Дякую за таке прекрасне відео❤В мене зараз такий період ,що нічого не можу читати.Починаю книгу і на декількох сторінках зупиняюсь.Підчас цього відео замовила собі Пляжне чтиво.Можливо це те,що мені зараз потрібно ,книга на один вечір!
Я така рада за Вас! Вона стала моїм рятівним кругом в період депресивного стану: легка, наївна, але логічна у той же час. Нехай і Вам принесе задоволення 🤍
У вас чарівний канал і голос. Дуже подобається ваш вибір книг. Приваблює те,що ви читаєте книги які інші (я наприклад)оминають через біль який вони можуть принести. Треба наважитись,адже книги на воєнну тематику, я їх дуже «боюсь».
Дякую Вам за цей коментар 🤍 Прошу, не оминайте книги на воєнні теми, вони дуже важливі для розуміння минулого та розвитку майбутнього. Розбавляйте тими книгами, які Вам читати легше, але хоча б спробуйте😌
Катя, завжди дивлюся ваші відео з задоволенням. Ви цікаво розповідаєте і надихаєте, особливо коли розповідаєте про Ремарка. От і сьогодні без нього не обійшлося) Це класно, коли є улюблений автор. В мене такого ще немає.Але, це мабуть тому, що я ще не прочитала ні однієї книги Ремарка. Заздріть))) Але, мій коментар не про це. Мене зачіпило ваше судження про книгу життя у позику і про те, що книга не важка і не трагічна. В мене склалося таке враження, що ви вже так багато начиталися про війну, що почали легко сприймати смерть. Адже, книга про людину, яка знає що помре - на мою думку важка і трагічна. Звісно, що читаючи про цю дівчину можна акцентувати зір, увагу на те, як вона не пала духом і робила усе можливе, щоб жити. Але, які величезні внутрішні сили за цими намаганнями стояли, мабуть Ремарк не писав і теж не акцентував на цьому увагу? Я правильно зрозуміла?
Дякую за приємні слова🤍 Насамперед хотіла б Вам порадити прочитати цю книгу + попередню для порівняння й з певної точки зору по-іншому сприйняти мої слова. Я сказала, що книга легша за інші книги Ремарка не тому, що «Життя у позику» розповідає про «легку» чи «неважливу» смерть, а тому що в ній розповідається про трагічність одного життя, а не цілої країни/народу/групи воєнних. Там більше рефлексії та кольору самого життя Ліліан. Я мала на увазі, що книга добре підійде для тих, хто лише починає свій шлях у вивчені бібліографії Ремарка або воєнної літератури загалом. Є набагато важчі твори за цей не тому, що я ставлюсь легковажно до долі людини, котра знає, що помре від важкої хвороби, а тому що це Ремарком написано, як буденність: важливість цінності останніх митей, важливість емоцій та почуттів, адже все інше - не має жодного значення. Це життя і воно може бути таким у будь-кого. Не думаю, що маю «замилений» зір, тому що як до воєнних подій у житті, так і до воєнних книг не можна звикнути. Та й «Життя у позику» мною засуджений не був.
@elf.boooks я не про засудженість писала а про легкість вашого сприйняття порівняно з іншими творами Ремарка. Дякую, за відповідь! Згодна, щодо важливості і цінності емоцій і почуттів у нашому житті у будь який період часу і труднощів!
З усіх книг, які ти запропонувала, я читала лише Хлопчик у смугастій піжамі. Було важко сприймати життя німців так, як його описали, і момент, де треба було їм поспівчувати через ці обставини, мені взагалі не зайшов. Сама книга здалася сильною. До речі, щодо уяви я навіть і не замислювалася, сприймала все буквально, як воно було. Кінець, у певній мірі, здався логічним.
Пляжне чтиво -не стала моєю улюбленою(як завжди винні завищені очікування),але книга цікава Мемуари лісу варто полюбити хоча б за неймовірні ілюстрації Та й історія варта уваги ,хоч і болюча
"Цивільний хлопчик" так дивно чути, як знаєш що то син нацистів. І думаю, що головний герой тут не один все ж таки. Ремарка перестала читати, бо після 22 року це тупо чтиво про "хороших росіян" і кінець "Час жити час помирати" так промовисто каже саме ту фразу "не всьо так однозначно". А от Майстер корабля Яновського це вау. Начебто в книзі немає супер динаміки, але написано дуже соковито, колоритно і читання було самим задоволенням, не хотілось щоб вона закінчувалась 💚 На тему війни раджу, якщо ще не читали, Туринського "Поза межами болю", вважаю що про війну якщо писати то тільки так. Але написано просто неймовірно, така тема, так поетично і красиво ❤️🩹
А ким був той хлопчик?) Тож не наглядачем в концтаборі. Він жив своїм звичайним німецьким дитячим життям, не дивлячись, що його батьки несли нациські наративи. Йому було лише 9 років, тому він не міг скласти повноцінно свою думку та нести відповідальність за свої вчинки та думки у їхньому будинку. З приводу Ремарка якраз таки вкінці книги «Час жити і час помирати» російський солдат вчиняє це фінальне вбивство, чим Ремарк і показує усю нікчемність цього народу. Яку ще прямолінійність потрібно?)) Дякую за коментар ☺️🤍
Дякую за таке прекрасне відео❤В мене зараз такий період ,що нічого не можу читати.Починаю книгу і на декількох сторінках зупиняюсь.Підчас цього відео замовила собі Пляжне чтиво.Можливо це те,що мені зараз потрібно ,книга на один вечір!
Я така рада за Вас!
