Рукотворний голод. Як і чому Кремль знищив мільйони українців | The Документаліст
HTML-код
- Опубликовано: 30 сен 2024
- Як ціною життів мільйонів українців Сталін будував свої заводи та фабрики. З одного боку індустріалізація і намагання обігнати увесь світ, з іншого - безвідмовний метод упокорити непокірну націю.
Чому світ знав про страшний злочин комуністів, але вперто продовжував мовчати?
Кого переселяли на спустошені території і в спорожнілі хати українців та як штучний голод вплинув на сучасну Україну.
Друзі, вітаю! З вами канал The Документаліст і сьогодні, коли у вікнах українців горять свічки в пам’ять про загиблих від штучного голоду ми говоримо про страшний геноцид, за допомогою якого російський комуністичний режим знищував наших пращурів.
Ми повинні пам’ятати і розповідати про цей злочин з усіх куточків, де тільки можна, адже пройшли десятиліття, а тактика наших ворогів не змінюється.
УВАГА ЗБІР НА ДРОНИ
Позаяк цю війну називають війною дронів, то ми дуже просимо вас підтримати ударно-розвідувальний підрозділ M-Squad у складі 24 ОМБр ім. Короля Данила , що боронить східний напрямок. Їм дуже і дуже потрібні FPV-дрони , які палять техніку.
І наша ціль зібрати 🎯 1 300 000 гривень, яких вистачить на 50 маленьких, але таких кусючих безпілотників і запчастин до них.
🔗Посилання на банку
send.monobank....
💳Номер картки банки
5375 4112 0876 0954
❤️ Подобається те, що ми робимо? Підтримай наш канал донатом
☕️ Buy me a coffee www.buymeacoff...
МОНОбанка
🔗Посилання на банку send.monobank....
💳Номер картки банки 5375 4112 0846 7410
💸 Pay Pal nevidoma.istoriya@gmail.com
РЕКОМЕНДУЄМО ПОДИВИТИСЬ
Як Сталін Київ будував Chaplinsky VLOG
• Як Сталін Київ будував
Список відтворення «Какую страну прасралі»
• Какую страну прасралі
Нахлібники США Як Держдеп рятував від голоду росію
• Як Держдеп рятував від...
Перші совєти на заході 1939. Радянська окупація Західної України і кривава "братська" любов військову здобич | The Документаліст
• 1939. Совєцька окупаці...
🤝 Бажаєш співпраці з каналом The ДОКУМЕНТАЛІСТ? Напиши нам на пошту:
nevidoma.istoriya@gmail.com
Підписуйся на наш телеграм:
t.me/The_Docum...
Дякуємо за локацію для запису блогів America House Lviv
www.americahou...
#історія #документаліст #історіяукраїни #голодомор #ссср #злочинисовєтів
*УВАГА ЗБІР НА ДРОНИ*
Позаяк цю війну називають війною дронів, то ми дуже просимо вас підтримати ударно-розвідувальний підрозділ M-Squad у складі 24 ОМБр ім. Короля Данила , що боронить східний напрямок. Їм дуже і дуже потрібні FPV-дрони , які палять техніку.
І наша ціль зібрати 🎯 1 300 000 гривень, яких вистачить на 50 маленьких, але таких кусючих безпілотників і запчастин до них.
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/6BPqDqJnmN
💳Номер картки банки
5375 4112 0876 0954
❤ *Подобається те, що ми робимо? Підтримай наш канал донатом*
☕ Buy me a coffee www.buymeacoffee.com/The_Docu...
МОНОбанка
🔗Посилання на банку send.monobank.ua/jar/28kmKQpGxw
💳Номер картки банки 5375 4112 0846 7410
💸 Pay Pal nevidoma.istoriya@gmail.com
Оце як почитав для чого закупляла росія зерновозів перед війною, отетерів. Дякуючи Богу Рівненщина до війни була у складі Польщі. Дід згадував про голод після війни, це було страшно слухать мені малому. Більшої поваги, як до хліба, я не бачив ні до кого і чого від своїх діда з бабою. Ця трагедія навіки змінила нас. Мої діти дивуються і не розуміють чому я перевертаю і кладу завжди правильно хліб. Підіймаю навіть маленькі шматочки хліба з підлоги і обдмухую. Хліб потрібно поважати
В дитинстві також спостерігала за своєю бабусею, коли падав шматок хліба, бабуся піднімаючи його, хрестилася, обдмухувала та цілувала його.
@@sergtsch87 та краще горобцям віддати, хай поклюють. І не пропаде і пташечку нагодуєте.
@@tetianailchyshynв мене теж так бабуся робила і маму мою навчила так робити,хоча ми і з західної україни і голоду 32-32 не відчули
Мій батько (21-го року народження) з Чернігівської обл. Пережив декілька голодоморів. В 33-му від голоду вимерла вся його сім"я - 5 осіб. Батько врятувався чудом. Пройшов всю війну, помер в 80-х. До кінця життя збирав крихти хліба зі столу. По оселях українців в 33 -му ходила банда "уполномоченних", які населення називало "Красная метла". Вони забирали абсолютно все (не тільки продукти), що мало хоча б якусь цінність. Залишало сім"ї на голодну смерть. Забрані продукти, як це водиться в більшовиків, просто гнили і мокли на станціх, бо не було вагонів, складів, логістики... Страшна влада, страшна країна...!!!
