Маріам Найем про імперську культуру і чи можлива «лагідна українізація»
HTML-код
- Опубликовано: 3 авг 2024
- Що таке українська ідентичність та яка її роль у руйнуванні російської імперськості, чому «лагідна українізація» не означає пасивність українців, та чи є Сполучені Штати Америки імперією - про це Єлизавета Цареградська говорить з культурологинею Маріам Найем у програмі «Культурний інстинкт».
00:00 Початок
02:18 Що таке українська ідентичність і як треба пояснювати, чому треба йти на війну
13:00 Яку роль відіграє мова в ідентичності людини
24:41 Як ставитись до імперської культури в своєму минулому та чи треба її заперечувати в собі
28:55 Чому «лагідна українізація» неможлива
35:28 Як сталося, що світові потрібно пояснювати та доводити, що СРСР теж був імперією
45:38 США - імперія. Це погано?
51:10 До яких джерел звернутися, аби знати про імперіалізм більше
Підпишіться та натисніть 🔔 щоб отримати сповіщення про нові відео і трансляції
Наш офіційний сайт: suspilne.media/culture
Новини культури в Telegram: t.me/suspilne_culture
Ми у Facebook: / suspilne.culture
Новини культури в Instagram: / suspilne.culture
Ми в TikTok: / suspilne_culture
--
Усе про Суспільне читайте тут: corp.suspilne.media/
РІДНА мова - це мова твого РОДУ, а не тільки двох-трьох останніх зросійщених поколінь. РІДНОЮ російська може бути лише для етнічних росіян, або для тих, в кого в РОДУ були етнічні росіяни. І тому я російську мову моїх батьків і навіть дідів та бабусь - зросійщених українських євреїв - не вважаю РІДНОЮ. Мовою мого РОДУ була мова ідиш. Її я, на жаль, не знаю. Але я знаю мову країни, де споконвік жив мій РІД - українську. І ця мова певною мірою є теж мовою мого РОДУ. Українська, а не російська!
Це дуже слушна думка, як на мене. Вона також стосується моєї родини і багатьох нам подібних, але мало хто це усвідомлює
Люблю слухати Маріам, щира і відкрита людина, дякую за таку гостю ❤
Яке чудове інтервʼю. Обожнюю слухати Маріам, бо вона вміє доступно пояснювати складні теми, не спрощуючи їх при тому.
Обидві співрозмовниці надзвичайно цікаві. Дуже вдячна за це відео!
Маріам - крашиня! Дякую, за всю діяльність, подкасти і позицію.
❤🎉
Про справжнє ставлення до різних етносів в совку свідчить кількість анекдотів про чукч грузинів чи будь кого на фоні підсвітлення геніальності титульної нації. Також прикро, що я - зумер, знаю багацько цих анекдотів
Дуже багато дилем і ці питання я чую регулярно в подкастах , і тих самих відео з Маріам, хотіла висловити свої думки з цього приводу. Я не знаю свого коріння, але суто українського походження в мені по крові доволі таки небагато. Так вийшло, що відслідковувати неможливо і намішалось за останні 3-4 покоління все що тільки можна. Я не можу обʼєктивно сказати що моя сімʼя була зросійщенна, але так народившись у Києві ми говорили вдома російською, тому що з українського був один невідомий мені прадід з білоруським корінням, який за розповідей моєї бабусі ніколи не здавався говорити українською, ще приколи відписував « Говори такою мовою , щоб я тебе розумів» ( себто українською!)
Глобально ,можливо,це підпадає під поняття зросійщення , не важливо хто були мої батьки і прабатьки за національністю , чи приналежності, допустимо це не важливо. Допускаю, що в свою чергу жити в Києві, де 90% оточення говорить самі знаєте як, це явно процес зросійщення в глобальному плані. Але я в свою чергу, приймаю рішення( краще пізно ніж ніколи) що мої майбутні гіпотетичні діти будуть знати виключно українську, і я намагаюся максимально перелаштуватися і це не лагідно, це є свідомий вибір. Хто б я не була в тій кепській мішанині коріння, я народилась на Борщагівці, і я ідентифікувала себе завжди українкою , тому що іншого нема і не буде. Навіть питань не було особисто.
