Сідаєш в столовій за стіл, а там супчик з пшонної чи пшеничної каші... вчора був такий, передучора... і завтра буде. Ти голодний, як вовк, а їсти не можеш, сам себе заставляєш силою...
Одного разу нам взагалі не дали нічого, і відправили до школи. До школи ми ходили колоною по двоє, в супроводі виховательки, на чолі колони завжди староста гуртожитку, в 7-му і 8-му класі старостою гуртожитку був я. Я сказав дітям: коли дійдемо до повороту на Гусний, я поверну додому, ви всі слідуєте за мною, якщо до вас будуть претензії, скажете, що ви ідете туди, куди пішов староста, а мені вони нічого не зроблять (я вчився на відмінно, а перспектива знизити навмисне мені оцінки мене не турбувала, -- попереду ще були 3 роки навчання в середній школі у Волосянці). Так я організував забастовку. В часи хрущовщини це була неймовірна подія, ми три дні посиділи вдома, потім прийшов завуч Василь Цьома, вибачався перед батьками, і нас заставили знову піти в школу. Той Цьома потім мені помстився у свій спосіб, а більше ніяких репресій стосовно мене не було.
Відповідаючи на цей коммент Марії Гриців, я перечитав свій допис, із здивуванням виявив, що кусок тексту випав по технічній причині - допис не поміщався у дозволений об'єм тексту, а при розділенні на дві частини кусочок тексту випав, якраз той кусочок, де я згадував вихідців з Гусного, моїх родичів. Отже трошки ще про вихідців з Гусного. Можливо, що через особливо важке життя на Верховині, гусняни чітко усвідомлювали важку перспективу залишитися там жити, плюс до того батьки завжди напоумлювали нас, що треба добре вчитися (щоб потім виїхати із села), гусняни не поступалися рівнем навчання дітям із сусідніх сіл, намагалися добре вчитися. Можливо, що внаслідок цього, із Гусного є досить високий процент тих, хто здобув вищу освіту і навіть вчені ступені.
Першим здобув учений ступінь Іван Михайлович Чаварга (мій старший брат), кандидат історичних наук, проректор. Його син Михайло став лікарем, хірургом, кандидат медичних наук. Його внучка Вікторія стала канд. політологічних (чи яких там?) наук. Чаварга Олена (моя старша сестра) стала біологом, а її дочка Марія стала кандидатом наук по біоінженерії (щось таке) захистила дисертацію в США, там і працює. Я закінчив фізичний факультет, канд. фіз.-мат. наук. Мій син Ярослав закінчив факультет іноземних мов, кандидат філологічних наук, англійська мова.
Це досить непогано, як для високогірного села, де електрика появилася, коли я вже був у 9-му класі, а радіо я купив батькам уже будучи студентом, телевізор ще трошки пізніше.
Особливістю нашого села був клуб. Це досить велика будівля, в якій знаходився кінозал із сценою, на якій ми, учні, або і дорослі, виступали із художньою самодіяльністю. В сусідній кімнаті була "сільська рада", де був телефон. Крутиш ручку, і у Волосянці на пошті лунає дзвінок, просиш телефоністку, щоб тебе з'єднали з ким тобі треба... Далі була крамниця - сіль, сірники, горілка і вино на розлив, керосин, чоботи, куфайки, ланци для худоби, гвіздки... Хто прийшов у магазин випити, залишався і "на кІно". Дві кімнати займала лікарка і медсестра, вони виконували дуже серйозну роль.
Ще одну велику кімнату займала бібліотека із незмінною завідуючою Ганною Шушко. Бібліотека працювала на дуже високому рівні - різноманітні журнали і книги. Ставши студентом університету, я не поступався городським товаришам за рівнем обізнаності в частині новин про досягнення науки, літератури, мистецтва, історії. Отакий у нас був унікальний клуб.
Перший раз я побачив кіно у шість років - мене із собою взяв брат, за якусь мою заслугу. Я йшов із хлопцями до клубу в топанках, які мені купив батько перед школою, а брат та інші його друзі-підлітки ішли босими, і возмущалися, що "малий іде в топанках, а вони босі". До школи ми також ходили босим, аж до заморозків. Це була норма. Діти самі вирішували, як іти до школи - босими, чи взуватися в щось, частіше всього просто в ходаки, -- свого роду лапті, зроблені із камери автомобіля.