Саме цьому наші прабабусі і прадідусі, дідусі і бабусі завжди переживають чи поїв ти, чи не голодний. Колись дивився програму на цю тему, так от у наших стареньких підсвідомий страх знову залишитись голодними.
Не можу забути кадрів, коли людям після рашистської окупації роздавали різні харчі, сире м'ясо курей. Одна жінка упустила пару шматочків хліба у грязюку, але тут же їх підняла і обтрусила, і зі сльозами на очах притисла до грудей цей хліб. А одна жіночка відійшла від волонтерів і тут же почала їсти ту сиру курятину, просто на вулиці, просто на людях. Пишу це і плачу. За все помстимося, за всіх помстимося. За кожного і за кожну, і за усіх разом, за всі віки страждань нашого народу! Настав час великої помсти, раз і на завжди покінчимо з цим злом остаточно!
Моя прабабуся розповідала, як з кропиви варили якусь юшку, як робили якісь млинці, і один з родичів схопив ті гарячі млинці і з'їв, попік усе всередині і помер. Пам'ятаю як читав у книжці з історії про голодомор, пам'ятаю ті ілюстрації, пам'ятаю ті історії, минуло багато десятиліть, але я нічого не забув із того, що прочитав, нічого не забув із прабабусиних історій, хоча вона померла 26 років тому. Дідусь розповідав, як він залишився без батьків, залишились тільки вони у двох із сестрою. І він розповідав, як їм давали по 2 маленьких шматочки хліба на двох, і коли залишались крихти, то той чоловік, що роздавав ті шматочки зжалюваася над дідусем і дозволяв зібрати крихти хліба. Так дідусь зі сльозами на очах але зі сміхом казав, що згортав ті крихти у руку, вибирав мишачі какашки і з'їдав ті крихти.
Все стане на місця, і ворог пошкодує, що не схаменувся, хоча... сподіваюсь що ліквідуємо усіх і нікому буде шкодувати.
Сиджу і плачу як дитина...😢
Село Погибляк. Черкащина. Офіційно не померла жодна людина від голоду. Голова колгоспу Каленик Сипченко заховав у ямах частину зерна, яким потім годував людей. На території села функціонує музей, який зараз в дуже занедбаному стані. Будучи школярем, я декілька раз на рік приходив із друзями на екскурсію і слухав історію свого краю. Моєму селу пощастило з порядністю людей при владі, які не намагались вислужитись перед владою совка
Дуже добре, що існували такі села, як ваші, де голови колгоспів/сільрад тощо були повністю на стороні селян.
На жаль, бували такі, де головами колгоспів були рідкісні промосковитські гниди.
А чим віддячили голові колгоспу? Бо були випадки, що таких голів здавали односельці або одразу совкам, або під час нацистської окупації. Не всюди, звісно ж, але й такі випадки були.
@@АлексЛим-в2ц Гадаю, якщо голова колгоспу не здав своїх, то вони були гарними друзями/сусідами/односільцями.
Батько розповідав про діда та голод. Він лишився сиротою в 10 років, та пішки дійшов з Полтави до Києва, там його прихистив дядько. Батько казав що дід пиячив все життя, тверезим його бачили пару разів. Я малюком був дід мені казав "недоїдений хліб то твоя втрачена сила". Уявити собі не можу скільки ще лиха наробили ці кляті комуняки! Нехай горять в пеклі за свої вчинки!!!
Дякую вам за спогад.
В пекло они попадут в любом случае.
Поэтому не надо им желать пекла.
Лучше желайте им всем повздыхать на@@й.
Тата мого прадіда забрали до тюрьми, за те що він сховав пшеницю. Мій прадід залишився один із сестрою, та на щастя дорослою була, але не змогла вберегти мого прадіда від пригод на свою сраку.
Прадуду було 14ть, він спік гарбуза зимою і попер його з Миколаївської області в Одеську, ще й зимою. Сестра його шукала всюди, а він втік.
Прийшов він до тієї тюрьми, а виявилося що батька відпустили додому, він побіг назад, але не встиг. Його батько прийшов додому, сильно наївся і вмер, стався заворот кишок. Тато страшно не доїдав, а потім з‘їв багато, ще й гарячого
Серп і молот - то є смерть і голод. Було, є і буде...
Дякую за випуск!
Слава Збройним Силам України!!!
Бабуся з росіі завжди це повторювала
Дякую за відео. Вічна пам'ять жертвамм голодомору. Пам'ятаємо! Незабудемо! Непробачимо!
Після цього випуску виникає велике бажання задонатити нашим захисникам, щоб вони знищили ще більше цих нелюдів.
Бобровицький район Чернігівська область. Троє із 13 дітей моєї прабабусі вижило. Прадіда розкуркулили, забрали в швейну артіль в Прилуки, і там вбили. Дід Іван вмів читати, знався на ремонті радіо, мав землю, кілька коней і корів. Прабабуся Степанида пережила 33й і війну, померла в 92, і в неї було єдине правило - завжди внуки мали з'їдати все, що вона дає. Бо ми маємо що їсти, а її діти - не мали. Лише зараз, з початком війни, коли я вивіз сім'ю з Києва в село, а село було під окупацією, і в магазині не було нічого - й кусня хліба, я зрозумів, чому вона плакала.