Лагідна Українізація , на мою думку, це почати з себе і споживати свідомо український контент і не говорити , що все не так однозначно. Говорити українською, хоч би як, по тихеньку, не одразу літературною, не тому що так модно, а тому що інакше ВЖЕ не хочеться.
Я думаю, було б логічніше працювати на випередження і працювати з дітьми, а не намагатись переконати доросле покоління перелаштуватися, тому що дійсно не у всіх є можливість це осягнути. І це не виправдовування, але дійсно не у всіх вистачає capability.
ПС дислексія це не жарти. Завжди були найгірші оцінки в школі за мови тому що була купи помилок.
Згодна з вами на 💯
З дітьми конешно треба працювати, але вони є завжди відображенням своїх батьків, і якщо в сім'ї розмовляють російською, то і дитина буде це переймати...
Поважаю ваш вибір - це чудово, обирати для себе і для власних дітей українську мову і ідентичність і відповідно український інфопростір!
Щодо зососереджуватися на дітях і облишити батьків, то це на мою особисту думку перекладання проблеми пошуку ідентичності і свідомого переходу на українську на дітей. Так, безумовно, треба працювати з дітьми і створювати у всіх навчальних установах максимально україномовне середовище. Але і працювати з батьками необхідно - це надасть значно кращу базу для дітей, це покращить наступні 50 років виборів, це власне створить дефолтне спілкування в Україні українською нарешті. Списувати 30-річних не треба, і від них можна і треба вимагати вивчення української - у моєму Харкові знаю колишніх повністю російськомовних людей, які у 80+ перейшли на українську зараз, то варто лупати ію скелю.
А ще вони дивляться ютюб і самі собі обирають контент. Важливо створювати цікавий контент для дітей й підлітків.
Дуже сильна та корисна розмова, втім, як і завжди за участю Маріам. Щиро дякую.
Чудова розмова. Дякую Маріам за зрозумілі метафори та її глибоку думку
Єлизавета, дякую вам величезне за інтервʼю. Тішуся що ви існуєте і працюєте.
Дякую за цю розмову 🙌
Мені дуже прикро зараз спостерігати, як моя знайома, яка у березні 2022 поїхала до Німеччини, наполегливо та свідомо вивчає німецьку. А до того вона прожила 40 років в Україні і української майже не знає, каже, що не було такої потреби. Не хочу перекладати всю відповідальніть на державу, але ж ми маємо визнати, що кожна країна все ж таки захищає свою ідентичність, насамперед через мову. Ми іноді кажемо, що українізація має бути лагідною, але що б було, якби наші військові зараз знищували ворога на фронті теж "лагідно"?
То можна пояснити інфантильністью, невихованістью та лінню. Поляк їде до німців і так само вчить мову. В нас всі вчать українську в закладах освіти, документи мовою держави, обслуговування клієнтів теж( то має регулювати ринок). В европейської країнах так само. Долаємо безкультур'я 🤗
...все дуже просто: вчать мову тих, хто буде до них _по-людськи відноситися._ це дуже дивна інфантильна маніпуляція, коли як приклад приводять яких-небудь заможних бельгійців, які «вчасть українську, а ти - ні»... вони ж і вчать її саме тому, що _можуть собі дозволити це:_ в них є побут, в них є повага держави до них; бельгійська (як і українська, - бо вони тут не живуть, до них за змовчуванням відношення інше) для них не асоціюється з постійним приниженням, - причому українців не тільки держава «обкрадає нервами»: це гето, в якому ти, «новонароджений українець», безперервно повинен комусь щось доводити... коли українська перестане асоціюватися з цим, - тоді й вивчати її будуть _люблячи,_ а не з комуністичним острахом ще від когось отримати догану будь-якого ступеню безглуздя.
справа, звичайно, не в тому, що «російська краща і тебе, українця, росіянин не принижуватиме» (він будь-кого принижуватиме, навіть своїх «сородичів»); але це вже - частина тебе, ти навіть якщо й вивчиш українську, - переписати дитинство й «ядро» не зможеш. вчіть людську психологію, будьте чесними з собою, - а то можна подумати, що умовна _людина з заходу,_ народившись в тих же умовах, в яких народилися жителі півдня й сходу, - за якоюсь магічною причиною ОДНОЗНАЧНО перейде на українську, буде боротися за це... ні, - вона буде спілкуватися тою, якою говорять переважна більшість тих, хто навкруги; воно завжди так працює, усюди.
ps. коротше кажучи, українцям потрібно працювати над _повагою до себе_
найліпша ілюстрація того, - вірш стуса:
ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.
