Нашу пісню с нашей душею так може співати тільки наші дівчатка УКРАЇНОЧКИ. Душа аж плачет, Мамы нема вже 34роки, і я на 8десятку літ, а хочется Маму обняти і поцілувати, побалакати.
40 лет мужику,а сижу и плачу как девка, акапельно она звучит ещё лучше. Здоровья всем нашим любимым мамам и долгих лет жизни. Спасибо Борис у Олейник у за такие строки.
Дуже радий, що замість тайки-зрадниці з"явилася така гарна співачка, яка співає немовби у неї самої таке горе - втрата матері. Дуже люблю цю пісню, але не міг її слухати у виконанні тайки. Дуже дякую Вам Міла, що я тепер знову зможу слухати цю пісню.
@@AVasilych Борис Ілліч Олійник (Царство йому Небесне), хоч і був комуністом. але Україну не зраджував, до росії не втікав, бо не мав за собою ніякого гріха, а був вірним українцем до останніх днів свого життя. А ті, що повтікали, мабуть, сильно завинили перед Україною та людьми. Самі себе й зробили вигнанцями і лижуть ворогові одне місце. Так яка народна любов чи повага може бути до таких зрадників, яким аби гроші, а про сумління я взагалі мовчу?!
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти, - Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,- Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою - злетіли увись рушники. "Лишайтесь щасливі",- і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.
Мені це виконання подобається більше,ніж в Таїсії Повалій!Дякую,Міло!Слава Богу,моя мама жива,-значить,ще є час виправити свої помилки,сказати найріднішій-як я її ЛЮБЛЮ!
Ммммда. Акапелла это сможнейшее исполнение. Эхо уносит твой голос куда то далеко. Мало того что ты слышишь себя, в большом зале, на пол секунды позже, довольно необычное ощущение, но и в добавок к тому нужно слышать себя сейчас, и контролировать. Молодец!!!
Часто ошибочно пишут, что Игорь Дмитриевич Поклад. Это не так, просто у Поклада есть другая песня с таким же названием. А автор этой песни Александр Морозов, советский и российский композитор, Народный артист России и Украины
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу. - Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти, - Куди ви, бабусю? - онуки біжать до воріт. - Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. - Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,- Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Махнула рукою - злетіли увись рушники. "Лишайтесь щасливі",- і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.
Дякую Богові за усіх Вас, і виконавцю і автору цього роліка і усім коментаторам❤
Моїх батьків давно вже немає з нами, то ця пісня кожний раз розриває душу. Дякую, Міло, дякую, землячко за таке неперевешене виконання.
Українці вижили,бо так співали,що і камінь плакав. А Б. Олійник=великий Син України. СЛАВА ЇМ навіки.
Найкраща відповідь -
Чому ми ТАКІ ЖИВУЧІ І НЕПЕРЕМОЖНІ.
Нашу пісню с нашей душею так може співати тільки наші дівчатка УКРАЇНОЧКИ. Душа аж плачет, Мамы нема вже 34роки, і я на 8десятку літ, а хочется Маму обняти і поцілувати, побалакати.
Дякую ❤❤❤😢😢😢
40 лет мужику,а сижу и плачу как девка, акапельно она звучит ещё лучше. Здоровья всем нашим любимым мамам и долгих лет жизни. Спасибо Борис у Олейник у за такие строки.
Божuй голос ... як гарно....
Дуже радий, що замість тайки-зрадниці з"явилася така гарна співачка, яка співає немовби у неї самої таке горе - втрата матері. Дуже люблю цю пісню, але не міг її слухати у виконанні тайки. Дуже дякую Вам Міла, що я тепер знову зможу слухати цю пісню.
вибачте, але якщо тайка-зрадниця, то як воно щодо автора слів Бориса Олійника, в якого наразі тільки лінивий патріот не плюнув?
@@AVasilych Борис Ілліч Олійник (Царство йому Небесне), хоч і був комуністом. але Україну не зраджував, до росії не втікав, бо не мав за собою ніякого гріха, а був вірним українцем до останніх днів свого життя. А ті, що повтікали, мабуть, сильно завинили перед Україною та людьми. Самі себе й зробили вигнанцями і лижуть ворогові одне місце. Так яка народна любов чи повага може бути до таких зрадників, яким аби гроші, а про сумління я взагалі мовчу?!
Дурний тебе піп хрестив...
Пісня яка передає весь біль від втрати..
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти,
- Куди ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою -
злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
Які у нас красиві співочі голоси , дякую Міла
Мені це виконання подобається більше,ніж в Таїсії Повалій!Дякую,Міло!Слава Богу,моя мама жива,-значить,ще є час виправити свої помилки,сказати найріднішій-як я її ЛЮБЛЮ!
повали то курва с лорак на пару хай крякнуть в своїй московії
Мила, вы лучшая,
Так бы слушала и слушала
Прекрасный голтс
Бережіть своїх БАТЬКІВ коли ще можете і їм сказати все що хочете. ❤
Супер. Повалій відпочиває
Дякую! це щось неймовірно!
Мамуся. І. Татусю. І браття сестричкою. Я вже юду. Я так вас люблю. Я все звами.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть...
Неймовірно 💙💛
Ммммда. Акапелла это сможнейшее исполнение. Эхо уносит твой голос куда то далеко. Мало того что ты слышишь себя, в большом зале, на пол секунды позже, довольно необычное ощущение, но и в добавок к тому нужно слышать себя сейчас, и контролировать. Молодец!!!
Бездоганно, неперевершено!
Міла Нітіч- виконання у саме серце!
👍👍👍👍👍👍👍
Бездоганно, зворушливо!
Вітайтеся та дзвоніть по п'ять десять разів на добу мамі.... Там немає телехвона там немає лчередєй там немає нічого ! Є тільки зараз і тута....
😥😢😢
А чия медодія?
Часто ошибочно пишут, что Игорь Дмитриевич Поклад. Это не так, просто у Поклада есть другая песня с таким же названием. А автор этой песни Александр Морозов, советский и российский композитор, Народный артист России и Украины
хто співає?
Lyubomyra Matviyas Міла Нітіч
Зворушливо до сліз. Дякую !
Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти,
- Куди ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою -
злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі",-
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.