Дякую вам за цей спогад
Вічная пам'ять та царство небесне всім невинно убієнним українським людям 🙏🙏🙏🙏🙏🙏🇺🇦🇺🇦
Моя бабулічка пережила голодомор. Їй не можна було сказати " їсти хочу", одразу починала труситись і кидалася годувати. Привчила ніколи не лишати їжу - поклади скільки зможеш з'їсти, але не дай Боже хоч шматочок викинути.
Гарет Джонс, йому шана за висвітлення голодомору.
Журналіст фактично пожертвував своєю карʼєрою, щоб показати правду.
Моя прабабуся розповідала мені усі жахи, які відбувалися з її родиною у цей час 😢😢😢 Моя рідня з Полтавщини
То страшні події, які маємо вічно памʼятати🕯️
Дідусь був 1925 року народження, в родині був старшим з п'ятьох діточок (про деталі загибеі шостої ніхто ніколи не розповідав), а от про те, що прадід наказав прабабусі не годувати найменшу грудьми і братики малечі плакали й вмовляли маму годувати сестру, то розказували, як сильно допитатися, та про весняні полювання на бруньки дерев, на мишей - було..
Бабуся молодше дідуся - її розповіді вже були про годомор 1936-1937, та після війни 1946-1947, як ховали від усіх корову в хаті, про смачнющі млинці з гнилої картоплі, про обшуки списами, погоню з поля поліцаїв на конях, що загнали дітей до ставка з п'явками..
Розумію, що багато не могли розповісти 💔
Моя прабабуся розповідала, як варили кору дерев, щоб хоч щось посьорбати😢 вона до останнього свого подиху - завжди берегла хліб, з'їдала свою скибку хліба до останньої крихти😢
Тож, згадавши все це, задонатила на FPV дрони, щоб швидше вигнати окупантів з нашої землі, щоб вони більше не знущалися над нашим народом
І дякую за випуск ❤ все як завжди - кожна хвилина наповнена важливою інформацією, і Ваші випуски хочеться передивлятися завжди
Дякую Вам!❤
Вічна пам'ять усім жертвам голодомору. Пам'ятаємо. Не забудемо.
Коли я була підлітком моя тітонька розповідала, як у Києві в січні з ранку, спускаючись по Андріївському узвозу і на Контрактовій площі біля Гостиного двору, тоді склади продовольства, лежали мертві люди. Їх не встигали прибирати. Багато було жінок з діточками. Цей жах вона пам'ятала все своє життя. І мені розповіла. Щоб не забувала, як нас вбивалиі дітям своїм і онукам розповіла.
Вічна памʼять жертвам голодомору!
Покійна прабабця казала, що їли й кропиву, й жолуді, й макуху (коли була) гризли, і на річці збирали молюсків та кидали їх на піч, вони пищали, а вони їх їли. і в пташині гнізда лазили теж.
Вічна памʼять жертвам! Не маємо права забути, не маємо права не кричати про це на увесь світ.
Не маємо права забути
Моя бабуся дуже мало розповідала про голод,але до самої смерті його боялася.Розповідала,як її батько десь дістав волячі хвости і вонт могли їх варити та як вона з сестрою в річці збирали двостворчаті молюски,приносили додому,висипали в кутку,а ті молюски починали пищати.
Дякуємо вам за цей спогад.
Жах, аж мурашки по тілу від цієї розповіді...
Дякую за відео.
Моторошно...
Зараз чомусь дуже частенько пригадую як мені 14-ти річній бабціна сестра, майже пошепки розповідала про це. І увесь час нагадувала - тиж нікому не розповідай, бо ще арештують і стратять. І моя родина також постраждала. На усе життя лишилась дуже велика ПОВАГА ДО ХЛІБА. Навіть кріхти не викидую...
Вічна пам'ять усім померлим. 🙏🙏🙏🙏🙏😭😭😭
Моя прабабця померла у 32-му від голоду-залишилось 5 дітей, ще двоє померли... Мого прадіда "розкуркулили" у 31-му, не залишили нічого взагалі. Почався голод і він не витримав -повісився- залишилось 6 дітей, ще потім одне померло... Розповідатиати про моїх дідусів і бабусь, це ті діти , що вижили, нема сенсу: вони пережили війну, вигнання у Німеччину І голод 47-го року. А от вже моя мама пам"ятає голод 51-го: вони з бабусею саджали не картоплю, а лушпиння з неї, суп бабуся варила з бур"яна...
Дякую вам за цей спогад!
До речі, виходить, існували ще голоди 1936-37, і навіть 1951-55...
@@alexsokol2493їх 5 було, в 32 найбільша кількість жертв
Моя родина пережила і "розкуркулення", в прапрадіда млин забрали, але лишили мельником, і голодомор, із 3 гілок родини від голодомору померли більше 20 людей, не всі від голоду, декого вбили через їжу, а прапрадід людей від голоду рятував, ділився борошном яке міг приховати від комуняк, йому навіть вірш вже при Незалежності місцева поетеса присвятила, а його майбутня невістка, моя прабаба, розповідала, що їжу навіть із мисок відбирали. Більше 21 людини померло від голоду за один рік, при цьому під час окупації, в якій була вся родина, а чоловіки воювали - лише 1 людина. Потім, будучи в музеї в Львові, назву забув, але це той де експозиція із німецькими авіабомбами, екскурсовод розповідала, про те що творили москалі, коли ввійшли до Львова в 39му, коли я їй розповів історію своєї родини, Медвинську, Холодноярську, Мліївську республіки, то вона була перелякана.