Ще пару слів. В нашому селі жили дві єврейські сім'ї (може, що і три, я точно не знаю, але знаю про дві). Вони займалися сільським господарством, трудилися на землі, коли і як появилися в Гусному, не знаю. Обидва мали по ларьку з дрібним товаром. Характерним було те, що вони не хотіли бути похороненими поряд із місцевим людьми, мали своє кладовище, на своїх власних землях. Я ще бачив їх надмогильні плити. Під час війни їх забрали в Бухенвальд, не знаю скільки, мабуть чоловік з 20. Після війни повернувся лише один чоловік, оженився на русинці, прийняв християнство, змінив ім'я, але прізвище залишив.
Коли хтось плаче з приводу того, що село вимирає, чи села вимирають, то не завадить йому знати, як там все було насправді. Природа у нас і справді чудова, особливо, коли все в зЕлені, або восени горить золотом, або залиті сонцем поля і гори в снігах... Літом черешні і ягоди-малини-ожина, гриби, горіхи, букові горішки, яблука, груші, сливи, огірки, квасоля, редька... правда яблуні-груші-сливи появилися у більшості сімей уже при совєтській владі, хоча у нас добре росте і плодоносить все, навіть волоські горіхи.
щирий та змістовний допис, дякую. єдине, що зауважу, це те, що ніхто там насправді не плачеться, що село вимирає. люди, які залишилися в селі, дуже його люблять, їм добре там. і на неодмінне моє запитання "Ви щасливі?" відповідають "так". І це, на мою думку, домінанта, яка визначає рівень їх духовної самодостатності.
Каварда, якый рик цэ було, я пры Мыкыти був в интэрнати, з 56 року, нас годувалы добрэ, и про кусок хлиба и чай, на мою думку, щось нэ тэ, чыя щось нэ зрозумив?, закинчыв навчання в 66 роци, 11 класив у Черкасах, интэрнат...
@@НатальяШабанова-щ1к У нас на Черкащині було краще, аніж на заході країни. Мамуся розповідала, що не так сильно голодували, як в інших місцях. І поміркуйте, що Черкащина, то не гори та гірські річки, там більшість рівного чорнозему. Мабуть тому й жилося трохи легше.😊
@@viralova-dovira а щож ваша влада, холопська, своих людэй нэ пидтрымувала...😝
@@НатальяШабанова-щ1к **Каварда, якый рик цэ було, я пры Мыкыти був в интэрнати,** .
- Не хотів я реагувати на подібне, але з поваги до читачів вирішив, що може і треба відповісти. Дописувач, якого я тут процитував, в Ютубі зареєстрований, як Наталя Шабанова, а оповідь веде від чоловічої статі. Імовірно, що це просто московська сука, якій платять за обсирання дописувачів на українських ресурсах. Можливо це гівно сидить десь на Арбаті, пише пасквілі, звітується, і отримує за це грошенята, імітуючи українську мову.
Дуже класно,що ви показуєте красу і на жаль ,сум нашого краю. Приємно,що цікавитеся історією, історією кожного села
Історією окремої людини. Так тримати! Переходьте на новий рівень! ( До речі, вживання закарпатського діалекту, зробіть ще смачнішим, Вам то парує! Особиста думка😅
Та не парує,а пасує.❤
@@ЛюдмилаКлимович-м6г То функція "Т9" на телефоні не вимкнено, тому й вийшло "парує".😊
Лежати з порожніми кишенями ,роботи немає ,і слухати трембіту .Оце краса .
В тій частині закарпаття я не чув трембіти ,там красиво жити якщо маеш працю за кордоном ,але можна і там непогано жити але треба працювати ,заготовляти сіно а це в горах не легко ,раніше люди так і жили залежить як ви хочете жити ,кавярні там немає і театра також ,зато тиша ,спокій хто любить природу то для нього рай ,я працюю в чехії і в відпуск приїзжаю в свої гори ,і якщо доживу до пенсії то повернуся додому,я дуже добре почуваюся в горах
Хай покотиться з вершины сонце в билу тыссу.я широки полоныны горы выйдуть з лису..на трембити витер грае а вивчар иде спивае плаем..кучеряви хмары лину ть на блак итни полонинынавесни..я из россии.память юности..❤️
треба мати джипа щоб їздити десь на роботу та ще нормаально оплачувану, влітку заготовляти сіно, дрова, бо газуу немає, хорошо хоч світло є але одними краєвидами сит не будеш, гриби збирати та конснрвувати їх, продавати онлайн гриби, ягіди всякуе зілля
Дякую Вам за відео!❤
Ой дякую Вам я дуже сильно чекав про Гусний.Залишилося Сухий і Верховина-Бистрий.
