Видео

Місяць на небі, зіроньки сяють. Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує, серденько мре. }2 Пісня та мила, пісня та люба - Все про кохання, все про любов, Як ми любились та й розійшлися. Тепер навіки зійшлися знов. } 2 Ой очі, очі, очі дівочі. Темні, як нічка, ясні, як день. Ви ж мені, очі, вік вкоротили. Де ж ви навчились зводить людей?

Дякую за читання

Гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина виряджає: «Іди, синку, пріч од мене, Нехай тебе турки уб’ють, Нехай тебе огні спалять, Нехай тебе звірі з’їдять, Нехай тебе води втоплять». «Мене, мати, турки знають, Вони мене не займають, Вони мені коня дадуть; Мене, мати, огні знають, - Як я іду - потухають; Мене, мати, звірі знають, - Як я іду - утікають; Мене, мати, води знають, - Як я іду - то втихають». Гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина завертає: «Вернись, синку, додомоньку, Змию, зчешу головоньку Та постелю постеленьку». «Змиють, мати, дрібні дощі, А розчешуть густі терни; В чистім полі травиченька - То тож моя й постіленька».

Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився. Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький, Не журися, козаченьку, Ще ж ти молоденький! Не рад явір хилитися - Вода корінь миє! Не рад козак журитися, Так серденько ниє. * Ой поїхав з України Козак молоденький - Оріхове сіделечко Ще й кінь вороненький. Ой поїхав на чужину Та там і загинув, Свою рідну Україну Навіки покинув. Звелів собі насипати Високу могилу, Звелів собі посадити Червону калину. "Будуть пташки прилітати, Калиноньку їсти, Будуть мені приносити З України вісті!"

Слухаю з задоволенням. Дякую

Ой на горі та женці жнуть, А попід горою, Яром-долиною Козаки йдуть. Гей, долиною, Гей, широкою, Козаки йдуть. Попереду Дорошенко Веде своє військо, Військо запорізьке, Хорошенько. Гей, долиною, Гей, широкою, Хорошенько. А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн та люльку, Необачний. Гей, долиною, Гей, широкою, Необачний. "Гей, вернися, Сагайдачний, Візьми свою жінку, Віддай тютюн-люльку, Необачний! Гей, долиною, Гей, широкою, Необачний!" "Мені з жінкою не возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! Гей, долиною, Гей, широкою, Знадобиться. Гей, хто в лісі, озовися! Та викрешем вогню, Та закурим люльку, Не журися! Гей, долиною, Гей, широкою, Не журися!"

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (Пісня про Богдана Хмельницького) Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, - Гей, не один лях лежить Головою в воду. "Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, - Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди". "А я ляхів не боюся Г гадки не маю - За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, - А все тото, вражі ляхи. На вашу біду". Ой, втікали вражі ляхи - Погубили шуби... Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, - Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякії повки, - Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти - Не по однім ляшку Заплакали діти. Ген, там річка, Через річку глиця - Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...

Де ж нам, зараз, того Павла взяти? В нас блазень та його слугі.

Дякую Вам за пісню про останнього запорожзького козака і Гайдамака а після взяття Умані на Гайдамацькій і козацькій раді його обрали Гетьманом України де він проголосив війну за Україну але підступно зрадниками був схоплений і виданний москалям а Гонту у Варшаві ляхи НЕДІЛЮ РІЗАЛИ а він сміявся і матюкав їх поки язик і зуби були.Героям народу Слава до кінця світу!

В Україні вічна Чорна Рада.

