Ми з другом буди в Індії і їхали з Рішікеша в Джошимат 12 годин з трьома пересадками на автобусах. І от остання пересадка, автобус чисто сільський для локалів, ми - єдині білі. Кидаємо рюкзаки в багажник і друг каже мені й сідати займати місця. Я проходжу весь автобус і сідаю на гальорке, а як тільки я сідаю, двері закриваються і автобус рушає. Я підскакую, дивлюся у вікно і не бачу там свого друга, тому кричу «Stop»! Це помічає тільки кондуктор автобуса. Він зупиняє водія, я лечу на вихід, вискакую з автобуса і не бачу свого друга ніде поряд, в натовпі індійців. Кондуктор визирає з автобуса, я хочу запитати де мій друг, але не можу сформулювати речення, не знаю як його назвати - чи на ім’я чи ні. І тут кондуктор показує мені на чоловічий туалет на іншому боці вулиці, звідки виходить на повному покерфейсі мій друг, наче так і має бути. Я так ніколи в житті не лякалася. Уявіть: всі його речі в автобусі, бананка з документами, грошима і телефоном у мене і мене везуть в якесь гірське індійське село, а він залишається в цьому гірському індійському селі. Попісяти він, бляха, захотів
В 2016 ми їхали закордон, як на митниці виявилось, що у нас проблеми з візою і ми не можемо перетнути кордон. Водій висадив нас о 2 годині ночі на кордоні з Польщею і моїй мамі з двома неповнолітніми дітьми прийшлось посеред ночі автостопом добиратися назад до Чернівців. Я ж намагався всю ніч не спати, бо переживав, що якийсь з водіїв може завезти нас в ліс і вбити там. На щастя, все закінчилося добре, але той випадок явно полоскотав нам нерви 😅
Ми подорожували до бабиного села нічним потягом. З бабою давно не спілкувалися. Мама везла показати дітей після років розлучення з батьком. Вона знала назву села і купила квиток до тієї зупинки, але не знала довге за площею село розділили на два і нам було потрібне вже інше і наступна зупинка. Ми вийшли вночі поблукати мама каже що це явно не та місцевість і ми пішли по шпалах вперед вночі в дощ та осінній холод. Дійшли до будиночка в якій чергував той що керує рельсами. Через те що там було багато пультів то йому було заборонено впускати людей. Тим паче робітник була жінка і це була ніч. Але вона дякувати Богу впустила нас у сусідню кімнатку очікування де стояв метровий стіл та пів лавки. Зато було тепло. Ми з братом намагалися спати на одній дошці а мама про чекала на бетонній підлозі до ранку до наступного потяга. Дякую тій Вінничанці що зжалілася над нами в ту жахливу ніч.
Подруга була з чоловіком і маленьким сином у національному парку у Канаді. Зненацька вони стикнулись з ведмедем Грізлі. Казала, що виглядав він, як гопник. Вона приготувалась накрити собою дитину у разі атаки. Тишком нишком вони дійшли до машини і врятувались.
Перший раз побачив медузу в морі в Криму 2013 року Євпаторії. Похололо всередині, коли повз тебе пропливає жилеподібний футбольний м'яч з нитками, але нічого не сталося, мене не вжалило ні разу. Бачив як хлопці пірнали у хвилі, і собі так само пірнав, забувши про медуз. Справа була ввечері, море тепле як чай, пляж порожній. Це був останній вечір, біля моря, коли наша маленька сім'я, наступного дня мала їхати назад, до Львова. Я не прихильник містифікації, але мені чулося, як хвилі шепотіли, "не йди....не йди....." я нічого не вживав, і не курив. Мабуть це просто шоковий стан, коли море бачиш, днів 4, чи 5 від початку життя.
Наша кураторка з коледжу. Вона навчалася на історичному факультеті та їздила до Криму на археологічні розкопки. Вони з групою провели там місяць і ночували у наметах. Одного разу наша майбутня кураторка прокинулася від того, що на її обличчя вмостився величезний волохатий павук. Для мене як для арахнофобки навіть чути це моторошно😬.
У 2020 році, коли мені було 15, я дуже любив всякі дивні місця. Поїхав я в Райгородок Донецької області, де є величезна "гора" з крейдяної породи. Щоб зробити гарні кадри, заліз на гору прямо по схилу, чепляючися за гілки дерев. Пофоткав, погуляв, і зрозумів, що назад так злазити, зрозуміло, дуже небезпечно, якщо взагалі можливо, тож прийнявся шукати інший вихід. Знайшов на горі дідуся, який спокійно чилив з краєвидом на Сіверський Донець, і він, здивувавшись моїй присутності, вказав на тропу, якою можна спуститися. Я був майже внизу, коли зрозумів, що на мене біжить зграя агресивних собак. Мій 15-річний мозок настільки злякався, що я повернувся вгору, і мене охопила дика паніка. Хвилин 20 безрезультатного пошуку іншої стежки, дитячі фантазії про гелікоптер, який мене може забрати, і, врешті, я вирішив повернутися, і пробігти повз собак. Все закінчилося добре, якщо не рахувати брудний одяг і фізичне та емоційне виснаження, але з того часу я ніколи більше не обирав маршрут, який не зможу потім пройти у зворотній бік
От хто вирушає до Японої будьте готові , що вас перевірять на видбитки пальців 3 рази, і будьте готові при виїзді також 3 рази. Вам краще бути в аеропорту за 4 години до польоту, вартість квитка не компенсують, якщо ви не встигли простояти в 3х чергах.
