Я думав. Тому що в авангарду націоналістів уже був розпал вуличної війни з янучарами. Диктатура яника вже цілком сформувалася під той час, а диктатури ніколи не йдуть у небуття без крові. Це було більш ніж очікувано.
@@gycel86 я про інше: про повністю зруйновані міста, випалену землю, знищених мирних... Так, примара війни навіть тоді потроху відчувалася навіть у Центрі країни. Але мало хто міг уявити, що рфійці будуть воювати НАСТІЛЬКИ брудно. В 12 р таке було тільки в найбільш жорстких комп. "стрілялках". А зараз - те, що було поетичними метафорами - сухий фактаж.
Буде нам з тобою що згадати Після довгих збавлених ночей, Вивчив я далекий звук гарматний І тривожний блиск твоїх очей. Твої очі - квіти темно-сині На узбіччі радісних доріг, Чи зустрінемось з тобою знову На своїх дорогах бойових. Будуть стрільна розриватись глухо І дрижати в вибухах земля, Вийдеш ти в ту сторону - послухай, Де в багряних полум’ях поля. І почуєш грізну борню волі І вкриється кров’ю битий шлях, Будуть хлопці йти суворочолі В сіруватих, наче ніч, рядах. І пройдуть вони безмежним краєм Крізь руїни сіл, дерев і трав І, напевно, ти тоді згадаєш, Хто любов і мужність поєднав.
gycel86 Друже мій! Я зацікавився твоїм постом і вирішив знайти перший (оригінальний) зразок тексту цієї пісні. Я шукав у Інтернеті більш, ніж 2 години, але усеж знайшов те, що шукав у декількох авторів публикацій. А зараз - те, що я знайшов: 1) У народному оригінальному зразку дійсно стоїть "зваблених ночей" замість "збавлених ночей". Чому? 2) Це дуже просто обміркувати: "збавлених ночей" - збавлених від чого??? Чи від кого??? Поміркуй над часом написання цієї пісні. А "зваблених ночей" - це коли ти у мирний час зваблюєшь дівчину та маєшь незабутню ніч з нею, а до, та після цього - ти розмовляешь з нею про те, про що навіть з рідним братом розмовляти не наважишся. І тому автор пише: "Буде нам з тобою що згадати Після довгих зваблених ночей..." Тобто, йдеться про мирний час, після чого - прийшла війна. Зрозумій, що цей вірш - це є прощання парубка зі своєю коханою: "Вивчив я далекий звук гарматний І тривожний блиск твоїх очей." Тому надалі він говорить: "Твої очі - квіти темно-сині На узбіччі радісних доріг, Чи зустрінемось з тобою знову На своїх дорогах бойових." Тобто, він збирається йти воювати. За кого або за що? За свою країну, за свою дівчину, за свою оселю, за майбутнє їх сумістне щастя у цій оселі... А коли він говорить: "Будуть стрільна розриватись глухо І дрижати в вибухах земля, Вийдеш ти в ту сторону - послухай, Де в багряних полум’ях поля." - Цим він говорить: "Пам'ятай мене. Я пішов - за для нас!" 3) "І почуєш грізну борню волі І вкриється кров’ю битий шлях..." - У оригіналі стоїть "білий" замість "битий". Чому? Так це тому, що на той час вже сніг випав! Це не має аж ніякого стосунку до білогвардійців, але (про усяк випадок) у Радянському Союзі це вирішили змінити через політичні міркування. 4) При цьому у цього патріотичного вірша нема смислової кінцівки - тільки "випендрьож" за для патріотичних почуттів стосовно "Родины" (Советского Союза) - чого тоді ще не було, а не за для Батьківщини - нашої Неньки-України. Тому після: "І пройдуть вони безмежним краєм Крізь руїни сіл, дерев і трав І, напевно, ти тоді згадаєш, Хто любов і мужність поєднав." Він говорить: "По Вкраїні сумно вітер віє, Гне додолу тонкий верболіз... Ми до вас не вернемось ніколи - Шкода ваших дожидань і сліз." - Це і є його прощання зі своею коханою тому, що він передчуває та ясно розуміє, що він з цієї війни вже не повернеться ніколи, що в нього вже ніколи не буде а ні маєтку, а ні оселі, а ні коханої дівчини, а ні діточок... Але він не може вчинити інакше... ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ Ось так от я це розумію. Друже мій! Якщо я десь помиливася - то виправ мене, будь ласка! Я буду радий. Це був вірш справжнього патріота України десь 1917-19 років. А як ти сам гадаешь?
Olen aina pitänyt tästä melodiasta, tämä on Suomrssakin suosittu, kuten aina slaavilaiset melodiat aina ovat olleet, me olemme surumielisiä, ja ikävä kyllä aina muiden, kuten ruotsalaisten ja Venäjän vallan alla, alistettuja, nyt toivon, että lopultakin, pääsette vapauteen tämän suuren kärsimyksen jälkeen... Vapaaksi vihdoinkin, jaksakaa!!!
А ніби. написана. вчора!!! Господи, чому ми такі сліпі буваєм?! Пісня і виконання чудові.Дякую. щиро!! Важко слухати без сліз.😊
@@МирославБатеко А плач не дав свободи ще нікому, бо хто борець - той здобуває світ (с)
Слухаю плачу. Серце крає
Чудова пісня і виконання, дякую.
І ніхто в той час не думав, якого страшного реалізму набере пісня через трохи більше 10 років ...
