Дуже дякую. Дуже круті лекції. Ви просто скарб для любителів літератури ❤ хто ж знав про Максима Рильського чи Зерова, чи Бажана? Ніхто. Ото єдине зі школи, де висів саморобний плакат у кабінеті вчительки для краси - Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Я його вже більше 20 років пам'ятаю. Дякую вам, прекрасні мудрі інтелектуали за контент та книжки❤
Щиро дякую Вірі Агеєвій за "Мистецтво рівноваги". Передбачаю, що ця книга стане світлим променем в розумінні поезії Максима Рильського. Судячи з анонсування, у цьому виданні відсієно полову від зерна. Справжньої поезії ніколи не буває забагато. Вона є у цього поета. І дуже похвально, що дослідниця це підтверджує. Окрема подяка за виконання його творів. Це так мило, оригінально і красиво!
Я на початку аж підскочила - пані Віра цитувала один з моїх улюблених віршів у Рильського, який я ще в школі читала напам'ять, коли дозволили вчити будь-який вірш цього поета - і досі напам'ять знаю, хоча минуло більше 6 років, мабуть. Дякую за чудовий випуск!
Поезія Рильського для мене як бавовняне покривало в осінній день, в яке можна загорнутись і залишити негоду за вікном. Ті, кому доводилось вчити напам'ять його вірші, особливо сонети, погодяться, що вчити їх складнувато) Але коли вчитуєшся в рядок раз за разом, то він набуває нового й нового змісту. Іноді складається враження, що не читаєш поезію, а споглядаєш прекрасний пейзаж. Коли хто згадує Максима Тадейовича, то в моїй голові одразу пробігають рядки: "Запахла осінь в'ялим тютюном,/Та яблуками, та тонким туманом,/І свіжі айстри над піском рум'яним / Зорюють за одчиненим вікном".
Дякую за випуск! Рильський найближчий до мене поет в "географічному вимірі", бо я жила дуже близько до його будинку. У школі нас водили на екскурсію в музей, але я ніколи не відчувала особливої близькості до його віршів. І тут я дійсно зацікавилась, треба купити збірку і ознайомитись вже в дорослому віці. А ще згадались батькові розповіді як він малим бачив Максима Тадейовича, і про те, що найстарші верби над Голосіївським ставом садив саме він. Сижу і думаю тепер як це перевірити.
@riaarei5900 вітаємо, книжка "Мистецтво рівноваги" поїде до вас. Зв'яжіться з нами на мейл shaleni.avtorky@gmail.com. І вибачте за затримку. Той випадок, коли переможця обрали, але забули про це написати :)
Це просто казкове співпадіння! Я сьогодні читала в хрестоматії української літератури та літературної критики 20 ст. "Українське слово" статтю Юрія Лавриненка про Максима Рильського. Важка доля: "Він був свідомий страшної різниці між вільним і невільничим періодами своєї творчості". Відкрила для себе сьогодні поезію "Опівдні". Дивує одне, як словами можна так передати гарячий літній день, щоб на тебе дихнуло жарким духмяним степом. ❤
Визнання в коханні Поезіі та сповідь про мріі)) Дякую Вам за прекрасний випуск! Українська поезія-це моя Любов і найулюбленіший спосіб закохуватися в украінську мову. Поезія як явище стала для мене -точкою входу,КЛЮЧЕМ,основним способом вивчення і пізнання мов:поезія дозволяє ВІДЧУВАТИ мову, ВІДЧУВАТИ МОВОЮ, вона створює глибокі емоційні зв’язки на рівні нервової мережі,які під’єднають тебе до мови (і до культури,яка народила цю поезію) і ти починаєш відчувати її вібрації,її пульс,ритм,спалахи кольорів,напругу ,її шрами,тріщини та розлами. (Саме завдяки поезіі я опанувала польську мову,чеську та англійську. Так само вивчаю німецьку ) Осіння поезія Рильського-супутник цьогорічної Київської осені.Найсолодше «пити самоту осінню» та «холодну мовчазну глибинь» саме поезією. Люблю відчувати Київ поезією. Найгостріше мені резонує,що Рильський як неокласик відчутно в поезіі підхопив цю мою улюблену «інтелектуальну золоту нитку Аріадни» в європейської культурної традиції Лесі Українки,яку я обожнюю в Лесі Украінки і яку шукаю в українській літературі. Мріі)) Дуже цікавлять польські мотиви в Укр літрі Мрію почути випуск від Вас про польські впливи в українській поезіі і прозі.Це та частина нашої культури,яку ми ще не пізнали. Обожнюю раннього еспресіністичного Бажана! Це настільки щільна поезія,в яку входиш неначе в космос. Це моя велика Любов,тому мрію про перевидання улюбленоі книжки про Бажана «Візерунок на камені»,щоб мати змогу дарувати її тим,кого мрію закохати в Укр поезію)) Мрію про ще один випуск від «Шалених авторок»саме про ранній «футуристичний» період Бажана. З української поезіі стабільно залишається моя любов на все життя ще від шкільних років -Плужник Люблю його філософську місткість,бездоганний лаконізм,силу співчуття і людяності.Його вірші точні і гострі,неначе голки.І в них багато любові до людини. Мрію про випуск від Вас про Плужника)) Також найпізнішим відкриттям для мене в Укр поезіі став-Стус Я була приголомшена наскільки це потужні філософські вірші.Це глибокий і складний космос. На сьогоднішній день це мій найулюбленіший Укр поет Дуже люблю солнцекларнетні повітряні ранні вірші Тичини, урбанні і фантастичні візії Богдана Ігора Антонича, експресіоністичні ранні вірші Бажана, Постійно читаю Жадана-це нерв нашого сьогодення ,його пульс. Також люблю Катерину Калитко, Ію Ківу та Маріанну Кіяновську,поезію Оксани Забужко. Наталку Білоцерківець,Олега Лишегу,Оксану Луцишину) Привчилась кожен день жити з поезією Закохалась і в польську поезію(Шимборська ,Мілош,Герберт,Тувім)- це вже окремий розділ в моїй душі І мрію про випуск від вас про Віслава Шимборську.Це дуже цікаво. Люблю відчувати міста поезією-Киів,Львів чи Харків.(Щойно вийшла цікава харківська поезія про досвід переживання війни в місті «Відчаєспинне" Наталки Маринчак) Запитувала себе:чому я так потребую поезіі зараз? І відчуваю відповідь. Зараз -поезія реанімує відчуття,вона зберігає емоційний кровообіг сенсів.Ми можемо переосмислювати перепроживати своі і сусідські досвіди поезією. Це допомагає відновлювати і зберігати чутливість під час війни . Поезія вимірює пульс нашого досвіду. Бажаю всім відчувати цей пульс шляхом мистецтва слова. Дякую Вам за ту шалено прекрасну роботу,яку Ви робите! Ви -Любов! Бажаю Вем невичерпності та максимум любові і натхнення!
