Ніч яка місячна, зоряна, ясная!

Українська народна пісня літературного походження
Виконання: Іван Пономаренко
Слова: Михайло Старицький, вірш "Виклик", 1870
Музика: першим мелодію до вірша написав Микола Лисенко, опублікована в 1885 році в одеському альманасі "Нива", проте пісня стала популярною з іншою мелодією, після обробок якої й відома в сучасних варіантах, авторами ймовірно були кобзарі Андрій Волощенко та Василь Овчинніков, надрукована в 3 частині "Школи гри на бандурі" Василя Шевченка в 1914 році.
відео: з уривків х/ф "Сорочинський ярмарок", УРСР, 1938
Підтримати канал: ПриватБанк 5168 7554 3734 1221 Євген К.
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядем укупочці тут під калиною -
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелиться полем туман.
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.