Видео

Так плине час - в пам'яті кадри кривавих стежин, Вона пройшла вже крізь вогонь і крізь кіптя вушин. Режим хотів в ній задушити свободи зачаток, Вона з роками стала жінкою серед дівчаток! Поламати волю, вбивати прийшли дикі примати, Полягала вати спати відразу, бо тут з кожної хати Люди дістають гармати, це наша розплата, кате! Сміливих воїнів з нас виховала земля-мати! В нас не забрати те, що по праву належить! Біль нестерпний, та вона робила вигляд, Ніби просто нежить, Казали всі - змирись, врятує тільки ампутація, Вона йшла до кінця, тримавши міцно мапу нації! Через страждання і руйнації, Через бомбардування, через страх, евакуації Ця помста відчувається у всіх на рівні фібрів, Щоб душу нашу вбити, в вас нема таких калібрів! Смерть і горе - ваша віра, ви - пухлина цього світу! Ми вбиваєм злого звіра, щоб жили у мирі діти! Вона та, хто чорта поховає в домовині, Ще у світі гордо скажуть: Слава Україні Приспів: Моя країна не впаде на коліна! | І в моїм серці ти навіки єдина! | І не завадить нам ніхто волею напитись! | Як пощастило в Україні мені народитись! | (2) Як пощастило мені жити серед Прометеїв! Країна воїнів, борців, митців і волонтерів! Ті, хто поліг, сидять десь тихо там собі на хмарці, Чекають виродків, що грілись на гуманітарці! Ви нам не рідні, ніби покручі підкинуті, Вас доля неминучи дожене, і з часом згинуть ті Безславні морди, ви всі демони раби! Ваша домівка брудний мордор. Боже хто ж вас породив?.. І скільки тих синів, що потікали по Європі?.. Та є з ким нам за честь сидіти в одноу окопі! Азов, ЗСУ, ССО, група копів! Від ворога залишиться тут тільки дим та попіл! Це Вам, біси, за Стуса, за Бандеру, Чорновіла! Нехай вся наша доля нелегка і чорно-біла! За Бучу, за Ірпінь, дітей застрілених в потилицю! Десятки поколінь, одвічну лють в собі носили цю! Ми ще пройшли з тобою тільки пів дороги, Ми вже з тобой поплачемо на святі перемоги, Всіх воїнів вшануємо і славу їх помножимо, Ми ще брат, заспіваємо, як тільки переможемо! Приспів.

Почему на русском ?

Сссукааа не так написали сссукааа

Їй 30 Вона - гарна, струнка леді. Завжди була найкращою подругою для своїх сусідів. Вона вільна та чиста, але душу рвуть сумніви. Вона завжди мовчить, але скоро скаже свою думку. Нападати і грабувати, бити і правити нею - так не вийде, У праведному вигляді вона не дасть просто образити. І будь ти цар, і будь ти Бог, і будь ти вождь, як Ленін Горда леді не перед ким не стане на коліна! Хтось дав батькові право без совісті бити по обличчю. Вона та квітка, з якої не можна ось так стряхнути пилок. До неї ставилися, як до плутани, люди, чиє життя сміття, Розділи всю і розштовхали по кишенях намисто. Все наяву чи просто сниться? Дивись, он у тому старому хліві лежить моя цариця, Вся побита, в ранах, кров із крана - потріпали тіло. Братці, не діло. Свою Країну мотаю марлею білою. Навколо зібралися ті, чиї душі ще не порожні. Той, хто правду, готовий тіло віддати під хрести. Вона лежала вся розбита, мов руїни. Люди навколо шепотіли її ім'я - Україна! Моя країна не впаде навколішки. Міста стануть горою і повір мені - Не завадить нам ніхто свободою напитися, Поки що в кожному з нас живе душа українця. Моя країна не впаде навколішки. Міста стануть горою і повір мені - Не завадить нам ніхто свободою напитися, Поки що в кожному з нас живе душа українця. Поки живе душа, я носитиму на руках! Переб'ю всіх на порох, переб'ю всіх нах... Нам просто чуже слово страх. Свою безневинну красуню не дам у образу, Слуги Феміди - ви не закон, а правила для вигляду. Ви просто всі раби однієї темної управи. Вам не зрозумілі слова: Совість, Праведність та Нрави. Ви продаєте за гроші свою землю і душу. Звіри зовні, вам би по життю тільки красти та рушити! І я не знаю, чи вистачить місця на всіх у пеклі. І я піду під кулю із братами в одному ряду. Вже моя країна встає та розпускає верби. Ми будемо воїнами правди, брате, поки ми живі. Вона вилікує рани, встане і розпустить коси. Одягне плаття з квітів і покроє босий По ранковій росі, ногами збираючи краплі. Тут не війна - тут усі свої, брат, настав час ховати шаблі. Моя країна не впаде навколішки! Моя країна не впаде навколішки.

24 лютого, сирена у нас загула, Київ бомбили, нас сповістили, Що почалася війна... Війна почалась на світанку, Уранці з самого рання, Як в землю вступили, неньки України Проклята рашистська орда. Пішли на наш Київ ті орки, I баба-Надя пішла теж спіша, Вiдкрила той танчик, кинула смузі, Рішила усіх з калаша. Вас вчили батьки ще змалечку: Не кажи, поки не стрибнеш той "гоп", I влучила смащена салом та куля, Прямо рашисту у лоб. Тiкайте! Усі ви, тiкайте! Вас, орків, ніхто не чекав. Чекає Вас мама, чекає Вас батько. Можливо, і Путлер чека...

ещё видосы снимаете