Я думав. Тому що в авангарду націоналістів уже був розпал вуличної війни з янучарами. Диктатура яника вже цілком сформувалася під той час, а диктатури ніколи не йдуть у небуття без крові. Це було більш ніж очікувано.
@@gycel86 я про інше: про повністю зруйновані міста, випалену землю, знищених мирних... Так, примара війни навіть тоді потроху відчувалася навіть у Центрі країни.
Але мало хто міг уявити, що рфійці будуть воювати НАСТІЛЬКИ брудно. В 12 р таке було тільки в найбільш жорстких комп. "стрілялках".
А зараз - те, що було поетичними метафорами - сухий фактаж.
Буде нам з тобою що згадати
Після довгих збавлених ночей,
Вивчив я далекий звук гарматний
І тривожний блиск твоїх очей.
Твої очі - квіти темно-сині
На узбіччі радісних доріг,
Чи зустрінемось з тобою знову
На своїх дорогах бойових.
Будуть стрільна розриватись глухо
І дрижати в вибухах земля,
Вийдеш ти в ту сторону - послухай,
Де в багряних полум’ях поля.
І почуєш грізну борню волі
І вкриється кров’ю битий шлях,
Будуть хлопці йти суворочолі
В сіруватих, наче ніч, рядах.
І пройдуть вони безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев і трав
І, напевно, ти тоді згадаєш,
Хто любов і мужність поєднав.
не зваблених, а збавлених.
також у Вашій цитаті є інші помилки і куплет, який Чубай не співає.
gycel86 Дякую,виправлено..
gycel86 Друже мій! Я зацікавився твоїм постом і вирішив знайти перший (оригінальний) зразок тексту цієї пісні. Я шукав у Інтернеті більш, ніж 2 години, але усеж знайшов те, що шукав у декількох авторів публикацій.
А зараз - те, що я знайшов:
1) У народному оригінальному зразку дійсно стоїть "зваблених ночей" замість "збавлених ночей". Чому?
2) Це дуже просто обміркувати: "збавлених ночей" - збавлених від чого??? Чи від кого??? Поміркуй над часом написання цієї пісні.
А "зваблених ночей" - це коли ти у мирний час зваблюєшь дівчину та маєшь незабутню ніч з нею, а до, та після цього - ти розмовляешь з нею про те, про що навіть з рідним братом розмовляти не наважишся.
І тому автор пише:
"Буде нам з тобою що згадати
Після довгих зваблених ночей..."
Тобто, йдеться про мирний час, після чого - прийшла війна.
Зрозумій, що цей вірш - це є прощання парубка зі своєю коханою:
"Вивчив я далекий звук гарматний
І тривожний блиск твоїх очей."
Тому надалі він говорить:
"Твої очі - квіти темно-сині
На узбіччі радісних доріг,
Чи зустрінемось з тобою знову
На своїх дорогах бойових."
Тобто, він збирається йти воювати. За кого або за що? За свою країну, за свою дівчину, за свою оселю, за майбутнє їх сумістне щастя у цій оселі...
А коли він говорить:
"Будуть стрільна розриватись глухо
І дрижати в вибухах земля,
Вийдеш ти в ту сторону - послухай,
Де в багряних полум’ях поля." -
Цим він говорить: "Пам'ятай мене. Я пішов - за для нас!"
3) "І почуєш грізну борню волі
І вкриється кров’ю битий шлях..." -
У оригіналі стоїть "білий" замість "битий". Чому?
Так це тому, що на той час вже сніг випав! Це не має аж ніякого стосунку до білогвардійців, але (про усяк випадок) у Радянському Союзі це вирішили змінити через політичні міркування.
4) При цьому у цього патріотичного вірша нема смислової кінцівки - тільки "випендрьож" за для патріотичних почуттів стосовно "Родины" (Советского Союза) - чого тоді ще не було, а не за для Батьківщини - нашої Неньки-України.
Тому після:
"І пройдуть вони безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев і трав
І, напевно, ти тоді згадаєш,
Хто любов і мужність поєднав."
Він говорить:
"По Вкраїні сумно вітер віє,
Гне додолу тонкий верболіз...
Ми до вас не вернемось ніколи -
Шкода ваших дожидань і сліз." -
Це і є його прощання зі своею коханою тому, що він передчуває та ясно розуміє, що він з цієї війни вже не повернеться ніколи, що в нього вже ніколи не буде а ні маєтку, а ні оселі, а ні коханої дівчини, а ні діточок... Але він не може вчинити інакше...
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Ось так от я це розумію.
Друже мій! Якщо я десь помиливася - то виправ мене, будь ласка! Я буду радий.
Це був вірш справжнього патріота України десь 1917-19 років.
А як ти сам гадаешь?
@@gycel86 збавлені нелогічно, а заваблені більш підходить
@@ВикторЛукишАвтор слів Юрій Буряківець , народився у Чорнобилі у 1922р. А пісню написав у 1943р, йому був лише 21рік!
Olen aina pitänyt tästä melodiasta, tämä on Suomrssakin suosittu, kuten aina slaavilaiset melodiat aina ovat olleet, me olemme surumielisiä, ja ikävä kyllä aina muiden, kuten ruotsalaisten ja Venäjän vallan alla, alistettuja, nyt toivon, että lopultakin, pääsette vapauteen tämän suuren kärsimyksen jälkeen... Vapaaksi vihdoinkin, jaksakaa!!!
Thanks. Here you can directly support our fight:
savelife.in.ua/en/
Барабанщик рівня Бог