За хмарою хмари. За димом пожарищ - високо
зоріє на пустку усмерть сполотніле божа.
Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами ходить, а той накликає Москву.
Заллялися кров'ю всі очі пророчі. З руїни
вже мати не встане - розкинула руки в рову.
Найшли, налетіли, зом'яли, спалили,
побрали з собою весь тонкоголосий ясир.
Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали,
бо так не карав нас і лях-бусурмен-бузувір.
І Тясмину тісно од трупу козацького й крові,
і Буг почорнілий загачено тілом людським,
бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові,
у пеклі запеклім, у райському раї страшнім.
Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі
і крові наточать - упийтесь кривавим вином.
А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі.
Наш дуб предковічний убрався сухим порохном.
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем метал.
Куріє руїна, кривавим збігає потоком,
а сонце татарське стожальне разить наповал.
Нашим біженцям в ЄС по півторароку оплачують житло та їжу та мовні курси, щоб вони мали змогу за цей час вивчити мову. Це не дуже коректне порівняння.
Шкода, що так багато переглядів і так мало вподобайок.. гарна розмова
Дякую вам за ваші чудові відео 💚
на мою думку, лагідна українізація наразі не є можливою у тому вигляді, в якому ми це собі уявляємо.
я маю на увазі, що на даний час доволі багато людей досі говорять російською у своєму побуті й не лише між собою, а й зі своїми дітьми, які ростуть з думкою, що це ок, що російська вдома, а українська - десь там в школі, документах і так далі. відповідно між собою такі групки дітей балакають теж переважно російською. тим самим відокремлюючись від тих дітей, які вже говорять українською або спілкуються українською з народження. таким чином також створюється певна культурна прірва між цими мовними групами й дітей, й дорослих.
люди, які продовжують говорити російською, мають певні усталені мовні звички, які вливають безпосередньо на їх життя. зокрема це про пошук інформації. через що може статися так, що російськомовні (зросійщені?) люди потраплять в іншу таргетингову групу, аніж ті люди, які шукають українською. їм показуватиметься трохи інші результати пошуку, інша реклама; іншою мовою... інші наративи.
змінити мову спілкування - це велика робота над собою, це зміна звички не лише ЯК говорити, а й способу мислення. щоб це відбулося треба сила волі й велика мотивація. не без підтримки свого оточення. на мій погляд, так звана лагідна українізація мотиваційний запал більше гасить, аніж спонукає продовжувати лупати сю скалу. певна кількість людей розслабляються й відкладають мовне питання до умовних кращих часів. проблема в тому, що ці умовні кращі часи не мають дедлайну. й у підсумку ми також можемо бачити певну регресію, тобто коли деякі люди, не відчуваючи достатньої підтримки своєю суспільною бульбашкою, повертаються на умовно безпечний острівець російськомовності до ілюзії, де їм ніби не загрожує якісь висміювання за типу акцент чи якесь відчуття невпевненості, доцільності чи потрібності їх спроб. дуже важливо, щоб держава була активною в питанні українізації населення. та не менш важливо, щоб сама людина для себе індивідуально розуміла, чому їй це треба. замість чекати, поки їй хтось пояснить чи хтось її змотивує.
Якою мовою говорять люди зі своїми дітьми і в побуті Вас взагалі не має обходити. Це природнє та юридичне право людини обирати якою мовою говорити, читати і тд. Якщо людині це не заважає соціалізуватися, якщо вона інтегрується в суспільство і знає мову своєї країни, то інше Вас не має турбувати.
Я дуже багато дискусій подивилась і коментарів прочитала і в мене все більше складається враження, що саме травма колоніалізму більше в людей, які топлять за люту українізацію. Це драматичний трикутник Жертва-Агресор-Рятівник. Тобто люди такі люди не позбулись циклу агресії і стають вже в позицію агресора чи рятівника і вже російськомовних поставити в позицію жертви. Той хто хоче в собі щось поміняти не йде інших цькувати чи щось нав'язувати, а йде і міняє в собі. І мені дуже не подобається дивитись, як той, що вбиває дракона перетворюється на дракона. Можливо все ж не в мові треба шукати шляхи до деколонізації, а у власному мисленні, у спільних для всіх українців цінностях, таких як права і свободи, гуманне ставлення до ближніх, цінність життя. Чому ми майже не говоримо про те як замінити наших воїнів технологіями дронами, щоб зберегти більше життів й подолати ворога якнайшвидше, а ганяємось за ухилянтами й булимо співітчизників за мову?