Про Гусний буде продовження. І Сухий вже відзняла)
Тут краєвиди набагато кращі, ніж в Швецарії, але немає дороги… В Європі навіть до одного будинку в горах є дорога гарна! Якщо буде дорога - будуть їхати люди, бо ця місцевість - рай на Землі! Ще за цією красою будуть люди будуть побиватися! Ці краєвиди - на мільйон!
Яка чудова природа жити там тай жити 😊😊😊😊😊😊😊❤❤❤❤
Щоб там жити ,потрібно мати добре здоров'я і велику пенсію
Greetings from California USA I'm new to your channel
Nice!
Дякую ,дуже гарно ❤😊
як сердце розривається за бабцю! Дай Боже їй здоров'я
Privet from Seattle interesno posmotret spasibo 😊
Вікторія, дуже вам дякую за такі приємні відео. Люблю наш край. Підтримую ваш канал. Успіхів вам.
І Вам дякую за тепле слово...
Дякую за вашу працю 🇺🇦
Дуже сподобалось відео
А тцк туди заїжджає? Якщо ні, то готовий хоч завтра переїхати
@velesjazychnyk Ти ж туда даже не доберешся. Тебе ж по путьови йобне ТЦК
Цікава подорож. Дякую.
Дуже красиво.А люди до роботи скрiзь звикли.То чому коли покинута батькiвська хата занепада а коли люди тiкають с пiд обстрiлiв то дерут три шкури.Заселяють в гуртожитки,садики,школи всiх до купи?А чому не давати покинутi хатки та заселяти в цi домiвки?Кричять ждуни то там алишились старенькi люди а дайте хатинку вони приведуть до ладу,а в них дiтки,онуки е.То й будуть оживать села.Так нi хатина стояла не потрiбна а як горе сталося стали дерти шкури .Я не знала шо так станеться але коли приiхали переселенцi я вiддала дiм батькiвський тим людям.Там де вони жили вже нема нiчого то й не вернуться туди а будуть обживатись на новому мiсцi.Вони позвали ще бо там були пустi домiвки то те село на 20 родин вже виросло.В сусiдньому на 12 а як шо полiчити то за 2 роки ми розсилили 140 родин 140!!!То чому не пропонувати переселенцям? Й молодим й пожилим.Як наш голова сказав ,а я пропоную всiм.Пожилi теж люди а в них е та й не одна дитина та внуки.Вони приiдуть подивляться то й своiх пiдтянуть а тi друзiв, знайомих.
Ви дуже правильно пишете. Мені здається, що і тут пішли б назустріч, і розселили по порожніх хатах. Тільки треба людям проявити ініціативу, звернутись по допомогу до голови громади.
Вподобайка та коментар на підтримку каналу. Успіхів вам у вашій роботі.
Перееду с удовольствием в это село
Уже переїхала?
@@МАКС-ы7у нет.
@@МАКС-ы7у нет. Но очень хочу переехать
@@user60603 Видно хорошо тебе живётся раз ищешь приключений на пятую точку.
Будеш лiтом пастись, а зимою лапу сосати😂😂😂
Закінчиться війна і дасть Господь відродиться життя у всіх куточках України!!!
Аминь
З яких херов?😅😅😅
Бог не дасть. Він нам все дав до життя. А далі самі.
Трохы почэкай, и пик рэвозврата прийдэ, и ничого нэ видродыться...
@user-mu5qj6iz1u Там Україна і убила життя, щи до войни. Туй коло вароша є села де останній асфальт щи СР робила
Дякую пані Вікторія! Я погоджуюся з Вами: ніби сумно, але не сумується)))Щось таке є в цьому селі первозданне, чисте, дике, справжнє, не знаю як передати. Хочу туди на реабілітацію, на перезавантаження. Але хочеться закликати органи місцевої влади не ображати місцевих людей відсутністю хоча б пересувного магазину, аптеки тощо. Мені було цікаво, дякую ❤
Ви отримаєте неймовірне задоволення, коли туди потрапите. Так, там немає спа готелів, чанів чи інших карпатських родзинок, але там є щось таке, що неможливо передати словами... перезавантаження на нейронному рівні,,,
@@andrusivvictoria
По -моему мнению ,тут есть всё ,что надобно для жизни .
Мы часто загребаем ,,добро " для глаз ,а не для души .