P.S. Улюблені рядки Шукаю суголосся)) Нарешті добралася до свого томику Рильського,де робила нотатки про улюблені рядки.Назавжди в серці залишилися ті відчуття,коли евакуювалася 25.02 з Київської області з єдиною валізою,повною лише книжок і там були улюблені поезіі. Взяла з собою свої скарби:лише книжки.Коли повернулась в розмародерене житло,то також найперше рятувала книжки. Відчуття того,що потреба в поезіі та прозі така сама сильна як у хлібі,іноді навіть більша Тож найбільше резонує мені « «В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист: у красі незнаних слів, У музиці, що вроду, всім знайому, Втіляє у небесний перелив;...» тому що саме в мистецтві шукаю втіхи та натхнення. Поезія Рильського -це відчуття «прозорої краси і срібного спокою» Це райське відчуття, яке ловлю в книжках, в мистецтві висловити найпотаємніше і найважливіше доторками слів. Ця точка екзистенціі,яка дає змогу жити далі посеред найпотужніших буревіїв : «незглибимий спокій, Що більший над земні страждання і любов.» Тож прагну завжди стріміти «Од буднів, од застою, од загину На снігові простори верховин.» Там--і моя синя далечінь.
"В стерильному розчині культура не проростає". Рильський, як і багато інших митців є для мене прикладом суперечливого генія, фланера. Також неодноразово чув тезу про його "продажність" режиму, але такі думки вказують на дитячість сприйняття реальности суспільством - постійне бажання поділити все на чорне і біле, десь ідеалізувати "народних", класичних письменників і засудити тих, хто не вписався в рамки "народницького українофільства". Хоч і відомо, що дійсність складається з пів тонів і неоднозначностей. Втім в даному випадку все однозначно: Рильський - один із найпотужніших стовпів української культури.
Коли дорогі автори програми запросили написати улюблені рядки з Рильського, я згадала ті, які нам у п'ятому чи шостому класі наша вчителька мови Надія Сильвестрівна диктувала яко диктант 😊 У вересневому саду зоря вечірня грала, Мережку ясно-золоту на землю закидала. Лягали смуги голубі на пагорби рожеві. У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі. ❤❤❤ Може бути неточність, бо пишу з пам'яті 😂.
Дякую за випуск! Круто, що зараз перевідкриваємо нашу культуру і є стільки можливостей для її вивчення і переосмислення! А які видання гарні, аж милуєшся!)
Дякую за новий випуск. Максим Рильський - чудовий поет. В школі дуже популярним є його вірш "Мова". Цей твір цитують завжди в листопаді до Дня української писемності та в лютому до Дня рідної мови. Особисто в мене поет М.Рильський асоціюється із поезією "Яблука доспіли, яблука червоні". Раніше саме його вивчали діти в школі. Цікаво було б ще дізнатися більше і про М. Бажана. Інформація про цього творця або занадто заангажована або дуже поверхнева. Дякую за Вашу роботу.
@user-zh2ry2bo4s У нас є випуск про Миколу Бажана: Український буржуазний сіоніст": чому заборонили "Дебору" Миколи Бажана? ruclips.net/video/cyskgdqp_Bw/видео.html
Пісню про Сталіна вчила і моя мама, але потім у нас зявився і досі є" Пан Тадеуш " в геніальному перекладі Рильського і це було моє перше знайомство з польським романтизмом. Український переклад тепер не уявити без Рильського.