Вона стала моїм рятівним кругом в період депресивного стану: легка, наївна, але логічна у той же час. Нехай і Вам принесе задоволення 🤍
Ти класна все буде круто , продовжуй вести цей канал
Дякую!😻
У вас чарівний канал і голос.
Дуже подобається ваш вибір книг. Приваблює те,що ви читаєте книги які інші (я наприклад)оминають через біль який вони можуть принести. Треба наважитись,адже книги на воєнну тематику, я їх дуже «боюсь».
Дякую Вам за цей коментар 🤍
Прошу, не оминайте книги на воєнні теми, вони дуже важливі для розуміння минулого та розвитку майбутнього. Розбавляйте тими книгами, які Вам читати легше, але хоча б спробуйте😌
Гарна підбірка. Люблю теж Ремарка, але його книги нелегкі, мені важко прочитати за день.
Катя, завжди дивлюся ваші відео з задоволенням. Ви цікаво розповідаєте і надихаєте, особливо коли розповідаєте про Ремарка. От і сьогодні без нього не обійшлося) Це класно, коли є улюблений автор. В мене такого ще немає.Але, це мабуть тому, що я ще не прочитала ні однієї книги Ремарка. Заздріть)))
Але, мій коментар не про це. Мене зачіпило ваше судження про книгу життя у позику і про те, що книга не важка і не трагічна.
В мене склалося таке враження, що ви вже так багато начиталися про війну, що почали легко сприймати смерть. Адже, книга про людину, яка знає що помре - на мою думку важка і трагічна.
Звісно, що читаючи про цю дівчину можна акцентувати зір, увагу на те, як вона не пала духом і робила усе можливе, щоб жити. Але, які величезні внутрішні сили за цими намаганнями стояли, мабуть Ремарк не писав і теж не акцентував на цьому увагу? Я правильно зрозуміла?
Дякую за приємні слова🤍
Насамперед хотіла б Вам порадити прочитати цю книгу + попередню для порівняння й з певної точки зору по-іншому сприйняти мої слова. Я сказала, що книга легша за інші книги Ремарка не тому, що «Життя у позику» розповідає про «легку» чи «неважливу» смерть, а тому що в ній розповідається про трагічність одного життя, а не цілої країни/народу/групи воєнних. Там більше рефлексії та кольору самого життя Ліліан.
Я мала на увазі, що книга добре підійде для тих, хто лише починає свій шлях у вивчені бібліографії Ремарка або воєнної літератури загалом. Є набагато важчі твори за цей не тому, що я ставлюсь легковажно до долі людини, котра знає, що помре від важкої хвороби, а тому що це Ремарком написано, як буденність: важливість цінності останніх митей, важливість емоцій та почуттів, адже все інше - не має жодного значення. Це життя і воно може бути таким у будь-кого.
Не думаю, що маю «замилений» зір, тому що як до воєнних подій у житті, так і до воєнних книг не можна звикнути. Та й «Життя у позику» мною засуджений не був.
@elf.boooks я не про засудженість писала а про легкість вашого сприйняття порівняно з іншими творами Ремарка. Дякую, за відповідь! Згодна, щодо важливості і цінності емоцій і почуттів у нашому житті у будь який період часу і труднощів!
З усіх книг, які ти запропонувала, я читала лише Хлопчик у смугастій піжамі. Було важко сприймати життя німців так, як його описали, і момент, де треба було їм поспівчувати через ці обставини, мені взагалі не зайшов. Сама книга здалася сильною. До речі, щодо уяви я навіть і не замислювалася, сприймала все буквально, як воно було. Кінець, у певній мірі, здався логічним.
Спробуй подивитись під іншим кутом))
Можливо, це все було в хлопчика в голові? Тут відкритий фінал і це круто
Пляжне чтиво -не стала моєю улюбленою(як завжди винні завищені очікування),але книга цікава
Мемуари лісу варто полюбити хоча б за неймовірні ілюстрації Та й історія варта уваги ,хоч і болюча
Слухала в аудіо Хлопчик у смугастій піжамі, мені вона сподобалась, кінцівка вразила
Книга Пляжне чтиво увігнала мою подругу в нечитун 😁
Ніколи не міг прочитати книгу за один день, тим паче за один вечір. :(
"Цивільний хлопчик" так дивно чути, як знаєш що то син нацистів. І думаю, що головний герой тут не один все ж таки.
Ремарка перестала читати, бо після 22 року це тупо чтиво про "хороших росіян" і кінець "Час жити час помирати" так промовисто каже саме ту фразу "не всьо так однозначно".
А от Майстер корабля Яновського це вау. Начебто в книзі немає супер динаміки, але написано дуже соковито, колоритно і читання було самим задоволенням, не хотілось щоб вона закінчувалась 💚
На тему війни раджу, якщо ще не читали, Туринського "Поза межами болю", вважаю що про війну якщо писати то тільки так. Але написано просто неймовірно, така тема, так поетично і красиво ❤️🩹
А ким був той хлопчик?)
Тож не наглядачем в концтаборі. Він жив своїм звичайним німецьким дитячим життям, не дивлячись, що його батьки несли нациські наративи. Йому було лише 9 років, тому він не міг скласти повноцінно свою думку та нести відповідальність за свої вчинки та думки у їхньому будинку.
З приводу Ремарка якраз таки вкінці книги «Час жити і час помирати» російський солдат вчиняє це фінальне вбивство, чим Ремарк і показує усю нікчемність цього народу. Яку ще прямолінійність потрібно?))
Дякую за коментар ☺️🤍
@elf.boooks "час жити час помирати", яка у вас була в низі кінцівка? Може ми різні переклади читали?