Наодинці із кровоточивою душею (Вірші із Криму! Коханій Україні!) Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!.. Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!.. Бо в них я бачу то - безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу», То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця - ізнищені, То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько, Самеє Лишенько - замість Авдіївки і Мар’янки, саму -«безлюдь»!.. Ці вірші дали мені змогу буть - у час надзможніший! - з своїм народом… Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним… І ці вірші - такі! листи - породжували, - в цей суцільний час Негоди, Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців... Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували, В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!) Такую славу - бЕзкрай -неочікуваную спіткали, Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити… В них Чорне море - чорне від крові, у них - криваві Горе-ріки… Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! - Ті ріки «вічної! крові»… І ті навіки-вічні дітки - Лиш - в вічній пам’яті… Одвічнії каліки… Ті - заживо-поховані… безвІсті-зниклі… Ті - закатовані… й закатані… русней безликой… Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки… Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!- политІ!.. О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! - Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом - здобував!.. І що прокинешся, народе мій, як і раніше… Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії - тиша!.. І всі-всі жИві - й діточки!.. й дорослі!.. Лишились Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили Усі! тривоги - «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!.. Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ - за всі ці сотні віршів! - То я б - поет… поет - до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ, Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою - за ЦЕ! - віддав!.. (вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми. Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви - Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области, и - дальнейших долгожданных Побед!.. Огромное спасибо Игорю Александровичу за неустанную, высокопрофессиональную, глубоко неравнодушную, яркую и мощную, полезную и крайне важную работу на информфронтево благо Украины, за предельно-ясную, чёткую гражданскую позицию!.
Наодинці із кровоточивою душею (Вірші із Криму! Коханій Україні!)
Як я люблю свої "воєнні" "українськії" віршІ!.. І як їх ненавИджу!..
Як! їх незграбно й ненавИсно! я люблю!..
Бо в них я бачу то - безхмарную «жовто»-блакить, а то Бахм-марну «кару вищу»,
То бачу Духа Українського Красу, то вдов Серця - ізнищені,
То невимІрну! нашу доброту один до одного, то Одне! Лишенько,
Самеє Лишенько - замість Авдіївки і Мар’янки, саму -«безлюдь»!..
Ці вірші дали мені змогу буть - у час надзможніший! - з своїм народом…
Ці вірші дали змогу буть хоч чимсь! йому корисним…
І ці вірші - такі! листи - породжували, - в цей суцільний час Негоди,
Листи подяки і підтримки, від - й без того! - дивно-щедрих! українців...
Ці вірші «обдаровували», і ці вірші - лікували,
В кінці кінців, вони мені (чого ж душей кривити!)
Такую славу - бЕзкрай -неочікуваную спіткали,
Але ці вірші… від того не припинили вкрай кровити…
В них Чорне море - чорне від крові, у них - криваві Горе-ріки…
Ще мной Увічнені! незмивні-ввік... неспинні ввік... і ввік-«литі»! -
Ті ріки «вічної! крові»… І ті навіки-вічні дітки -
Лиш - в вічній пам’яті… Одвічнії каліки…
Ті - заживо-поховані… безвІсті-зниклі…
Ті - закатовані… й закатані… русней безликой…
Крові всієй Вкраїнськой Нації, кровезні! Ріки…
Іще моєй! душевной кров’ю - весь час!- политІ!..
О, якщо б Небеса мені сказали: «Ти віддай оці всі вІрші! -
Що ти - найтяжчим, найдорожчим, і надзможним кровним! потом - здобував!..
І що прокинешся, народе мій, як і раніше…
Іще у лютому тому… І з боку путіна й росії - тиша!..
І всі-всі жИві - й діточки!.. й дорослі!.. Лишились
Всі! цілими міста!.. І всіх-всіх нас облишили
Усі! тривоги - «доповітряні»! - й повітряні - тим більше!..
Якби було ВСЕ можна повернуть, ВСЮ КРОВ - за всі ці сотні віршів! -
То я б - поет… поет - до мозку кІсток!.. НЕ ЗАМИСЛИВШИСЬ,
Іх ВСІ віддав, і з ними славу ВСЮ свою - за ЦЕ! - віддав!..
(вдень 19 серпня 2024 року) Автор: Федір Федоров, кримський поет. Текст містить оказіоналізми.
Від усієї душі бажаю нашим Захісникам і Захісницям Величезної Вдачі і нульових втрат на усіх напрямках, особливо - під Покровськом! Ви - Кращі!.. Душею, Серцем і Пером з Вами!.. Огромной Удачи, нулевых потерь и недюжинных Сил для сопротивления врагу желаю ВСУ в Курской области, и - дальнейших долгожданных Побед!..
Огромное спасибо Игорю Александровичу за неустанную, высокопрофессиональную, глубоко неравнодушную, яркую и мощную, полезную и крайне важную работу на информфронтево благо Украины, за предельно-ясную, чёткую гражданскую позицию!.