В дитинстві я під час зливи купалась в каховському водосховищі на нашому пляжі. Я залишилась одна але не зважала на це (тоді це було норма для тих хто мав дачі на узбережжі). Я пірнала і в якийсь момент на глибині я заплуталась в волоссі. Дуже злякалась але вийшовши на берег заспокоїла себе тим що то не волосся а водорості. Через пару днів там знайшли труп жінки яку викинуло на берег
Одного разу я зʼїла якийсь вʼєтнамський десерт і почала відчувати як стає важко дихати. Час був біля півночі, ми в Австрії, і я розумію, що в мене починається анафілактичний шок.. Всі аптеки звісно ж закриті, врешті-решт викликали таксі і дісталися до найближчої лікарні, в яку ще не могли потрапити, бо вночі вони закриваються і треба телефонувати їм, щоб зайти. І врешті-решт нас пустили і.. дали заповнювати документи 😂. Благо після цього вкололи протиалергічні. Але через те, що ми звернулися за 8 хв до півночі, 8 годин у лікарні нам порахували за повноцінні дві доби 😅. Але нам вдалося домовитись і ми заплатили в три рази менше. Тепер всюди ношу з собою протиалергічні)
В 2009 році ми з бабусею поїхали в гості до мами в Італію, не пройшло і тижня як мене госпіталювали з підозрою на рак мозку, виявилося що просто мій мозок був задавлений рідиною через тромбоз . Місяць у лікарні , пошкоджені нерви очей . Коротше я в Італії вже майже п'ятнадцять років.
А якщо це було не зі мною а з моєю сестрою коли вона приїхала до мене в гості---рахується?? Стосовно мене--- в Іспанії на морі я наступила на щось сітчасте,мої 2 подруги подумали що це окуляри які минулого дня загубила одна з них я почала тягнути його,як тільки я дістала мою руку то ми помітили що одним пальцем я тримаю луску риби а другий палець у неї під шкірою виходить я засунула один із моїх пальців в кишки риби і тримала її за «шкіру».Ми всі злякалися і шугом вилетіли з моря
@@goopherfluff7996 Це був її перший день біженки в Німеччині.Я якраз розповідала як себе варто поводити щоб не втрапити в проблеми (наприклад тут є закон який забороняє вбивати бджіл/ос інакше штраф,не можна митися вночі інакше штраф,зрештою вона має знати про це) аж раптом почули звуки юрби та «А Л Л А Х У А К Б А Р» я визирнула з-за рогу будинку і побачила палестинський мітинг.Я закричала «*П ПАЛЕСТИНЦІВ*» що означало прапор палестинців в ту ж секунду на нас вискочив озброєний чоловік-моя сестра побігла світ за очі і я за нею на незнайомі нам обом вулиці і ми чули вистріли ззаду нас.Коли ми поверталися бачили зачинену,в зв´язку з цим,церкву (кольн-дом обовʼязково почитайте про неї її історія унікальна) і криваві сліди ступень тих-кому пощастило менше ніж нам. О,ледь не забула---ми були з непокритою головою та непокритим обличчям і непокритими очима, в той час як традиційні пластинки покривають все своє тіло,голову,обличчя залишаючи лише маленький отвір для очей який вони прикривають сіткою(принаймні всі емігрантки в Норден-Вестфалені одягнені саме так---я не шарю за їхній регіональний одяг) тож нас легко прийняли за чужинок яких потрібно розстріляти
www.reddit.com/r/AskReddit/comments/1d4gnui/what_was_the_scariest_moment_youve_had_on_vacation/
Ми з другом буди в Індії і їхали з Рішікеша в Джошимат 12 годин з трьома пересадками на автобусах. І от остання пересадка, автобус чисто сільський для локалів, ми - єдині білі. Кидаємо рюкзаки в багажник і друг каже мені й сідати займати місця. Я проходжу весь автобус і сідаю на гальорке, а як тільки я сідаю, двері закриваються і автобус рушає. Я підскакую, дивлюся у вікно і не бачу там свого друга, тому кричу «Stop»! Це помічає тільки кондуктор автобуса. Він зупиняє водія, я лечу на вихід, вискакую з автобуса і не бачу свого друга ніде поряд, в натовпі індійців. Кондуктор визирає з автобуса, я хочу запитати де мій друг, але не можу сформулювати речення, не знаю як його назвати - чи на ім’я чи ні. І тут кондуктор показує мені на чоловічий туалет на іншому боці вулиці, звідки виходить на повному покерфейсі мій друг, наче так і має бути. Я так ніколи в житті не лякалася. Уявіть: всі його речі в автобусі, бананка з документами, грошима і телефоном у мене і мене везуть в якесь гірське індійське село, а він залишається в цьому гірському індійському селі. Попісяти він, бляха, захотів