9:00 Кіпіані в своєму нещодавному інтерв'ю на юкрейнері висловив думку, що наші майдани не були революціями як такими. Можна було б тут розвинути цю думку або посперечатись з нею
Перейшла на відео через Маріам, а бонусом відкрила ще для себе Єлизавету💛
Дякую
Пані Маріам чудова❤ дякую за бесіду і цю гостю
Мені здається, що ми весь час говоримо про те, як складно російськомовним перейти на українську, тобто про почуття російськомовних, але при цьому мало проговорюємо почуття українськомовних. Наприклад, моя історія. Моя мама з Криму, тато з Дніпра, я була зросійщеною до того рівня, що могла слухати жартівливі пісні на кшталт "I'm just a simple russian girl, I've got vodka in my blood, so I dance with brown bear, and my soul is torn apart", навіть підтанцьовуючи, ніде нічого не йокало. Але потім моя родина настраждалася вдосталь через російську окупацію, війну, я поступово приходила до української мови та культури в Дніпрі ще до повномасштабки. Після її початку я відрізала від себе ту російськомовну частину себе, хай би які там колискові мені не співала мама (Вона зараз теж вже більше українською послуговується, і тільки в моменти злості російська повертається, кримчанка, котрій 50 років). Я доклала зусиль, аби вживати правильно слова, аби в мій лексикон прийшли "викрутка" замість "отвьорткі" і "щелепа" замість "чєлюсті". Зараз вже в мене є певна відраза до всього російського. Хтось скаже, що це зухвало та егоїстично, так казати, проте я тупо не розумію, чому люди, які знають українську змалечку, не можуть на неї врешті перейти в побуті. Тобто звичка вагоміша за принципи і подальшу долю держави? Ну типу камон, можна не враховувати людей похилого віку, їм дійсно складно, але ж інші... серед моїх знайомих усі можуть розмовляти українською, якщо треба, але майже ніхто цього не робить просто так. Я вбачаю тут якусь несправедливість. Годі вже казати, про людей, які пережили полон. У деяких з них це теж тригер зараз. Також після переходу зі мною особисто траплялися випадки, де питали "а звідки ви до нас приїхали, з заходу?". То чому, поясніть мені, будь ласка, чому почуття російськомовних ми маємо розуміти, а почуття українськомовних не враховуються? Хіба це не було б кроком до порозуміння, якщо пояснювати людям, що тут обидві "мовні сторони" страждають від того? Мені здається, ми заходимо, час від часу в глухий кут в цих дискусіях, бо проблеми сприйняття українськомовних людей не проговорюються достатньо, але вони теж є, та зрештою іноді виливаються в крайній негатив через те, що в російськомовній частині населення побутує думка, що це їх змушують ніби без причини, а вони своєю мовою та позицією нікому не заважають та нічого поганого не роблять. Внаслідок негативу друга сторона ще більше залазить у свою мушлю, де все, що довкола, її мало стосується.
Тож тепер змушування це нормально, бо російськомовні "своєю позицією заважають"? Як на мене заважає нам всім розбрат через нлрмалізацію агресії до своїх співвітчизників на грунті російськомовності і агресія, яка спрямовується на мовні дискусії замість РАЗОМ сконцентруватись на тому як здобути перемогу.