Я бы очень хотела научиться жить у Сони жить на 100 евро в месяц . 😊
@@kellermannnelly9481Хіба то важко? Коли є трохи городини, то жити можна. Живу в місті, маю пенсію на 88 долярів. Правда минулоріч ще давали субсидії на ЖКГ, як буде цьогоріч, лишк Бог Святий знає. За все дякую Всевишньому і Він не залишає.😊
О, та тут багато людей, десь близько з півсотні! Моя мама з Черкащини, то в нашому селі лишилося десь із десять чи дванадцять хатів, де живуть люди. Природа дуже гарна, свіже повітря. Я дуже сумую... Бабуся у нас мешкала останні її роки і хата 150-річна розсипалася, нажаль... Стояла гарна, поки господарі були живі. Хату мастили весною і в осени, то була гарна і крепка, вже була під шифером. Обійстя будо 72 сотки. Город великий, чернозем. В садку була вся фрукта, - дідусь покійний прищепив всі сорти, від самих ранніх і до зимових сортів. То дякуючи цьому фрукти були весь теплий сезон і на зиму ще складали самі пізні сорти. Вода була чиста, як сльоза, прозора і смачна. Криничка-копанка стояла на самому джерелі. Воду відром діставали, наче з річки. Раз на рік чистили і вона швидко знову набиралася чистою водою за дві-три години.😊
Ви так мальовничо описали, що мені вся картинка перед очима постала. Ніби оповідання прочитала. Гарно. Дякую.
Шукайте! Шукайте ще! Скоро буде е дуже популярні і корисні😊
Чекаємо наступне відео про Костринську розтоку❤
Чому держава не розвиває села там можна жити і заробляти але у нас все в державі через п'яту точку нажаль
Тому що всі кошти йдуть на збагачення еліти.
жити в горах дуже важко!!
це правда.
Жити в горах не важко, якби була робота,школа лікарня,хороша дорога то не тяжко
только в других странах где живут тоже в горах легко, только в Украине как в жопе все херово.
@@Hunterhunter-7cробота,щоб забезпечити своє життя!
@@Hunterhunter-7c Тому й важко, що немає того усього в багатьох гірських селах.😢
Ой, а покажіть Старосамбірщину, села Катино, Лопушниця . Колись там вирощували льон. Ой яка була краса ! Підгірья все цвіло в волошках , нарцисах. Стефанія Степаненко ( колишня хористка хору " П'ятницького " ) народилася у Лопушниці. Колись вона і моя матуся були запрошені до цього хору . Голоси , як звіночки . І так шкода що мій дідусь не дозволив моїй матусі стати співачкою , впевнив, що це не серз'йозна професія ....Так і прожила матуся у мріях. Співала у церкві , писала вірші ....вже старенька, а ще досі всім нам на день народження дарує свої вірші .....❤
ще в лютому 1988р.я пройшов с.Гусний з перев.Низький-с.Розтока,на електричку ст.Волосянка.А потім ще багато раз з г.Остра(1405м.),з і на Вододільний хребет.
Gracias)
Крім амбіцій, треба мати амоніцію.Там гроші на хліб з неба не падають.Місцеві люди більш пристосовані до такого життя і то повтікали.А диванним особам там взагалі нічого робити.Соціалізм закінчився, банди блукають..Тільки залишається мальовничі відіки дивитися.
Соціалізм закінчився, банди блукають....))) супер
Die Musik 🎹🎹 🥁🎸 ist Klasse 😊
Чудоваприрода
Бережи вас Боже 🇺🇦💙💛💛👍👍👍❤❤❤❤❤❤
Природа гарна.Цікавлюсь Японієї і на мій подив там теж є покинуті села,це при тому, що і територія менша за Україну і населення 120.млн.Туризм розвивати
Гарні закинуті села! Але ж повірте ....І туди вернеться ЖИТТЯ! Все буде добре
Ужас 😢 Нищета зашкварная на такой красивой земле с прекрасным климатом
Що то за слово таке - "зашкварная". Нічим його змінити? Кожен багатіє по свому. Гірше коли "нищета духовная". Ужас.
Краще там жити і погода і городи і так дальше бо нам строять оті багатенькі світу цього
Заїдьте у Липовець Перечинського району
Природа шыкарная места благодатные.
Для чого викладати такі відео?
Ваш "захват" від того, що ви не живете в тих умова.
Ні хліба, ні автобуса, ні аптеки (ліків)...
То їдьте і живіть там! Без роботи, без грошей (доходів)...
Для того, аби привернути увагу громадськості й можливо щось покращити. Я не думаю, що такі відео треба дивитися людям, які цього не усвідомлюють.
@@andrusivvictoria та не треба привертати увагу до того, що, як показало життя, -"мертве".