Черкаський район.
Доречі, Львів і інші міста які перебували під поляками, врятували багатьох від голоду
Дякую вам за цей спогад
Яким чином вони їх врятували ?
@@ВалентинаПорубова-ъ3ы поширина практика що люди ходили по хліб до таких міст, хто давав, хто продавав, мова іде про приватну ініціативу
@@Document_history доречі післявоєнний голод, хоч і був меньшим, але теж штучний, тоді теж були вимоги, скільки із господарства треба віддати їжі, вівся перелік ВРХ, свиней, інших тварин що були в людей, кожен певний час треба було здавати, яйця, молоко, при наявності корови, телят, колоти свиню без дозволу - ні-ні, поділися м'ясом, віддай шкуру, дай сало, але люди викручувалися як могли.
@@sps6066я також пам'ятаю як бабуся розповідала мені, що в часи повоєнного голоду також вівся облік фруктових дерев і кущів, які росли біля хати і скільки врожаю фруктів з них потрібно було здати.
На Луганщині бабуся пережила два голодомори. Розповідала, що мали шанс вижити тільки родини з коровою. Від неї часто чули: «то ви не голодні», коли ми відмовлялися щось їсти в дитинстві…
Вічна памʼять всі невинновбитим українцям від рук рашистів (як часів імперії, совєтців, рашки)
Дякую за випуск! Про це повинні памʼятати всі
Пам'ятати,щоб не дати повторити ніколи.
Нікому
Тато 37го року народження розповідав лише про повоєнну голодовку. Про хлопчика, який загубив карточки на хліб, повернувся без них додому, і його сім'я за це насм*рть забила. А тоді виявили, що карточки насправді провалилися у дірку в кишені, та було запізно. Не пам'ятаю, звідки ця історія, але мабуть точно не вигадка...
Я з Донеччини. Про Голодомор дізналася уже за часів Ющенка. Тоді навколо скептично казали, що просто був неврожай. Мої родичі всі етнічні **цапи, жили в місті. Предків з села не маю, ніхто не розповідав про 32-33й. Зараз живу на Полтавщині, і в нашому селі від голоду померло дуже багато людей, навіть у Вікіпедії є список 😔
Не пощастило із сімейкою...
Я ще й досі пам'ятаю як минулого року рашисти вивозили зерно з Ізюмського району в рашку. Як були спалені посіви на полях і як росіяни підпалили зерно на зерносховищах аби люди не змогли набрати собі зерна. Також рашистами навмисно було вивезено сільськогосподарську техніку, а ту яку не змогли вивезти вони знищили. Це також можна визначити як геноцид хоча міжнародні організації також закривають очі на ці факти.
В мене досі на очі навертаються сльози коли я це згадую. В моїй сім'ї завжди було шанобливе ставлення до хліба і їжі. Прабабуся постійно згадувалв про голодомор і ці страшні історії назавжди закарбувалися в моїй пам'яті.
Я пам'ятаю і ніколи не забуду, як мої родичі з-під Ізюма розповідали про якусь російську гуманітарку, що її солдати роздавали в середині березня 2022... Село виголодніло до того часу настільки, що в черзі тратили людську гідність і ледь не билися за продукти...
А в окупаційному щоденнику Володимира Вакуленка розповідається, як він з сином у ті березневі дні ділили останні скибки хліба...
@@irynanovitska1291 саме так деякі люди приймали гуманітарку з рук окупантів забувши про свою гідність і йшли на співпрацю з рашистами. Я тоді вижив завдяки тому що в мене було повно городини в погребі і замість хліба я їв коржики з перемеленої кукурудзи. До мене приходили рашисти з обшуками тому що вони думали якщо я не беру в них гуманітарку значить я нацист.
@@oskil_rider до Вакуленка мати приходила з коржиками. Вона їх називала маторжениками. Я як почула в її розповіді те слово, душа каменем застигла, бо перша асоціація - тридцять третій...
@@oskil_rider я чула, що з комбікормового люди брали продукцію і пекли коржики. Виживали як могли...
Мій тато розповідав мені що вони вижили бо жили поряд з річкою Південий Буг і вночі таємно ловили рибу.І ще розказував про голод і 1947 року що майже не згадують
В післявоєнний голод, бабка згадувала, як вони дітьми, солодку заячу картоплю по степах шукали викопували і їли.
Як фуфайкою вкривалися, небуло нічого, ні матрацу, ні ковдри, ні одягнути, ні взути... нічого. Як не з голоду, то від холоду. Миколаївська обл.