В 2016 ми їхали закордон, як на митниці виявилось, що у нас проблеми з візою і ми не можемо перетнути кордон. Водій висадив нас о 2 годині ночі на кордоні з Польщею і моїй мамі з двома неповнолітніми дітьми прийшлось посеред ночі автостопом добиратися назад до Чернівців. Я ж намагався всю ніч не спати, бо переживав, що якийсь з водіїв може завезти нас в ліс і вбити там. На щастя, все закінчилося добре, але той випадок явно полоскотав нам нерви 😅
Ми подорожували до бабиного села нічним потягом. З бабою давно не спілкувалися. Мама везла показати дітей після років розлучення з батьком. Вона знала назву села і купила квиток до тієї зупинки, але не знала довге за площею село розділили на два і нам було потрібне вже інше і наступна зупинка. Ми вийшли вночі поблукати мама каже що це явно не та місцевість і ми пішли по шпалах вперед вночі в дощ та осінній холод. Дійшли до будиночка в якій чергував той що керує рельсами. Через те що там було багато пультів то йому було заборонено впускати людей. Тим паче робітник була жінка і це була ніч. Але вона дякувати Богу впустила нас у сусідню кімнатку очікування де стояв метровий стіл та пів лавки. Зато було тепло. Ми з братом намагалися спати на одній дошці а мама про чекала на бетонній підлозі до ранку до наступного потяга. Дякую тій Вінничанці що зжалілася над нами в ту жахливу ніч.
Подруга була з чоловіком і маленьким сином у національному парку у Канаді. Зненацька вони стикнулись з ведмедем Грізлі. Казала, що виглядав він, як гопник. Вона приготувалась накрити собою дитину у разі атаки. Тишком нишком вони дійшли до машини і врятувались.
Перший раз побачив медузу в морі в Криму 2013 року Євпаторії. Похололо всередині, коли повз тебе пропливає жилеподібний футбольний м'яч з нитками, але нічого не сталося, мене не вжалило ні разу. Бачив як хлопці пірнали у хвилі, і собі так само пірнав, забувши про медуз. Справа була ввечері, море тепле як чай, пляж порожній. Це був останній вечір, біля моря, коли наша маленька сім'я, наступного дня мала їхати назад, до Львова. Я не прихильник містифікації, але мені чулося, як хвилі шепотіли, "не йди....не йди....." я нічого не вживав, і не курив. Мабуть це просто шоковий стан, коли море бачиш, днів 4, чи 5 від початку життя.
Наша кураторка з коледжу. Вона навчалася на історичному факультеті та їздила до Криму на археологічні розкопки. Вони з групою провели там місяць і ночували у наметах. Одного разу наша майбутня кураторка прокинулася від того, що на її обличчя вмостився величезний волохатий павук. Для мене як для арахнофобки навіть чути це моторошно😬.
У 2020 році, коли мені було 15, я дуже любив всякі дивні місця. Поїхав я в Райгородок Донецької області, де є величезна "гора" з крейдяної породи. Щоб зробити гарні кадри, заліз на гору прямо по схилу, чепляючися за гілки дерев. Пофоткав, погуляв, і зрозумів, що назад так злазити, зрозуміло, дуже небезпечно, якщо взагалі можливо, тож прийнявся шукати інший вихід. Знайшов на горі дідуся, який спокійно чилив з краєвидом на Сіверський Донець, і він, здивувавшись моїй присутності, вказав на тропу, якою можна спуститися. Я був майже внизу, коли зрозумів, що на мене біжить зграя агресивних собак. Мій 15-річний мозок настільки злякався, що я повернувся вгору, і мене охопила дика паніка. Хвилин 20 безрезультатного пошуку іншої стежки, дитячі фантазії про гелікоптер, який мене може забрати, і, врешті, я вирішив повернутися, і пробігти повз собак. Все закінчилося добре, якщо не рахувати брудний одяг і фізичне та емоційне виснаження, але з того часу я ніколи більше не обирав маршрут, який не зможу потім пройти у зворотній бік
- а тато зрозумів, що я дебіл 😭
Історія про байкерів дуже мила ☺️
От хто вирушає до Японої будьте готові , що вас перевірять на видбитки пальців 3 рази, і будьте готові при виїзді також 3 рази. Вам краще бути в аеропорту за 4 години до польоту, вартість квитка не компенсують, якщо ви не встигли простояти в 3х чергах.