От полиште місто, переїдьте жити туди, і потім, покажіть, на власному прикладі, чого ви досягли без фінансової подушки
@@ОлександрНікітюк-ы2щ то нехай переїжджають ті, що з фінансовою подушкою)))
@@andrusivvictoria то такі ж не дивляться ваші відео. Вони дивляться про те, де б відпочити, а не де треба щось "піднімати".
Я чому так реагую на таке ваше відео?
Бо в наше село інколи приїжджають такі. Надивляться "романтики"-і сюди. Рік-два -і виїжджають. Просять тільки: то придивись, щоб не розікрали.
Ото на тому все і закінчується.
Тому: не знімайте подібне і не романтизуйте життя в селі, тим паче в такому, де окрім старої бабці чи діда -НІЧОГО.
Ну чомусь же ВИЇХАЛИ всі з того села?
Хтось бачить калюжу, а хтось блакитне небо в калюжі. Добра вам.
Закарпаття як я тебе люблю
интересно , куда люди подевались с таких мест прекрасных, вымираюшее село звучит страшно
Люди діваються, коли нема умов для проживання…
Та ж сама міграція населення ,як в сибірських містах--- привидах чи американському Детройті.
@@libertalife з Детройтом напевно не варто порівнювати. Там немає такої природної краси, одні наркомани й злочинці 😊
@@andrusivvictoriaНе без того,що наркоманія мала місце там у всі часи,але не з таким розмахом-,як зараз нам показують блогери чи виключно англомовний ютуб---побіжно згадався недавній сюжет одної азербайжаднської дівчини,котра фільмувала квартал Детройта, як на сьогодні закинутої промислової зони... І в нас наркоманія не менше,як там,тільки вона більше завуальована.......буцімто ми """ цивілізовані європейці""😊🙂 і відсутня їхня зосередженість ,як кажуть-гетто-----там їх хоч певною мірою підтримують,а в нас ШАЛЕНО обкрадають дачні ділянки,щоб черговий раз ширнутися
@@andrusivvictoria ruclips.net/video/BqVRQRNEnCg/видео.html
Рабство там а не краса. Здалека тільки все гарно виглядає.
Чому рабство? Поясніть
А кам'яні джунглі і бетон,це свобода?
@@ВіталійМуляр-с9й Дуже тяжка праця щоб вижити. Жодної роботи. Жодної допомоги від держави. Жодного матеріального забезпечення а про медицину мовчу.
@@oblikzapis6158 Свобода у людини в підсвідомості а не в умовах проживання.
@@МАКС-ы7у Идиот, а для чего тогда тюрьмы существуют?))))😂😂😂
Привіт. Ми із родом не далеко від м. Сколе
Зараз все купляють не переживайте і дорогу зроблять,людям ніде жити.і не всі хотять жити в Німеччині чи ще де
Попыталась посмотреть стоимость хаты в Карпатах - выпала в осадок. От 25 до 40 тысяч долларов, за старую -старую хату. Вопрос инфраструктуры вообще не стоит , даже если ее купить - ремонт такой хаты будет стоить еще 25-30 к дол. Так что - очень условный вопрос - почему вымирает село. И вымрет, если гуцульские хаты будут стоить столько, что их может выкупить только собственник туристического и готельного бизнеса. Они выкупаю, делают ремонт- и после войны отобьют вложения. Спасибо. Расходимся.
Ганьба державі за таку малу із великим стажем пенцію !
Krasivo
Підтримка каналу лайк коментар ❤
Я вас очень очень сильно люблю 👍♥️🙏🙏🙏
Ого!)
@@andrusivvictoria😊😊😊❤❤
Як раз, можна самій не їздити.. а Ви, вже знайшли багато сіл.. мені бензин заощадили👍
Наших депутатів уцю красу
Наші депутати тільки красти добре навчилися.
Депутатов на висельницу🇺🇦✌️
1) Подяка авторові подкасту.
2) Я родом з Гусного, бабу Соню знаю з дитинства, вона була подружкою моїй старшій сестрі Олені.
3) Село і справді надзвичайно гарне влітку і зимою, особливо в сонячну засніжену погоду. В найкращі роки в селі нараховувалося порядка 85 хат, була початкова школа, 4 класи, але всього два приміщення, плюс дві квартири для вчителів, в одній будівлі. Перший клас вчився разом із третім, а другий із четвертим, так що я два рази ходив у другий, третій і четвертий класи. Школа була біля церкви, дерев'яна, побудована ніби при чехах, народним методом, мала двір і садок. Пустуючу школу викупив якийсь депутат зі Львова, однієї зими вона згоріла дотла.