Мої дідусь і бабуся жили під Польщею
Але бабуся розповідала, що поляки стріляли поверх, імітуючи бій, щоб голодуючі могли перепливти Случ на цей берег і їх не переслідували комуняки і не стпіляли в спину
Бабуся розказувала,як її мама ходили взимку на поле ,довбати мерзлу картоплю ,щоб прогодувати 5 дітей,в тому році її забронили восени в колхозі викопувати (Сумська область).Коли листя з'явилося на деревах ,товкли і їли.Найстрашніша історія,яку я чула від бабусі - жінка з їхнього села на фоні голоду з'їхала з глузду і вбила і з'їла свою дитину,при чому довго варила її в казані.Також бабуся часто згадувала ,як вона маленькою бачила ,як зголоду помер їхній сусід на її очах ,казала він весь пухлий був і не міг від слабості піднятися,а потім в нього з рота вилетів блакитний вогник і полетів
Моя сім'я як ніхто інший постраждала від "лап комуняк" в 31 році мого пра-пра діда назвали "куркулем" забрали в тюрму і вбили навіть тіла для поховання не віддали все майно (землю найбільше в селі мав у власності, будинок, сад, коней, корів, свиней) вигрибли все і залишили помирати його дружину з вісьмома дітьми яких називали в селі "врагамі народа" заборонили поступати на навчання в вищі навчальні заклади і заставили працювати за дарма "трудадень" в колгоспі. Крім розповіді моєї прабабусі збереглися документи червоного злочину і фото.
Бабуся і мама розповідали історію пробабусі. Вона була наймолодшую, сьомою дочкою купця у Сумскій області. Він читав Біблію односельцям, торгував всім, в нас залишилась шкатулка навіть, проста дерев'яна, з малюнком. Кажуть жили добре, цукерки навіть їли. А потім прийшов Голод і розкулкуленя. Все забрали. Прабабуся вижила лише тому, що вона виглядала молодше за свій вік, її прийняли за дитину і вона потрапила на який евакуаційний потяг чи щось типу того і потрапила кудись на територію сучасної росії, ленінград здається. Там годувала свиней і сама їла те, що їм давали, а то була каша, пшоно та ще й чи то з молоком чи то з жиром якимось. На жаль нічого більш точного сказати не можу, та й прабабуся вже була стара, як то розповідала
А ще кажуть, що були якийсь кораблі з гуманітарною допомогою, чи то з Европи чи то з США, але їх просто не пускали в порти. Але це вже не з самі бачили, а тільки від інших чули
Кораблі були з США.які привозили в Ленінград зерно . Це навіть відобразив якийсь хкдожник в своїй картині.
Дід розповідав, що через село на Західній Україні шли люди зі сходу, вони були як примари! Сусід кинув кукурудзяної каші курам, якийсь чоловік заскочив на подвір'я, з'їв ту кашу і одразу помер!😢
Бідні люди, це жах ..
Дякую вам за відео. Вічна памʼять жертвам Голодомору🕯️🙏
Не можна забути прізвища катів які це придумали та зреалізували, а це:
1: Косіор
2: Каганович
3. Постишев
І кат народів Сталін.
Не можна забути те, що вони зробили з нами, не не можна пробачити. І небхідно помститися!!!
Слава ЗСУ! Слава Україні!
Дякую за вашу роботу. І українці і увесь світ повинні знати про злочини огидної росії
Дякую за вашу працю. Треба перекладати на всі мови Світу. Всі повинні знати хто такі комуністи, які "брати роzіяни".
😭😢😪💙💛🇺🇦
Довіку забудьте слово " брати" щодо виродків- людожерів!(((((
Це написано в Біблії про народ , який не знає , і не хоче знати Бога - Пс 13:3-4: "Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?"
Моя бабця у 1946році привезла своїх доньок (мамі було 5 , а тітці - 7років) до Дніпропетровська і залишила їх біля дитбудинку.
Мама казала: " якби ми залишились у селі - нас зараз би не було." У дитбудинку їжі було недостатньо, але хоч була. Біля будинку росло багато липи, то діти поки могли дістатися, пообгризали, усі бруньки та молоді гілочки з цих лип.
Впервые было очень больно смотреть видео целиком. Смог полностью посмотреть только за два захода. Спасибо Вам за освещение этой темы. Мне обидно, что «благодаря» нашим пророссийским властям в моей школе этой темы почти не касались(
Я живу в м. Дніпро. Родини мої родичів по лінії бабусів й дідусів були знищені в с. Елізаветовка, в с. Карнауховські Хутори,с. Павло-Григоровка, й с. Таромське були знищені Таромське.Це були родини по 25-30 чоловік як померли від голоду. В родині мого дідуся з усієї родини вижив лише він в 5 річному віці, всі інші померли, й він ховав соїх батьків й братів сам, тягаючи їх трупи на ряднинках під грушу в селі Карахутори. Могили у цих людей немає. Так само було з іншими родичами, кого не вбили Голодом розстріляли.
Дякую вам за цей спогад.
Дуже болючі історії😢
ДЯКУЮ ЗА ПРАВДУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Дякую вам за вашу працю! Треба ще робити такий контент англійською мовою, щоб наші партнери не мали питань чому треба знищити останню імперію
Дякую за таку важливу та важку тему! Вічний спокій всім жертвам Великого голоду ! Сили нашій нації відродитися 🙏
Чи є якась можливість зробити перепис населення і позначити потомків тих, хто приїхав з Мордору на нашу землю після Голодомору? Їх треба всіх таврувати і виселити з України або нехай на полі бою кров'ю змивають гріхи їх батьків. Ненавиджу їх всім серцем, мій дід пережив повоєнний голод.
Канал буду дитині показувати цілодобова щойно почне чимось цікавитись. ДЯКУЮ ЗА ВАШУ РОБОТУ!