Буквально зараз дочитую книгу "Марсіани на Хрещатику". Викликає зацікавлення біографія Рильського, його потреба "віддати належне "батькам", "школі", його участь серед засновників "товариства поетів-антропофагів, його доля "блазня". Є бажання доповнити "За лаштунками імперії" та "Марсіани на Хрещатику" екземпляром "Мистецтво рівноваги"😊
Рильський проник у наш сімейний ритуал: чоловік вчить його вірші і розповідає мені. Інколи десь посеред вулиці може почати цитувати і це прекрасно! Коли побачила, що вийшов випуск про улюбленого письменника, стрімголов кинулась показувати чоловіку, бо знала, що він зрадіє. Десь тут його коментар теж є☺️
в педуніверситетах досі, на жаль, мало такого штибу літературно-критичних речей. Мене особисто дуже дратувало оте "жовтневе літературознавство", і це при тому, що навчалася на філологічному з 2012-2018. Дякую Вам за свіжий ракурс на нашу культуру💌
З дитячих віршів дуже люблю “Білі мухи”. Донечку навчила і вона змалечку його декламувала) А з дорослої лірики згадується цей, світлий і щемкий. Коли копають картоплю, - стелеться дим над землею, Листя летить воскувате, ніби метеликів рій, Пахне грибами і медом, вогкістю пахне тією, Що, опріч назви осінь, немає імені їй…
Яке щастя чути справді цікаві розмови про літературу. Мені пощастило слухати цікаві лекції з української літератури від чудових викладачів в університеті Шевченка, досі відстежую дотичні теми і насолоджуюсь, коли цікаві лекції і оповіді про наших письменників і поетів. Дякую пані Вірі і колегам по каналу ❤
Для мене Максим Рильський насамперед-добра ,спокійна, мудра людина.Людина високої ( для себе я кажу: глибинної) культури. Нещодавно прочитала книгу Марини Гримич" Клавка".Як непросто було жити і творити в часи тоталітаризму, коли ко- жен написаний рядок піддавався цензурі.Коли,якщо любиш свою українську землю,пісню,народний стрій-то ти вже буржуазний націоналіст!І мусиш в цьому публічно розкаюватись,само- принижуватись... Поезія Максима Тадейовича- жива і тепла,як сама природа, що його оточувала.Мені подобається все,написане ним. Останнім часом чомусь думається про вірш" Туга за молодістю": Яким би був я йолопом жахливим, Коли б почав завидувати юним, Рум'янощоким та блискучооким, Коли б запав у жалюгідну заздрість До сильних ,до здорових,до струнких, До молодих,які не без підстави Себе вважають владарями світу..." Вірш дуже щирий,глибоко філософський...Слідуєш за кожним словом,кожним спогадом,кожним відчуттям автора.Шкодуєш за швидким плином життя,яке поет намагався прожити гідно,залишаючись Людиною. О,пам'ять підкидає вірш" Синові"! В іншому вірші-спогад ранньої юності поета,який щемливо згадує той час: "Коли я був такий дурний і дикий, Як знов хотів би-і не можу буть. Усе це,може,щастя й невелике, Та більшого не вмів я досягнуть." Поезія Рильського дуже притягальна- до неї увесь час хочеться повертатись- і коли ластівки літають,і коли білі цуцики гуляють на соломі,і коли у травах коник,як зелений гном на скрипку грає,і коли копають картоплю,а яблука дозріли і синиця дзвонить школярам. Дякую,шановні автори,за нові цікаві штрихи до портрета ве- ликого українця. А пані Вірі не можу не зробити комплімент.Її блуза асоціюється із золотою осінню і дуже їй пасує!І водночас нагадує Голосіївську осінь поета... Пані Віро,Ви ще й чудово де- кламуєте.З нетерпінням чекаю нової зустрічі!
P.S.А Вас,пане Ростиславе,вітаю з виходом книги"Пригоди українсь- кої літератури".Щойно ця інформація потрапила мені на очі через відео від Емми Антонюк,блогерки( "Цього ніхто не буде дивитись"), яка записала його на Форумі книговидавців у Львові.Сподіваюсь її прочитати.
О, а в мене, як не дивно, знайомство з Максимом Рильським розпочалося не в школі, а з бабусиної етажерки, на якій я в дитинстві знайшла книгу Гі де Мопассана й так уподобала це незвичне ім'я, що прочитала весь пухкенький том його творів, ледве розуміючи, про що там ідеться. Та сюжет і його розуміння, як виявилося, не головне, коли балом править слово, а цікавеньких слів там не забракло. Ще й назви новел французькою мовою було надруковано (чим би дитина не бавилася). Так от, Максим Тадейович з'являється там на останніх сторінках, як один із авторів перекладу, а товаришували йому Іван Рильський, Іван Світличний, Михайлина Коцюбинська, Ірина Стешенко та ін. Досі маю цю книгу (5-тий із 8-ми томів) й обожнюю її перечитувати, особливо влітку. Тож Рильський у мене завжди йде в парі з Мопассаном. Чудова пара, як на мене.
Його переклади "Пана Тадеуша" і "Кримських сонетів" Міцкевича, "Короля Ліра" і "12-ої ночі" Шекспіра, середньовічного роману "Трістан та Ізольда", реконструйованого Бедьє, переклади віршів Гайне, Велена та інших класиків - це смак і сіль. Вишукана мова, коронний стиль!
Дякую, як завжди, цікаво й потужно. Мені Рильський передусім асоціюється з перекладом - "шипіння спінених напоїв і пуншу пломінь голубий", який нам часто цитувала вчителька української, і цей рядок досі викликає образ новорічного шампанського та ніяк не в"яжеться з Онєгіним. А далі вже була "Синя далечінь", що тепер нагадує про Крим
А читати Рильського можна і з таких рядків, а тільки ж Плужник вивів свою Трійцю поетів: І такий я злиденний увесь, І убого мені, убого... І Тичина, і Рильський, й Олесь... І нікого-нікого...