Дякую за роботу. Дуже гарна інтонація❤

Дякую, дуже гарно💕

Ой Морозе, Морозенку, Ой да ти славний козаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче! За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче! Ой не так вся Україна, Як рідная мати, Заплакала Морозиха, Стоя біля хати. Заплакала Морозиха, Стоя біля хати. "Ой не плач же, Морозихо, Не плач, не журися, Ходім з нами, козаками, Мед-вина напийся! Ходім з нами, козаками, Мед-вина напийся!" "Чогось мені, козаченьки, Мед-вино не п’ється: Десь-то син мій, Морозенко, З татарами б’ється! Десь-то син мій, Морозенко, З татарами б’ється!" Із-за гори, із-за кручі Горде військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем грає. Попереду Морозенко Сивим конем грає. Бились зранку козаченьки До ночі глухої. Козаків лягло чимало, А татар - утроє. Козаків лягло чимало, А татар - утроє. Ні один козак не здався Живим у неволю; Полягли всі, не вернуться Ні один додому. Полягли всі, не вернуться Ні один додому. Не вернувся й Морозенко, Голова завзята - Замучили молодого Вороги прокляті! Замучили молодого Вороги прокляті! Вони, ж його не стріляли І на чверті не рубали, Тільки з його, молодого, Живцем серце взяли. Тільки з його, молодого, Живцем серце взяли. Взяли його, поставили На Савур-могилу: "Дивись тепер, Морозенку, На свою Вкраїну!" "Дивись тепер, Морозенку, На свою Вкраїну!"

Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну - Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині, Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань, Покопали шанці Та вдарили з семи гармат У середу вранці. Та вдарили з семи гармат У середу вранці, Накидали за годину Панів повні шанці... Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін По степу німому,- Вертаються козаченьки Із бою додому.

Твір чудовий, виконання жах

Боже милий, це мій земляк. Він народився на Богополі, а я на Голті. На Південному Бузі.

Дякую Вам за пісню цю, народ сам знає кого пам'ятать до віку а кого по ховать на віки і забуть на завжди....

Дякую. ❤

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: "Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!" Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі вилітали, - Аж то військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає, - Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє. - Аж то військо та славне Запорозьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой, та ми ж думали. Що то місяць в степу, ой, зіходжає, - Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху на татар оступає.

Зажурилась Україна, Бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії - у полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати, Бери шаблю гостру, довгу . Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою, А я з кулаками, Ой щоб слава не пропала Проміж козаками. Ой козак до ружини, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!

Дякую за начитку!

Це один з найкращих романів першої половини 20 😮ст про історію життя наших предків.прочитайте прлслухайте аудіозапис.

Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані На срібне мамине перо, На срібне небо повне... Перевернулось на крило І знов заснуло сонне. І снився каченяті сон, Солодкий сон при мамі: Цвіте куга, цвіте пасльон При березі в тумані. Цвіте при хмарі хмареня, І зірка недалечко... І чуло сонне каченя: Цвіте його крилечко. Цвіте на небо, на політ, На голубі тумани, На синій цвіт, на синій світ В гніздечку біля мами...

Чудовий вірш. Виконавиці бажано записати його вдруге, вимовляючи повністю останні склади слів.

Дякую за аудіо книгу тільки одне питання це вермія без скорочень?

Ви здуріли ? Чому жінка ??

Дякую за озвучку ,більше ніде в інтеренеті немогла знайти таке

Це рай для вух, дуже Вам дякую ❤️🤗

👍👍👍👍❤️🖤🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦💙💛

Дуже гарна книжка! Озвучка та відеослайд просто чудові! У мене ось також є свій власний ютуб канал, на якому я виставляю озвучку книжки, яку написала. Ось і ссилка: youtube.com/@user-ir1gn9kh5w?si=aPM9YTw4b4EBMMI8 Дякую за озвучку книги!❤🙂

Край гір лежить гниле багно, Весь край струїть грозить воно; Його ми мусим осушити І тим наш подвиг довершити. Мільйонам ми настачим місця тут - Стихію зборе їх свободний труд. Простеляться лани широкополі, Стада рясні заграють на роздоллі, Круті горби зведе трудящий люд, Укриє їх узорами споруд - І заживе в цім краї, як у раї… Нехай лютують хвиль скажені зграї, Хай спробують де греблю ту прорвать - Здолає гурт прорив затамувать. Служить цій справі заповідній - Це верх премудрощів земних: Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день у день за них. Нехай же вік і молоде й старе Життєві блага з бою тут бере. Коли б побачив, що стою З народом вільним в вільному краю, Тоді гукнув би до хвилини: Постій, хвилино, гарна ти! Ніяка вічність не поглине Мої діла, мої труди! Провидячи те щасне майбуття, Вкушаю я найвищу мить життя.