Протестувати - це у нас в підсвідомості закладено
Упевнений, що лагідна українізація не матиме успіху, адже русифікація була далеко не лагідною. Але з іншого боку, якщо тиснути на наших несвідомих людей, яким досі не дійшло, увімкнеться природній механізм - "кожна дія породжує протидію". І вони будуть ще сильніше цьому опиратись навіть на підсвідомому рівні. Думаю, має бути якийсь сплав з жорсткої і лагідної українізації - держава має пильніше слідкувати за дотриманням закону про мову у публічному просторі, в держустановах, закладах освіти, на ТБ і тому подібне. Навіть жодної вивіски не має бути російською. Але у той же час необхідна державна підтримка видавництвам, перекладачам кіно та серіалів, щоб споживач, не отримавши бажану нову серію в українській озвучці того ж вечора, не біг на русняві сервіси, де вже озвучено на "абщєпанятнам". Я гарно пам'ятаю, як ще декілька років тому було важко знайти потрібну книгу українською, бо прилавки завалені продукцією руснявих друкарень. Та навіть настільні ігри, ком'юніті фанатів яких, я вважаю досить розвиненим в Україні, мають виходити у рідній локалізації без затримок. До 22 року з цим було все дуже сумно, адже русня, демпінгуючи, змогла швидко підім'яти наш ринок під себе. Ну і на все потрібен час, все ж таки вважаю, якщо порівнювати 90-ті, 00-і, та теперішні часи - ми досягли певного успіху, незважаючи на усі негаразди. Він міг бути і більшим, але міг і меншим, тому думаю ми хоч і зигзагоподібно, але йдемо правильним шляхом.
Ну не скажіть) до 22 року дуже багато виходило настільки українською, ринок добре розвивався))
Коментар на підтримку каналу
питання "що таке ідентичність" виникає в людини коли вона розуміє стосунки цієї ідентичности до свого "я" - а це стається саме тоді коли ця ідентичність загрожена. (щось аж шкода стало людей, які над ідентичністю взагалі задумалися тільки через усвідомлення своєї належности до української нації)
В мене також досі плов викликає відчуття свята, хоча позиціоную і себе українкою, маю і кутю на столі і паску... Тут дійсно є багато питань до самої себе і часом без відповіді.
7:11 мабуть щаслива людина, раз їй ніколи не приходилось висловлювати з чимось незгоду
Дякую Маріам за можливість послухати її!
Проте, на жаль, відчувалось, що не в неї беруть інтерв'ю, а у ведучої. Було б краще, якби вона не ставила таких об'ємних за формулюванням питань і більше виділяла часу самій гості і її словам. Якби це була дискусія двох експертів, то це була б одна справа, а так гостя з відповідною освітою мала більше слухати дуже розгорнутих думок ведучої ніж сама розповідати.
Сподіваюсь, ведуча врахує це в подальших інтерв'ю.
з мовою все просто: вона повинна перестати бути _мовою гетто._
...коли ти говориш українською, - в тебе не повинні вставати в уяві в першу чергу пресинг держави, претензії «справжніх» українців, якісь докори за твоє (вимушене - бо люди підлаштовуються під більшість оточуючих) минуле, за те, що держава робила все, щоб українське придушити; а ті, хто тобі докоряє за «мову окупанта», - насправді відрізняються від тебе (більшою мірою) тільки тим, що їм пощастило народитися там, де усі навкруги спілкувалися українською (я вже не кажу про те, що досить часто сам факт дотичності до «російської» - перекреслює будь-які твої здобутки на поприщі допомоги державі, інформаційне волонтерство, наприклад).
от і все!
ключ насправді найпростіший: _з мови гетто - в мову любові_ (захищеність, повага, перемога поезії над буденністю, сила, краса, забезпеченість, прийняття - оце все ти повинен відчувати; це повинен бути *базис*)... тоді ЖОДНИХ зусиль не доведеться докладати.
ps. це питання поваги до себе, якщо коротко говорити
...до теми _лагідної українізації,_ - вона повинна бути не лагідною, а (як і все інше) _чесною._ коли ти не тримаєш людину в дурнях, коли в тебе немає мети її ошукати (ствердитися емоційно, наприклад), - коли ти до неї відносишся як дорослий, коротше, - воно *саме* спрацює. усе в світі працює _на власному прикладі;_ і коли «українізуєш» когось заради якоїсь «нечистої» мети, - в цьому дуже багато комуністичної «культури відміни», бажання просто знищити щось, що тобі заважає (незалежно від причини), - це все _дуже_ відчувається...
Без розуміння, що США є імперією неможна вправно вести політику. Саме тому їх президент не допомагає нам наповну здолати Росію, оскільки з 18 ст. виконується принцип: жодна імперія не намагається знищити іншу імперію, а лише послабити, часто за рахунок інших держав- неімперій.