Моя бабуся пережила голодомор і другу світову війну
Ох, моя прабабуся Серафима, маючи двох дітей і згорілу в серпні 46-го від спеки хату, в листопаді стояла в черзі за жмихом (м. Чернівці, переправа на другий берег річки Прут, де спиртзавод був і можна було бурякові рештки на борошно взяти). І десятки тисяч людей в тій черзі мерзли. І відійти ні на крок не можна було, бо ж усі голодні, очі дикі, назад не пустять. І ото стояла вона цілу днину, а надвечір, як остання переправа була в той день, прабабуся наступна в черзі виявилася, та паромник її не взяв, бо забагато людей набралося. Вона дуже просила, бо стояла вже до середини гомілки у воді (листопад місяць!). Невблаганним був той паромник, не взяв. Посередині ріки (Прут - гірська річка) перевернулася переправа, загинули усі, окрім паромника. А прабабуся так і простояла до ранку у тій воді.
До кінця її віку на гомілках, куди сягала вода, був слід: шкіра в краплинку та "рюшечка".
Я вам більше скажу - є ще в Україні індивіди, що кажуть, що Голодомору не існувало
Проклята нація((( живучі тварини і ніщо їх не бере(
Ти про що?
@@ЕкатеринаТепович шось неясно?? Про кцпню про кого ж ще
Бабуся та прабабуся жили на Черкащині, з самісінького дитинства чув від них моторошні історії про Голодомори 1932-1933 та 1946-1947. Малим мене це дуже вразило, ці жахливі історії та бабусині сльози, коли вона бачила шматок хліба на смітнику назавжди закарбувались у моїй пам‘яті. Гадаю, що, нажаль, певно кожен українець має моторошну історію про Голодомор.
Я розумію, що мої предки- це та нечисть, яку заселили в Україну, але якось трошки зачепило почуття - я не українофоб і не колаборант, а навпаки ❤️Україну.
Це добре, що українська земля Вас вилікувала, а от кацапія з українців робить насєлєніє, що не пам'ятає свого роду, мови...
Моя бабуся родом з села на Чернігівщині, вона розповідала, що її старша сестер пережила голодомор, їй було 2 роки, вона лежала на печі, бо не було сил взагалі, ноги попухли від голоду, а прабабуся з чоловіком тікали до нас в Кривий Ріг з Кропивницького, бо тут були ферми, вони були куркулями і рядянська влада сказала що вони вороги народу (вони давали роботу майже всьому селу і самі тяжко працювали на полях)
Дякую за відео, тема надзвичайно важлива! Сподіваюся, що це відео набере велику кількість переглядів.
Чутлива тв важлива тема, страшні роки, про які маємо пам'ятати!
RUclips настільки став обмежений в свободі слова. Чому неможна сказати слово - вбити. Що в цьому поганого?
Вічна пам'ять жертвам голодомору....🙏🙏🙏🙏💙💛
Моя бабуся на Кіровоградщині була маленькою , але батько працював на залізниці і їм видавали пайок , тому вони трошки мали їжі , і вона нагодувала дитинку , яка попросила її хліба , бабуся дала , і та дитина померла .
Дякую за черговий випуск! Ця тема дуже болюча для нашого народу! В дитинстві дідусь з бабусею розповідали нам з сестрою про ці страшні події, а ми навіть не могли уявити, яке це було жахіття! Але все потаємне завжди стає явним. Маємо завжди пам'ятати про цю страшну трагедію нашого народу і передати цю пам'ять майбутнім поколінням...
Вічна пам’ять кожному, хто пережив Голодомор.Дякую вам за історичну правду про Геноцид українського народу.
Дякую за ґрунтовне,якісне та вкрай необхідне відео
супер канал! дякую за роботу🫡
Дідусь розповідав, навесні тільки почала пробиватись зелена травичка ходив попід тини і щупав її. Йому було 10 років.(Вінничина).
Дякую вам за цей спогад.
А чого ж наші міністри освіти один за одним по вилучали з шкільної програми : « Марію « Самчука , а Ізраїль вимагає не вшановувати Власа Самчука; « Жовтий князь» Барки ;
дякую дякую і тисячу разів дякую! це дуже важлива робота, дуже доступно пояснено про дуже важливі і непрості речі.
Прадіда забрали вночі нквс за те, що приніс трохи сушеного хороху. Хтось здав його. Більше про нього нічого не було чути. Писали листи, щоб дізнатися хоча б де його могила, але відповіді так і не було. І навіть зараз, коло дали доступ жо архивів, ми не змогли знайти ніякої інформації про нього
Дякую вам за цей спогад.
))) В Галичині моїх предків ця біда, слава Богу, оминула. Але в 39-му і сюди прийшли...
@@Document_history Дякую Вам за Вашу роботу! Дуже цікаво і професійно! Маємо знати свою історію. Це просто життєво необхідно
Окремо, знову і знову буду дякувати каналу і підтримувати ЗСУ! Інформаційний фронт такий же важливий, як і фронт фактичний. Дякую! Слава Україні та ЗСУ!
Дякую за це важливе відео. Дуже не просто дивитися, але це має знати кожен.
Дивились фільм "Ціна правди".
Вічна пам'ять усім невинно знищеним цим режимом.
Хай горять у пеклі усі потвори
Кляті товар іщі 👆🏻👆🏻👆🏻👆🏻
Помста!🔥 Помста!🔥 Помста!🔥
дякую за відео, маємо максимально поширити його!
Таке не можна пробачити,дякую за розповідь.
А що дають два ордери на арешт? Бо бункерному діду видали вже два, за вивезення наших дітей і за геноцид!
