Уривок з 43 глави аудіокниги «Максим Темний. Час розкидати каміння», авторства Костянтина Шелеста.

Уривок з книги. Диктор - я.
Нарешті, переключився на себе. Як так виходить, що він ось так постійно спізнюється? Може це просто його власна дурість? Не розуміє, як треба жити? Але ж дістали ті, хто вічно безтямно летить уперед. Не тому, що летять, а тому, що без роздумів... Такі собі супергерої, які б'ють себе п'ятами в груди, аби начальство помітило... які не знають слова "Ні". Як той... його старий директор... "Що там думати - робити треба!" - видав він тоді, коли потрібно було поміняти камеру спостереження на п'ятиметровій висоті. Йому усе одразу було зрозуміло і думати він не бажав. А драбина на нерівному ухилі хиталася і ніяк не хотіла знаходити стійке положення, а під драбиною до стінки були приставлені залишки від порізки скла. Що там думати? Справді - полізь, навернися в скло з п'ятиметрової висоти... Страхувати-но теж нікому. Усі, таки собі, розумники, коли самим це не робити. Тому й переробляють роботи по кілька разів. Чужими руками і за чужий рахунок. Ще було - тягнули кабелі, дрібний начальничок командував... казав же він йому тоді - тут погано буде, якщо техніка заїде - порве... "Та що ти нагнітаєш... хто тут їздити буде? Вічно ти вигадуєш, більше, ніж треба". Заткнув Максу рота, та й бігом, бігом… Бо так було дешевше і швидше. І до шефа - звітувати - який він молодець, скільки заощадив і як швидко все зробив. І треба ж... ну от як таке могло статися? - через місяць сталася пожежа в сусідній будівлі і пожежна драбина, що заїхала не розбираючи вночі дорогу, порвала до біса всю оптику. Дешевше, мля, у нього вийшло... Не він же, сука, по морозу ці кабелі наново перепрокладав... Прийшло, подивилося… потикало рученятами видавило з себе «ну то нічого, скільки там роботи? До обіду справитесь… чи ви не вмієте?» - і пішло собі. А чого ж це у нас усе не працює ? А тому що робітники якісно й швидко робити не вміють… ось воно у чому проблема, виявилось. Що там думати? Справді. От вояки... чим вони відрізняються від усяких піджаків? У них на все є план. Це звісно, якщо вояки правильні, грамотні. Так служба в них влаштована - що глибше розбереш ситуацію, що детальніше проглянеш усе і вся - то точніший твій план і легше виконавцям. А "піджаки" кажуть - не треба думати зайвого, це не економно. Бо усього не передбачиш... А у правильних людей є план навіть на випадок, якщо все піде не за планом. Звісно - при необхідності такого планування. Бо вони продумали всі, навіть найменш реальні варіанти того, що може піти не так. Бо вони не в бірюльки грають. Зрозуміло, що складати план у десяти варіантах, як сходити в магазин за пляшкою пепсі, немає потреби. Загалом - усе це фігня. До біса цих дурнів. Думати треба завжди. І що важливіша ситуація - то довше думати. Поки є час. Коли є план, точний і конкретний - не треба витрачати час на роздуми, що робити, коли ситуація настала. Тоді все робиться дуже швидко, бо заздалегідь сто разів продумано. Інша річ - думати треба вміти. Потрібні знання, щоб виявити і врахувати всі нюанси конкретної справи. А хто в нас уміє думати? У нас робити треба... Або бити себе п'ятами в груди, розповідаючи всім, як міг би зробити, якби... Класна була та стаття у Вікіпедії… ефект Даннінга-Крюгера... Прочитав - і ніби прозрів нарешті. Як зазвичай буває - нічого особливо нового й не дізнався, все й так сам розумів, тільки ось пазл у голові склався і ніби очі відкрилися. Перестав колупатися в собі, думати, що це, може, в нього в голові все неправильно. Як ковбасило його тоді, від цього всього... Адже живуть же всі ці... начальнички... і не тільки... і заробляють непогано. Може це вони правильно живуть? Раз вони успішні, а він - майже жебрак. Може й так… Хай. Його це більше не обходить. Виявляється, психологи вже давно додумалися, що, як правило, ті, хто в усьому впевнений і не має сумнівів, просто не в змозі зрозуміти складність тих речей, про які говорять. Мозок такий у них. Слабкий він і не бачить глибше очевидного. "Людина, що має низький рівень розуміння в будь-якій темі, починає уявляти себе знавцем цієї теми, водночас вона робить помилкові висновки й ухвалює невдалі рішення, але не усвідомлює своїх помилок через неповноту знань, умінь і навичок, приходячи до хибного визначення меж компетенції та завищеного уявлення про свої здібності". Прості слова, а закарбувалися в пам'яті намертво, краще за будь-який вірш. Впевненість частіше породжується невіглаством, ніж знанням. Ну і фіг з ними. Нехай усі живуть, як хочуть. Головне, що в нього в голові все гаразд. А успішність... так кому що потрібно від життя. Хто це отримав - той і успішний.