🌹 А як же "Не ясноокий образ Беатріче І не вакханки темний, п’яний зір Мене тривожить і невпинно кличе В незнану даль, у золотий простір. Ні! просте личко у хустині білій, Тоненькі руки, злото довгих вій І голос, півдитячий і несмілий, Пронеслись тінню у душі моїй" ? ) ...Уявіть, що має відчувати вчитель, у якого навіть не година, а хвилин 35-40 максимум ( Щоразу змінюють програмові твори Рильського. Який ваш "шкільний" Рильський?
Гарний вірш. Може, якесь хвилеве захоплення юною романівською красунею... Хтозна. Але Рильський - поет цитатний, поет культури. Це відкидання символізму, "темних веж", пошук "простоти", однак простота теж стилізована, зрештою, це ідилія, а ідилія у неокласиків - теж продукт бібліотеки. Так, "просте личко у хустині білій", але й - "чужоземко, повіє, лілеє", і "через тисячу літ хтось піймає білий стиск твоїх трепетних рук", і "я військо превеселеє зібрав, та поведу його я не на Трою", і "нашу шлюбну постелю квітчали троянди пахучі"... А щодо кількости уроків, то ми все більше стверджуємо, що програму треба скорочувати, значно менше імен, але більше часу на аналіз справді вартісних текстів.
Гімназія Науменка, в якій учився Рильський, знаходиться на вул. Ярославів Вал 25. Останні роки там була дитяча школа мистецтв, а 2 чи 3 роки тому школі мистецтв дали нове приміщення на Львівській площі. І приміщення колишньої гімназії стоїть зачинене. Що тепер із ним буде?...
Почнемо з того, що то хтось веде фб без мого відома, я там не буваю. А що змусило, - легко пояснити. Радянська влада і чекісти. У двадцяті він перекладав Міцкевича. А згодом Пушкін став обов'язковим об'єктом поклоніння, особливо під ювілеї. Так само всі Руставелі в 1937 перекладали - безпека життєдіяльности, в Кремлі сидить його співвітчизник. А Рильський не лише Пушкіна переклав, таки правда. Були часи, особливо сталінські, коли переклад Пушкіна ставав мало не єдиною можливістю просто не втратити фаховість, бо римування Леніна-Сталіна не надто сприяло розвитку дару. В переклад утікали від агіток.
@@ageyevavira9147 Цікаво, але я читав також, що Рильський займався перекладами російських поетів Срібного віку, В. Брюсова, О. Блока, М. Волошина. Схоже, що він таки захоплювався російською поезією
На жаль, мій досвід читання Рильського обмежується шкільною програмою, але навіть з тим матеріялом, що ми вивчали в 11 класі, я позбулась упереджень в своїй уяві щодо нього. До того Максим для мене був автором таких собі «нецікавих» дитячих віршиків і власне цим «жахливим радянським поетом». Навіть не знаю яким чином такі судження залягли мені в свідомість, але до вивчення його творчости в старшій школі, жила, виношуючи цей уперджений образ у своїй свідомості. У школі ми вивчали лише дві його поезії, одна з них - «У теплі дні збирання винограду». Від вірша віє теплом і спокоєм цих «днів збирання винограду», і остання строфа надає відчуття якоїсь внутрішньої гармонії розуміння світу, викликає таку легку теплу усмішку. Дякую вам за випуск, за те, що спонукаєте досліджувати Максима Рильського, пізнавати його з різних сторін, це дуже важливо 🤍
Дякую!
Ніколи не читала, окрім школи.
Зацікавлена!❤❤❤
Дякую Вам за працю!Дожила до п'ятдесяти років і нарешті знайомлюся з українською літературою.❤
@@ІринаНечипоренко-м5ъ ніколи не пізно отримувати нові знання! Ви молодець!!!
Дякую. Багато нового дізналась.
Дуже дякую. Дуже круті лекції. Ви просто скарб для любителів літератури ❤ хто ж знав про Максима Рильського чи Зерова, чи Бажана? Ніхто. Ото єдине зі школи, де висів саморобний плакат у кабінеті вчительки для краси
- Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Я його вже більше 20 років пам'ятаю.
Дякую вам, прекрасні мудрі інтелектуали за контент та книжки❤
Дуже цікаво, дякую!
Щиро дякую Вірі Агеєвій за "Мистецтво рівноваги". Передбачаю, що ця книга стане світлим променем в розумінні поезії Максима Рильського. Судячи з анонсування, у цьому виданні відсієно полову від зерна. Справжньої поезії ніколи не буває забагато. Вона є у цього поета. І дуже похвально, що дослідниця це підтверджує. Окрема подяка за виконання його творів. Це так мило, оригінально і красиво!
Це мед, Ви, пані Віро і пане Ростиславе, настільки гарний дарунок нам подарували, настільки корисний, що й не сказати. Дякую
Я на початку аж підскочила - пані Віра цитувала один з моїх улюблених віршів у Рильського, який я ще в школі читала напам'ять, коли дозволили вчити будь-який вірш цього поета - і досі напам'ять знаю, хоча минуло більше 6 років, мабуть.
Дякую за чудовий випуск!