Кажуть , що диявол, якого ніхто і ніколи не бачив, є в пеклі ! Ні , безліч дияволів жили і живуть серед людей!!!
Вічна пам'ять невинно вбитим...
В брата мого прадіда був у селі млин,то коли була колективізація прийшли комуняки з силовим проханнням віддати млин на благо колгоспу.Той сказав - ні і його вбили.Прадід батько бабусі по батьку пішов в колгосп зі страху і щоб не вбили ні його ні родину.Голодомор ледве пережили.
Під Києвом: (прабабця розповідала наймолодшій з 13-ти дітей, моїй бабці), що з двору позахід сонця не можна було вийти (на дорогу); вискакували з хат, з-за кутків, як звірі, били по голові і розтягували по шматкам...
Голод -- це СТРАШЕЗНА РІЧ! Яка зводить з розуму.
Коли доходить до виживання (самозбереження) -- взагалі мало хто може зберегти людяність...
Моя прабабуся розказувала мені в дитинстві що в них ходили по хатам і вивозили усі мішки з зерном і худобу забирали, змогла вижити бо їла різні корінці рослин і брюкву, її сушили, мололи у муку і робили коржики, гірко і несмачно, але це питання виживання. Ще казала що бачила як батьки їли своїх дітей. Тому звичайно в родині ставлення до хліба було як до святині, треба було доїдати щоб «силу не залишати», не можна було кусати там де хтось вкусив - це до сварки - будете гризтися, викидати хліб це взагалі найбільший гріх, можна тільки «переробити» або збирались ці все недоїдені шматочки - сушилися - і з них робили сухарі паніровоані або хоча б собакам в кашу, аби тільки не на смітник. Прадід мій був хліборобом усе життя, тому навіть на його памʼятнику на кладовищі вибиті колоски і на проводки моя ба приносить у візочку окрім квітів - нові колоски пшениці.
Тому так це особливе ставлення до зерна та хліба🥀
Мій русофобський лайк та коментар
Влада вбивала власних громадян щоб експортувати їжу. Це гірше за Голокост.
Більшовицькі окупанти не є владою і окуповані мешканці не можуть бути громадянами
Як завжди, чітко та конкретно. З мене лайк та коментар в підтримку каналу.
Прабабуся розказувала як забирали все, а те що не потрiбно псували. Хоча прадiд був червоноармiйцем
Привіт! Дякую,Вам-За Контент! Дам -Ідею! Зробіть-Випуск,про Латинську Америку! Та Комуністів в Джунглях! Зокрема,про Колумбію!
Дякую вам за правду! За те що не даєте забути, нагадуєте! Таке не можна забувати,та пробачати!
Моя прабабуся була зк на біломорканалі за дві жмені зерна в жакеті з комори колгоспу бо дома було 2 голодних дітей
Портібно відновити ядерну сброю. Це зарорука не повторення геноциду.
Дякую за розвиток україномовного контенту та правдивий розгляд справи
Дякуючи Вашим відео я дізналась дуже багато нового.Коли я була підлітком,моя мама(царство небесне їй),казала:"як шкода що ти не жила при союзі".І я, звісно,вірила що там був рай.Та ставши дорослою,дивлячись такі відео,я розумію, СЛАВА БОГУ,що я народилась після розвалу СРСР!І тепер я точно НЕНАВИДЖУ СРСР! Скільки українців загинуло через червоних!Для мене, червоний прапор СРСР означає ОКЕАН КРОВІ нівчому не винних людей! Світла пам'ять усім хто загинув через тих покидьків!
Моя покійна свекруха дожила до 91 року .нестало її 2 роки тому.
Вона із Черкащини. Народилась у 1930 році. Знала і пам'ятала голод.З її родини померли її батько і 3х річна сестричка. А їй уже були пошили з марлі платтячко на смерть,але врятував рідний дядько . Він працював на залізниці вантажником,а їм давали за фізичну працю більший пайок. То він її всиновив, і таким чином врятував від смерті. Але вона незнаю чому,до кінця своїх днів фанатично любила тей совок. Спробубав би хтось їй сказати щось за союз ,то вона скаженіла від люті......
Ніколи не могла зрозуміти її.
Так це правда! Свідок цього пекельного голодомору була моя бабуся, яка родом була з Вінниччини. Про це вона нам розповідала ще у совєцьці часи, всю правдиву історію, переживши ті страшні події, бувши наочним свідком цих лихоліть. Розповідала також про голод 1921-22 і 1946-47років. До речі хотілося б почути більш детальну розповідь про голод 1921-22років. Щиро дякую що висвітлюєте такі важливі теми справжньої історії. Бо на жаль більше говорять про голокост, а свою історичну правду замовчують. Успіхів і наснаги у цій духовній нелегкій праці! Засівайте зерном правди серця людей!!!