Німеччина теж була імперією
@@nextstop1228 а також Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Італія, Іспанія, Португалія, Данія, Бразилія, нетривалий час Швеція і Польща.
США стільки разів звинувачували у вмішуванні у справи різних країн, то вони тепер бояться, що їх і тепер звинуватять це зі слів експерта, що живе в Америці. Імперії навпаки завжди намагаються одна одну перемогти й поглинути.
@@AnnaMorozova-rl4wf імперії не намагаються одне одну поглинути, але максимально послабити.
Харків'яни гинуть від російських бомб і розмовляють російською і мені здається не хочуть розмовляти українською.Моє спостереження.Можливо помиляюся.
Це сумно… На жаль, і більшість українських біженців в Європі послуговується російською - і чим далі, тим більше, бо, не знаючи місцевих мов, звертаються до російськомовних лікарів, адвокатів, соціальних працівників. (україномовних фахівців в цих галузях в Європі майже немає)
@@jewgeniakomarova1478 Я після переїзду до Німеччини ні разу не звернувся до російськомовного лікаря чи іншого фахівця, я навпаки намагався якнайшвидше інтегруватися. І це змушує цінувати своє і поважати чуже!
бо там багато етнічних росіян яких завезли при ссср (путіністи, навальністи)
Я в Грузії живу, до всіх, хто знає українську звертаюсь лише українською ) про місцевих не йдеться - російську використовуємо, чи англ, грузинську менше, наскільки можу виражати думку, але це досить малий запас слів.
Не правда. В Харкові все більше і більше української мови. Одномоментно нічого не відбувається.
22.23. Так, такі особи можуть бути і бувають зрадниками, але з незрівнянно меншою ймовірністю.
Важко витримати дивитись до кінця, коли гостя змушує серце вібрувати, накриває сумом.
мене єдину в цій країні не смущає, що деякі книжки друкуються на "туалетному" папері? 😅 Шо ви так причепились до гарного паперу я все ніяк не зрозумію. Під той гарний папір дерева вирубують і тп, а оцей офсетний "туалетний" хоча б є надія, що він з перероблених матеріалів, плюс ой далеко не всі книги варті гарної твердої палітурки і білого паперу - давайте це визнаємо, але зараз чогось мені важко знайти літературу, яку б друкували в дешевому форматі. Тут є хтось з друкарні? Воно дійсно дешевше буде, якщо взяти м'яку обкладинку і сірий папір, ніж якщо я надрукую те саме на білому і з твердою? чи я то собі просто вигадала, а в реалі їх різниця наприклад в ціні буде умовно 20 гривень?
Не згодна з ведучою. Люта українізація - це подвійне згвалтування, спочатку зросійщення, а потім українізація. Наприклад, мою племінницю діти цькують за російську, я маю їй сказати, що її цькують бо вона зросійщена? Тобто вона якби винна, що її батько був російськомовним? До речі він теж боровся за вільну Україну. Тож не згодна з ведучою, що лагідна українізація неможлива, як на мене люта українізація це нонсенс. Бо тут підміна понять потрібно не мову вбити в собі, потрібно вбити колонізаторські методи й мислення. Міріам приводить приклад імперіалістичного мислення у Франції, я в Іспанії це теж колишня імперія але мислення геть інше, бо це державна культурна політика подолання тоталітарного мислення. Було проведено багато інформаційних кампаній. Так само як повага до геїв це політика. У нас же чомусь роблять героїню з гомофобки, ксенофобки й ретроградки Фаріон тільки за їх просвітницьку роботу щодо мови.
Суспільне ви пробиваєте дно, відгодована сестричка Мустафи Наєма за розкрадені кошти від Трипільської ГЕС нам має розповідати про патріотичні речі?!?!?
Щось забагато Міріам на каналі стало
Маріам не буває забагато, в тому й суть :)
@@victoriapovkh8021 ну для мене забагато
Тому що треба тему з Мустафою зам'яти
@@victoriapovkh8021 її називають експерткою, тож мене цікавить яка у неї освіта й база ? Бо щось нічого знайти не можу
Що, вже Міріам українська "нє бєсіт", перевзулась пристосуванка ? Як щодо мов пушту та дарі ? Не бісить їх незнання?