За такі твори й знищила влада великого Поета ! Щира подяка за Вашу працю !

👍❤😊

Ніхто твоїх не заперечить прав. Так, перший світ осяв твої висоти, До тебе тислись войовничі готи, І Данпарштадт із пущі виглядав. Тут бивсь норманн, і лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота, Про тебе теревені плів Ляссота І Левассер Бонплан байки складав. І в наші дні зберіг ти чар-отруту: В тобі розбили табір аспанфути - Кують, і мелють, і дивують світ. Тут і Тичина, голосний і юний, Животворив душею давній міт І "Плуга"вів у сонячні комуни.

Неймовірно обдарований український поет! Справжній скарб💙💛✨👍👍👍👍

Слухаю і ненаслухаюсь! Чудовий рассказ! Ми і досі того, людського права добиваємось!

Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну "Матінко!" до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: "Я ждала, ждала цілі роки І в'яла, сохла, як трава..." Іду зеленою межею, Кругом хвилюються жита, І в'ється щастя над душею - І на плечі нема хреста... Прокинувсь в морі раювання І все збагнув, і похолов... Іду дорогою вигнання, І по сліду моєму - кров. 2.V.1926

Дуже гарна книжка! Озвучка та відеослайд просто чудові! У мене ось також є свій власний ютуб канал, на якому я виставляю озвучку книги, яку написала. Ось і ссилка: youtube.com/@user-ir1gn9kh5w?si=aPM9YTw4b4EBMMI8 Дякую за озвучку книги!❤🙂

Сила.

Як гарно!!! Дякую!!!

❤

❤❤❤❤❤😢😢😢😢

Пісне, моя ти сердечна дружино, Серця відрадо в дні горя і сліз, З хати вітця, як єдинеє віно, К тобі любов у життя я приніс. Тямлю як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого, тяжкого життя. “Мамо, голубко! - було, налягаю. - “Ще про Ганнусю, шумильця, вінки!” “Ні, синку, годі! Покіль я співаю, Праця чекає моєї руки”. Мамо, голубко! Зарана в могилі Праця й недуга зложили тебе, Пісня ж твоя в невмираючій силі В мойому серці ясніє, живе. Ох, і не раз тая пісня сумненька В хвилях великих невгодин життя Тихий привіт мені слала, мов ненька, Сил додала до важкого пуття. “Синку, кріпися! - мені ти твердила. - Адже ж не паном родився ти, чей! Праця, що в гріб мене вчасно вложила, Та лиш тебе доведе до людей”. Правда, матусю! Спасибі за раду! Я її правди не раз досвідив. Праця дала до життя мні принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив. Праця ввела мене в тайники темні, Відки пісень б’є чарівна пора, Нею дива прояснилися земні, Загадка нужди людської стара. Пісня і праця - великі дві силі! Їм я до скону бажаю служить; Череп розбитий - як ляжу в могилі, Ними лиш зможу й для правнуків жить.

Дуже дякую❤

❤

Слухати про літературу більше не хочу ... але школа ... вона не дає уникнути цього відчуття ... якщо ви хочете теж саме випробувати, що і я відчував 4 роки ... будь ласка, але врахуйте ... винні будуть книги ...

Дякую за гарне прочитання.чудової української байки,що змальовує кріпацтво.

Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів. Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. А потім довго-довго на призьбі ще сидять. Я знаю, дід та баба - це коли є онуки, а в них сусідські діти шовковицю їдять. Дорога і дорога лежить за гарбузами. І хтось до когось їде тим шляхом золотим. Остання в світі казка сидить під образами. Навшпиньки виглядають жоржини через тин…

Я вранці голос горлиці люблю. Скрипучі гальма першого трамваю я забуваю, зовсім забуваю. Я вранці голос горлиці люблю. Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? - Я вранці голос горлиці люблю! Я скучила за дивним зойком слова. Мого народу гілочка тернова. Гарячий лоб до шибки притулю. Я вранці голос горлиці люблю...

❤❤❤🎉🎉🎉