Першими моїми вчителями були Іван Андрійович Івановчик з Березного і Михайло Миколайович Ганусич. Найкращі згадки про них. Потім їх змінила сім'я Своренів, Андрій Андрійович і Юля Юріївна.
Пятий-восьмий клас ми вчилися в Ужку, там був гуртожиток, де ми проживали в голоді і холоді з понеділка до суботи, порядка 45 дітей. Один час жили на фарі Золтана Шолтеса, який пізніше став народним художником України. Його "асвабадітєлі" заставляли перейти в Московський патріархуят (освіту священника і художника він отримав у Празі паралельно), він відмовився від сану на користь мистецтва. Є імовірність того, що він мене і хрестив, але не знаю, чи це правда.
Середню освіту ми здобували у Волосянці , також жили в гуртожитку, але вже трошки краще, ніж в Ужку. І в Ужку, і в Волосянці ми трималися на рівні, не поступалися їм у рівні підготовки, за винятком того, що волосянські хлопці на порядок перевищували нас по спорту, по волейболу (ми ж роками недоїдали), то були унікальні хлопці, один раз навіть були чемпіонами області (Степан і Микола Олені, Дюсій Куклишин, Хоркавий Василь, Павлик Михайло, Щербанич Степан, Олекса Гакавий, Мороз Павло, брати Рущаки, Олекса Мушак, Василь Готра та ще дехто).
Жили наші люди бідно, хоча і мали свою долю в полонині Рівній (туди на літо для випасу відправляли овець, волів, ялівок і коней) що серйозно полегшувало життя наших корів. Можливо тому, що більшість із нас розуміли з дитинства, що перспектив у селі нема ніяких, багато хто з нас намагався добре вчитися, щоб згодом перебратися до Ужгорода. Не знаю, якою є вага такого аргументу. але може щось в тому і є.
Отже про вихідців з Гусного. Через наше село проходив "шлях у варяги", тобто шлях в Советський Союз, величезна кількість молодих романтиків краю тікали через кордон Гортіївської Угорщини в Советський Союз, який там появився після Ріббентропа-Молотова в 1939 році. Тікали в село Гнила (тепер Карпатське) і в Либохору.
Закарпатські комуняки щиро переконували своїх молодих людей, що на сході появився земний рай, що там хліб росте на деревах, забори із ковбаси, всі співають і мають роботу. Кажуть, що таких було порядка 25 тисяч. Всі вони потрапили в лабети КГБ, повернулися лише ті, хто зголосився добровольцем в Чеську Легію Людвика Свободи, інші загинули в Гулагах. Наскільки я знаю, один з таких, Ковтан Михайло (не знаю точно імені), став льотчиком, чи то полковником, чи то генералом в Празі, і його сестра стала кимось там. Наш вчитель Оленич (родом з Міжгірщини) також втік, став льотчиком-винищувачем в Совеєтській армії, загинув в бою. Мій батько, Микола Михайлович, також був потенційним перебіжчиком, не вийшло в нього, став мадярським солдатом, на Воловеччині перейшов на сторону совєтів в 1944-му, далі концтабір під Туркою, звідти його визволив Свобода. Так і закінчив він війну Празі з орденами і медалями.
(продовження нижче)
(продовження)
Можливо, що через особливо важке життя на Верховині, гусняни чітко усвідомлювали важку перспективу залишитися там жити, плюс до того батьки завжди напоумлювали нас, що треба добре вчитися (щоб потім виїхати із села), гусняни не поступалися рівнем навчання дітям із сусідніх сіл, намагалися добре вчитися. Можливо, що внаслідок цього, із Гусного є досить високий процент тих, хто здобув вищу освіту і навіть вчені ступені.
Першим здобув учений ступінь Іван Михайлович Чаварга (мій старший брат), кандидат історичних наук, проректор. Його син Михайло став лікарем, хірургом, кандидат медичних наук. Його внучка Вікторія стала канд. політологічних (чи яких там?) наук. Чаварга Олена (моя старша сестра) стала біологом, а її дочка Марія стала кандидатом наук по біоінженерії (щось таке) захистила дисертацію в США, там і працює. Я закінчив фізичний факультет, канд. фіз.-мат. наук. Мій син Ярослав закінчив факультет іноземних мов, кандидат філологічних наук, англійська мова.
