Тартак feat Катя Chilly - Понад Хмарами

Поделиться
HTML-код
  • Опубликовано: 12 ноя 2024
  • Приятного Вам прослушивания 🎧 и просмотра!📺
    ❶ Делитесь видео с друзьями!
    ❷ Не забудь подписаться!
    ❸ Нажать на колокольчик🔔рядом с подпиской чтобы знать о всех новинках!!
    ❹ Поставить лайки! 👍
    Подписка на мой канал - / @sfmedia2022
    ➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
    ✘✘✘✘Все авторские права на музыку, видео и изображения принадлежат их владельцам. Мы просто пытаемся сделать этих людей более известными✘✘✘✘
    ➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
    Понад хмарами зорі парами розсипаються.
    Понад росами верби з лозами колихаються.
    Місяць світиться - світло сиплеться діамантами.
    Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.
    Ти знаєш, як я за тобою сумую.
    Я не знаходжу собі місця -
    Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую
    Вулицями міста.
    Самотнього, як я, самотнього, як ти.
    Міста, що поєднало мене з тобою,
    Міста, що розлучило тебе зі мною.
    Я хотів би запитати - навіщо?
    Та замість відповіді тільки вітер свище…
    Десь там - у безлюдних провулках,
    Де лиш бродячі пси блукають,
    Шукаючи притулку,
    Шукаючи поживи.
    В них в очах давно нічого не жевріє,
    У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія.
    Їх нічого вже не гріє…
    Однак я знаю - на цих порожніх вулицях нічого не шукаю -
    Просто втікаю сам від себе.
    В своїй уяві знову йду до тебе,
    Тому що хочу поєднати дві розірвані частини
    Одного цілого -
    Ніжного та сильного, чорного та білого.
    Можливо, я смішний,
    Можливо, я занадто романтичний,
    Такий однаково знайомий та однаково незвичний.
    Все просто - у моїй душі горить багаття!
    Але я хочу помовчати…
    Тепер ти маєш щось казати, Катя!
    Понад хмарами зорі парами розсипаються.
    Понад росами верби з лозами колихаються.
    Місяць світиться - світло сиплеться діамантами.
    Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.
    А незабаром вийде сонце - я йому зрадію!
    Тому що кожний новий день дає мені нову надію
    На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш…
    Та поки що не можу зрозуміти я - куди ж?…
    Куди мені себе подіти доти,
    Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?
    Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?
    Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?
    Коли мене в свої обійми забереш ти -
    Мене всього, без залишку, без решти?
    Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі,
    Своє тепло розлити у твоєму тілі?…
    А час іде… І скільки кроків ще мені зробити треба,
    Щоб ніч минула, зникла самота
    І я таки дійшов до тебе?
    Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!
    Можливо, трошки легше…
    Можливо, значно важче…
    Ти потерпи… Я потерплю -
    Недовго вже чекати!
    Але я знову замовкаю…
    Тепер ти, Катя, маєш щось казати!
    Понад хмарами зорі парами розсипаються.
    Понад росами верби з лозами колихаються.
    Місяць світиться - світло сиплеться діамантами.
    Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.

Комментарии • 1