Поезія Рильського для мене як бавовняне покривало в осінній день, в яке можна загорнутись і залишити негоду за вікном. Ті, кому доводилось вчити напам'ять його вірші, особливо сонети, погодяться, що вчити їх складнувато) Але коли вчитуєшся в рядок раз за разом, то він набуває нового й нового змісту. Іноді складається враження, що не читаєш поезію, а споглядаєш прекрасний пейзаж. Коли хто згадує Максима Тадейовича, то в моїй голові одразу пробігають рядки: "Запахла осінь в'ялим тютюном,/Та яблуками, та тонким туманом,/І свіжі айстри над піском рум'яним / Зорюють за одчиненим вікном".
Так,прекрасний поет і геніальний перекладач.Кажуть,що вірші-це те,що не перекладається,але є винятки
Дякую! Так радісно, що у нас є такий неймовірний канал про українську культуру! Один з найкращих!
Чудовий поет. Від його творчості радісно на серці і він залишив хороші підказки у віршах на шляху. Дякую за дуже круті лекції
Дякую за випуск! Рильський найближчий до мене поет в "географічному вимірі", бо я жила дуже близько до його будинку. У школі нас водили на екскурсію в музей, але я ніколи не відчувала особливої близькості до його віршів. І тут я дійсно зацікавилась, треба купити збірку і ознайомитись вже в дорослому віці. А ще згадались батькові розповіді як він малим бачив Максима Тадейовича, і про те, що найстарші верби над Голосіївським ставом садив саме він. Сижу і думаю тепер як це перевірити.
@riaarei5900 вітаємо, книжка "Мистецтво рівноваги" поїде до вас. Зв'яжіться з нами на мейл shaleni.avtorky@gmail.com. І вибачте за затримку. Той випадок, коли переможця обрали, але забули про це написати :)
Це просто казкове співпадіння! Я сьогодні читала в хрестоматії української літератури та літературної критики 20 ст. "Українське слово" статтю Юрія Лавриненка про Максима Рильського. Важка доля: "Він був свідомий страшної різниці між вільним і невільничим періодами своєї творчості".
Відкрила для себе сьогодні поезію "Опівдні". Дивує одне, як словами можна так передати гарячий літній день, щоб на тебе дихнуло жарким духмяним степом. ❤
Визнання в коханні Поезіі та сповідь про мріі))
Дякую Вам за прекрасний випуск! Українська поезія-це моя Любов і найулюбленіший спосіб закохуватися в украінську мову.
Поезія як явище стала для мене -точкою входу,КЛЮЧЕМ,основним способом вивчення і пізнання мов:поезія дозволяє ВІДЧУВАТИ мову, ВІДЧУВАТИ МОВОЮ, вона створює глибокі емоційні зв’язки на рівні нервової мережі,які під’єднають тебе до мови (і до культури,яка народила цю поезію) і ти починаєш відчувати її вібрації,її пульс,ритм,спалахи кольорів,напругу ,її шрами,тріщини та розлами.
(Саме завдяки поезіі я опанувала польську мову,чеську та англійську. Так само вивчаю німецьку )
Осіння поезія Рильського-супутник цьогорічної Київської осені.Найсолодше «пити самоту осінню» та «холодну мовчазну глибинь» саме поезією. Люблю відчувати Київ поезією.
Найгостріше мені резонує,що Рильський як неокласик відчутно в поезіі підхопив цю мою улюблену «інтелектуальну золоту нитку Аріадни» в європейської культурної традиції Лесі Українки,яку я обожнюю в Лесі Украінки і яку шукаю в українській літературі.
Мріі))
Дуже цікавлять польські мотиви в Укр літрі
Мрію почути випуск від Вас про польські впливи в українській поезіі і прозі.Це та частина нашої культури,яку ми ще не пізнали.
Обожнюю раннього еспресіністичного Бажана! Це настільки щільна поезія,в яку входиш неначе в космос. Це моя велика Любов,тому мрію про перевидання улюбленоі книжки про Бажана «Візерунок на камені»,щоб мати змогу дарувати її тим,кого мрію закохати в Укр поезію))
Мрію про ще один випуск від «Шалених авторок»саме про ранній «футуристичний» період Бажана.
З української поезіі стабільно залишається моя любов на все життя ще від шкільних років -Плужник
Люблю його філософську місткість,бездоганний лаконізм,силу співчуття і людяності.Його вірші точні і гострі,неначе голки.І в них багато любові до людини.
Мрію про випуск від Вас про Плужника))
Також найпізнішим відкриттям для мене в Укр поезіі став-Стус
Я була приголомшена наскільки це потужні філософські вірші.Це глибокий і складний космос. На сьогоднішній день це мій найулюбленіший Укр поет
Дуже люблю солнцекларнетні повітряні ранні вірші Тичини, урбанні і фантастичні візії Богдана Ігора Антонича, експресіоністичні ранні вірші Бажана,
Постійно читаю Жадана-це нерв нашого сьогодення ,його пульс.
Також люблю Катерину Калитко, Ію Ківу та Маріанну Кіяновську,поезію Оксани Забужко.
Наталку Білоцерківець,Олега Лишегу,Оксану Луцишину)
Привчилась кожен день жити з поезією
Закохалась і в польську поезію(Шимборська ,Мілош,Герберт,Тувім)- це вже окремий розділ в моїй душі
І мрію про випуск від вас про Віслава Шимборську.Це дуже цікаво.
Люблю відчувати міста поезією-Киів,Львів чи Харків.(Щойно вийшла цікава харківська поезія про досвід переживання війни в місті «Відчаєспинне" Наталки Маринчак)
Запитувала себе:чому я так потребую поезіі зараз?