Це досить непогано, як для високогірного села, де електрика появилася, коли я вже був у 9-му класі, а радіо я купив батькам уже будучи студентом, телевізор ще трошки пізніше.
Далі підуть мої однофамільці, але не родичі, у всякому разі не близькі родичі. Чаварга-Головко Ольга (сусідка), канд. технічних наук, проректор в Сваляві, тепер кимось працює в Мукачівському університеті, здається в неї дочка також кандидат наук; Чаварга Петро (сусід), електрик, коньячний комбінат, його син Петро є канд. економічних наук, захист в Німеччині, а син Вадим досить серйозний програміст в США.
Особливо треба відзначити Василя Шушко, канд. технічних наук, капітан далекого плавання, декан факультету судноводіння в Мурманську, - хлопець із верховинського села, де річку можна перейти в будь-якому місці, не намочивши ніг, вчить водити кораблі по морях і океанах жителів помор*я ... Це таки щось із чимось. Його старший брат Микола довгий час був прокурором Донецька.
Є серед наших людей і лікарі, здається дві лікарки, одна з них офтальмолог в Ужгороді, на прізвище Касич, а про другу точно не знаю, може то її дочка. Лікаркою є і моя племінниця Марія Троян в Ужгороді, її дочка підполковник поліції. Начальником паспортного столу в Перечині був майор Юрій Чаварга, а головним слідчим був полковник Михайло Касич (не впевнений, що ім'я назвав правильно, хоча я знав його особисто... пройшли роки, пам'ять підводить), Обласним воєнкомом був полковник Василь Чаварга, він родом десь з Берегова, але коріння його з нашого села, це не мій родич.
Серед наших вихідців є і успішні бізнесмени, це Олексій Кушнір ("Ужанська долина" в Ужгородві) та Михайло Попович (троюрідний брат, готелі "Дует" в Ужгорді), це також знакові фігури, а Попович був ще і серед обласних керівників, це також багато про що говорить.
Думаю, що про багатьох з наших, які заслуговують на визнання, я не згадав, -- або забув, або і просто не знаю, або поки ще не знаю, але найвидатнішим нашим вихідцем є все-таки Іван Касич, він же Джон Кейсик, конгресмен штату Огайо, кандидат у президенти США від республіканців, суперник Трампла. Очевидно, що якби ті УСАнці знали, звідки він походить, де його коріння, то вибрали б собі Касича (його дід із Гусного, а бабця із Сухого), а вони поступили аналогічно тому, як українці проголосували за зЕлень... нерозумні усанці проголосували за Трампло.... Одне лише гріє душу, - що ми не одні такі у світі... усанці такі ж самі...
Дякую тим, хто знайшов сил дочитати це до кінця. Я є автором кількох книг з фізики, і однієї художньо-історичної, та ще кількох оповідань. В даний час я пенсіонер і доцент на 0,1 ставки в УжНУ.
З повагою.
Нічого собі! Ви мене просто вразили своїми енциклопедичними знаннями! Дуже дякую за такий розгорнутий змістовний допис. Там і справді багато людей з прізвищем Чаварга (я читала написи на цвинтарних надгробках). І той чоловік, що загинув на війні, також Чаварга...
@@andrusivvictoria Так, він мій повний однофамілець, далекий родич. Його мама родом з Київщини, Наташа Мінівна, прибула до нас молодою фельдшеркою-акушеркою, вийшла заміж, народила 3-х діточок, Микола - найменший її син. Загинув Добровольцем на війні. двоє діточок забрала до себе його сестра Ольга.
@@Nikolay_Chavarga Прочитала все, що ви написали, дуже шкода, що і в ті часи діти ( учні в гуртожитках ) голодували.
Моя вся семья с гусного в 75 году выехали кто куда перечина камяныцка гута ужгород. Привет с острова сахалин
А ТЦК там ходить?
Якщо можна зніміть репортаж про С Стригпльні
Не зрозуміла назву села)
@@andrusivvictoriaможливо мається на увазі - Стригальня
Mesta krasivie
А можно зняти видео про х Нова Гребля с Загіря Рогатинського району Івано Франківської області, спасибо большое вам
Доброго вам дня😅😊снимите пожалуста видио.про село Вышка.Вел.Березнянського р-н.це рядом из село Люда.там безмерно красывы мисця.бажаю вам успиху та здоровья ❤❤❤😊
Ми вже зняли Вишку. Скоро вийде в ефір. Слідкуйте за контентом)
@@andrusivvictoria щыро вам дякую
Боже...яка красота!!!
