Історія Іванківської хлібопекарні під час окупації
HTML-код
- Опубликовано: 7 сен 2024
- Село міського типу Іванків - колишній районний центр Вишгородського району, що розташований на лівому березі річки Тетерів. Населений пункт був під контролем ₚосійських загарбників з перших днів повномасштабного вторгнення, а від початку березня там не було електрики та мобільного зв’язку.
Сюжет присвячений декільком жителям Іванкова, які продовжували робити те що в їх силах для виживання селища під час окупації.
Завдяки таким людям і їх вчинкам - ми переможемо. Бо ми є Народ Військо.
Народ Військо - телестудія оборонної ініціативи «Народ Військо». Ми розповідаємо історії спротиву та натхнення, єднання та любові, боротьби й наснаги. Ми переможемо - бо ми на нашій Богом даній землі! І наше майбутнє буде світлим.
Якщо можете брати у руки зброю, ставати на захист, боротися з пропагандою, допомагати іншим, забезпечувати передову - робіть це. Робіть все, що у ваших силах, бо зараз час для проявлення і боротьби. Кожен на своїй позиції корисний.
ₚосія воює не з армією, вона воює з усім народом. А народ - не можна перемогти.
Підпишіться на RUclips Народ Військо ▶︎▶︎▶︎ bit.ly/narodvi...
Facebook ▶️ / narodviisko
Instagram ▶️ / narodviisko
Twitter ▶️ / narodviisko
TikTok ▶️ / narodviisko
Telegram ▶️ t.me/narodviysko
#НародВійсько #СлаваУкраїні #SlavaUkraini #warinukraine
Наш народ- не переможний!!! Ви неймовірні!!
Дякую вам, що розповідаєте про звичайних людей, здатних на справжні вчинки заради життя інших. Герої серед нас і їх стає дедалі більше.
Дякую, що висвітлюєте ❤️
Я являюсь мешканкою даного селища і весь час окупації, я знаходилася там. Хочу написати про те, що сюжет є правдим, точніше майже правдивим. Я відстоювала ці всі черги заради одної буханки хліба, люди билися за місце в черзі, адже дехто не куштував хліб майже тиждень, а хтось гріб по 3-4 буханки на одну сім‘ю. Всім так хотілося того хліба, що одна знайома діставши його за цілий тиждень, приходила до сім‘ї і казала: «Беріть варення та їжте разом з хлібом, насолоджуйтеся цим смаком». І від тої картини, як діти і батьки їли той хліб з такою жагою у жінки потекли сльози..
І найголовніше, про що хотіла сказати, вже після того, як нас звільнили, ми дізналися, що хліб нам повинні були роздавати безкоштовно. А ви повинні розуміти, що під час окупації грошей майже не було, щоб купувати той хліб, тому і під час такої ситуації на нас наживалися…
А ще були "двері для своїх" через які вершки спільноти,які при любій владі їми і залишаються, брали хлібець без черги, просто стукали, їм відкривали і хлібець в руки давали. Без відстою в чергах по 10 годин. І так, під час окупації, багато таких речей, які по іншому навчили бачити багатьох людей... Якби ж про ці речі репортаж робили....
І коли приїхавши з сел просили,що продайте хоч 2кг муки,нащо нам відповіли:ви в своєму розумі,хто вам таке продасть з хліб заводу,хоча й просила для дітей маленьких,а не для себе (((((Нажаль, далеко не все всі розповідають (((((Ну нічого вижили,і на тому дякуємо.....
Обшуки СБУ потрібно провести у директора хлібзаводу
А Коля це хто ? Чи він у Вас працює ?
Цікаво скільки вона здала коштів за продаж хліба , якій продавала в період окупації
Начальник хлібзаводу не знає Українську
Стидно за Черненко, що не знає рідну мову
Можна було і не везти...лише місяць окупації і алкоголічка ( що напроти живе) медалі роздає...
Реально роздута тема.
вони просто герої!