І відчуваю відповідь.
Зараз -поезія реанімує відчуття,вона зберігає емоційний кровообіг сенсів.Ми можемо переосмислювати перепроживати своі і сусідські досвіди поезією.
Це допомагає відновлювати і зберігати чутливість під час війни .
Поезія вимірює пульс нашого досвіду.
Бажаю всім відчувати цей пульс шляхом мистецтва слова.
Дякую Вам за ту шалено прекрасну роботу,яку Ви робите! Ви -Любов! Бажаю Вем невичерпності та максимум любові і натхнення!
P.S. Улюблені рядки
Шукаю суголосся))
Нарешті добралася до свого томику Рильського,де робила нотатки про улюблені рядки.Назавжди в серці залишилися ті відчуття,коли евакуювалася 25.02 з Київської області з єдиною валізою,повною лише книжок і там були улюблені поезіі. Взяла з собою свої скарби:лише книжки.Коли повернулась в розмародерене житло,то також найперше рятувала книжки. Відчуття того,що потреба в поезіі та прозі така сама сильна як у хлібі,іноді навіть більша
Тож найбільше резонує мені «
«В тобі, мистецтво, у тобі одному
Є захист: у красі незнаних слів,
У музиці, що вроду, всім знайому,
Втіляє у небесний перелив;...»
тому що саме в мистецтві шукаю втіхи та натхнення.
Поезія Рильського -це відчуття «прозорої краси і срібного спокою»
Це райське відчуття, яке ловлю в книжках,
в мистецтві висловити найпотаємніше і найважливіше доторками слів.
Ця точка екзистенціі,яка дає змогу жити далі посеред найпотужніших буревіїв : «незглибимий спокій,
Що більший над земні страждання і любов.»
Тож прагну завжди стріміти «Од буднів, од застою, од загину
На снігові простори верховин.»
Там--і моя синя далечінь.
Дуже приємно та цікаво Вас слухати!
❤
"В стерильному розчині культура не проростає". Рильський, як і багато інших митців є для мене прикладом суперечливого генія, фланера. Також неодноразово чув тезу про його "продажність" режиму, але такі думки вказують на дитячість сприйняття реальности суспільством - постійне бажання поділити все на чорне і біле, десь ідеалізувати "народних", класичних письменників і засудити тих, хто не вписався в рамки "народницького українофільства". Хоч і відомо, що дійсність складається з пів тонів і неоднозначностей. Втім в даному випадку все однозначно: Рильський - один із найпотужніших стовпів української культури.
Дякую за чудову лекцію.
Як вчасно! Якраз вчимо в школі неокласиків, цікаво дізнатись більше
Чудовий випуск, дякую! Але я би послухала про Рильського ще, дуже цікаво!
Дякую за ефір.Дуже б хотілося другий випуск продовження історії про Максима Тадейовича.
Коли дорогі автори програми запросили написати улюблені рядки з Рильського, я згадала ті, які нам у п'ятому чи шостому класі наша вчителька мови Надія Сильвестрівна диктувала яко диктант 😊
У вересневому саду зоря вечірня грала,
Мережку ясно-золоту на землю закидала.
Лягали смуги голубі на пагорби рожеві.
У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі.
❤❤❤
Може бути неточність, бо пишу з пам'яті 😂.
Дякую за випуск!
Круто, що зараз перевідкриваємо нашу культуру і є стільки можливостей для її вивчення і переосмислення!
А які видання гарні, аж милуєшся!)
Дякую за новий випуск. Максим Рильський - чудовий поет. В школі дуже популярним є його вірш "Мова". Цей твір цитують завжди в листопаді до Дня української писемності та в лютому до Дня рідної мови. Особисто в мене поет М.Рильський асоціюється із поезією "Яблука доспіли, яблука червоні". Раніше саме його вивчали діти в школі. Цікаво було б ще дізнатися більше і про М. Бажана. Інформація про цього творця або занадто заангажована або дуже поверхнева. Дякую за Вашу роботу.
Український буржуазний сіоніст": чому заборонили "Дебору" Миколи Бажана?
ruclips.net/video/cyskgdqp_Bw/видео.html
@user-zh2ry2bo4s
У нас є випуск про Миколу Бажана: Український буржуазний сіоніст": чому заборонили "Дебору" Миколи Бажана?
ruclips.net/video/cyskgdqp_Bw/видео.html
Дякую, дякую, дякую !
А мені згадався вірш «Білі мухи» який я нещодавно читав своїй дитині 😊
Дякую, Пані Віро, я вже націлений прочитати Вашу книгу
Пісню про Сталіна вчила і моя мама, але потім у нас зявився і досі є" Пан Тадеуш " в геніальному перекладі Рильського і це було моє перше знайомство з польським романтизмом.
Український переклад тепер не уявити без Рильського.
Буквально зараз дочитую книгу "Марсіани на Хрещатику". Викликає зацікавлення біографія Рильського, його потреба "віддати належне "батькам", "школі", його участь серед засновників "товариства поетів-антропофагів, його доля "блазня". Є бажання доповнити "За лаштунками імперії" та "Марсіани на Хрещатику" екземпляром "Мистецтво рівноваги"😊
У Рильського вишукана власна поезія та конгеніальні переклади Міцкевича!
Рильський проник у наш сімейний ритуал: чоловік вчить його вірші і розповідає мені. Інколи десь посеред вулиці може почати цитувати і це прекрасно!