Добрий ранок. А як туди потрапити ? Та чи можливо там будинок придбати? Дякую
Від села Ужок 6 кілометрів пішки, громадський транспорт там не ходить. Якщо машиною, то дуже обережно, дороги нема. І бажано влітку, бо взимку непрохідно😊
Дивіться на сколівський район.
@@knopainfo6114 а що там?)
@@andrusivvictoria там ціни реальні.
Дякую
👍👍👍👍👍👍👍👍👍🤝ruskillar. Minga. Yoqadi.chisni.haliq.malladis.juda.yahshi.kuraman.❤
Гусный- грусный
Идет и песни напевает ))😁😁😁,я давно такого не слыхал ,у людей )))!!!!!
це ж добре)))
@@andrusivvictoria ну да ))просто ди щас изменились и настолько что по большинству...какие то хмурые....ни от мира сего...)),а таких жизнелюбящих ,позиттвных людей....да ещ песни распевающих... я дано не видел...))😁😊🙂😉
@@Евгений-м9я1р 😊😊😊
Как жаль эту женщину Соню! Как же тяжело жить! А зимой?!
Чи продаються хати у селі? Із задоволенням проживала у тому селі.
в селі багато порожніх хат. треба шукати спадкоємців
А яка ціна ,щоб купити хатку?
не знаю, не думаю, що дорого, може би і так хтось пустив... однаково порожні стоять. на місці треба зʼясовувати.
Красотища,некому заняться такими красивыми местами.Было бы похоже на какую нибудь Австрию или Швейцарию.
Якби були зроблені хороші дороги, то й життя би повернулося у село. А про бездоріжжя ніхто і чути не хоче.
Скільки вартує тут придбати житло?
думаю, до голови громади треба звернутись...
Таких сел багато ....
ГрУСНИЙ
Гарний і дуже мальовничий)
Казка❤
Усе нам землі бракує. В нас стільки тієї землі. А ми господарі? Ніхто не хоче гроші в наші села вкладати. Кожен лише за себе дбає. Усі до Європи тікають, на все готове. А чим наші Карпати гірші за Швейцарські Альпи. Люди самі будуються, але не всі такі гроші мають. Розвивати села треба, інфраструктуру та сільське господарство, фермерам кисень не перекривати.
До Європи тікають не тому, що «на все готове». Там є робота, і це домінуючий фактор. Щоб створити вдома ферму, також потрібен капітал. Придбати ж треба не тільки землю, але й сільськогосподарську техніку, і багато чого. Де взяти гроші? Знову ж, за кордоном. І нічого «готового» наших людей там не чекає. Трудяжки вони і дуже терплячі, роками потом і кров’ю заробляють копійку, щоб на старість себе забезпечити. Власне, виконати самостійно обов’язок держави.
В республике Подкарпатская Русь мы жили как в Швейцарии . Бандеровцы. и русские фашисты напали на Чехословакию . Уничтожили школы государственного языка .
Природа красивая. Люди хорошие. Украина становиться бедная. Европа.
Мала ти супер я такий задоволений дякую тобі молодець умка.
А какой это район Закарпатской области Украины????🤔🤔🤔
Великоберезнянський
@@andrusivvictoriaточно,я так и подумал ,когда сказали что Севернее Ужгорода и на границе со Львiвской областью😊
МЕНІ ДУЖЕ ЦІКАВО,БУДУ З ВАМИ,ПІДПИСКА❤
дякую)
Доброго дня Вам Вікторія дуже Вам Дякуємо за вашу справу яку ви робите . Прохання до Вас зняти репортаж про Костринську- Ростоку.
Ми обовʼязково навідаємося в Костринську Ростоку. Ви там живете?
кілька разів піднімалися з гусного на вододільний хребет, не думав що в селі так все погано. Хоча коли через гору спуститись в Карпатське, то там взагалі наче відсутня цивілізація
Карпатське - то вже Львівщина?
@@andrusivvictoria так, але всеодно сумно, кордон областей це лише вигадана межа
яб хотив але кто продаст ....бо у нас богато дитей....але цикаво жити в сели
Не знав,що в гірському селі ростуть такі гарні діччата?❤
@@АНАТАН-т9д то волонтерки, які привозять часом провізію у такі ось села)
@@andrusivvictoria гарні волонтерки❤
кто.обратил.внимание.на.печку.бабули.Сони.очень.удобная.классная.
Які молодці покошено чисто.. Шкода бабусі ніхто не допоможе у хаті..
та й у хаті доволі ошатно. бабусічка молодчинка)
Хати дорогі?