Дуб, який зрісся з вільхою. Софіїн стовп 1833 р..Мошногір'я. Історія села Будище (Черкаська обл.)
HTML-код
- Опубликовано: 20 окт 2024
- Привіт, друзі
Як і обіцяв, сьогодні буде село Будище, Софіїн стовп та пам’ятка природи - дуб, який зрісся з вільхою корінням та ростуть разом вже більше 70 років.
Під'їжджаючи до Мошногір'я, там де траса Черкаси - Канів перетинає невелику р.Ірдинку, з боку старої, нині не чинноЇ автодороги, можна побачити дивовижне дерево - дуб зрісся з вільхою. Нерозлучні дерева почуваються добре, вже відсвяткували «платиновЕ весілля» (понад 70 років). З 1970 року цього витвору природи присвоєно статус ботанічної пам'ятки місцевого значення.
Близько дерева організовано місце відпочинку для подорожніх, яке сприяє ознайомленню людей з пам'яткою природи.
За легендою, на цьому місці, де практично з одного кореня росте вільха та дуб, зупинилися закохані козак та його наречена. Вони тікали від татарів і, аби не потрапити у ворожий полон, скам’яніли тут навіки.
Тепер це Чудо Черкащини - симбіоз вільхи чорної та дуба звичайного досягає висоти 30 метрів. Сюди часто приїжджають весільні пари, адже дерево вважається символом любові.
На думку лісників, поєднання дерев відбулося наступним чином - після проростання молодого дуба під його коріння потрапила насінина вільхи. Коли вона проросла, кора дерев поступово стерлася та з часом стовбури зрослися між собою.
Проїхавши далі можна потрапити то Мошногірського парку і побачити графську дорогу і Софіїін стовп.
Біля села простягнувся Мошногірський кряж. Власником цього угіддя раніше був граф Михайло Семенович Воронцов. Він перший подивився на цю місцевість оком справжнього господаря. Склав плани маєтку, проклав магістральні дороги, болота висушив і перетворив на пасовища.
Граф полюбляв англійські парки, почав закладати й собі такий. Для відвідувачів передбачили легкі кабріолети, в які запрягали двох маленьких англійських коників. Тварин навчали їздити по схилах. Якщо придивитися, й досі видно кущі та дерева, посаджені в певному порядку. А ще стоїть Софіїн стовп. Його назвали на честь доньки графа. За легендою, його поставили на місці, де розбилася карета з нею.
На горі стояла п’ятикутна Башта Святослава. Після полювання сюди з’їжджалися господарі з гостями на відпочинок. У ясну погоду з оглядового майданчика було видно Канів, Полтаву й київські церкви. За палацом стояли гармати, які взяли при штурмі Варни.
Під час війни усі ці пам’ятники було зруйновано. Залишився лише Софіїн стовп.
Село Будище
Будищенська сільська рада об’єднує чотири села: Будище, Лозівок, Єлизаветівка, Новоселівка, які географічно знаходяться на берегах річок Дніпра та Вільшанки та огорнуті Мошногірськими лісами.
День села в с.Будище святкується 9 жовтня.
Територія села заселена дуже здавна, про що свідчать численні археологічні знахідки: близько села Лозівка виявлені три поселення епохи пізньої бронзи - (тисяча років до н. е.), уламки кераміки скіфської пори (6 ст.дон. е.),поселення Черняховської культури (2 ст. н. е.)
Перша письмова згадка про село Будище відноситься до 1036 року.
Тоді селом володів князь Мстислав, брат київського князя Ярослава.
Назва села походить від «буд, що їх споруджували жителі, добуваючи з дерева дьоготь, смолу». В самому ж селі Будище існує своя легенда щодо назви села. Мовляв, копав селянин землянку край дороги. Перехожі запитували: «Невже тут буде хтось жити, в цих зарослях і болотах?», а селянин відповідає: «Буде ще».
Спочатку село належало Дмитру Вишневецькому, пізніше його дочка Урмуля вийшла заміж за польсько-литовського магната Радзивіла. Потім землі перейшли до Мопавського, який продав ці землі Любомирському. Останній проміняв ці території графу Потьомкіну, який за це віддав маєток у Литві.
Граф Потьомкін заповідав села мошнівського куща племінниці пані Енгельгард-Браніцькій. Пані Олександра Енгельгард подарувала маєток дочці Єлизаветі, яка пізніше вийшла заміж за князя Воронцова. 1853 року село мало 119 дворів, у яких проживало 674 особи. Після смерті князя Воронцова у 1856 році землі дістались поміщиці Катерині Балашевій, яка була останньою господаркою села.
Нині у Будищі мешкає більше 1800 осіб.
Дякую за відео. Пишаюся своїм рідним краєм і селом Будище.
Дякую.
Дякую сподобалпсь наша історія.Бага то що і не знала.
Яка ж вона наша черкаська земля красива,і багата на історію.
Дякую,гарна робота
Яка прекрасна наша рідна земля! Дякуємо за роботу!🇺🇦💪
Спасибо Вам большое,если бы не ваши съёмки мы бы не знали такой истории.Все таки наша Черкасская область красивая.
Як завжди, мегалайк! Дуже пізнавально!
Дякую, Рома! Старався!
70 км на вело накрутив, поки знімав
Дуже цікаво!ЛАЙК
Дякую!
Сергій Анатолійович, дякую. Дуже цікаво, змістовно і пізнавально! Потрібно знати історію рідного краю.
Дякую, дуже приємно, недаремно значить попрацював
Дякую, рада бачити нові
відео Ваші, цікаво бачити і чути інформацію про місця, де ЩЕ НІКОЛИ не бувала на ЖАЛЬ.👍👏✌ЗАХОПЛЮЮЧІ подорожі ❤
О! Приємно, що Вам сподобалося! То якраз одні з моїх улюблених місць для велоподорожі
Отличные ролики! Серега, предлагаю выкладывать ролики еще и в фейсбуке
Понял. Спасибо. Выкладываю!
👋👍💯🌞
Дякую!
Отличные места. Жаль, что нашим властям не чего не нужно кроме бабла
Лесохозяйства совершенно забросили свои прямые обязанности , зато усиленно крадут леса. Столько сухостоя и валежника по всей Черкащине - никогда такого бардака не было.
За ролик спасибо ! И исторические данные очень к месту . 👍🏻🤗❤
Понял. Спасибо! По лесах Вы правы.
Не хвилюйтесь,ці ЗЕлені взялись за гоїв по справжньому.Я ще памятаю часи коли бабці з поля і лісу так просто не йшли а несли кукурузиння або сояшничиння.Ліс охороняли козаки і лісники,але коли працювали біля лісу то збирали і "валежнік".Тому зрозуміло що ліс стане різних Соросів,але будуть спроби загуззя назбирати.Будуть присікати,мабуть навіть НАТО задіють.А якщо зайти в ліс відразу за тим чудом зрісшимся,з лівої сторони то побачете діяльність цих лісогосподарств.Дуби вирізані,гілля розкидане по лісу.Раніше там гриби збирали а тепер просто не пройти.І дуби такі товстящі що казки про те що то хтось самовільно ріже не пройдуть.
👍 Интересное видео!
Спасибо!