Коли побачила, що вийшов випуск про улюбленого письменника, стрімголов кинулась показувати чоловіку, бо знала, що він зрадіє. Десь тут його коментар теж є☺️
в педуніверситетах досі, на жаль, мало такого штибу літературно-критичних речей. Мене особисто дуже дратувало оте "жовтневе літературознавство", і це при тому, що навчалася на філологічному з 2012-2018. Дякую Вам за свіжий ракурс на нашу культуру💌
Дуже дякую вам за ваш випуск! Як цікаво послухати про Максима Рильського. Мій улюблений зі школи поет❤
Дякую!
Дякую
З дитячих віршів дуже люблю “Білі мухи”. Донечку навчила і вона змалечку його декламувала) А з дорослої лірики згадується цей, світлий і щемкий.
Коли копають картоплю, - стелеться дим над землею,
Листя летить воскувате, ніби метеликів рій,
Пахне грибами і медом, вогкістю пахне тією,
Що, опріч назви осінь, немає імені їй…
чудовий інтелек туалетний перфоменс,дякую.
Дякую, все так цікаво. Сам з Одеси, тоиу про українську дітоу мало що знав, але поступово надолужую.
Яке щастя чути справді цікаві розмови про літературу. Мені пощастило слухати цікаві лекції з української літератури від чудових викладачів в університеті Шевченка, досі відстежую дотичні теми і насолоджуюсь, коли цікаві лекції і оповіді про наших письменників і поетів. Дякую пані Вірі і колегам по каналу ❤
Для мене Максим Рильський насамперед-добра ,спокійна,
мудра людина.Людина високої
( для себе я кажу: глибинної)
культури.
Нещодавно прочитала книгу
Марини Гримич" Клавка".Як непросто було жити і творити
в часи тоталітаризму, коли ко-
жен написаний рядок піддавався
цензурі.Коли,якщо любиш свою
українську землю,пісню,народний
стрій-то ти вже буржуазний націоналіст!І мусиш в цьому публічно розкаюватись,само-
принижуватись...
Поезія Максима Тадейовича-
жива і тепла,як сама природа,
що його оточувала.Мені подобається все,написане ним.
Останнім часом чомусь думається про вірш" Туга за молодістю":
Яким би був я йолопом жахливим,
Коли б почав завидувати юним,
Рум'янощоким та блискучооким,
Коли б запав у жалюгідну заздрість
До сильних ,до здорових,до струнких,
До молодих,які не без підстави
Себе вважають владарями світу..."
Вірш дуже щирий,глибоко філософський...Слідуєш за кожним словом,кожним спогадом,кожним відчуттям
автора.Шкодуєш за швидким
плином життя,яке поет намагався прожити гідно,залишаючись Людиною.
О,пам'ять підкидає вірш" Синові"!
В іншому вірші-спогад ранньої
юності поета,який щемливо
згадує той час:
"Коли я був такий дурний і дикий,
Як знов хотів би-і не можу буть.
Усе це,може,щастя й невелике,
Та більшого не вмів я досягнуть."
Поезія Рильського дуже притягальна- до неї увесь
час хочеться повертатись- і коли
ластівки літають,і коли білі цуцики гуляють на соломі,і
коли у травах коник,як зелений
гном на скрипку грає,і коли копають картоплю,а яблука дозріли і синиця дзвонить
школярам.
Дякую,шановні автори,за нові
цікаві штрихи до портрета ве-
ликого українця.
А пані Вірі не можу не зробити комплімент.Її блуза асоціюється
із золотою осінню і дуже їй пасує!І водночас нагадує Голосіївську осінь поета...
Пані Віро,Ви ще й чудово де-
кламуєте.З нетерпінням чекаю
нової зустрічі!
P.S.А Вас,пане Ростиславе,вітаю з
виходом книги"Пригоди українсь-
кої літератури".Щойно ця інформація потрапила мені на очі
через відео від Емми Антонюк,блогерки( "Цього ніхто
не буде дивитись"), яка записала його на Форумі книговидавців
у Львові.Сподіваюсь її прочитати.
О, а в мене, як не дивно, знайомство з Максимом Рильським розпочалося не в школі, а з бабусиної етажерки, на якій я в дитинстві знайшла книгу Гі де Мопассана й так уподобала це незвичне ім'я, що прочитала весь пухкенький том його творів, ледве розуміючи, про що там ідеться. Та сюжет і його розуміння, як виявилося, не головне, коли балом править слово, а цікавеньких слів там не забракло. Ще й назви новел французькою мовою було надруковано (чим би дитина не бавилася). Так от, Максим Тадейович з'являється там на останніх сторінках, як один із авторів перекладу, а товаришували йому Іван Рильський, Іван Світличний, Михайлина Коцюбинська, Ірина Стешенко та ін. Досі маю цю книгу (5-тий із 8-ми томів) й обожнюю її перечитувати, особливо влітку. Тож Рильський у мене завжди йде в парі з Мопассаном. Чудова пара, як на мене.
Переклади Рильського чудові. Спільне небо Європи він нам дуже прихилив і наблизив.
Його переклади "Пана Тадеуша" і "Кримських сонетів" Міцкевича, "Короля Ліра" і "12-ої ночі" Шекспіра, середньовічного роману "Трістан та Ізольда", реконструйованого Бедьє, переклади віршів Гайне, Велена та інших класиків - це смак і сіль. Вишукана мова, коронний стиль!
