Через Біблію до живого Бога кн Римлян 02 1 1 4 Радіопередача ТрансСвітового радіо

ЧЕРЕЗ БІБЛІЮ ДО ЖИВОГО БОГА
Передача “Через Біблію до живого Бога” - має за мету донести до кожної людини Слово Боже, яке єдине відповідає на запитання звідки ми, для чого живемо і куди прямуємо свій шлях. Воно також відкриває нам любов Божу до всього світу через Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, Який помер за грішників щоб ми, віруючи в Нього, мали життя вічне. Завдяки цій радіопрограмі, через дію Святого Слова, вже багато радіослухачів навернулися до Бога.
Отож слухайте Слово Боже, навчайтесь його мудрості, зростайте у вірі і нехай Вас рясно поблагословить Господь.
Ведучий - Віталій Козубовський. ВІТАЛІЙ КОЗУБОВСЬКИЙ
«Я не хочу бути безплідною смоковницею»
Якось одна людина сказала Господу: «Я не хочу бути безплідною смоковницею». І принесла Богові багато плоду. Є одна цікава річ, пов’язана зі служінням Віталія Володимировича Козубовського - запис передач за його участю вже закінчено, вони виходять в ефір у повторі, однак продовжують приносити рясний плід. Справді, Слово Боже, яке сіється за допомогою Господньою - живе, воно діє у серцях людей. До вашої уваги - інтерв’ю з людиною колосального духовного, професійного і життєвого досвіду - пастором Віталієм Козубовським.
Чи не могли б Ви розповісти нашим слухачам, як навернулися до Бога?
Я готовий розповідати про це хоч щодня, тому що це була особлива мить у моєму житті. Про неї я ніколи не забуду, бо вона, фактично, визначила мою подальшу долю. Я народився у віруючій сім’ї, і дуже щасливий з цього. Батьки розповідали мені про Бога, але робили це тактовно, зважаючи на мій духовний рівень. Їхня наука залишилася у моєму серці. Але коли я підріс, то, звичайно, зіткнувся зі світом. Не треба недооцінювати його навіть віруючим батькам і віруючим дітям. Світ має особливо негативний уплив на свідомість, почуття, вибір людини. Я відчув його натиск. Якоюсь мірою я зробив крок у світ, який мене притягував. Проте коли служив в армії, батьків, друзів поряд не було, я згадував дитиство, згадував Слово Боже, якого навчали батьки. Посіяне духовне зерно ніколи не вмирає. Навіть тоді, коли мені було важко, коли я робив неправильні вчинки, я молився Господу, просив прощення. Моїм бажанням було навернутися до Бога остаточно і безповоротно.
Після армії я повернувся додому сформованою людиною, і батьки вже не могли впливати на мене, як раніше. Але Господь продовжував працювати над моїм серцем і моїми обставинами, які «допомагали» мені згадувати про Бога. Проминув певний час, і Господь, через мого віруючого друга з Києва, привів мене в церкву. Я побачив там багато людей, молоді, почув Слово Боже, і все те, про що говорили мені батьки в дитинстві, воскресло в моєму серці. Я сказав сам собі: «Віра в Ісуса Христа - саме те, що мені потрібно». Я почав відвідувати зібрання, молодіжні спілкування. За кілька місяців на новорічному зібранні молоді я свідомо покаявся. Тоді ще не було такого поняття як публічне навернення, але Бог настільки зворушив моє серце, що я на очах у всіх помолився. Я сказав Господу, що не хочу бути безплідною смоковницею, якій було продовжено життя, але вона все одно не принесла плодів.
Після цьго я почав духовно зростати. Спочатку служив Богові з молоддю, потім став проповідником. Це не означає, що все було добре, але Господь завжди був поряд. Він був добрий та терплячий до мене. Він - мудрий, справді люблячий Батько. Адже молода людина перебуває в духовній боротьбі, вона потребує постійної духовної підтримки. Не всі можуть тебе зрозуміти, бути поряд, коли тобі це потрібно, але Господь - це живий Бог. Ось таким було моє навернення. Можливо воно не було особливим, не було якихось чудес або знамень. Але я ніколи їх і не потребував, мені було достатньо Божого Слова. Я і сьогодні вважаю, що Слово Боже - найбільше чудо. Воно діє у нашому житті.
Скажіть, будь ласка, у Вашій родині слухали християнські радіопередачі?
Це також особливий аспект у моєму житті. Я жив у селі на Вінниччині, у нас була хороша церква, але були важкі часи. У церкву ходити не дозволялося, і, хоча радіоприймач був рідкістю, ми попросили батька купити його і почали слухати християнські передачі. Як нас підбадьорювали змістовні, інтелектуальні, довершені проповіді! Крім того, це був невидимий зв’язок з реальним світом Божих людей. Ми чули чудовий спів, свідчення, історичні відомості, які підтверджували правдивість Божого Слова. Це вражало. Мене можуть зрозуміти ті, які побували у схожих обставинах.