Моя родина з Житомирщини,маленьке смт Ємільчине. Мій прадід Семен Дрощинський був "куркулем" і мав невелике власне господарство. На початку 30-х років "добровільно" здав все державі. І вже в 1932-1933 році його багатодітна сім'я пережила голодомор. Вдалося вижити тільки завдяки захованим в лісі жорнах.Робили борошно з жолудів( дякуємо щедрим лісам Полісся і знання місцевості прадідуся). Це нам розповідав мій рідний дідусь Кирило Семенович Дрощинський (1921 року народження). Коли почалась друга світова війна дідусь закінчував службу в армії і відразу попав на фронт. Всі роки війни дід Кирило був зв'язковим і щодня писав маленьки щоденнички,отримував багато нагород. Після закінчення війни повернувся в рідне селище,де був знову голод,руїни. Влаштувався в колгосп трактористом. Так як був сином "куркуля" за ним відразу було встановленне стеження. Голод брав своє і одного дня дід скинув в лісі пів мішка зерна. На другий день по нього прийшли... 7 років таборів в Сибіру,вилкчили всі щоденники і бойові нагороди.За спробу втечі додали ще 3 роки таборів. Пройшовши весь фронт дід не пив,а табори зламали...почав пити. Одружився,народились дві донечки( одна з них моя мама). Пам'ятаю дідуся,який завжди мовчить,багато курить і щось вистукує пальцем по столі...
У давньому дитинство, багато дітей думало, що їх (пра)діди/баби дуже дивно себе ведуть. Але коли дізнаєшся про це, розумієш, що на їх місці, міг бути ти сам 😢
Розповідала моя прабабуся (село Златоустово, Одеська область).
У 33-му році їй було 10, братові 7 років. Мати намагалася дійти до міста і обміняти сімейні коштовності на хліб. На шляху її пограбували. Добре, що не вбили.
Батько варив дітям суп із шкіряного ременя. Одного дня раптово приніс м'ясо і сказав дітям, що спіймав зайчика. То була їхня домашня кішка.
Діти і матір (моя пра-прабабуся вижили, батько (мій пра-прадідусь) помер від голоду, рятуючи родину...
Вітаю всю команду "документаліст".Моє імя Олександр. Моя родина дуже постраждала в час голодомору. В родині бабусі Одарченко Ніни ,було 12 діточок. після голодомору залишилось 4,батьки також померли. Жили вони в селі Брагинівка Дніпропетровської області. бабуся оповідала як , мі прадід Матвій приніс глечик з молоком, і по своїй незграбності вилив на підлогу. Бабуся казала ,що вони упали на коліна і смоктали із землі молоко. Від бабусі Ніни у спадок я отримав бережливе ставлення до хліба.
Я була мала,проте на все життя запамʼятала розповідь прабабусі про голод. В голові засів страшний момент з розповіді: "- Померли малий мій братик,дід від голоду. Мати,я та сестра голодували страшно. Мати в колгоспі працювала,колись принесе в долонях грудку борошна. Раді були,їли тоді хліб на воді....Весною 33го тільки пучки на деревах зʼявились,так ми з сестрою їли і їх,розпуститись деревам не давали навіть. Їли млинці з трави,виживали чим могли. Страшний голод був,дітки,страшний. Чутки ходили,не ходить по вулицях бо зʼїдять і тебе.."
Моя бабуся розповідала мені ...про те як її мама зачиняла її у хаті і казала нікуди не виходити і нікому не відчиняти двері,а вона через вікно бачила як у двір заходили діти -батьки яких уже мабуть вмерли...
І вони ходили по дворі шукали ,що б поїсти і коли знаходили щось наприклад на столі ,бодай єдину зернину -то клали голову на стіл і намаглися її злизати.
Ще розповідала ,що якось із сусіднього села прийшли двоє дітей метри її мами ...бо батьки вмерли ,а їх мама перед смертю сказала їм іти до родичів,але їх не пустили ...і що хоч бабуся була маленька їй все життя було дуже боляче що мама їх не прийняла.
Пройшло багато років,а навіть я частково розділяю її сором за це...хоча мабуть інакшого виходу вижити мабуть не було.
Мій прадід, коли малим був, вкрав кілька кукурудзин для сусідських дітей, ті його одразу ж здали. Всю другу світову він за це просидів, дуже жалкував що його одразу не вбили.
Прадід Василь працював у пікарні, виносив маленьки шматочки тіста або хлібу і кидав у кущі. Діти збирали потім те все і несли додому, діда вони так і не здали, пощастило.
Все ж діла Василя забрали воювати, спочатку з Німцями воював, потім відправили його в тил ворога і він підштовхував німців на колаборанство. Навіть після цього йому спокою не дали, відправили у Халхин-Гол. Діду обіцяли власну землю і все таке, нічого ж він звісно не отримав, навіть старий дім забрали, щоб побудувати дорогу для перевезення техніки, а потім про нього всі забули.
Ваші відео у школах потрібно показувати. Теперішні діти не розуміють, що це за трагедія. До війни в одній зі шкіл Харкова діти хлібом унітази в туалетах забивали. Ще тоді на думку спало : невже війна буде? Неможна до хліба так ставитись!!! Як подуріли всі тоді.
Ото ,мабуть, правнуки тих самих кацапів
Насправді геноцид зараз відбуваєтся. Кращі люди помирають на війні. Це жах.
Стосовно своїх предків у той період мені мало що відомо.
Однак згадаю один цинічний момент, який ще донедавна залишався нахабною памʼяткою знущань. В Харкові ще до вторгнення орків 2014 року існував проспект косіора. Наразі він вже перейменований на Олександрівський. Але це сталося аж 2015 року. Тобто, 24 роки за часів Незалежності у місті, яке потерпало від голодомору одним із найбільших, один із великих проспектів носив назву того, кому ці мільйони загиблих «завдячують» своєю долею.