Обожнюю ваш канал! Чудове просвітництво!
Дякую, як завжди, цікаво й потужно. Мені Рильський передусім асоціюється з перекладом - "шипіння спінених напоїв і пуншу пломінь голубий", який нам часто цитувала вчителька української, і цей рядок досі викликає образ новорічного шампанського та ніяк не в"яжеться з Онєгіним. А далі вже була "Синя далечінь", що тепер нагадує про Крим
Зі школи улюблений вірш - "Шопен"
У мене також один із улюблених.
а у кого в школі казали "краще з'їсти кирпичи, ніж вивчити Павла Тичину"? 😉
А читати Рильського можна і з таких рядків, а тільки ж Плужник вивів свою Трійцю поетів:
І такий я злиденний увесь,
І убого мені, убого...
І Тичина, і Рильський, й Олесь...
І нікого-нікого...
Ну, за популярністю тоді, то так. Але Олесь - поет непорівнянно слабший. І за Плужника теж.
🌹
А як же
"Не ясноокий образ Беатріче
І не вакханки темний, п’яний зір
Мене тривожить і невпинно кличе
В незнану даль, у золотий простір.
Ні! просте личко у хустині білій,
Тоненькі руки, злото довгих вій
І голос, півдитячий і несмілий,
Пронеслись тінню у душі моїй" ? )
...Уявіть, що має відчувати вчитель, у якого навіть не година, а хвилин 35-40 максимум (
Щоразу змінюють програмові твори Рильського. Який ваш "шкільний" Рильський?
Гарний вірш. Може, якесь хвилеве захоплення юною романівською красунею... Хтозна. Але Рильський - поет цитатний, поет культури. Це відкидання символізму, "темних веж", пошук "простоти", однак простота теж стилізована, зрештою, це ідилія, а ідилія у неокласиків - теж продукт бібліотеки. Так, "просте личко у хустині білій", але й - "чужоземко, повіє, лілеє", і "через тисячу літ хтось піймає білий стиск твоїх трепетних рук", і "я військо превеселеє зібрав, та поведу його я не на Трою", і "нашу шлюбну постелю квітчали троянди пахучі"... А щодо кількости уроків, то ми все більше стверджуємо, що програму треба скорочувати, значно менше імен, але більше часу на аналіз справді вартісних текстів.
@@ageyevavira9147 Дякую за таку розгорнуту відповідь.
Гімназія Науменка, в якій учився Рильський, знаходиться на вул. Ярославів Вал 25. Останні роки там була дитяча школа мистецтв, а 2 чи 3 роки тому школі мистецтв дали нове приміщення на Львівській площі. І приміщення колишньої гімназії стоїть зачинене. Що тепер із ним буде?...
Нині складно про це говорити, але треба зберегти це місце пам'яти, стіни, які стільки всього бачили, там відлунюють кроки наших геніїв.
Я вам безмежно вдячна, бо чомусь в моїй голові Рильський був зрадянізований поет
Які класні вірші
Напевно не встиг🎉
Дорогі ресторани, повії, наркотики…а кажуть класика не цікава для сучасних читачів😅
І все таки, що змусило Рильського перекласти українською майже всього О.С. Пушкіна?
На фейсбуці у Віри Агєєвої це запитання залишилося без відповіді
Почнемо з того, що то хтось веде фб без мого відома, я там не буваю. А що змусило, - легко пояснити. Радянська влада і чекісти. У двадцяті він перекладав Міцкевича. А згодом Пушкін став обов'язковим об'єктом поклоніння, особливо під ювілеї. Так само всі Руставелі в 1937 перекладали - безпека життєдіяльности, в Кремлі сидить його співвітчизник. А Рильський не лише Пушкіна переклав, таки правда. Були часи, особливо сталінські, коли переклад Пушкіна ставав мало не єдиною можливістю просто не втратити фаховість, бо римування Леніна-Сталіна не надто сприяло розвитку дару. В переклад утікали від агіток.
@@ageyevavira9147 Цікаво, але я читав також, що Рильський займався перекладами російських поетів Срібного віку, В. Брюсова, О. Блока, М. Волошина. Схоже, що він таки захоплювався російською поезією
На жаль, мій досвід читання Рильського обмежується шкільною програмою, але навіть з тим матеріялом, що ми вивчали в 11 класі, я позбулась упереджень в своїй уяві щодо нього. До того Максим для мене був автором таких собі «нецікавих» дитячих віршиків і власне цим «жахливим радянським поетом». Навіть не знаю яким чином такі судження залягли мені в свідомість, але до вивчення його творчости в старшій школі, жила, виношуючи цей уперджений образ у своїй свідомості.
У школі ми вивчали лише дві його поезії, одна з них - «У теплі дні збирання винограду». Від вірша віє теплом і спокоєм цих «днів збирання винограду», і остання строфа надає відчуття якоїсь внутрішньої гармонії розуміння світу, викликає таку легку теплу усмішку.
Дякую вам за випуск, за те, що спонукаєте досліджувати Максима Рильського, пізнавати його з різних сторін, це дуже важливо 🤍
Дякую за цікаві та пізнавальні студії! Надзвичайно цікава інформація, гарний аналіз та огляд!❤❤❤
Коли читаю поезію Рильського відчуття,що він думав і говорив віршами.Для мене це простір надземний.
У 1971 я писала випускний твір на вільну тему: " Троянди й виноград - красиве і корисне". От для мене Рильський такий
дуже дякую !