Оце зараз тільки до Японії літати
Дякую вам, щойно отримали візу і тут ваш комент) знатимемо)
22222222222"Ф тата зрозумів, що я дибіл" - порвало🤣🤣🤣
В дитинстві я під час зливи купалась в каховському водосховищі на нашому пляжі. Я залишилась одна але не зважала на це (тоді це було норма для тих хто мав дачі на узбережжі). Я пірнала і в якийсь момент на глибині я заплуталась в волоссі. Дуже злякалась але вийшовши на берег заспокоїла себе тим що то не волосся а водорості. Через пару днів там знайшли труп жінки яку викинуло на берег
Одного разу я зʼїла якийсь вʼєтнамський десерт і почала відчувати як стає важко дихати. Час був біля півночі, ми в Австрії, і я розумію, що в мене починається анафілактичний шок.. Всі аптеки звісно ж закриті, врешті-решт викликали таксі і дісталися до найближчої лікарні, в яку ще не могли потрапити, бо вночі вони закриваються і треба телефонувати їм, щоб зайти. І врешті-решт нас пустили і.. дали заповнювати документи 😂. Благо після цього вкололи протиалергічні. Але через те, що ми звернулися за 8 хв до півночі, 8 годин у лікарні нам порахували за повноцінні дві доби 😅. Але нам вдалося домовитись і ми заплатили в три рази менше. Тепер всюди ношу з собою протиалергічні)
Заблукала я колись у темряві на Личаківському кладовищі, телефон сів😂
В 2009 році ми з бабусею поїхали в гості до мами в Італію, не пройшло і тижня як мене госпіталювали з підозрою на рак мозку, виявилося що просто мій мозок був задавлений рідиною через тромбоз . Місяць у лікарні , пошкоджені нерви очей . Коротше я в Італії вже майже п'ятнадцять років.
Я зрозумів силу природи, а тато- що я дебіл😂😅
Лайк для просування відео!
У 8 років вирішила вчитись плавати
У Десні
Де з біса сильна течія
Ого свіженьке відео!!! Круто❤🎉
Знайомі ночували в палатках, прокинулися оточені буйволами
Мене розсмішив момент про діарею, типу (людина боялась обі*ратись в чужій країні), то як би це було в її країні, то нічого шоль хд
1:03 Це точно не Венздей. 100% 🦇🕸🕷🕸🦇
Навіщо уникати як чуми місця, яке врятувало двом із вас життя?
Теж про це подумала
+
А якщо це було не зі мною а з моєю сестрою коли вона приїхала до мене в гості---рахується??
Стосовно мене--- в Іспанії на морі я наступила на щось сітчасте,мої 2 подруги подумали що це окуляри які минулого дня загубила одна з них я почала тягнути його,як тільки я дістала мою руку то ми помітили що одним пальцем я тримаю луску риби а другий палець у неї під шкірою виходить я засунула один із моїх пальців в кишки риби і тримала її за «шкіру».Ми всі злякалися і шугом вилетіли з моря
так, розповідайте)
@@goopherfluff7996 Це був її перший день біженки в Німеччині.Я якраз розповідала як себе варто поводити щоб не втрапити в проблеми (наприклад тут є закон який забороняє вбивати бджіл/ос інакше штраф,не можна митися вночі інакше штраф,зрештою вона має знати про це) аж раптом почули звуки юрби та «А Л Л А Х У А К Б А Р» я визирнула з-за рогу будинку і побачила палестинський мітинг.Я закричала «*П ПАЛЕСТИНЦІВ*» що означало прапор палестинців в ту ж секунду на нас вискочив озброєний чоловік-моя сестра побігла світ за очі і я за нею на незнайомі нам обом вулиці і ми чули вистріли ззаду нас.Коли ми поверталися бачили зачинену,в зв´язку з цим,церкву (кольн-дом обовʼязково почитайте про неї її історія унікальна) і криваві сліди ступень тих-кому пощастило менше ніж нам. О,ледь не забула---ми були з непокритою головою та непокритим обличчям і непокритими очима, в той час як традиційні пластинки покривають все своє тіло,голову,обличчя залишаючи лише маленький отвір для очей який вони прикривають сіткою(принаймні всі емігрантки в Норден-Вестфалені одягнені саме так---я не шарю за їхній регіональний одяг) тож нас легко прийняли за чужинок яких потрібно розстріляти
Чи є дієвий інструмент для скарг на копію цього каналу?
Тільки якщо мова йде про прев'ю або запис звуку. А про який канал йде мова?