Моторошна історія на ніч про село і поховання. Нарешті мати, яка не давала сину спокою, померла. Час дихати на повні груди. Тільки б з похороном скоріше завершити. Провести покійницю в останню путь й почати жити нове життя... Автор: Оливка Розмарин arkush.net/book/27189 Підтримати канал - send.monobank.ua/jar/3fNmhkqpH8 - картка: 4441 1144 5461 7851
Дякую Вам пані за моторошну історію. Жахливу та життєву. Зайду пізніше, теж цікаво почитати коментарі. А зараз треба по дрова пертися. Поночі. На двір. Після історії. 😱
Хороший твір, дякую автору. І вам, авторе каналу, за відповідне прочитання . Все зло в світі- від нашої нелюбові: до близьких і далеких, до себе, зрештою... Нема отого вогнику в серці- і всяка чортівня вилазить на світ божий. Не дай Бог нікому отак прожити життя , з каменем замість серця. Всім бажаю добра, любові, миру та спокою...
Насправді це максимально страшна історія,жахлива-люди народились і прожили життя дарма,сіючи навколо себе злість і невдоволення.власні кордони,власне почуття гідності-це важливо
На жаль мати - узурпатор, це найросповсюджений тип матері....Дуже тяжко протистояти, але це можливо...а на старість таки матері вибирають бути з дітьми, які завжди протистояли пригниченню. З власного життя. Дякую ❤
Привіт Катруню! Все чим живе людина при житті, по смерті душа цієї людини обтяжена цим всім,якщо при житті хтось був злий на всіх, по смерті продовжував нести цей тягар, але суть в тому що, душа не маючи тіла, не має чим виражати цю злість, не має голосу, не має рук чи ніг, і тоді для душі починається пекло...Хочеться проявити свої емоції, а нема чим...це як уві сні втамовуєш спрагу...п'єш, п'єш воду, а спрага триває...Я дотримуюсь такої позиції, що принаймні в кінці життя, якщо це можливо, зустрічатись зі смертю потрібно спокійно і лагідно, тоді і для душі буде спокій...А якщо навпаки, то душа буде хапатись за все, щоб продовжити проявляти емоції, якими була обтяжена при житті.
Моторошна історія на ніч про село і поховання. Нарешті мати, яка не давала сину спокою, померла. Час дихати на повні груди. Тільки б з похороном скоріше завершити. Провести покійницю в останню путь й почати жити нове життя...
Автор: Оливка Розмарин arkush.net/book/27189
Підтримати канал
- send.monobank.ua/jar/3fNmhkqpH8
- картка: 4441 1144 5461 7851
Коммент на підтримку і дякую за вашу працю!
Це щось ! Талановитий твір , кожною клітиною відчувається присутність . А озвучка , мабуть краще зробити вже неможливо . Дякую , за відмінну роботу .
Дякую, я намагалась зробити атмосферно.
Дякую Вам пані за моторошну історію. Жахливу та життєву.
Зайду пізніше, теж цікаво почитати коментарі. А зараз треба по дрова пертися. Поночі. На двір. Після історії. 😱
Обережно з дровами)
Це була одна з найцікавіших історій! Дякую!
Дякую, пані Катерино, свята правда... А дорослі батьки повинні жити окремо від дітей, завжди так казала. І робила...
Це діти мають жити окремо від батьків)
@Nika-sj3mm це наш сімейний жарт)
@@natarudik166 о, тепер бачу, смішно)😆
Хороший твір, дякую автору. І вам, авторе каналу, за відповідне прочитання . Все зло в світі- від нашої нелюбові: до близьких і далеких, до себе, зрештою... Нема отого вогнику в серці- і всяка чортівня вилазить на світ божий. Не дай Бог нікому отак прожити життя , з каменем замість серця.
Всім бажаю добра, любові, миру та спокою...
Насправді це максимально страшна історія,жахлива-люди народились і прожили життя дарма,сіючи навколо себе злість і невдоволення.власні кордони,власне почуття гідності-це важливо
Як добре, що сучасні люди в переважній більшості все це усвідомлюють 🙏
@@Strashno_tsikavo сподіваюсь на це
На жаль мати - узурпатор, це найросповсюджений тип матері....Дуже тяжко протистояти, але це можливо...а на старість таки матері вибирають бути з дітьми, які завжди протистояли пригниченню. З власного життя. Дякую ❤
Назву проспівала коли читала)
Мені теж хотілося це заспівати)
Шукала цей коментар))
@alicelee9509 🤣
Остання путь, остання путь, останняя дорогаааааааа
Класне оповідання. Післямова хороша, але... не завжди так в житті виходить робити з певних обставин.
Я останнім часом намагаюся. Навіть якщо на початку важко, потім це йде на краще
@Strashno_tsikavo мені завжди боляче кидати близьких, котрим потрібна моя допомога
Якщо справді потрібна, то, звісно, треба допомагати
Прикольно) Чимось "Вій" нагадала історія)
Є трошки, моторошне відспівування
Водія шкода
👍🍁🔱
Жахлива та життєва історія.
Привіт Катруню! Все чим живе людина при житті, по смерті душа цієї людини обтяжена цим всім,якщо при житті хтось був злий на всіх, по смерті продовжував нести цей тягар, але суть в тому що, душа не маючи тіла, не має чим виражати цю злість, не має голосу, не має рук чи ніг, і тоді для душі починається пекло...Хочеться проявити свої емоції, а нема чим...це як уві сні втамовуєш спрагу...п'єш, п'єш воду, а спрага триває...Я дотримуюсь такої позиції, що принаймні в кінці життя, якщо це можливо, зустрічатись зі смертю потрібно спокійно і лагідно, тоді і для душі буде спокій...А якщо навпаки, то душа буде хапатись за все, щоб продовжити проявляти емоції, якими була обтяжена при житті.
Звідси і з'являються неупокоєні діші. Тому не варто відкладати на потім навіть вияв емоцій, бо завтра життя може увірватися - і буде пізно